&nbsp;-------<br>|&nbsp;Библиотека iknigi.net<br>|-------<br>|&nbsp;&nbsp;Леонід&nbsp;Глібов<br>|<br>|&nbsp;&nbsp;Байки<br>&nbsp;-------<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Леонід Глібов<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;БАЙКИ<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цуцик<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Раз на вікні, у панському будинку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Патлатий Цуцик спочивав;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То ляже на бочок, то догори на спинку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або на лапки морду клав.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Якраз проти вікна, звичайно під барканом,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дворовий пес Бровко лежав<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І думав: «Бач, яким він паном,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ледачий Цуцик, став».<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Се ти, Бровко?… Чого-бо так гукаєш? —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Промовив той. – Аж я злякавсь…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ну, як же ти там поживаєш?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Нащо питать! Либонь, не знаєш<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Собачого життя мого? —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сказав Бровко. – Далеко до твого…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Живу собі, бо треба жити;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Двір стережу і день і ніч;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Всього доводиться терпіти,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не так, як ти, панич;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та ще к тому і їжа препогана,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хлиснеш помий, коли дадуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А як невлад загавкаєш на пана,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То ще й під боки натовчуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Жаль! – каже Цуцик. – Що ж робити!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Буває всяк, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Обуха батогом не перебити;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А от мені – хоч і довіку б так…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Живу у горницях, на килимах качаюсь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жартуючи на сміх;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Частенько з панночками граюсь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І лащуся до них;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І м’яко спать мені, і ласо можна їсти,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І бігаю не в бур’янах,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сухенькі лапки, хвостик чистий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не так, як твій, у реп’яхах…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Ет, реп’яхами дорікаєш! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сказав Бровко. – А пам’ятаєш,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як у пекарні був щеням?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи так жилося там?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Замурзаний під лавкою тинявся… —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Веселий Цуцик засміявся<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І каже: – То колись було,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та загуло…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дивись тепер, а не рівняй малого! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І він спесиво глянув на Бровка.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Як бачу, ти не робиш там нічого, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сказав Бровко, – за що ж се честь така?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Дурний Бровко! Не розумієш, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Звиняй, що так кажу, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я те роблю, чого ти не зумієш:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На задніх лапках я по-вченому служу. —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Щоб ти сказивсь!» – Бровко собі шепоче,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А вимовити не посмів,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо Цуцик дуже запанів:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Скубне й Бровка, коли захоче.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бровко мовчить, і я мовчу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Води не сколочу…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вам сміх, мені гостинців в’язка.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи гарна моя казка?<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щука<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На Щуку хтось бомагу в суд подав,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що буцім би вона такеє виробляла,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що у ставку ніхто життя не мав:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Того заїла в смерть, другого обідрала.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Піймали Щуку молодці<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та в шаплиці<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гуртом до суду притаскали,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоча чуби й мокренькі стали.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На той раз суддями були<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Якіїсь два Осли,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Одна нікчемна Шкапа<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та два стареньких Цапа, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Усе народ, як бачите, такий<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Добрячий та плохий.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За стряпчого, як завсігди годиться,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Була приставлена Лисиця…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А чутка у гаю була така,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ніби Щука та частенько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як тільки зробиться темненько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Лисиці й шле – то щупачка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То сотеньку карасиків живеньких<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або линів гарненьких…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи справді так було, чи, може, хто збрехав<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Хто ворогів не мав!), —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А все-таки катюзі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як кажуть, буде по заслузі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зійшлися судді, стали розбирать:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли, і як воно, і що їй присудити?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як не мудруй, а правди ніде діти.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кінців не можна поховать…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не довго думали – рішили —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І Щуку на вербі повісити звеліли.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Дозвольте і мені, панове, річ держать, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тут обізвалася Лисиця. —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розбійницю таку не так судить годиться:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб більше жаху їй завдать<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І щоб усяк боявся так робити, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У річці вражу Щуку утопити!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Розумна річ! – всі зачали гукать.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Послухали Лисичку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І Щуку кинули – у річку.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вовк та Ягня<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На світі вже давно ведеться,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що нижчий перед вищим гнеться,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А більший меншого кусає та ще й б’є —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Затим що сила є…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Примір не довго б показати,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та – цур йому! Нащо чіпать?…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А щоб кінці як-небудь поховать,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я хочу байку розказати.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Улітку, саме серед дня,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пустуючи, дурне Ягня<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Само забилося до річки —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Напитися водички.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;От чи пило, чи ні – глядить:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аж суне Вовк – такий страшенний<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та здоровенний!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та так прямісінько й біжить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До бідного Ягняти.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ягняті нікуди тікати;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стоїть, сердешне, та дрижить…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А Вовк, неначе комісар, кричить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Він, щоб присікаться, знайшов причину):<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Нащо се ти, собачий сину,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тут каламутиш берег мій<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та квапиш ніс поганий свій<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У чистую оцюю воду?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та я тобі за сюю шкоду<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти знаєш, що зроблю?…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як муху, задавлю!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Ні, паночку, – Ягня йому мовляє, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Водиці я не сколотив,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо ще й не пив;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо я стою зовсім не там,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де треба пити вам,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та ще й вода од вас сюди збігає…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Так себто я брешу? – тут Вовк йому гукнув. —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи бач! Ще і базікать стало…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Такого ще поганця не бувало!..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Здається, ти й позаторік тут був<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та капості мені робив… Тривай же!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти думаєш, що я забув?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Помилуйте! – йому Ягнятко каже, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На світі я ще й году не прожив.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Так брат твій був.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Нема братів.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Так, може, батько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли не дядько…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або ж хто-небудь з ваших був…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хіба не знаю я, не чув,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ви усі мене б із’їли,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Якби вловили?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Собаки й вівчарі твої,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Усі ви – вороги мої:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Од вас мені життя немає…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще мало я терпів?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Так чим же я вам досадив? —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ягнятко, плачучи, питає.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Цить, капосне! Либонь, не знає…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще й огризається, щеня!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ти за птиця?! Ти – Ягня!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як сміло ти мене питати?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вовк, може, їсти захотів!..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не вам про теє, дурням, знати! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І – Вовк Ягнятко задавив…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нащо йому про теє знати,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що, може, плаче бідна мати<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та побивається, як рибонька об лід:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Він Вовк, він пан… йому не слід…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мальований Стовп<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Обридла дневі суєта людськая,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Спустився він спочити в темноті,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І нічка тихая, мов чарівниця тая,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прибралася у зорі золоті.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ніхто його не турбував;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Заснули верби на облозі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І вітер задрімав.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ж то таке між вербами біліє?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То Стовп мальований стоїть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стоїть і журиться, і серце кам’яніє,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І сумно він у степ глядить.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи світ не той, чи доля відцуралась?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Все глухо там, нічого не чутно.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Десь над болітцем чайка обізвалась,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як обзивалася колись давно…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Згадалася йому щасливая година,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як був він деревом, шумів і зеленів,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як усміхалася червоная калина<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І степ широкий серце веселив…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І причувається – десь пісня за горою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Лунає: «Ой гук, мамо, гук!..»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І сльози капають холодною росою…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кругом його гуде безсонний жук.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На сей раз вибачайте, люди!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Се баєчка не вам;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нехай вона на спомин буде<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мальованим Стовпам.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Муха й Бджола<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Весною Муха-ледащиця<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Майнула у садок<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На ряст, на квіти подивиться,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Почуть Зозулин голосок.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;От примостилась на красолі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й думає про те,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що як то гарно жить на волі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли усе цвіте.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сидить, спесиво поглядає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що робиться в садку;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вітрець тихесенько гойдає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мов панночку яку…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Побачила Бджола близенько:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Добридень! – каже їй. —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Оддиш хоч трохи, моя ненько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сідай отут мерщій.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Та ніколи мені сидіти, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Одвітує Бджола, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вже час до пасіки летіти:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Далеко від села.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Яка погана, – Муха каже, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На світі доленька твоя:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Раненько встане, пізно ляже…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мені б отак – змарніла б я,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За тиждень би головоньку схилила.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Моє життя, голубко мила, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Талан як слід:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи де бенкет, чи де обід<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або весіллячко, родини, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Такої гарної години<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ніколи не втеряю я:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І їм, і ласую доволі, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не те що клопоти у полі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І праця бідная твоя! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На річ таку Бджола сказала:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Нехай воно і так;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та тільки он що я чувала,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що Муху зневажає всяк,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що де ти не поткнешся<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або до страви доторкнешся, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тебе ганяють скрізь:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Непрохана не лізь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Стару новинку, – каже Муха, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Десь довелось тобі почуть!..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Запевне, дурень дурня слуха…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Велике діло – проженуть!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не можна в двері – я в кватирку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або пролізу в іншу дірку —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І зась усім!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нехай ся байка мухам буде,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб не сказали часом люде,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що надокучив їм.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жаба й Віл<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Раз Жаба вилізла на берег подивиться<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й трошечки на сонечку погріться.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Побачила Вола<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й каже подрузі тихенько<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(Вигадлива була!):<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Який здоровий, моя ненько!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ну що, сестрице, як надмусь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То й я така зроблюсь?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;От будуть жаби дивуваться!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– І де вже, сестро, нам рівняться… —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Казать їй друга почала;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А та не слуха… дметься… дметься…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Що, сестро, як тобі здається,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Побільшала хоч трохи я?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Та ні, голубонько моя!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Ну, а теперечки? Дивися!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Та годі, сестро, схаменися! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не слуха Жаба, дметься гірш,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Все думає, що стане більш.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й що, дурна, собі зробила?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З натуги луснула – та й одубіла!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Такі і в світі жаби є,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прощайте, ніде правди діти;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А по мені – найлучче жити,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як милосердний Бог дає.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зозуля й Півень<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Як ти співаєш, Півне, веселенько…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Виводиш гарно так і жалібненько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що іноді аж плачу я…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як тільки що почнеш співати,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не хочеться й пшениченьки клювати, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Біжиш в садок мерщій…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Тебе я слухала б довіку, куме мій,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аби б хотів співати…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– А ти, голубонько, ти, кралечко моя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поки співаєш на калині,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То й весело мені, і забуваю я<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Свою недоленьку, життя своє погане<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та безталанне…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А тільки замовчиш<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або куди летиш, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Заниє серденько, неначе на чужині…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І їстоньки – не їм, і питоньки – не п’ю<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та виглядаю все Зозуленьку мою.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як гляну на тебе – така ти невеличка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Моя перепеличко,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А голосочок-то який!..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тонесенький, милесенький такий…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Куди той соловей годиться?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Спасибі, братику, за добреє слівце.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як не кохать тебе за це?…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І далебі, що так, – пошлюся я на всіх. —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де взявся Горобець, підслухав трохи їх<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й каже: – Годі вам брехати<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та одно другого знічев’я вихваляти! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пурхнув – та й був такий.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За що ж, – хто-небудь попитає, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зозуля Півня вихваляє?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За те, що Півень годить їй<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та потакати добре вміє:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рука, як кажуть, руку миє.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Біографія<br></h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Леонід Іванович Глібов (1827–1893)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;Український письменник, байкар, видавець, громадський діяч. Народився 5 березня 1827 р. у селі Веселий Поділ нинішнього Семенівського району Полтавської області. Навчався у Полтавській гімназії, згодом – у Ніжинському ліцеї вищих наук, під час навчання у якому звернувся до жанру байки. Працював учителем, видавцем і редактором. Залишив після себе велику спадщину класичних українських байок, серед яких – «Цуцик», «Щука», «Вовк та Ягня», «Мальований стовп» та ін. Помер 10 листопада 1893 р., похований у місті Чернігів.<br>
<img border=0 src="i_001.png"><img border=0 src="i_002.png"><br><br>