-------
| bookZ.ru collection
|-------
| Віктор Гармаш
|
| Перекази поезії І. Жиленко
-------
Віктор Гармаш
Перекази поезії Ірини Жиленко
Жар-птиця
«Сусідка моя – чарівниця —
годувала надвечір родзинками
у клітці золоту Жар-птицю
з очима-намистинками.
І як воно трапилось —
хто його зна —
та тільки дверцят не замкнула вона», —
Так починається вірш про чарівного птаха. Жар-птиця вилетіла з клітини і осяяла все навкруги. І дорослим, і дітям обличчя засвітилися радістю.
І тільки трьохсотлітня гава, яка називала себе Павою, засудила Жар-птицю за яскравість і нібито нескромність. І вся зграя вороння підхопила це.
Жар-птиця зникла.
Але люди втішають себе: незвична до морозів екзотична птаха просто застудилася і в теплі п’є молоко та клює родзинки.
«Пішли на лад у неї справи.
І скоро знов злетить вона
на злість лихим, кульгавим ґавам,
на новорічну радість нам!».
Підкова
Під різнокольоровим снігопадом Дід Морз загубив золоту підкову. Героїня знайшла її і повісила на вікні – на щастя. Аж потім вирішила поїхати до Лапландії і віддати підкову Діду Морозу, щоб не дражнити розяв, які зібралися на диво:
«Оце і все. А сніг звичайним став.
Легкий і рівний, пада, пада, пада…
Роти закрили всі сімсот роззяв.
І розійшлись… І полягали спати».
Гном у буфеті
«Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий —
старенький буфетний гном».
Гном давній мешканець дому, він знав малим іще дідуся, він любить какао і м’ятні цукерки, золотить посуд на свята і спить в музичній скринці. Він навчився чемних манер у маркізи з фарфору і ходить до неї в гості з цвіркуном. Минають століття, а гном клопочеться в буфеті як добрий дух оселі, і нашіптує діткам казки.
