&nbsp;-------<br>|&nbsp;bookZ.ru collection<br>|-------<br>|&nbsp;&nbsp;Леся&nbsp;Українка<br>|<br>|&nbsp;&nbsp;Три вірша<br>&nbsp;-------<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Леся Українка<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ТРИ ВІРША<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тиша морська<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В час гарячий полудневий<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Виглядаю у віконце:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ясне небо, ясне море,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ясні хмарки, ясне сонце.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Певно, се країна світла<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та злотистої блакиті,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Певно, тут не чули зроду,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що бува негода в світі!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тиша в морі… ледве-ледве<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Колихає море хвилі;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не колишуться од вітру<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На човнах вітрила білі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З тихим плескотом на берег<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рине хвилечка перлиста;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Править хтось малим човенцем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В’ється стежечка злотиста.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Править хтось малим човенцем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стиха весла підіймає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І здається, що з весельця<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щире золото спадає.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як би я тепер хотіла<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У мале човенце сісти<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І далеко на схід сонця<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Золотим шляхом поплисти!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Попливла б я на схід сонця,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А від сходу до заходу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тим шляхом, що проложило<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ясне сонце через воду.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не страшні для мене вітри,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ні підводнії каміння, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я про них би й не згадала<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В краю вічного проміння.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мрії<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У дитячі любі роки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли так душа бажала<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Надзвичайного, дивного,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я любила вік лицарства.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тільки дивно, що не принци,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Таємницею укриті,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не вродливі королівни<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розум мій очарували.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я дивилась на малюнках<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не на гордих переможців,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що, сперечника зваливши,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Промовляють люто: «Здайся!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Погляд мій спускався нижче,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На того, хто, розпростертий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До землі прибитий списом,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Говорив: «Убий, не здамся!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не здававсь мені величним<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Той завзятий, пишний лицар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що красуню непокірну<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Взяв оружною рукою.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тільки серце чарувала<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бранки смілива відповідь:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Ти мене убити можеш,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але жити не примусиш!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Роки любії, дитячі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як весняні води, зникли,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але гомін вод весняних<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не забудеться ніколи.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Він, було, мені лунає<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У безсонні довгі ночі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І єднається так дивно<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З візерунками гарячки:<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мріє стеля надо мною,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мов готичнеє склепіння,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А гілки квіток сплелися<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На вікні, неначе ґрати.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Од вікна до мене в хату<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Червонясте світло впало, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи то вуличнеє світло,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи то полиски пожежі?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що се так шумить невпинно?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Навісний, безладний гомін!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи в крові гарячка грає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи війна лютує в місті?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи се лютий біль у мене<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тихий стогін вириває,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи то стогне бранець-лицар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знемагаючи на рани:<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Хто живий у сьому замку?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто тут має серце в грудях?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Другом будь, зійди на вежу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Подивись на бойовисько!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Подивись на бойовисько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто кого перемагає?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи над лавами ще в’ється<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Корогва хрещата наша?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли ні, – зірву завої!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай джерелом кров поллється,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Будь проклята кров ледача,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не за рідний край пролита!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ні, я чую наше гасло!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось воно все голосніше…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зав’яжіть тісніше рани,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шкода кров губити марне!..»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так дитячі мрії грали<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Між примарами гарячки.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А тепер? – гарячка зникла,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але мрії не зникають.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І не раз мені здається,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що сиджу я у полоні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І закута у кайдани<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Невидимою рукою,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що в руці у мене зброя<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Неполамана зосталась,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та порушити рукою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не дають мені кайдани.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Глухо так навколо, тихо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не шумить гарячка в жилах,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не вчувається здалека<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дикий гомін з бойовиська.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так і хочеться гукнути,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Наче лицар мрій дитячих:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Хто живий? Зійди на вежу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Подивися наоколо!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Подивись, чи в полі видко<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нашу чесну короговку?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли ні, не хочу жити,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай мені відкриють жили,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай джерелом кров поллється,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Згину я від згуби крові.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Будь проклята кров ледача,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не за чесний стяг пролита!..»<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як дитиною, бувало…<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як дитиною, бувало,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Упаду собі на лихо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То хоч в серце біль доходив,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я собі вставала тихо.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Що, болить?» – мене питали,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але я не признавалась —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я була малою горда, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб не плакать, я сміялась.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А тепер, коли для мене<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жартом злим кінчиться драма<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І от-от зірватись має<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гостра, злобна епіграма, —<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Безпощадній зброї сміху<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я боюся піддаватись,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І, забувши давню гордість,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Плачу я, щоб не сміятись.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Біографія<br></h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Леся Українка (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач; 1871–1913)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;Народилася 25 лютого 1871 р. у місті Новоград-Волинський нинішньої Житомирської області. Вчилася у приватних вчителів, 6 січня 1880 р. застудилася, що започаткувало тяжку хворобу – туберкульоз кісток, з якою письменниця процшла через усе життя. Починаючи з 1884 р. активно пише вірші і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору. Леся Українка – великий український митець, вона увійшла в історію рідної літератури шедеврами найрізноманітніших жанрів. Серед її творів – численні поезії, драматичні твори «Лісова пісня», «Бояриня», «Одержима», «Блакитна троянда», «Оргія», «Камінний господар» та ін. Останні роки життя Лесі Українки пройшли у подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 19 липня 1913 р. у Грузії, похована на Байковому кладовищі у Києві.<br>
<br><br>