&nbsp;-------<br>|&nbsp;bookZ.ru collection<br>|-------<br>|&nbsp;&nbsp;Грицько&nbsp;Чупринка<br>|<br>|&nbsp;&nbsp;Вибрані поезії<br>&nbsp;-------<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грицько Чупринка<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ВИБРАНІ ПОЕЗІЇ<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Байда<br></h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;(історична поема)<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;І<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До великої покари,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На розпутті при дорозі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Судять Байду яничари<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В Золотім Галатськiм Розі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Суд скінчився.– Хлопці, гайда,—<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мовив сам Султан турецький,—<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Люту смерть хай прийме Байда,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Князь-отаман Вишневецький.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й скатуйте розбишаку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб почула і забула<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Україна з переляку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І дорогу до Стамбула.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай почує вся отара<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гайдамаків запорізьких,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що чекає й їх та кара<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На плацах золоторiзьких!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Смерть йому!» – кати гукнули,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Змовчав Байда перед горем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тільки іскри промайнули<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В грiзнiм погляді суворім…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тут взяли його наскоком<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Яничари злiснi й грiзнi<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Й почепили правим боком<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та на гак товстий залізний.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;II<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Гей, не гнись, могутня спино,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не зломись, моє ребро!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти прощай, прощай, Вкраїно,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти прощай, старий Дніпро!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай же турок не вчуває,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як терплю я муки й глум… —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І старий козак співає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розганяє біль i сум,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Оддає він богу дяку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що досяг цього вінця,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що не знав ніколи ляку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За Вкраїну до кінця.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До його тут кат нагнувся,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб надати більше мук,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Байда хутко стріпонувся,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І вхопив од турка лук,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І тремтячими руками<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У Султана навдалу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Понад злісними катами<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Він пустив свою стрілу.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та пропав задармо замах,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо в очах маріла мла<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І в руках в кривавих плямах<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поковзнулася стріла!..<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Через три дні він скінчився,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як дійшов до серця крюк,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та терплячим залишився<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аж до смерті серед мук.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А як турки прибирали<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В яму з крюка мертвяка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В ту сторінку позирали.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що вродила козака.<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;1908<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Батькові<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Батьку, постій! Головою понурою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти ще тепер не кивай,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знай – лихолітньою грізною бурею<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я ще не стомлений вкрай.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто не боровся з лихою годиною,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щастя не знав в боротьбі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай похоронно, хай лебедино<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пiснi співає собі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В мене ж не згасла ще сила могутняя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хочу боротись, ще хочу я жить!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кличе i жде мене доля славутняя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто ж мене має спинить?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Може, й мене ще з лихою отрутою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щастя розбавлене жде,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Все ж таки знай, що з неправдою лютою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Син твій боротись іде!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Батьку! Як дуб віковий над долиною<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В грiзную буряну ніч, не хились, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Може, хоч мрією, часом, хвилинною<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Будем щасливі колись!..<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;1907<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гей, на весла!<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гей, на весла, щоб понесла<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Буря човен на простір,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де свавільний вітер вільний<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гонить хвилі вздовж і вшир!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Там, на морі, на просторі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розігнавши млявий сон,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Виллєм муки наші в звуки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Буйним вітрам в унісон.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Там, на волі, на роздолі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де здіймаються горби,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Всю отруту нашу люту<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Виллєм в море без журби.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Виллєм в море наше горе,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нашу млявість, нашу лінь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гей, на весла, щоб понесла<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Буря човен на глибінь!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми полинем соколиним<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вільним льотом з берегів,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Роздратуєм, загартуєм<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нашу мiць для ворогів.<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;1909<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гріх<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я знав, я пив її мучення<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І взяв на душу гріх чужий;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тому гріху нема наймення,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ні заборони, ні межі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вона була в чудовім трансі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Немов жива і не жива;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В давно знайомому романсі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я чув, я знав її слова:<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Заглянь в пронизуючі очі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Які там світяться огні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В їх єсть гріховні темні ночі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В їх єсть палкі жагучі дні.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Така вона!.. А я розбитий<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Душею впав у смертну тінь;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так я зірвав душевні квіти,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І в ритмі серця чую: згинь!..<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Льодолом<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Без упину, без утоми<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В бурі, в громі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В льодоломi,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З-під зимової кори<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Міцно вирвавсь Дніпр старий!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Крига кригу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Серед бігу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ламле, кришить в купи снігу,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В гори льоду!.. Дніпр реве —<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То він бореться й живе,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Царство сонне<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тане, тоне,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо прийшла весна…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто ж могутній забороне<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Встати й нам од сна?<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;1909<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Невже<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;По широких степах України<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І по різних далеких кутках<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми згинаєм робітницькі спини<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І тримаєм всю працю в руках.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тільки з праці тієї не досить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Навіть хліба для наших дітей,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо лихий соціальний недосвіт<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зупиняє довільних людей;<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зупиняє од руху, од світу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Благородних високих ідей,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що виводять із давнього гніту<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До братерства і волі людей.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ведуть їх під прапор науки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І навчають людей в боротьбі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поважати робітницькі руки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І прийматись за працю собі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми працюєм без міри, без ліку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На широких степах, на морях,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми вкорочуєм працею віку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В наймитах, в грабарях, в шахтарях.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До життя ми всі засоби людям<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З підневільної праці дали, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То невже ми того не здобудем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І собі, що другим здобули?<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Осінній дощ<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Усміх пославши в останнім промінні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Згинуло радісне літо;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дощик уїдливий, дощик осінній<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сіється, наче крізь сито.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сонце не вийде, не виглянуть зорі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мов поховались в будівлі;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сіється, сиплеться дощик надворі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Падає, капає з крівлі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сиплеться дощик, як з прірви безодні;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стелються сиві тумани,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сумно схилились дерева холодні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мокнуть діброви й поляни.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вгору туман піднімається срібний,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хмарками-смужками в’ється;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дощик осінній, уїдливий, дрібний<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Падає, сиплеться, ллється.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Перемога<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як спалахне серце кволе<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Палом страчених надій,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я прийду до тебе, доле,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На страшне криваве поле,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На останній смертний бій.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Все одно я маю рану,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рану смертного жалю,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так на бій я сміло стану,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гучно висловлю догану,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч тебе і не зломлю.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я не гнусь, мов раб, під гнітом,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Доле, мачухо лиха,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знай – з тобою, з цілим світом<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я поб’юсь з лицем одкритим<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Проти злості і гріха.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Смерті в очі я загляну,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жах могильний я стерплю,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Все одно я маю рану<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нестерпучу, нездолану,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рану смертного жалю.<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;1911<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поет<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч нема в мене й шага,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так зате я завжди вільний!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я за гроші не слуга,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо до їх я не прихильний.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч нема в мене рідні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та рідня ж мені природа,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сестри єсть в мене одні —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щира Муза та Свобода.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В бурі маю матір я,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стен квітчастий – то мій батько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пісня вільная моя —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Найулюблене дитятко.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я щасливий i один,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сам з собою в добрій згоді, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я природи щирий син,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В ній я дома i в господi.<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;1908<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рідний край<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розкішний степ… Убогі села…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Це ти, мій краю чарівний?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій рідний край такий веселий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій рідний край такий сумний!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як часто я в своїх надіях<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З тобою, краю мій, живу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо вірю я – не тільки в мріях, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти будеш вільним наяву!..<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Твої сини на всі дороги<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Старцями вбогими пішли:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Давно чумацькі круторогі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вони попродали воли.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Давно степи свої широкі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вони задармо оддали,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гаї ж розкiшнi i високі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Другії власники звели.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нащадки прадiдiв дебелих —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В ярмі ідуть твої сини!..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій рідний край такий веселий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій рідний край такий сумний!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А все ж надійним вільним жаром<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Твої сини вже розпеклись.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;О краю! Може, незабаром<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти будеш вільний, як колись.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розкішний степ… Убогі села…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Це ти, мій краю чарівний?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій рідний край такий веселий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій рідний край такий сумний!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хмарки<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Линуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Плинуть<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хмарки літні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хмарки радісні, блакитні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розпливаються в повітрі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Наче фарби на палітрі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сяйвом-золотом оточені,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Линуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Плинуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поки згинуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Позолочені.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тонуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В’януть<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Думи чорні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мов картинки ілюзорні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розпливаються і тліють,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В сяйві соняшнім блідніють<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Разом з хмароньками літніми.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тануть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В’януть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поки стануть<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Непомітними…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чайка<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З жалем, з болем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Понад полем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Крик розноситься чаїний,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Наче в давні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дні безславні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Плач рабині<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На чужині.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То неначе<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мати плаче<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За погубленими дітьми,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що в неволі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та в недолі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зникли в горі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зникли в пітьмі.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Плавним льотом<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Над болотом<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чайка лине, чайка в’ється —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То з одчаю<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Заридає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То в риданні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Засміється.<br>
<br><br><br>