&nbsp;-------<br>|&nbsp;bookZ.ru collection<br>|-------<br>|&nbsp;&nbsp;Михайло&nbsp;Петрович&nbsp;Старицький<br>|<br>|&nbsp;&nbsp;Виклик<br>&nbsp;-------<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Михайло Старицький<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ВИКЛИК<br></h3><br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ніч яка, господи! Місячна, зоряна:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ясно, хоч голки збирай…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вийди, коханая, працею зморена,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч на хвилиночку в гай!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сядем укупі ми тут під калиною —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І над панами я пан…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стелеться полем туман;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гай чарівний, ніби променем всипаний,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи загадався, чи спить?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Он на стрункій та високій осичині<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Листя пестливо тремтить;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Небо незміряне всипано зорями —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що то за божа краса!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Перлами-зорями теж під тополями<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грає перлиста роса.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти не лякайся-но, що свої ніженьки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вмочиш в холодну росу:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я тебе, вірная, аж до хатиноньки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сам на руках однесу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тепло-ні вітру, ні хмар…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я пригорну тебе до свого серденька,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Й займеться зразу, мов жар;<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти не лякайсь, аби тут та підслухали<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тиху розмову твою:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нічка поклала всіх, соном окутала —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ані шелесне в гаю!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сплять вороги твої, знуджені працею,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас не сполоха їх сміх…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи ж нам, окривдженим долею клятою,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Й хвиля кохання – за гріх?<br>
<br><br><br>