&nbsp;-------<br>|&nbsp;bookZ.ru collection<br>|-------<br>|&nbsp;&nbsp;Олег&nbsp;Семенович&nbsp;Ладыженский<br>|<br>|&nbsp;&nbsp;Обітниця<br>&nbsp;-------<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Олег Ладиженський<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Обітниця<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;(вірші різних років у авторському перекладі українською мовою)<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;З трагедії «Зоря» Томаса Бінорі, барда-вигнанця<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;I.<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що станеться з іменем, маючим тінь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І з тінью, в якої з'явилось ім'я?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Можливо, народиться нова сім'я,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де будуть стосунки чудні та прості,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І доля своє розпочне маяття<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У цих безтілесних живих поняттях…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І тінь за хазяїном містом біжить,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;По імені кличе: «Агов! Стережись!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не треба!…» Але це ім'я без буття<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мені незнайоме.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;II.<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я жив в тіні імен. В тіні великих<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Імен, немов шляхетних прапорів.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Їх смак душа приймала, наче ліки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Їх блиск в очах грозою майорів,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І супились зі стін суворі лики,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За хист мене лишаючи дарів.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я вивчив імена тіней пізніше.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось тінь змії. Тінь ворога. Ось тінь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кота, що переслідує тінь миші,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось тінь-тополя з тінью від листів.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А це пройшов тінь-день. В вечірній тиші<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чекає він тінь-ночь на самоті.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Передбачая дикий рух племен,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вал землетрусів і загибель мира,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не те співаю, що бажає ліра,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А імена тіней та тінь імен.<br>
<br><br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прохання<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поклади мене, як печатку в руку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поклади мене, як тавро на серце,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поклади мене, як сухар в дорогу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як грозу на діл, як роки на старця.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поклади мене, бо я вже не встану,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я навіки тут, я десь був та вийшов,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Над горою хмари від щастя стогнуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Під горой тополі трімтять: «Ми – ваші!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не довічно хмарам в грозі кричати,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не довік тополі стояти списом,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Якщо кличу я, а мене не чути —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поклади мене безпорадной пісней…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Балада обміну<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Трьох відважних і відданих друзів я мав,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Трійцю друзів – танцюй, карасі!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Їх у долі на трьох ворогів я зміняв,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо три ворога кращі за всіх!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Трьох чудових красунь-наречених я мав,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Троє дівчин, і кожна з кільцем!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Їх у долі на трійцю жінок я зміняв,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А жінок – на розбите яйце.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Народив я багато дітей-діточок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цілий табір малих – ліч-не-ліч!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Діточок я у долі зміняв на гачок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А гачок – це коштовная річ!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знався з цілой юрбой я турбот і скорбот —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ну навіщо мені це лайно?!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я у долі зміняв їх мерзотний народ<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На шинок, і жінок, і вино!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В домовині я спокою теж не знайду,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч побачу тут смерть без прикрас —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Буде обмін на щастячко чи на біду,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я і мертвий зміняю цю долю на ту,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дам грошей, і зміняю ще раз!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хайямки<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас, кісток-черепів, в домовинах чортьма,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нам не треба жалю, нас укрила пітьма, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ті, хто жив, хай відвідають нас на погості,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Або смерть вас відвідає ніччю сама…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Приймая вогонь, згодні ми на пітьму,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Забувши, навчилися ми усьому —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Збідніли? Збагатшали? Геть сплюндрували<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Життя? І питаємо небо: «Чому?!»<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Новоруський рубайят «Пацан Хайям»<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Пацани, я стирчу! Ми фільтруєм базар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас не ловлять менти і не косить шиза,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але зверхній бугор – кілер та відморозок!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я отримав маляву – у нього крейза!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– По панятіям треба нам жити, братан,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я – тобі, ти – мені, та й ми квити, братан!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Якщо доля обох розведе на мизинцях,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То ми долю зумієм згубити, братан!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І до тебе, пацан, знали ми пацанов,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Будем знати і після! Таке ось кино —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кожен з нас відповість за свою розпальцовку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І відвалить з юрбою друзяк-паханов…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я відкинувся з зони – й одразу в кабак.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Є у мене резони прийти у кабак —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я не в змозі напитись у бібліотеці!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось проп'ю я кальсони й залишу кабак…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Епітафія на могилі хвилософа<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де я лежу, там міг лежати ти,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Від кладовища людям не втекти,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тоді навіщо нам тягнути вік? —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Лягай негайно, як я ліг торік.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нічні цикади<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вони бились день,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вони бились ніч —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Полягли усі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та не в тому річ…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стережись, рибонько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не ходи, де глибонько,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо не спить рибалка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тебе любить палко…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не гомін за стінами,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не тіні за спинами —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То вдача біжить поза тинами…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Всяк у клуні чаклунить,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чари мажить та смажить,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А як дійде до справи —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шурх у кущі та трави…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ворожили ворожбити:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Будеш, хлопець, з рожей битой!» —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Лихоманка моя вдача,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чим же я тобі віддячу?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось би взяти людинку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та за кожну частинку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І спитати у ней: «Як діла?»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Минулу тінь у згадці схороню —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пришити хочу к завтрашньому дню…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Життя у мага – свято днів:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То він в лайні, то на війні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чого і вам бажаєм…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У ворожім стані<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я у битві тану —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ляжу край дороги<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І ніяк не встану!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я спитав чаклуна:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ж у людства здавна<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На здоровий на глузд<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Завелика ціна?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гей, волоцюго, бий з плеча,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Марнуй слова! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але все ближче хижий час,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І – прощавай…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Степ та степ в ночі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Битий шлях лежить,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Там у далечінь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кітоврас біжить…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ой, із серця ран<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я зроблю таран<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І як жахну в небесний паркан…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч цар, хоч хлоп,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми кажем: «Гоп!»,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але стрибає інший, щоб<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми вірили йому…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кричали півні усю ніч,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб схід гарячим став, як піч,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Й світанок віпік нам…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Звелів геені моцний маг:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Віддай-но демона, пітьма!»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та демонів чортьма…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кажи, що хочеш, любий мій,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч сам цих слів не розумій –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Народ тобі повірить…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У натовпі – усі самотні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жетон метро – ключ до прояснення.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я їду вниз.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цапи!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З рогами!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Покину світ.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тишком повзи, п'яницю,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;По сходинкам, темним від бруду,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аж до рідних дверей.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У бидла особливість є: воно —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Завжди не ти.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми в захваті від цього.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чуже за кордоном п'ю пиво,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З чужою кохаюсь шльондрой,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У мріях о жінці та хаті…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На цеглину, мочи буржуїнських нездар!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бізнесмена – ножом! Фірмача – на ліхтар!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти придбав собі блазня? Опудало? Жарт?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І за що тепер, синку, тебе поважать?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Лягу на м'яке я ліжко,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вб'ю годинку тишком-нишком,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо я маю рацію<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В сенсі медітації!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Розбите яйце.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Спорожніла скрижаль.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І лезо ножа вщент доїла іржа.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А сховане жало штрикає безумця:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«На жаль…»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На дворі – лютий, мать твою.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зима гризе весняну зав'язь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вчорашній вовк,Сьогодні – заєць,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Спочити вже готов в раю.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми – яблука, надкусані життям.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми – різні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кохали, жили, впали в забуття<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На тризні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не хочемо лежати, як сміття! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та пізно…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Глядач – це я.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я сплю в обіймах залу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій сон жене<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Те, як життя загиблому сказало:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Пробач мене.»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В очах – сльози, в носі – нежіть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В серці – жах, хоч По цитуй…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рудий клоун на манежі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Молить: «Боженько, рятуй!»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Той не хоче.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зал регоче…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На килимі з жовтого листя, повз прірвой, уздовжки Арбату,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З піднесенням нищівним в серці, підпалюючи кораблі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ідуть пілігрими з Тбілисі, шляхетні, немов акробати,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Манто подавати путанам замість китайчоночка Лі…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сонет про сонет<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ридаймо, друзі, бо німа сонета!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дід з'їхав з глузду, зовсім, геть здурів,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мішок кісток – точніш, мосластих слів! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вчорашній день, затерта вщент монета,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шахрайський чек. Як нежива планета,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Він ще летить, але мільйон чир'їв<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Роз'їв печінку. Гострий зір орлів<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не знайде там життя. День канув в Лету,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За днем – і ніч. І кисень, що горів,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Завісу зсунув. Кам'яна комета<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Живіша за сонет. Ми на горі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поезії чекаєм на поета,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб врятував сонет… Комахи, ми<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не в змозі бачить літо посеред зими.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сонет пам'яти Цурена Правдивого<br></h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Немов листок зів'ялий падає на душу…»<br>
&nbsp;Цурен Правдивий<br><br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Листком зів'ялим падає на душу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Моя журба. Вигнанець-одинак,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Минулих бід господар і кріпак,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бід нових лякатись вічно мушу.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У долі йдуть пологи, та ще й як! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дитина-велет гнобить море й сушу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кат-немовля, він хоче з місця зрушить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій тяжкий присуд. Зграю посіпак<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За мною гонить. Що ж, труси, як грушу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Персти вкладай у рани. Я – хробак,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;П'яниця, волоцюга, дурень… Так!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але вітчизні вірність не порушу.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Журба, зів'яле листя, доля – прах,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти розпинаєш серце на хрестах!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Добро і зло<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Волосся сріблом вкрили дні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шолом? Хутро?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За першість бій ведуть в мені<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зло та добро.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось-ось кульгать мені, козлу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Туди, де край добру та злу…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Обітниця<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Клянусь життям, що як вода<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тече у небокрай —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Обітниць інших я не дам,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч Бог мене карай!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нащо мені обітниць рій?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб реготав Господь старий?<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Балада п'ятьох<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На березі, де океан,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Води не чуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Медузи б'ються в піні там,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо не втечуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не побажаю й ворогам<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цей жах відчуть.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В північній тиші близ води —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Столітть вінець,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На кручі осторонь сидить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Палац-ченець,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І в більмах вікон назавзжди –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пітьма.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кінець.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У ніч мелодію-стрілу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Встромив гобой,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І п'ять, поринув у їмлу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зійшлись з журбой —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Король і блазень, і чаклун,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І ми з тобой.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У кубках плюскотить вино —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де кубки ці?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В очах печаль, як в річці дно,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як ніж в руці,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І кожен знає, що темно,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ми – гравці.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що скоро стане на поріг<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Світанок-дід,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І буде тисяча доріг<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На цілий світ,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І буде кожному свій рік,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І шлях, і слід.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І шторму шал, і неба скло,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І хмар гурти,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І воля буде, і полон,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сад і пустир.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто блазень? Хто чаклун? Хто лорд?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто я? Хто ти?!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На березі мовчать віки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Віки мовчать,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А сині хвилі в'ють вінки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У неба вчась,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чекаєм, долі боржники —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи прийде час?…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ле про королеву фей та Томаса-римача<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зустрів я королеву фей,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З ней був ще вчений котофей,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І полум'я автодафе<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мені спалило серце.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кохання гірше за полин,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Страшніше, ніж той дідьков млин,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гостріше навіть перця.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вона: «Чортячий ти синок!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти полюбляв лихих жінок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хапав чуже та ніс в шинок<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цю здобич, щоб пропити,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але я знаю, милий Том,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що кожним словом і листом<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти геть талановитий!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я їй: «Цариця ти моя!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нехай ти гонором змія,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В душі – підступная свиня,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У серці – гріх з жадобой,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти долей пара сатані, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але цих грудей дивний сніг<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І смак цих вуст медовий!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вона мені: «Розпусти цар!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жалкує за тобой цвинтар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Катюго, чорний, ях димар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але поет завзятий!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шукав злочинних ти шляхів<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дітей давив, немов птахів, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та де ж другого взяти?!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А я кажу: «В тиші нічній<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дівчат їси ти, бо смачні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А хлопців гнобиш по весні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Висмоктуєш їх силу!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Для неба – скриня ти пуста,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але, мій друг, твої вуста<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вогонь в душі збудили!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вона: «Ти капость і лайно,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти палиш люльку, п'єш вино,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Твої гріхи стоять стіной,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За котрій – пекла сморід,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мерзотник, розбишака, троль, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти рими князь й віршів король<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На суші та й на морі!»<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А я співаю: «Ой, біда!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоча волосся, як вода,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та чорт в очах на хвіст сідав,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб нас ввести в оману!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У лоні – адська метушня<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У роті – бісова брехня…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я добре знаю панну!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так цілий день співали ми –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли б із літа до зими<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тягнувся день цей, кожну мить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зростая дуже вчасно,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми б в ці хвилини, що біжать,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зуміли б вголос побажать<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще більш добра і щастя!»<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стара добра баладка<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коли був зеленим, як в рясці вода —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пиймо, куме, і час пролетить! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я з ранку до ранку віршата складав —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Налиймо по чарці, та хай нам щастить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гей, рима до рими, куплет до братка —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пиймо, куме, і час пролетить! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Жахався дехто мого кулака —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Налиймо по чарці, та хай нам щастить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я потім став гострим, як перець в борщі —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пиймо, куме, і час пролетить! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І двома кулаками як врізав – тріщи! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Налиймо по чарці та хай нам щастить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нахабство та жарти, кумедний куплет, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пиймо, куме, і час пролетить! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сатира та фарс, фельєтон і памфлет, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Налиймо по чарці та хай нам щастить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я виріс, як морква, на цілий город, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пиймо, куме, і час пролетить! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рукою твердою узявсь за перо —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Налиймо по чарці та хай нам щастить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;По слово в кишеню не лазив я, пане, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пиймо, куме, і час пролетить! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Романи, романи й довіку романи —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Налиймо по чарці та хай нам щастить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тепер я старий, як димар на даху, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пий, дідусю, щоб дідько не вкрав! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чоло у зморшках, на пузі міхур —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще по чарці, й на цвинтар пора!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та в вашім борщі хай кипить – не біда! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пий, дідусю, щоб дідько не вкрав! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій перець із морквою, чиста вода —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще по чарці, й гіп-гіп-ура!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хитра балада<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Йду я, мов струмок тече,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Джимблі-хей, джимблі-хо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За люб'язним паничем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хабл-бабл-хо!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За такого хлопчика<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч каблучку з пальчика,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч кнура-свинячика —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Віддам, бо втече!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ой, біжу, не бачу ям,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Джимблі-хей, джимблі-хо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За гарнесеньким хлоп'ям,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хабл-бабл-хо!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За стрункого юнака<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай кленуть біля ставка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хай свариться матінка –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не зачую я!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ой, кочуся я яйцем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Джимблі-хей, джимблі-хо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тай за півнем з гребінцем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хабл-бабл-хо!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За милого кочетка<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч начинку з пиріжка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч корову без ріжка —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За його лице!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Що ж, заради панича,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Джимблі-хей, джимблі-хо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аж спідницю до плеча?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хабл-бабл-хо!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Панно, капосні діла –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На словах все віддала,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А насправді не дала!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Підманула-підвела?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Чому ж капосні діла,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Якщо в церкву привела?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тут і поп, і шлюбний лад –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Церква аж гула!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось баладі нашій край —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нежонатих Бог скарай!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Молитва<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я не вмію молитись.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Замість світла і слова,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;яке нам від Бога дано,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пам'ять бачить обличчя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ваші, друзі, обличчя –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мов глечики з долей-вином.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я – фартовий.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я в змозі вином похмелитись.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тут світанок над морем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І дощик танцює на розі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Страх позбутися горя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щоб щастя, мов небо, гуло,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Відчуття, що зима,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як п'яниця, лежить на порозі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І, грозой<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;над весняною вишней,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де квіти – мов зорі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Над очима –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;турботою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;вбите чоло.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я дивлюсь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бажаю змарнілим вам розвеселитись.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Більш нічого не маю, кажу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тільки це я тримаю, кажу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я, на жаль, не навчився молитись.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Спи, сестро, зранку!…»<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Спи, сестро, зранку!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я – твоя рана.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вогонь багаття<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шипить старанно.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Спи, моя сестро!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бо я і пристрасть —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як прах в повітрі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як блазень пестрий.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Співай, кастрате!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Реви, містралю!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Спи, сестро – сяду<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На гостру палю!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Світанок – спалах…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Милосердя не проси – не дадуть…»<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Милосердя не проси – не дадуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч мовчи, хоч голоси – не дадуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Божий млин в усі часи —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Верть та круть!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Доля, смерть мені даси? – не дадуть…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Волі хочеться, кріпак? – не дадуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Долі хочеться, жебрак? – не дадуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Натовп – церква неборак.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В храмі – п'ють.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хочеш голосу, співак? – не дадуть.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не навчився я просить – тай нехай!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Без надії і без сил – тай нехай!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Блазень, в дзвоник калатай,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пий-гуляй!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хоч здіймайте на списи – тай нехай.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Бруд під нігтем у Творця – так, це я.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Щит останнього бійця – так, це я.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Слово Сина й Панотця,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Біль змарнілого лиця,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сенс початку та кінця – так, це я.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон…<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;I<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон. Я був мечем.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Метал холодний – аж пече.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мене ніщо не дивувало,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не плюндрувало мою честь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон. Я був мечем.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Злітая над чужим плечем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З байдужістю я падав долу —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Меч кожну голову сече.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон. Я був мечем.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Колись ім'я носив я – Чен,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та в цьому сні зробився катом.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ніхто від мене не втече.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В різномаїтті злої долі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я жив без роздумів і змін,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як той, що всіх лишає волі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як той, що вище гір і стін.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;О, дурень! Час рікой тече,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І смерть – чорніша з всіх печер…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я був покаран за гординю.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон. Я БУВ мечем.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;II<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив уві сні мій шлях,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;С початку до кінця.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І шлях був стежкой у полях<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Для кожного гравця.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стара ця гра, о мій гравець,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І знає дурень і мудрець,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що все зведеться нанівець…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я уві сні кричав.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив уві сні мій меч —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми схожі, як брати.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І скаженів кровавий смерч —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Без серця, без мети.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І били в лезо, гомоня,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Копита чорного коня,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що мчав уздовж страшного дня…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я уві сні кричав.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив уві сні життя –<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цей шлях вже був не мій,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Звивалось денне маяття<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У кільця, наче змій,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І шепотів тий змій мені,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що світ палає у вогні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що треба знати, так чи ні…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я уві сні кричав.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;III<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Було їх два коло струмка на вишньому плато,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вони гадали – дужчий хто? А може, і ніхто?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сталевими клинками дно прорізали за крок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І тихо води ніс свої поранений струмок…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І два наставлені мечі у тім струмку стоять,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І вже струмок відобража подвійну рукоять,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Повітря чисте і сухе, замовк пташиний зрух,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Впираються у небеса вершини Сафед-Кух,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вершини Білих гір…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нема мечів, та є струмок – і хвилі все дзюрчать,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У них є свій незмінний шлях, одвічний Шлях Меча,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сам по собі, один із двох, вінчає древній спір,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Серед відрогів Сафед-Кух, предвічних Білих гір.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Легенди брешуть, дурням лиш вони – розрада квола,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А сталь згинається, як прут, у золотисте коло,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І ні початку, ні кінця немає в кола того,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як раю підлому нема і міри для скупого.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон. Спитай – про що? Але про що ж іще?!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив сон. Я був мечем. Я був тоді мечем.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я був скалою і струмком, дорогою й конем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Був подорожнім і плащем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Грозою був і літнім днем,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Водою і вогнем…<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;(третя частина циклу – переклад робив перекладач, працювавший над книгою «Шлях Меча», за участю О. Ладиженського)<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Касида про захоплення Кабиру<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;(фрагмент)<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пам'ятаю, як в проулках йшло відлуння – мчався хутко<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Гуркіт мідного тарану війська лівого крила.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пам'ятаю чорний вітер, пам'ятаю – меч я витер<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;О тяжкий, парчовий, драний, кимось кинутий халат.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сонце сіло в горне крісло, мрак плащем окутав місто,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;До землі припав губами, ніч із мертвих кров пила…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;О, ридай, Кабір – сьогодні впав ти і сгорів дотла!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Ні, Творцю не докоряю спогадом лихого зла…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Касида про джерело життя<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Роки шмагають, наче пліть, за спиною – мовчанка літ,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Збирався вічно я співати, та не помітив, як замовк –<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тепер мене здушила кліть; зі шляху збився, впав у глід,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Старий, дивлюся – сміх дитячий; бреду в юрбі – самотній вовк.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;О, де надія? Долі кпини! Колоди – ноги, сам – шкапина,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зашпортуюсь, течуть сльозини, а все ж покручена стежина<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У ніч веде, – початись хочу, та вже завершений. Без сил.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На вітрі, наче стяг, тріпочу, – ох, тільки б встигнути!.. Не встиг.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І глузують з мене роки. Ви чому такі жорстокі?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я – старий огир і можу лиш плестися за задком.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Впав стрілою збитий стрепет, змовк трави духмяний лепет,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Стих життя тривожний трепет, рухлий прах під каблуком…<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я від туги тьмяно млію, від розпуки скаженію,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Дурень, сам себе жалію, сам себе жену бігом,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сам недугами хворію, сам у домовині тлію,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Білими кістьми білію… Сам – і другом, й ворогом,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Cам – і птахом, і стрілою, і пожежею, й золою,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Доброю чи ні судьбою, осінню, що дасть врожай,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сам – і ниткою простою, і ошурком під пилою,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Круглим блюдом з пастилою та родзинками на край.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ж, усі мої незгоди – також я? Чи примхи моди,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А чи забавки природи – я, і годі? Тільки я?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я дивлюсь – років немає; я сміюсь – життя триває,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я співаю – все співає, і хвороби, мов бур'ян,<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Топче моя мати-доле, щоб зерно легло у поле…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ще не пізно. Ще тріпоче пісня – зіронько моя!<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;(переклад – Марини Слов'янової. Останні чотири-п'ять рядків – Олег Ладиженський)<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Наче краплі в тумані – ми були й нас нема…»<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Наче краплі в тумані – ми були й нас нема,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Наче гроші в кишені – ми були й нас нема,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас ніхто не піймає, нам ніхто не повірить,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас ніхто не обдурить – ми були й нас нема…<br>
<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;(переклад – Марини Слов'янової)<br>
<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;«Вам раджу, любі друзі, я…»<br></h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Епіграма – Володимиру Пузію<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вам раджу, любі друзі, я<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Читати Вовку Пузія,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А не якісь «тварєнія»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Москалика Ареньєва!<br>
<br><br><br>