-------
| bookZ.ru collection
|-------
| Олексій Кононенко
|
| Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…
-------
Український народний гумор
Все-всі-вся
Анекдоти про маленьких і великих, зубатих і вухатих, культурних і спортивних, а також суспільно-активних
Анекдот – зброя народу.
(Вольтер).
Передмова
Український народний гумор є частиною української культури. Наша нація з давнини уміє щиро і доброзичливо сміятися над собою, над своїми вадами і дивацтвами.
Ну хто ще має такий всеперемагаючий оптимізм?! Сміємося, жартуємо, іронізуємо. Саме почуття гумору дозволяє залишатися «на коні» у будь-якій ситуації. Здоровий сміх можливо не вирішує наші проблеми, але значно полегшує і «розряджає» життєві ситуації.
Кажуть: «ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ ТОЙ, ХТО СМІЄТЬСЯ ОСТАННІЙ». А мені здається, що ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ І ТОЙ, ХТО ВМІЄ ЦЕ РОБИТИ ДОРЕЧНО!
Олексій Кононенко
//-- Добре сміється той, хто сміється останній. --//
Квіточки життя
– Мамо, а чому братика лелека приніс, а мене в капусті знайшли?
– Не доніс тебе лелека…
Анекдоти про маленьких i великих
Мати до сина:
– Чи навчився чого нового в школі?
– Так. Навчився шепотіти.
Учитель:
– Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.
– Я теж на це сподіваюсь.
– Тату, а що таке сумпіляція диреструктивних гентропанів?
– Де ти таке прочитав?
– Я це написав!
– Сину, звідки мама дізналася, що ти не купався?
Я забув намочити мило.
– Тату, дай десять гривень! – просить син.
– Навіщо?
– Дам бідній жінці, що на розі стоїть і просить.
– Чому це ти її раптом пожалів?
– Бо вона… цукерки продає.
– Навіщо людині зуби?
– Щоб їсти.
– А ще для чого?
– Щоб боліли.
– Діти, які ви знаєте приклади випадкового збігу обставин?
– У моїх тата і мами в один і той же день було весілля!
– Діти, запишіть речення: «Воли тягнуть плуга». Це активна форма. А хто скаже, як буде пасивна форма?
– Плуг тягне волів.
– Діду, ви колись були малим?
– Був.
– І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?
– Ось ти, Васильку, навіть рік чобітки не поносив і вже порвав. А я бувало по п'ять років носив!
– Щороку носили?
– Аякже! Щороку. На Різдво та на Великдень до церкви.
– Як тато сказав…
– Так по-маминому й буде!
– Мамо, наш тато йог?
– Звідкіля ти взяв?
– Він учора казав, що дві пляшки роздавив. Я сьогодні уважно придивився – навіть рук не порізав.
– Чоловік і жінка йдуть вбрід через потічок.
Посередині жінка спохопилася:
– А де ж наш Василько?
– Не переймайся! Я його за руку веду.
Батько наказав синові нікому не казати, що закололи кабана. Хлопчик пішов на вулицю, аж тут сусід:
– Багато сала було?
– Нема сала.
– А м’яса?
– І м’яса нема.
– І шкури нема? – усміхається сусід.
– Ну, шкура є… Тільки тоненька-тоненька…
Мама і діти сідають до столу обідати. Коли за вікном майнула сусідка.
– Діти, скажіть, що мене немає, – каже мати, ховаючись під стіл, – я поїхала.
Сусідка в хату:
– А де мати?
– А матері немає, – лепече найменшенький, – вона під стіл поїхала.
– Мамо, а татко себе молотком по пальцю вдарив!
– І що він казав?
– А лайку говорити?
– Ні.
– Тоді нічого.
– Наш син лінується, немов кіт. Байдикує цілими днями, лежить на канапі і дивиться крізь вікно на небо! Ким він виросте?
– Може, метеорологом?
– Тату, ти обіцяв на хокей сходити!
– Тато обіцяв, тато сходив.
Батько вчить сина рахувати. Посадив навпроти себе, наказав уважно слухати. Тоненько бекнув раз, потім бекнув нормально, а потім – басом.
– Скільки тут баранів бекало?
– Один!
Мама:
– Васильку, не гризи кістку, ти ж не собака! Віддай татові!
Мати з сином-підлітком зайшла до трамвая. Сіли. Хлопчик дістає сигарету, закурює. Літня жінка обурилась:
– Чому він курить? Тут же написано: «Курити заборонено!»
– І чого ви до дитини чіпляєтесь? Він ще читати не вміє!
– Мамо, а тато на роботі багато пише?
– Звідки ти взяв, синку?
– А чому ж він кожного ранку у тебе просить грошей на чорнило?
Розмовляють два старшокласники:
– Ну, як твоє перше побачення?
– Можна сказати, пройшло напівуспішно.
– Як це?
– Я прийшов, а вона ні.
– Мамо, мамо! До нашої квартири заліз якийсь незнайомець і бавиться з нашою нянею!
– Жах! Потрібно терміново телефонувати у міліцію!
– З першим квітня, мамулю! Насправді це не незнайомець, а наш татусь.
Синок запитує у батька:
– Тату, хлопця, який збирається одружитися, називають женихом, а як називають того, хто вже оженився?
– А оце слово, синку, тобі ще рано знати.
Жених запитує у молодшого братика своєї нареченої:
– І часто ти зазираєш у замкову шпарину в наших дверях?
– Ні, тільки тоді, коли туди не зазирають тато або мама.
– Мамо, знаєш, наша Марійка бачить у темноті!
– Звідки ти це взяв, синку?
– Вчора увечері, коли вони з дядьком Миколою сиділи в темній кімнаті, я чув, як вона його запитала, чому він не голений.
В купе поїзда мама образно пояснює синові, як з'являються діти:
– Береться глина, ліпиться заготовка, потім, коли її викупати в молоці, буде хлопчик, а коли у воді – дівчинка.
Молодий чоловік, звісившись із верхньої полиці, зацікавлено запитує:
– А що, старий спосіб відмінили?
Маленький хлопчик загубив маму у великому універмазі. Чергова докоряє йому:
– Хлопчику, маму потрібно завжди тримати за руку.
– Але ж у неї в руках було стільки речей…
– Тоді потрібно було триматися за спідницю.
– Я намагався, але не зміг дістати…
Вчитель написав у щоденнику: «Ваш Миколка дуже багато часу проводить із дівчатками, хоча я й намагаюся його від цього відучити».
Мати відповіла: «Коли ви знайдете дійовий спосіб, прошу повідомити мене, і я вживу його для Миколчиного батька».
Батько до сина:
– Ти чому мені грубіяниш? Я тобі батько чи ні?
– Ну, ти ребуси загадуєш, старий. Я звідки знаю?
Маленький хлопчик плаче на вулиці, його запитують:
– Хлопчику, чому ти плачеш?
– Мама назвала тата слоном, а татусь її куркою.
– Ну то й що?
– Так хто ж тоді я?
Мати запитує сина:
– Ну, що тобі сподобалося у зоопарку?
– Мені – тигр, а татові – кішечка.
– Кішечка? Яка ж у зоопарку кішечка?
– Я її не бачив, але тато сказав: «Яка гарненька кішечка тут квитки продає!»
Маленьку дівчинку запитують:
– У тебе є братик?
– Який ще братик?! Мене годувати нічим!
Батьки розлучаються. Суддя запитує малюка:
– Ти з ким хочеш залишитися?
– З тим, кому присудять телевізор.
Тату, а я знаю дуже смішний анекдот.
Так розкажи.
Не можу, я ще маленький.
– Що сьогодні вам задали додому? – запитує батько сина.
– Нічого.
– Жаль, – зітхнув татусь, – доведеться мити посуд.
– Тітонько, а кого називають красивими жінками? – запитує малюк-племінник.
– Запитай у мого чоловіка, твого дядька, він повинен знати, бо у нього дуже гарна жінка, – кокетливо відповідає тітка.
– А що, у нього є ще одна дружина, крім тебе?
Малюк запитує свого кошлатого татуся, який бренькає на гітарі:
– Тату, тату, а ким ти будеш, як виростеш?
Маленька дівчинка вбігає додому вся у сльозах і з порога кричить:
– Мамо! Мамо! Мене хотіли зґвалтувати!
– Доню, звідки ти це взяла?!
– Граюся я в пісочниці, аж тут підходять троє дядьків і кажуть: «Ну що, вграємо маленьку?»
– Тату, а чому наречений і наречена тримаються за руки?
– Такий звичай, синку. Боксери теж перед боєм тиснуть один одному руки…
До чоловіка підходить маленький хлопчик:
– Дядю, дайте сигарету.
– А тобі мама курити дозволяє?
– Курити не дозволяє, але сказала, що дасть цукерку, якщо я принесу сигарету.
– Дитино, хто ж тебе навчив так лаятися?
– Навчив, навчив… Наче людина не може володіти талантом від народження.
– Зараз тато приїде на машині, і ми будемо її мити.
– А вона влізе у ванну?
З доповіді завідуючого районним відділом народної освіти: «У нашому дитячому садку з тих пір, як прийшла нова завідуюча, увесь час відбуваються веселі конкурси. Наприклад, на днях відбувся конкурс: «Кого заберуть останнім». Переможець ночував із сторожем».
Вчитель – першокласникам:
– Якщо хтось із вас хоче про щось запитати, нехай підніме руку.
Петрик піднімає руку.
– Що ти хочеш, Петрику?
– Нічого. Я перевіряю, як спрацьовує ця система.
– Мамо, можна ми погуляємо у тата і маму?
– Можна, тільки посудом не кидайтеся.
Василько і Тетянка запитують:
– Бабусю, скажи, де нас взяли?
– Тебе, Таню, лелека приніс, а Василя в капусті знайшли.
Васько Тетянці на вухо:
– Скажемо бабусі правду, чи нехай так, не знаючи правди, й помре?
– Мамо, нащо ти п’єш валер’янові краплі?
– Вони заспокоюють.
– Тоді дай мені цей флакончик, я увіллю в море.
– В море? Навіщо?
– Щоб воно заспокоїлося.
Дзвінок у двері. Малюк відчиняє двері і бачить на порозі жениха своєї сестри.
– Любко! – кричить малий. – Іди швидше, твоя «синиця у жмені» прийшла!
Дзвінок у двері. Малий Миколка відчиняє. Візитер запитує:
– Твоя сестра вдома?
– Марійко! – закричав малий. – До тебе прийшов тип із 84, 85, 93 і 94 сторінки твого щоденника!
– Тату! Тут дві мухи гуляють. Одна – жінка, а друга – мужчина.
– Як ти їх розрізняєш?
– Дуже просто: муха-жінка вже годину повзає на дзеркалі, а муха-чоловік сидить на пляшці з-під горілки!
Вчитель зоології:
– Сьогодні ми будемо вивчати лелек…
Раптом піднімається учениця:
– Іване Івановичу, мені здається, що ми достатньо дорослі, щоб іще вірити в існування лелек…
– Тату, коли ти одружився?
– У двадцять чотири роки.
– А мама?
– У двадцять два.
– То виходить, що мама вийшла заміж на два роки раніше, аніж ти оженився?
Чотирирічний малюк звертається до татуся:
– Якщо радіоприймач кинути, він зламається?
– Так, звісно.
– І кнопки вилізуть?
– Еге-ж, і кнопки.
– А тьотя в ньому залишиться?
Малюк звертається до бабусі:
– Бабо, а як називають тих, хто кого-небудь проганяє?
– Терористи.
– Значить, мама – терорист. Вона прогнала мене з двору обідати…
П'ятирічний Петрик каже своєму приятелю:
– Я точно знаю, коли у батьків вихідні дні! Це коли моя мама пере білизну, а татко цілий день дивиться телевізор!
Дівчинка вперше побачила негра і дуже здивувалася:
– Мамо, а чому дядя такий чорний?
– Тому, що він такої раси. Раса в нього така… А взагалі-то він такий, як і ми.
– Мамо, а ця раса у нього відмиється?
Задзвонив телефон. Трубку знімає маленький хлопчик.
– Вам кого?
– Тато вдома?
– Ні, немає. Він кудись поїхав.
– На відпочинок?
– Ні. Він поїхав з мамою.
Вчителька розгнівано докоряє Василькові за погане відвідування школи, за неуважність та двійки. В кінці відчитування вона каже:
– Я хотіла б декілька днів побути твоєю матір'ю, щоб перевиховати тебе.
Василь піднімає голову:
– Добре, я скажу татові, думаю, він погодиться…
– Мамо, а правда, що люди від мавп пішли?
– Правда, синку.
– Я й дивлюся, що мавп так мало залишилося.
У глухій сибірській тайзі знайшли маленького хлопчика, якого виховували дятли. Рівно через три дні він усіх задовбав.
– Не забувай, синку, що ми живемо на землі, щоб трудитися. Ким ти хочеш стати, коли виростеш?
– Пілотом!
Батько гнівно до доньки:
– Навіщо ти сказала матері, що я повернувся вранці?!
– Тату! Я ж їй відповіла, що не подивилась на годинник, тому що готувала сніданок…
Малий дивиться, як тато фарбує стелю. Мама:
– Учись, синку! Підростеш, будеш татові допомагати.
– А що, хіба він до того часу не закінчить?
Учитель запитує:
– Чому тебе не було учора в школі?
– Бо бузько приніс мені братика.
– Але ж твій батько поїхав до Америки!
– Батько поїхав, але ж бузько залишився.
Петрик прийшов на третій урок. Учителька строго:
– Чому ти запізнився?
– Мене тато затримав.
– Хіба він не міг затримати когось іншого?
– Ні, він хотів відшмагати саме мене.
– Здається, до нас гості завітали…
– Чому ти так думаєш?
– Мама сміється після татусевих анекдотів…
Маленький хлопчик бігає по квартирі і викидає на підлогу все, що міститься у ящиках столу.
– Що ти робиш?! – кричить на нього мама.
– Я граюсь у таткову гру.
– Яку ще гру?
– «Чортівня, куди поділися ключі від машини?»
Малюк ніяк не засне. Мати каже батькові:
– Може, мені йому щось заспівати?
– Ну, люба, не треба ж так зразу! Спробуй з ним домовитися по-доброму…
– Тату, а як ловлять психічно хворих?
– За допомогою парфумів, косметики, гарних суконь і милих усмішок, синку.
Маленький хлопчик запитує батька:
– Тату, а звідки беруться слони?
– Бачиш, синку…
– Тільки не кажи мені, тату, про лелеку! Лелека слоненятка не підніме.
– Васильку, чому в пустелі їздять на верблюдах?
– Щоб у черевики піску не набрати.
– Дядьку, віддайте мій бутерброд!
– Нічого я у тебе не брав!
– Ви на нього сіли…
Василько гладить пишний хвіст великого пса. Мама злякано:
– Що ти робиш? Він тебе укусить!
– Мамо! З цього боку він не кусається!
Вовчик у магазині:
– У вас горілка є?
– А тобі вісімнадцять є?
– А у вас ліцензія на торгівлю алкоголем є?
– Та на, на… Чого ти так зразу заводишся?!
В РАГСі сидить малий хлопчик.
– Кого ти чекаєш? – запитує його співробітниця.
– Я хочу дізнатися, як розвестися з татом і мамою.
– Тату, ти мене любиш?
– Звичайно.
– Тоді одружися з тією тіточкою, що на розі продає морозиво.
– Синку, а яке прислів'я ти знаєш про корисну гуртову працю? – запитує тато.
– Гуртом і батька легше бити.
– Тату, ти де народився?
– В Одесі.
– А мама?
– В Бердичеві.
– А я?
– У Києві.
– Як добре, що ми всі зустрілися.
У кабінеті директора школи майбутній першокласник з мамою.
– Мамо, ходімо, якщо директор каже, що всі класи переповнені, то чому ми будемо наполягати…
Батько відшмагав сина і каже:
– Повір мені, Василю, мені боляче тебе карати…
– Але не в тому ж місці, тату!
– Ким ти будеш, Миколко?
– Будівельником.
– Чому ж то?
– Будуватиму квартири без кутків!
– Іванку, коли мені було сім років, як тобі, у мене не було ні батька, ні матінки. Я ріс у чужих людей, часто не було чого й поїсти…
– Татку, з тих пір, відколи ти у нас живеш, тобі ж добре, тебе годують тричі на день…
– Миколо, назви шкідливу худобину.
– Баран.
– Чому?
– Бо як поїм баранячого м'яса – у мене живіт болить.
– Синку, якщо ти сьогодні будеш слухняним, увечері обіцяю тобі винагороду!
Увечері:
– Молодець! Так добре поводився! Що ти хочеш у винагороду?
– Ніколи більше не примушуй мене бути слухняним!
– Діти, хто може довести Піфагорову теорему?
Василько:
– Мій старший брат із 7-го класу!
– І це мій син? Такий неслухняний, вреднючий!
– Сама ти вреднюча! Якби я знав, що ти така, ніколи б не дозволив таткові з тобою одружитися!
Закінчується літо. Менший брат:
– Скоро вже тобі, Дмитрику, до школи йти!
Старший брат:
– А ти не нагадуй, а то одержиш у вухо!
Учитель:
– Іваненко, що ти можеш сказати про Олександра Македонського?
– Як і про всіх покійників, тільки хороше…
– Татку, дай мені вина, я розфарбую картинки.
– Вином не фарбують!
– А чому ж бабуся казала, що у тебе ніс червоний від вина?
– Такого накоїв! Ти мав би почервоніти від сорому!
– Чому я маю червоніти? Татко казав, що він за мене червоніє.
– Юрку, не пхай пальці в ніс!
– А навіщо ж там дірочки просвердлені?
– Бабуню, а де твоє друге обличчя?
– Яке це друге?
– А татко казав, що ти дволика…
– Мій татко багатий, а твій бідний!
– А мій розумніший від твого!
– Твій тато у мого гроші взяв у борг!
– А мій тато твоєму не віддасть!
– Татку, вдар мене паском… Не сильно тільки…
– За що?
– Так… Я буду плакати, а мама мені цукерку дасть.
Вчитель у сільській школі:
– Я вам пояснив що таке віднімання. Зрозуміли?
– Так.
– Добре. Тепер приклад: наш шкільний сторож отримав зарплатню 250 гривень. На 30 гривні купив пляшку, на 20 гривень закуску, скільки у нього залишилось?
– 200 гривень!
– Добре. Як ця дія називається?
– Випивка!
– Оксанко, я купила тобі глобус, а він у тебе в пилюці!
– Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі!
– Катю, ти прочитала «Мертві душі» Гоголя?
– Ні, Маріє Іванівно. Я дуже боюсь мерців.
– Пане Миколо, татко послав мене до вас, щоб ви розміняли 100 гривень!
– А де ж 100 гривень?
– Татко сказав, що віддасть вам їх через тиждень.
Вчитель:
– Петренко, чому ти вчора не прийшов до школи?
– У мене боліла голова.
Вчитель:
– Безпричинний головний біль – ознака лінощів! Порожня голова завжди болить! Якби я звертав увагу на свій головний біль, я б ніколи не приходив до школи!
– Татку, сьогодні вчитель мене запитував, чи ти не допомагав мені розв'язувати задачку…
– Ти сказав, що допомагав?
– Ні-і… Навіщо тобі незадовільну оцінку з математики ставити?
– Тату, а що таке «байка»?
– Ну, це, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою…
– Абрамчику, скільки буде два помножити на два?
– Вісім!
– Скільки?!
– Шість!
– Подумай.
– Чотири.
– Чому ж ти відразу не відповів?
– Татко вчить спочатку казати більше, щоб було з чого поступитися…
На дискотеці:
– Валю, ти танцюєш?
– Так, коли мені дуже весело і коли я одна вдома.
– Учись, синку. Чому научишся, того у тебе ніхто не відбере.
– А чому не навчусь, те відберуть?
Урок історії. Вчитель розповідає про битву при Фермопілах:
– За кілька годин до битви перський цар відрядив до греків посла з вимогами… припинити розмови, Петренко, тобі було сказано!., з вимогами… покласти… книги, Іваненко, повинні лежати на столі закритими… з вимогами скласти зброю. Горда відповідь греків була такою… ти, Карпенко, трохи відсунься, щоб я міг бачити, що там виробляє, Циганенко… так, відповідь була: прийди і візьми. Коли грекам оголосили, що персів так багато, що вони закривають сонце, тоді ватажок греків – Леонід – сказав… Кравчук, якщо ти будеш так себе поводити, я тебе виставлю за двері. Леонід сказав: тим краще, ми будемо битися в тіні. За чотири дні почалася битва. Нарешті, зрадник на ймення… Стрілько, дай сюди нитку, годі гратися!.. Так, Ефіальт показав персам дорогу через гори, і тоді в стані греків почулися крики розпачу… хто це, чорт забирай, кидається папірцями?!
Петрик заходить в магазин і до продавця:
– Масло за 14.30, сметану за 9.50, цукру на 8.80, банку кави за 13.30 і батон за 2.90. Скільки ви дасте мені здачі з 53 гривень?
– 4 гривні 20 копійок.
– Дякую. Товарів мені не треба. Ця задачка – моє домашнє завдання.
– Тату, а на яких деревах пиво росте?
– Пиво не росте, синку, його роздобувають!
У лікарні телефонний дзвінок. Дитячий голос:
– Швиденько приїдьте! У нас, окрім мене, вся сім'я захворіла!
– Як так?
– Та я балувався, не слухав маму, і мені за обідом не дали тих смачних грибочків, що татко в лісі назбирав…
Бабуся запитує малого онука:
– Васильку, як звуть твою маму?
– Не знаю…
– А як тато її кличе?
– Іди сюди!
Мама випила з гостями горілочки і пішла вкладати донечку спати. Та принюхалась і:
– Мамо, а навіщо ти надухманилася татовим одеколоном?
1982 рік. Радянський Союз. Дитячий садок.
Вихователька на заняттях:
– У Радянському Союзі кожен їсть досита, одягається гарно. Люди живуть у прекрасних просторих квартирах. У всіх дітей є багато прекрасних іграшок…
Вовчик розплакався:
– Хочу в Радянський Союз!
– Мамо, а чому Вовк спочатку з'їв не Червону Шапочку, а бабусю?
– Спи вже! Може йому сухофруктів захотілося…
– Давай свою жменю, я тобі цукерок насиплю!
– Насипте краще таткові.
– А ти хіба не любиш цукерки?
– Люблю… Але ж у татка жменя більша.
Катя і Люся (по 3 роки) у пісочниці.
Катя:
– Давай дружити!
Люся:
– Проти кого?
– Васильку, дитинко, відкрий ротика, скажи «а-а-а», щоб цей сердитий і противний дядько лікар зміг-таки вийняти свого пальця з твоїх гострих зубчиків!
Дитині 5 років задають відому загадку: «То товстіє, то худіє, на всю хату голосить» (відповідь – гармошка). Дитина на цю загадку, не задумуючись, дає відповідь – «Мама»!
– Мамо, Петро мене побив!
– Треба було дати здачі…
– Так я йому дав здачі ще перед цим.
– Лікарю! Мій син наївся піску. Я дала йому випити води. Що робити далі?
– Слідкуйте, щоб він тепер не наївся цементу.
У дитсадку:
– Ти де народився?
– В лікарні.
– Не може бути! А що у тебе було?
В дитсадку медогляд.
– Васильку, можна тобі вийняти той зубчик?
– Ні! Краще відріжте вуха і ніс.
– Чому?
– Заважають светрик скидати.
У кабінеті у невропатолога мама і чотирирічний Василько. Лікар:
– Скажи, голубе, скільки у кішечки лапок?
– Чотири.
– А скільки вушок?
– Два.
– А скільки у кицюні очок?
– Два.
– А чи є у неї хвостик?
– Мамо, цей дядько ніколи не бачив кішку?
– Синку! Ну, скільки разів тобі повторювати, що я тебе народила, а не «скачала» з Інтернету?!
Тато весь аж світиться від щастя:
– Синку, скоро у тебе буде маленька сестричка.
– Що ж ви мене обманюєте?! Обіцяли ж цуценя!
Вовчик добряче напідпитку веде таку ж підпилу Оленку. Оленка:
– Зараз головне для нас – мою маму не побачити!
Вовчик:
– Головне – не зустріти! «Не побачити» зараз – не критерій.
Конфлікти з учителем у школі?
Проблеми з батьками?
Посварився з дівчиною?
Не переймайся!
Ти не один!
Ти взагалі НУЛЬ!
Шкільний психолог.
Посеред уроку до класу заходить Вова із перев'язаною головою. Учитель:
– Ну, що сталося цього разу?
– Упав з п'ятого поверху.
– І що, летів цілих два уроки?
Клас був на екскурсії у краєзнавчому музеї. Учителька запитує про враження:
– Діти, що вам найбільше запам'яталося?
– Як Сидорова з порога впала.
– Іване нко, які явища природи бувають взимку?
– Снігові баби…
– Петренко, чому ти запізнився на урок?
– Я встав о сьомій, дивлюся – вже дев’ята!
– Сидоренко, ти вранці робиш зарядку?
– Ні.
– А чому?
– Як прокинусь – їсти хочу, а після їжі вже не можна…
– Котенко, які картини природи навіює тобі ця музика?
– Вранішній захід сонця…
Шестирічний хлопчик нахилився над ліжком однорічного братика, прислухається до його лепетання:
– А ви впевнені, що він – українець? – запитує батьків.
– Тату! Купи мені барабан!
– Але ж ти будеш барабанити і заважати мені працювати!
– Ні. Я буду барабанити тільки коли ти спиш.
– Мій п'ятирічний син вимагає у мене, щоб я подарувала йому на день народження брата-близнюка, у якого тато – кондитер!
О третій годині ночі у квартирі учительки лунає телефонний дзвінок:
– Алло! Маріє Іванівно! Пробачте, будь ласка, я вас не розбудив?
– Розбудив!
– Ой, вибачте!
– Що ти хотів?
– Та вже… Пробачте… У вас зараз настрій не дуже… По голосу чую… Я краще завтра раненько передзвоню…
В цирку фокусник виводить на арену хлопчика:
– А тепер, хлопчику, скажи дядям і тьотям, щоб вони не подумали, що я обманщик, що ти бачиш мене вперше в житті. Правда?
– Правда, тату…
– Петренко, розкажи англійською мовою про свій режим дня.
– Я встаю о сьомій і роблю зарядку. Снідаю, збираю портфель і йду до школи.
– Все правильно. Але ти забув одягнутися!
– Сидоренко, яку роль у житті людини грає череп?
– Велику.
– А точніше?
– Він думає.
– Діти, ви повинні дуже добре вивчити творчість Тараса Шевченка. Він обов'язково буде на екзамені!
– Маріє Іванівно, невже він сам прийде?!
Іваненко збирається написати твір на тему «Моя сім'я». Підходить до бабусі:
– Ти як на світ з'явилася?
– Мене лелека приніс.
– А мама звідки взялася?
– Її в капусті знайшли.
– А я?
– Тебе в магазині купили.
Хлопчик пише: «Ось вже три покоління, як у нашій сім'ї немає нормальної народжуваності…»
Дружина поїхала до батьків, батько сам вранці розбудив і одягнув доньку. Якось нагодував і веде в дитсадок. В одному не взяли, в іншому відмовили, підходять до третього. Дівчинка:
– Тату, через твої дитсадки я вже перший урок пропустила!
– Тату! Ходімо з тобою гуляти!
– Ні, не підемо. Там дощик на вулиці йде маленький такий, противний…
– Як я?
– Бабусю, пограйся з нами у ведмедів із зоопарку!
– А що треба робити?
– Кидати ведмедям цукерки і печиво.
– Мамо, сьогодні в школі я не дав зіграти з учителем злий жарт!
– Молодець! А як ти це зробив?
– Коли я побачив, що учитель має сісти на кнопку, я швиденько відсунув стілець!
Маленька дівчинка закінчує вечірню молитву:
– І ще, Боженько, пошли хоч якийсь одяг тим бідним дівчатам з журналів, які дивиться мій татко!
– Обережно! – кричить мама. – Ти розіб'єш мою улюблену чашку!
– У тебе, мамочко, – відповідає дочка, – яку чашку не розбий, вона відразу ж стає улюбленою!
Хлопчика попереджають батьки перед поїздкою на природу:
– У лісі далеко від машини не відходь, загубишся!
– Але ж як ви зрадієте, коли я знайдусь!
Тато читає синові казку «Про рибака і рибку». Коли доходить до місця, де стара вчетверте посилає старого до рибки, хлопчик нервово каже:
– От уже дійсно, «дурачина і простофіля»! Взяв би і попросив у рибки нову бабу!
Малий радиться із молодшою сестричкою:
– Тобі не здається, що у нашого тата не все в порядку з головою?
– Чому?
– Ну ти сама подумай: то він чарівника з себе корчить, то казкаря, а то Дідом Морозом прикидається!
Син запитує у мами:
– А це правда, що я вночі народився?
– Правда.
– Я тебе не розбудив?
Донька:
– Мамо, звідки беруться діти?
– Доню, це довга історія, іншим часом розкажу…
– Ну, мамочко, ну хоч би початок історії…
Хлопчик відкриває холодильник і бачить всередині приклеєну фотографію з «Плейбоя».
– Мамо, – запитує, – а навіщо в холодильнику ця картина?
– Це, синку, для того, щоб я не переїдала. Відкриваю дверцята холодильника, бачу це фото і кажу собі, що не повинна об'їдатися, якщо хочу мати фігуру, як у неї.
– І як, допомагає?
– Мені – так, а татко твій поправився на 7 кілограмів.
Батько:
– З тих пір, як ми почали давати нашому синові гроші за гарні оцінки, він кожного дня і приносить гарні оцінки. Цікаво, як це у нього виходить?
Мати:
– Я думаю, що син ділиться з учителем.
Маленький хлопчик виходить з кухні зі сльозами на очах.
– Що сталося? – запитує тато.
– У мене тільки-но був скандал із твоєю дружиною!
В ресторані обідають тато й мама і з ними двоє дітей. Після обіду тато просить офіціанта принести рахунок.
– Вибачте, – каже хлопчик, – а можна забрати залишки їжі для нашого песика?
Офіціант:
– Звичайно, зараз я вам загорну…
– Ура! – кричать діти. – Нам куплять песика!
– Тату, ти тільки не хвилюйся!
– Добре, синку, ти тільки не ображайся!
Приходить Іванко зі школи додому:
– Татку, ти, мабуть, сподобався нашій учительці.
– Чому?
– Вона знову хоче тебе бачити.
Оленка (4 роки):
– Мамо, а який у тебе термін придатності?
– Мамо, ходи швиденько до сараю, я не втримав драбину!
– От дізнається тато, він тебе покарає!
– Тато вже знає, він висить на даху сараю!
У дитсадку вихователька:
– Діти, назвіть домашнього чотириногого друга. Хто? Сашко, кажи.
– Ліжко!
Маленький хлопчик ходить навколо батьків: – Якщо хочете, щоб я тут не створював натовп, купіть мені велосипед.
Оголошення.
«Батько за викликом. Суворий, уважний чоловік прийде до директора школи і вислухає скаргу на клієнта».
– Мамо, усі в школі кажуть, що я брехун!
– Сашко, ти ж навіть до школи не ходиш!
– Вовцю! Будеш добре вчитися, ми тобі купимо велосипед, а погано – піаніно!
Тато купив доні відеокасету з мультиком «Красуня і чудовисько», а увечері просить розказати про що мультфільм. Доня:
– Ну, там чудовисько каже: «У-у-у!», а красуня кричить: «А-а-а!..»
– Ні, доню, розкажи детальніше, від самого початку!
Доня насупилася, зітхає:
– Уолт Дісней представляє…
В автобусі ідуть батько з маленьким сином. В руках у хлопчика апельсин.
– Тату, а можна я прямо тут апельсин їстиму?
– Можна.
– А шкуринки знову під сидіння кидати чи додому для самогонки заберемо?
Наталочка (4 роки):
– Ми з татом вчора до ресторану ходили. Чого там тільки не було – ікра, омари, устриці, шашлик з лосося… Я так об'їлася, ледь-ледь не лопнула!
Оля (5 років):
– А чому «ледь-ледь»? Що, у тата грошей не вистачило?
Сашко вже тиждень просить тата, щоб той повів його в зоопарк. Тато увесь час розказує, що він зайнятий. Вже дружина йому каже:
– Ну коли звільнишся? Синові ж задали твір про тварин!
Довелося йти. Через деякий час учителька запитує Сашка:
– Я не зрозуміла одне речення у твоїй роботі: «Мій тато був дуже радий, коли в зоопарку першим прийшов кінь, на якого він поставив ЗО до одного»?
– Дмитрику, ти кого більше любиш, тата чи маму?
– Дядю!
– Чому?!
– Одного разу я не послухався тата, він узяв і прив'язав мене на самому палючому сонці, а дядя прийшов і прив'язав мене в холодку!
– А у мене мами немає… Вона зранку пішла в магазин і до цих пір не повернулася…
– Що ти плетеш? Вона у тебе в магазині продавцем працює!
На уроці виробничого навчання:
– Це у тебе що?
– Шпаківня.
– Так вона ж без дірки! Як туди шпак попаде?
– А він вже там!
– Дідусю, а правда, що на зло треба відповідати добром?
– Так, дитино.
– Тоді дай мені грошей на морозиво, бо я розбив твої окуляри.
Мама:
– Ну що ти тягнешся рукою через увесь стіл? У тебе що, язика немає?
– Є. Але рукою я дістаю далі.
Учитель музики:
– Олександре! Якщо ти будеш себе так погано поводити, я скажу твоїм батькам, що у тебе є талант!
Вован:
– Маріє Іванівно, ви думаєте, що Ломоносов народився таким розумним? Це він, поки до Москви за обозом ішов, наслухався по дорозі…
– Тату, тату, а можна мені ще «Ростішку»?
– Щоб вирости, синку?
– Ні, тату, щоб з голоду не померти!
Мишко переказує казку про Івана-царевича.
– Заходить Іван-царевич в печеру, а там красна дівиця в кришталевій домовині лежить, а на домовині напис: «Висмикни шнур! Видави скло!»
– Їж, синку, хліб.
– Я його не люблю.
– Їж! Виростеш, великим, сильним!
– А навіщо?
– Щоб заробляти на хліб!
– Але ж я його не люблю!
День народження Буратіно відсвяткували класно! З березовим соком і матрьошками…
– Тату, а чому ти так високо цукерки на ялинку причепив?
– А це щоб ти їх до Нового року не з'їв!
– А що мені, тату, тепер серпантин жувати?
– Одного разу, коли я був маленьким, ми з бабусею зайшли до літнього кафе під відкритим небом, щоб пообідати. Почалася злива. Мені знадобилося три години, щоб доїсти суп.
31 грудня. Багатодітна сім'я, у якої купа фінансових проблем та боргів, готується до зустрічі Нового року. Діти щось чіпляють на ялинку, мати на кухні. Батько знімає зі стіни рушницю, виходить у двір, стріляє в повітря, повертається і голосно каже:
– Діти, я щойно випадково вцілив у Діда Мороза! Подарунків не буде!
Дитячий садок на прогулянці в лісі. Вихователька:
– Діти, якщо їмо ягоди, то зриваємо по дві: одну їжте, а другу для судмедекспертизи…
В магазині тато і син. Син:
– Тату, а скільки мені соку купувати?
– Звідки я знаю? Ти ж його п'єш. Я ж тебе не запитую, скільки мені брати горілки…
Маленький хлопчик приходить додому з дитячого садка увесь подряпаний. Тато:
– Синку, що сталося?
– Ми хоровод водили у садку… Діток мало, похворіли, а ялинка велика…
Сім'я проходить митницю в аеропорту.
На митника з цікавістю дивиться маленька доня. Раптом вона кричить:
– Тепліше, тепліше!
– Хлопчику, як тебе звати?
– А ви слова римуєте?
– Ні.
– Тоді – Антон.
– Тату, а що таке «подвійні стандарти»?
– Це просто, синку. Ти, наприклад, вважаєш, що дорослі – осли. А вони вважають навпаки.
Вихователі у дитячому садку забули в пісочниці двох молдавських дітей. До вечора вони збудували дачу, лазню і басейн.
Мама з сином приходять з прогулянки. В руках у сина велике гроно повітряних кульок. Тато:
– Навіщо ви стільки кульок накупили? Гроші не економите!
Син:
– Тату, мені кульки давали безкоштовно! По одному за кожну мамину покупку!
Василько:
– Як тільки я побачив літак, я зрозумів, що це моє. Але тоді у мене була всього лише рогатка.
– Тату, чому ти замість підпису у моєму щоденнику ставиш хрестики?
– Щоб твій учитель не подумав, що у такої інтелігентної людини може бути такий тупий син!
– Мій батько каже, що завжди приємніше дати, аніж отримати.
– Він у тебе священик?
– Ні, боксер.
– Сину, я ж заборонив тобі сьогодні купатися!
– Я не купався, я ненавмисно упав у річку.
– Прямо у нових штанах?
– Ні. Штани я спочатку зняв.
– Доню, твоя зачіска нагадує мені віник!
– А що таке віник, мамо?
Батько маленькому сину:
– Скільки разів я тобі казатиму, що не можна гратися із сірниками?!
– Я не грався. Мені просто треба було запалити сигарету.
– Синку, не ходи кожного вечора на дискотеку, оглухнеш!
– Дякую, мамо, я вже повечеряв.
– Мамо, наша вихователька ніколи не бачила корову!
– Чому ти так думаєш? Не може бути.
– Може, може! Я намалював корову, показую їй, а вона запитує: що це таке?
– Миколо, скільки років тривала тридцятилітня війна?
– Не пам'ятаю.
– Тоді скажи, скільки років одинадцятилітньому хлопчикові?
– Одинадцять.
– Добре. Тоді скільки ж все-таки тривала тридцятилітня війна?
– Одинадцять років?
– Василю, чому лелеки відлітають на зиму в теплі краї?
– Тому, що там люди теж хочуть мати дітей.
Ідуть син і батько повз школу.
– Синку, ти в цій школі навчаєшся?
– Так.
– 20 років тому я теж у цій школі вчився.
– Тепер я розумію, що мав на увазі наш директор, коли казав, що такого ідіота, як я, він 20 років не бачив.
Сашко прийшов додому в сльозах і заявив, що учитель постійно до нього прискіпується. Батько наступного дня приходить до школи з претензіями до вчителя.
Учитель послухав-послухав та при ньому й запитує Сашка:
– Скажи, скільки буде два плюс два?
Сашко до батька:
– Ось бачиш, він знову за своє!
Чоловік приходить додому з великою коробкою цукерок і каже трьом своїм маленьким дітям:
– Хто завжди слухає маму, хто ніколи з нею не сперечається, хто завжди виконує все те, що вона попросить, тому дістануться ці цукерки. Як ви вважаєте, кому?
Діти хором:
– Тобі, тату!
– Мамо, а чому цукерка називається «Яблучко»?
– Тому що в неї додають трохи яблучка…
– А що тоді додають в цукерку «Киць-киць»?
– Діти, вам було задано додому твір на тему «Моя улюблена передача». Скажи, Василю, ти сам писав чи тобі тато допомагав?
– Тато допомагав.
– Скажи татові, що передачі можна не тільки одержувати, а ще й дивитися.
Учителька:
– Сашко, чому у тебе в диктанті такі ж самі помилки, як у твоєї сусідки по парті?
– Так у нас же одна учителька!
– Петре, чому ти не виходиш надвір погратися?
– Не можу, у мене дуже суворий тато! Коли він робить моє домашнє завдання, я маю знаходитися біля нього!
– Іване, – повчає мати сина, – ти завжди при розмові слідкуй за собою і пильнуй мови.
– А що я не так сказав?
– Сьогодні ти дядька Василя назвав «дураком», а українською мовою треба було сказати «дурень».
– Тату, а чому це кіно не можна дітям дивитися?
– Не заважай, сиди тихо – зараз сам про все дізнаєшся.
Листоноша приносить листа і дзвонить у двері. Відкриває хлопчик років семи, попихкує гаванською сигарою. За ним, під ялинкою, видніється почата пляшка горілки. Листоноша із здивуванням:
– Е-е-е… батьки вдома?
Хлопчик збиває попіл із сигари на килим:
– А сам ти як думаєш?
Мама годує Мишка обідом. Мишко запитує:
– А чому у тата так мало волосся?
– Тому що він багато думає.
– А чому у тебе так багато?
– Замовчи і їж!
Мама запитує у сина:
– Де ти так довго пропадав?
– Ми з Павлом гралися у листонош. Сьогодні усі жителі села отримали листи!
– А де ж ви взяли стільки листів?
– У тебе в тумбочці.
Тато одружився вдруге. Запитує маленького Сашка:
– Подобається тобі твоя нова мама?
– Тату, мені здається, тебе обманули, – задумливо каже Сашко, – не така вже вона й нова.
Мама навчає дворічного Миколку рахувати:
– Сину, ось три олівці. Рахуємо: один, два, три. А тепер ти полічи.
Миколка повторює за мамою:
– Один, два, три.
– А тепер тато заховає один олівець. Полічи, скільки олівців залишилось.
– Один, два, три.
– Ну де ж ти бачиш третій олівець. Залишилось усього два.
– А у тата!
– Мій син великий фантазер! Учора він запевняв мене, що вчителька залишила його у класі до другої години ночі!
– Сашко, яка тварина дає нам м’ясо і сало?
– М’ясник.
Телефонний дзвінок. У трубці:
– Алло!
– Це хто?
– Це я, Маша.
– Машуню, а чому пошепки.
– А я граюся в хованку.
– Ну, добре. Поклич тата.
– Не можу, він зайнятий.
– Тоді маму.
– Вона теж.
– А ще дорослі є?
– Ага, міліціонери.
– Поклич.
– Вони теж зайняті.
– Та що ж вони всі роблять?
– Мене шукають.
Сашко:
– У кожного з батьків є свої плюси і мінуси, між іншим, як і у кожного джерела живлення.
– Вовчику, згадай найкращий рік свого життя.
– Це коли я вчився у першому класі!
– А два найкращих роки?
– Це коли я знову вчився у першому класі!
– Петре, де можна знайти твого батька?
– У свинарнику. Ви його відразу впізнаєте на ньому бриль!
– Тату, тату, я сокиру знайшов!
– Неси сюди!
– Та вона пощерблена і без топорища…
– Тоді поклади назад, негарно брати чужі речі!
– Сашко, сідай і розкажи нам, як ти вчишся.
– Я не можу сісти. Я тільки-но розказав татові…
– Мамо, я сьогодні в автобусі місцем жінці поступилася, а вона не сіла.
– Ну, а ти що?
– Знову до татка на коліна залізла.
Учитель біології:
– Павле, не крутися і не кривляйся, а краще дивись на мене, бо так і не дізнаєшся про поведінку мавп.
– Це не ваш син закопує в пісок мою сукню?
– Ні. Мій набирає воду вашим капелюшком.
– Сергійку, візьми срібну ложечку і розмішуй нею цукор. Срібло вбиває мікроби.
– А чому це я маю пити чай з дохлими мікробами?
Вовчик змучив маму запитаннями. Мама:
– Чуєш, синочку, якщо ти будеш таким поганим і неслухняним хлопчиком, я захворію, прийде лікар, я помру, мене повезуть на цвинтар на великому чорному авто. Буде грати сумна музика…
– Мамо, а мені можна буде сісти поруч з водієм?
У дитячому садку діти малюють. Вихователька підходить до дівчинки, яка захоплено щось малює:
– Що ти малюєш?
– Бога.
– Але ж ніхто не знає, як він виглядає!
– Зараз дізнаються! – упевнено заявляє мала, розмазуючи по аркушу акварельні фарби.
Сашко приходить із школи близько десятої.
Бабуся:
– Чому так рано?
– Вигнали з уроку.
– За що?
– Та, сусід по парті на уроці закурив.
– А тебе чому вигнали?
– А я йому дав прикурити.
Іванко стоїть на вулиці, курить. Повз нього проходить жінка і запитує:
– Хлопчику, а твій тато знає, що ти куриш?
– Тіточко, а ваш чоловік знає, що ви чіпляєтесь до незнайомих мужчин?
Помирає батько, кличе до себе трьох синів і каже їм:
– Принесіть віник, розв'яжіть і зламайте кожен прутик окремо.
Сини так і зробили.
– От бачите, – каже батько. – А тепер принесіть ще один віник і спробуйте зламати його цілим.
Сини принесли віник, взялись разом і зламали. Батько:
– От невдача! А я ж таку мудру річ хотів наостанок вам розказати!
Директор великого заводу звертається до свого заступника:
– Вітаю вас, ви досягай значних успіхів! Всього рік тому ви прийшли до нас простим роботягою. Через два місяці стали бригадиром. Через місяць – табельником. Потім змінним майстром, інженером. Через півроку ви були вже заступником начальника цеху, через дев'ять місяців – начальником цеху! А тепер – ви мій перший заступник! Як вам це вдалося?
– Дякую, тату!
– Ось так, мій любий… Я тобі розповів про те, як воював твій дідусь на Другому Українському фронті!
– Незрозуміло тільки…
– Що?!
– Що робили усі інші солдати Другого Українського?…
Школярі України здали цього року державі понад 50 тонн металолому. Нині з нього дістають танкістів, комбайнерів, трактористів і машиністів локомотивів.
Цікавий похід місцями бойової слави провели цього літа школярі Сумщини. Підірвані мости зараз відновлюються.
– Тьотю, з'їжте цукерку.
– Дякую, любий.
– Смачно?
– Еге ж!
– Дивно… Чому тоді мій пудель її випльовує?…
– Петрику, ким ти хотів бути, коли виростеш?
– Генералом.
– Але ж тебе можуть убити на війні.
– Хто?
– Ворог.
– Тоді я краще стану ворогом!
Деякі хлопці у нашому літньому таборі відпочинку просяться додому. А я буду терпіти – мені тут подобається!
– Мамо, мені в школі усі кажуть, що я дуже неуважний. Це правда?
– Хлопчику, твоя мама живе у будинку навпроти…
У дитячому садку:
– Мій тато – бізнесмен, тістечками торгує. У мене цих тістечок – за рік не з'їси!
– А мій тато теж бізнесмен, шоколадками торгує. У мене того шоколаду – на сто років!
– І моя мама – бізнесмен. У мене цих тістечок, цих шоколадок, цих тат!!!
Учителька:
– Володимире, що значить фраза Гоголя «Редкая птица долетит до середини Днепра»?
– Те, що Гоголь добре знався на птахах. Нормальним птахам на середині Дніпра робити абсолютно нічого!
– Знаєте, а мене в дитинстві ставили на табурет і примушували читати віршик. Якщо віршик подобався – давали цукерку, не подобався – табурет вибивали…
На уроці зоології Марія Іванівна запитує:
– Діти, що ми отримуємо від курки?
– М'ясо!
– Добре! А що ти, Петрику, скажеш?
– Яйця!
– Добре! А ще що?
Клас мовчить. Учителька:
– Вовчику, а ти що скажеш?
– Не знаю.
– На чому ти спиш?
– На лавці.
– А під голову що кладеш?
– Валянок.
– А тато твій на чому спить?
– На підлозі.
– А під головою у нього що?
– Другий валянок.
– А дідусь на чому спить?
– На печі.
– А під головою у нього що?
– Подушка!
– А що буде, якщо подушку розріжемо?
– Що буде, що буде… По шиї від діда буде!
– Синку, ми економимо. Хочемо купити «Жигулі». Тато он курити кинув. Що ти можеш зробити?
– Я можу кинути школу…
– Тату, а яблука зелені?
– Так.
– А у них ніжки є?
– Немає.
– А вони не стрибають?
– Ні.
– А-а… Значить, я знову жабу з’їв!
Фрази типу: «А тепер я покажу вам наш сімейний альбом!» або «Подивіться, як навчається наш син!» значно економлять продукти і випивку.
– Моєму синові сім років, а він вже грає на флейті.
– Моєму – п'ять, а він вже грає на скрипці!
– А мій у три роки грає на роялі!
– А як у нього це виходить?
– Прекрасно! Правда, інколи, коли захопиться, то падає на підлогу разом з іграшками.
Учитель:
– Назви два займенники:
– Хто, я?
– Сідай, відмінно!
Учитель:
– Петрику, до скількох ти умієш рахувати?
– Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, валет, дама…
Учитель:
– Твоє прізвище Глібов?
– Так.
– Це славнозвісне прізвище! Ти знаєш, хто такий Глібов?
– Мій тато.
Учитель:
– Ти приходиш до школи з брудними руками!
– У мене інших немає!
Учитель:
– Хто назве п'ять африканських тварин?
Петрик:
– Чотири жирафи і слон.
– Татку, а що таке літр?
– Ну, синку… Це… метр! Тільки в рідкому стані.
Дівчинка сидить у пісочниці, про щось серйозно думає і ручкою водить: «Не Оля, не Катя, не Віта…». Голос із вікна будинку:
– Танюшо, ходи додому!
– О! Точно, Таня!
Вихователька:
– Петрику, що з тобою? Ти такий блідий, часом не захворів?
– Ні, це мене сьогодні мама умила…
Олімпіада в одинадцятому класі сільської школи:
1-й приз – 50 доларів.
2-й приз – 20 доларів.
3-й приз – студентський грант на навчання в Кембріджі.
– Швидко! Руки за голову! Ноги на ширину плечей!
– Це пограбування?
– Ні, це урок фізкультури!
– Діти, що значить: «Я люблю, ти любиш, він любить?» – запитує вчителька.
– Я думаю, – відповідає Сашко, – це така ситуація, за якої одного точно поб'ють.
– Богданчику, хто такий Чапаєв?
– Негр!
– Чому?!
– Бо він з білими воював.
– Мамо, сьогодні директор школи запитав, чи є у мене брати-сестри.
– Ти сказав, що ти одна дитина в сім'ї?
– Сказав.
– Ну?
– Він сказав: «Слава Богу!»
– Сашко, хто такий Еней?
– Не знаю.
– А Котляревський?
– Не знаю.
– Значить, ти у нас нікого і нічого не знаєш…
– Чому це? Знаю Шварценеггера, Сталлоне, Чака Норріса, Джекі Чана…
– І з такими знаннями ти збираєшся жити в Україні?!
– А де це?
Батько читає доні книжку про Бармалея виразно, з інтонацією. Та слухає, слухає, а потім запитує:
– Тату, а там так прямо страшним отаким голосом і написано?
– Ваш син отримав незадовільну оцінку за контрольну тому, що списав у Оленки! Дивіться, на запитання «У якому році народився Пушкін?» Оленка відповідає – «У 1799». І ваш син теж.
– А що, мій син не може правильно відповісти?
– Дивіться далі. Питання: «Хто написав «Ене'іду»? Оленка пише – Шевченко, ваш син – теж.
– А чому вони не могли обидва помилитися?
– Припустимо. Але ж наступне запитання: «Які твори написав Нечуй-Левицький?» Оленка пише – «Не знаю», а ваш син – «І я теж».
– Мамо, у нас тато непідходящий!
– Чому це, доню?!
– Я його кличу, кличу, а він ніяк не підходить!
– Миколко, виповниться тобі три рочки, на той час мама з татом назбирають грошей і куплять тобі сестричку.
– Навіщо нам гроші тратити? Мама у нас ще молода, вона і народити може!
Малюк іде на велосипеді і кричить до мами:
– Мамо, мамо, дивись, я без рук іду!
Завертає за будинок. Через деякий час виїздить і знову кричить:
– Мамо! Дивись, я вже без зуба іду!
Хто рано встає – той всіх дістає…
– Пацани сусідський гараж «накрили», а мій Василь, дурник, хоче всю вину на себе взяти…
– Слухай, а давай я його до себе головним бухгалтером візьму!
– Ваш син обізвав мене коровою!
– А я ж йому скільки разів казала, щоб не оцінював людей за їхнім зовнішнім виглядом!
– Від кого ти почув це погане слово?!
– Від Діда Мороза!
– Не може бути!
– Може! Він так сказав, коли Петро заліпив йому сніжкою в око!
– Діду Морозе, дякую за подарунок!
– Не варто, пусте…
– Я теж так думаю, але мама веліла подякувати.
Чоловік грається з маленькою донькою. Врешті вона каже:
– Все, досить, у мене голова болить!
Чоловік уважно дивиться на дружину:
– Вас цьому з дитинства навчають?
Мама:
– Донечко, доїж суп. Ти знаєш, ким стають дівчатка, коли вони не їдять?
– Знаю. Манекенницями.
– Дитино, якщо тобі що-небудь дадуть, треба сказати «дякую».
– А якщо не дадуть?
У дитинстві бабуся зачинила мене в шафі і забула. А коли випустила, я був вже дорослим, повністю сформованим паралелепіпедом…
Перший Новий рік, який зустрічаєш по-дорослому, без батьків, у компанії друзів, чомусь проходить над унітазом.
Із зведень МВС: «За результатами шкільних творів «Як я провів літні канікули» було розкрито: три пограбування, шість крадіжок, два терористичні акти і вбивство президента Кеннеді».
– Альошо! Чи треба тебе називати Олексієм?
– Якщо вже повністю, то – Акакієм…
Учитель на батьківських зборах:
– Як мовиться, не при дітях будь сказано… Хоч їм це теж дуже цікаво…
– Іване, чому ти не зробив уроки?
– Та батько з матір’ю учора ввечері сварилися…
– Матір твою бачила, а хто твій батько?
– Оце вони й виясняли…
– Листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.
– Вам пощастило. Бо листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в гаманець.
Хлопчик заходить у вагон метро і починає жебрати:
– Люди добрі, допоможіть, хто чим може, бо у нас всі бідні: і мама, і тато, і водій, і садівник, і служниця…
– Чому Друга світова війна почалася у 1939-му році, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?
– Німці проходили українську митницю.
Господиня наймає няньку для малого:
– А чому вам відмовили на попередньому місці?
– Я одного разу забула викупати дитину…
Дитячий голос із сусідньої кімнати:
– Ми беремо її, мамо!
– 300 г цукерок мені вистачить на все життя!
– Ти збираєшся прожити всього тиждень?
Наука придумує нові й нові засоби, щоб діти не засовували пальці в розетку, тому гинуть найобдарованіші.
Дитинство закінчується тоді, коли починає хотітися, щоб бажання виконував не Дід Мороз, а Снігурочка.
Мати інколи вчить дитину неможливому:
– Закрий рота і їж суп!
Швидкість звука інколи буває занадто низькою: часто те, що ви кажете своїм дітям у підлітковому віці, доходить до них тільки тоді, коли їм виповниться 40.
Малий Петрик не хоче спати. Батько сідає біля ліжка:
– Я розповім тобі казочку, щоб ти заснув.
– Добре тату.
Батько починає розповідати. Минає година, друга… Нарешті настає тиша. Із сусідньої кімнати чується голос матері:
– Спить?
На порозі з'являється у нижній сорочці Петрик:
– Так, мамусю, тато вже заснув.
– Татусю, допоможи мені задачу розв'язати.
– А ти вже над нею думав?
– Думав.
– Ну, і що придумав?
– Що краще – спитати у тебе або у шкільного мого товариша Вітька списати.
Дитина – це ангел, чиї крила зменшуються в міру того, як довшають її ноги.
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
– Ну і чому ж тебе, синочку, навчили?
– Нічому, – зітхнув першокласник. – Сказали завтра прийти.
– Мамо, мамо! Я бачив уві сні ведмежатко. Правда, гарне?
– Але ж це ти, синку, бачив, а не я.
– Ні. Ти там була. Я тебе покликав і показав.
– Синку, лелека приніс тобі сестричку. Хочеш її побачити?
– Сестричку? Само собою, але спершу я хотів би побачити взимку лелеку.
– Дядьку, ви баскетболіст?
– Ні!
– То чому ж ви такий високий?
– Донечко, мені сказали, що ти куриш!
– Так, ну і з якою із бабок біля під'їзду я не привіталася?!
З учнівських творів
Бетховен написав три симфонії – першу, п'яту і дев'яту…
Рахметов не мав ніякого сімейного стану…
Значення образу Тетяни велике. Пушкін найпершим оцінив усю повноту російської жінки…
Коридором пройшов кіт навшпиньки…
Писав Маяковський і про дурнів, і про бюрократів – з гордістю за хороших людей…
Мислення не покидало Декарта все життя. Це і звело його в могилу…
Замах у Сараєво був краплиною води, яка переповнила діжку з порохом…
Я цю книгу читала захопливо…
З книги «Риб'ячі стежки» я дізнався про багато риб'ячих хитрощів, які буду використовувати на літніх канікулах…
Із цієї книги я дізнався стільки слів і дієслів, що навіть в голові не поміщається…
Учитель сказав мені, що я не вмію висловлювати думки книг…
Моя улюблена професія – стати капітаном або пілотом…
Деякі сценки з оповідань ми готуємо, красиві слова вчимо напам'ять, інші будемо переказувати…
Усі вулиці були прикрашені лозунгами, прапорами і членами уряду…
Кішка умиваючись облизувала свій язик.
Хлопчик у човні швидко гріб коромислом.
Бариня хотіла погладити Муму, але вишкірила зуби…
У моєї мами біля рота з'явилася усмішка.
Хлопчик був одягнений босоніж.
Люди, як батареї, вони повинні один одного підігрівати…
У Олександра Сергійовича Пушкіна була дуже добра няня Орина Родіонівна. Перед сном вона читала маленькому Сашкові казки Пушкіна…
Римляни змушені були вести численні війни, поки Італія не стала півостровом. Пізніше вони замінили солдатів на гусей: ті менше їли і голосніше кричали., лише з тією різницею, що їхні дитинчата сліпі.
П'яниці під впливом алкоголю влаштовують собі самогубство, а коли проспляться, нічого не пам'ятають.
Раніше було багато клопів, але їх винищили через цінне хутро.
Всередині дула рушниці є калібр.
Іуда продав Ісуса за тридцять баксів.
Мозок керує діями людини, тому що він зверху.
У горах треба ходити тихо, щоб чути голос тих туристів, які потребують допомоги.
Наполеон диктував по кілька листів відразу, тому його назвали диктатором.
Діоген жив у діжці від капусти.
Пастер – це вчений. Він вигадав віспу, сказ та багато інших хвороб. Ще він вигадав бактерії. Пастер – благодійник людства.
У вихідні дні ми сім'єю були на природі, відпочивали, набиралися здоров'я. Більше всіх набрався тато.
Їжак і ластівка – це тварини, які допомагають садівникові з'їдати комах.
Маркіза хотіла нарешті сказати, але двері, що відчинилися, затулили їй рота.
Хлопчик облизався до вух.
Мій улюблений куточок природи – сонце.
Муму притиснулася до стінки, коли підійшла бариня і вишкірила зуби.
Герасим пожалів Муму, тому вирішив її нагодувати, а потім утопити.
Вони пішли за першим стрічним Рюрикови-чем, який хотів помститися за свою смерть…
Із творів Тараса Шевченка селяни дізналися, як їм погано живеться.
Пугачов подарував шубу і коня зі свого плеча.
Помер Лєрмонтов на Кавказі, але любив він його не тому.
На даху було багато голубів, чоловік сорок.
Кіт стрімко мчав на одній нозі.
Вона так злякалася, що кинулася в обморок.
Великий російський художник Левітан народився в бідній єврейській сім'ї.
Головна мета його життя – добро ближнього.
Плюшкін навалив у себе в кутку цілу купу і кожного дня туди підкладав.
Ленський вийшов на дуель в панталонах. Вони розійшлися і пролунав постріл.
Його права щока весело усміхалась.
Він ліг на ліжко і заснув з усієї сили.
У другій половині дня Печорін любив пити каву з вершками суспільства.
Стара Ізергіль була горда і неприступна, як танкіст.
У двір заїхало двоє коней. Це були сини Тараса Бульби.
З великої рогатої худоби бик – найбільша скотина.
Обличчя у нього овальне, як прямий кут.
Мені дуже подобається героїня роману Льва Толстого «Війна і мир», особливо коли вона танцює на балу із Штірліцем.
«Ніс» Гоголя наповнений глибоким змістом.
Чорт смикнув Фауста захопитися Маргариток» – і йому на старість заняття, і їй в'язниця.
Онєгін любив Байрона, тому почепив його над ліжком.
«Хоч одним оком гляну на Париж…» – мріяв Кутузов.
Мисливець трохи помітив зайця.
Квадратна дужка показує, що мінус безкінечність – ліве число.
Корова – це велика тварина з чотирма ногами по кутках.
Герасим поставив блюдце і почав тикати в нього мордою.
П'єр не спав цілу ніч і тільки вранці прокинувся.
Кіт біг трьома лапами, а четвертою бив півня по спині.
Андрій Волконський часто їздив дивитися на дуб, на який він був схожий як дві краплі води.
У нього були волошкові очі і волошкові вії.
Лєрмонтов народився у бабусі в селі, коли його батьки жили в Петербурзі.
Коли руські дружинники вийшли на поле бою, із-за лісу вискочило монголо-татарське іго.
Хлопчик зайшов до кімнати, опустив голову і так стояв – вниз головою.
Підсумок революції 1905–1907 років. Виграли правителі з хорошим рахунком. Після цього утворився СРСР і всі поділилися на червоних і білих.
Я не люблю сучасну прозу, тому що у ній багато сексуальної революції.
Якщо б Дантес розбирався в поезії, не став би він стріляти в геніального поета, а вибрав би для дуелі якогось графомана, і нащадки були б йому тільки вдячні.
Творчість Мандельштама і Пастернака була для Сталіна темним лісом, і вождь мучився, не знаючи, кого з двох заарештувати.
Мама працювала дояркою, але колгоспи знищили і немає на фермі ні хвоста, ні копит…
Він підскакував, як риба на сковорідці, але біг вперед без упину.
Собака – друг людини, а Герасим не став другом для Муму.
Якщо зайці чують навколишні звуки довгими вухами, то комарі – довгими дзьобами.
На канікулах я з татом їздив у Крим, але Риму не бачив, а хотілося, бо туди мама поїхала на роботу.
Руданський був ерудованим поетом. Він знав, скільки верст до неба, чи далеко до Києва, почому дурні…
Еней був парубок моторний… Це говорить про те, що і в ті часи вже почав зароджуватися технічний прогрес. Від Енея і пішла епоха моторизації.
Шарик у холодочку пригрівся.
Брати наші меншi
Не візьму у супря′г їжака,
З ним, колючим, нічого не врядиш…
Як обняти такого дружка?
Та і верхи на нього не сядеш.
Анекдоти про зубатих i івухатих
//-- ПОЕМА ПРО ДРУЖБУ --//
//-- 1. --//
З їжаками дружити не просто,
Це надміру колючі істоти.
Голки в них і великі, і гострі —
Можуть боляче уколоти.
Не візьму у супряг їжака,
З ним, колючим, нічого не врядиш…
Як обняти такого дружка?
Та і верхи на нього не сядеш.
//-- 2. --//
Із тхорами дружити не варто,
Приймеш раптом у друзі тхора,
Сядеш з ним у норі його – в карти,
А йому не заладиться гра.
Чи візьме собі карту погану,
Чи обман запідозрить у грі —
Він такого напустить туману,
Що загнешся в тхорячій норі.
//-- 3. --//
Рак не може бути другом,
У норі сидить вузькій,
Ти йому на потиск руку —
Він щипає, як дурний.
Панцир одягнув, окатий,
Чи на бій, чи на парад…
Як в дорогу з ним рушати?
Ти – вперед, а він – назад.
//-- 4. --//
Дружба з мавпою примарна,
Скрізь покаже голий зад,
Розповість, що вона гарна
І розумна – як Сократ.
Що вона майстриня вміла,
З усіма усе владнає…
А коли дійде до діла,
Мить – і мавпи вже немає!
//-- 5. --//
З вовком дружити доречно,
Кажуть, що небезпечно —
То все плітки базарні,
Вовчики – друзі гарні.
Треба лише слідкувати,
Щоби не був голодний —
Вовчик не винуватий,
Що він хижак природний.
//-- 6. --//
Із слоном дружити треба,
Він як дивна хмара сіра,
Що зійшла на землю з неба, —
Добрий, щирий, товстошкірий.
Хоботом подасть поїсти,
Вкриє вухом при нагоді,
Ще на нього можна сісти,
Друг такий завжди в пригоді.
//-- 7. --//
З лисом дружба ненадійна —
Хитроман, крутій і хват,
Хоч спочатку благодійний —
Свату кум і куму сват.
Лис на дружбу завше згодний,
Простуватий ніби з виду,
Влізе в душу, підколодний,
Купить, і продасть, і видасть.
//-- 8. --//
Дружити добре з черепахом,
Цей неборак завжди із дахом.
На дах при втомі можна сісти,
У голод можна друга з'їсти.
Одна лиш вада у друзяки,
Коли збираються гуляки, —
Він, як найнижчий, за горілкою
«Летить» не мухою й не бджілкою.
//-- 9. --//
Найщиріший друг – верблюд.
Хоч горбатий страхопуд,
Він для друзів зробить все,
Підвезе і піднесе.
З друга щирого верблюда
Можна теплу ковдру втнути.
Ворога, якщо він є,
Аж до смерті заплює.
//-- 10. --//
Курка – друг, а чи подруга —
У житті без курки туго.
Без її смачних яєць
Вічний піст, чи то пістець.
Курка друзям віддає
Геть усе, що в неї є,
На бульйон, на холодець, —
Курка в дружбі молодець!
//-- 11. --//
Чи з павуком стосунки дружні
В часи непевні наші, слушні?
Воно, звичайно, павутина
Не мотузок і не дротина.
Ця штука в палець товщиною
Літак утримує собою.
А, раптом, у лиху годину
Ти сам потрапиш в павутину?…
//-- 12. --//
У друзі проситься гадюка,
Вона, звичайно, та ще штука,
Готова цілувати руки,
Щоб тільки в душу заповзти.
Щоб звідти на усіх сичати,
А ще отрутою плювати
І так тобою кермувати,
Щоб як вона – таким був ти!
//-- 13. --//
Чим сорока не подруга?
Всі новини, всі плітки
Принесе тобі у вуха
Безкорисно, залюбки.
Все дізнаєшся про всіх —
І що треба, й що не треба.
Зваж лише на те, що всі
Все дізнаються й про тебе!
//-- 14. --//
Дятел друг прямолінійний,
В простоті своїй надійний.
Хто чіпатиме тебе —
Дятел дзьобом задовбе.
Не злостивий, не противний,
Має статус позитивний,
Окрім однієї вади:
Може друга – задовбати.
//-- 15. --//
Тривожить думка ось яка —
Чи варта дружба слимака?
Він набивається у друзі,
Щоби удвох гуляти в лузі.
Біда у тім – у слимака
Слизька рука й душа слизька.
У кого в друзях слимаки,
Той згодом сам стає слизьким.
//-- 16. --//
Друг – індик. Цікава думка.
Може бути? Чом би й ні?
Кажуть в цього недоумка
Лапи в холодці смачні.
Хай бундючний і пихатий,
Ненажерний і дурний.
Що з такого друга взяти?
Головне, що він смачний.
//-- 17. --//
Друг – козел. Цікавий ракурс.
Друг – козел. Подія дня.
Весь, від бороди до ратиць
Друг-козел. Ну ж, не свиня!
Тільки зле, що він рогатий
І жує бездумно все,
І незручно представляти:
Познайомтесь: друг – козел…
Придибенції про рогатих і вухатих
Козерог зустрів Овна і говорить:
– Слухай, баран, давно хочу тебе запитати…
Овен перебиває його:
– Я не баран, а Овен.
Козерог:
– Ну, добре, добре, я давно хотів тебе запитати, баран…
Овен знову:
– Я не баран, я – Овен.
Козерог:
– Та перестань мене перебивати, баран! Краще скаже мені…
Овен:
– Бог з тобою, козел, запитуй.
Іде заєць лісом, назустріч – п'яна, після гулянки дуже пом'ята, пожужмлена лисиця. Заєць:
– О! Ти хто?
– Звір. Лисиця я, начебто.
– Яка лисиця?
– А вже ніяка.
Йде лисиця через ліс. Раптом чує з кущів:
– Ку-ку-рі-ку!
Кинулась туди. Шарудіння, писк, тріск… Виходить задоволений собою вовк, смачно облизується:
– Як добре знати іноземну мову!
Заєць гупає до ведмедя в барліг:
– Виходь, товста морда, я тобі копняка дам!
Ведмідь поки вилізе, а заєць сховається. І так кілька разів. Тоді ведмідь сам сховався за деревом. Тільки заєць гупнув, а ведмідь його за вуха!
– Ой, – кричить заєць, – відпустіть, Михайле Потаповичу, їй-богу, прийшов пробачення просити!
Іде заєць через ліс, дивиться – вівця плаче.
– Хто тебе образив? Та я зараз з ним розберуся!
– Вовк штовхається!
– А-а-а, вовк… Ну, наш сіроманчик просто так не скривдить.
Фермер купив молодого півня і пустив його в курятник. Старий півень підходить до молодого і каже:
– Давай оббіжимо навколо сараю. Хто прибіжить першим, той візьме собі всіх курей.
– Згоден.
Біжать вони навколо сараю, з будинку вискакує фермер з рушницею, стріляє в молодого півня і лається:
– Шостого півня купую, і все гоміки попадаються!
Біжать зайці лісом, назустріч – лосі. Зайці їх оточили й запитують:
– Круті є?
– Немає, – відповідають лосі.
– Тоді з кожного по п'ять баксів і можете бігти.
Кілька днів така ж самісінька історія. Пішли лосі до вовка:
– Вовче, будеш у нас крутим?
– Нема проблем!
Наступного дня оточили зайці лосів:
– Круті є?
– Є! – виходить вовк.
Зайці розступилися, до вовка виходить ведмідь:
– З крутого 100 баксів, з усіх інших по 5!
//-- ТОСТ --//
Сидить заєць, щось пише. Біжить мимо лисиця.
– Що пишеш, вухатий?
– Дисертацію про те, як зайці їдять лисиць!
– А де ти, дурню, таке бачив?
– Ходімо, покажу!
Через деякий час знову сидить заєць і щось пише. Біжить вовк.
– А що це ти пишеш, косоокий?
– Дисертацію про те, як зайці вовків їдять!
– Ти що, з глузду з'їхав?
– Ходімо, покажу!
Знову заєць сидить і пише. Йде ведмідь.
– Що пишеш?
– Дисертацію про те, як зайці ведмедів їдять.
– Тю на тебе! Очамрів!
– Ходімо, покажу!
Увечері заєць зібрав свої аркушики і пішов. Заходить до печери. Там кістки валяються, шкури лисиць, вовків, ведмедів. А в кутку лежить величезний лев…
– Отож, вип'ємо не за тему дисертації, а за керівника!
Заєць і вовк бачать, як з відділу міліції виходить верблюд. Заєць:
– Дивись, дивись, як кобилу понівечили!
– То не кобила, то верблюд!
– Все одно, жаль!
В зоопарку в клітці поруч лежать вовк і ягня. Екскурсовод пояснює іноземцям:
– Зверніть увагу, мирне співіснування – не міф, а реальність. Треба тільки не шкодувати для цього зусиль.
Поруч проходить працівник зоопарку і бурчить собі під ніс:
– Ми й не шкодуємо. Кожного вечора приносимо нове ягня.
– Тобі зі мною пощастило, – сказав вовк тремтячій вівці. – А ти на хвильку уяви собі, що б з тобою було, якби ти зустріла не мене, а всю нашу зграю?!
Семеро козенят товчуть вовка копитами. Він кричить:
– Що ви робите, вовки позорні?!
– Мовчи, козел!
Папуги бувають 3-х видів: ті, які кажуть правду, ті, які брешуть, і ті, які нічого не кажуть, але ж які хитрі: усе чують і запам'ятовують!
Маленьке лисеня запитало маму-лисицю:
– Якщо мене схопить собака, до якої хитрості краще вдатися?
– Хитрощів багато, але найкраща – не бачити собаки і самому не показуватися йому на очі.
– Доручіть не чистій на руку людині годувати громадського горобця, – у нього біля горобця трійка коней буде сита!
Якось наукове товариство призначило премію тому, хто запропонує найкращий засіб проти пацюків і мишей. Премія була присуджена за лаконічну пораду:
– Розплоджуйте більше котів!
Коли зареве лев, не затримуйся біля нього із запитаннями, що саме він має на увазі.
Купи собі собаку. Це єдиний спосіб придбати щиру любов за гроші.
Вовк упіймав зайця. Той проситься:
– Вовчику, братику, дозволь я тобі станцюю перед смертю?
– Ну, танцюй!
Заєць задріботів, зробив кілька незрозумілих «па» і зник в кущах. Вовк, дивлячись услід, задумливо:
– На який біс мені треба була та самодіяльність?!
Ранок у лісі. Сім'я ведмедів щойно прокинулась. Маленьке ведмежа біжить до столу, сідає на свій маленький стільчик, дивиться у свою тарілочку, але вона порожня.
– Хто з'їв мою кашу? – пищить ведмежатко.
Заходить тато-ведмідь і сідає на свій великий стілець. Дивиться, а в його мисці теж пусто.
– Хто з'їв мою кашу? – реве ведмідь.
І тоді чується крик мами-ведмедиці:
– Кожного ранку одне й те ж! Ну не готувала я цю остогидлу кашу!
Чоловік з ведмедем на мотузці йде по Пташиному ринку. Якийсь продавець тикає йому під носа маленького крокодильчика:
– Купи ящірку!
– Чекай, голубе, спочатку відшукаю того козла, який мені минулого року хом'ячка продав!
– Чи не могли б ви ставитися до зайця по-людськи? – запитали вовка.
– Ні, я люблю його по-звірячому.
Вовк у пологовому будинку. Дивиться на вовченя: – У-тю-тю! Гарненький ти мій! Чиї зубки?
Мої! Чиї очки? Мої! Чиї вушка? Чиї… Ну, заєць, постривай!
Два ведмеді залізли на пасіку красти мед. Один возиться, возиться – ніяк не може вулик відкрити. Другий чекав, чекав, потім запитує:
– Ти що там возишся? Тобі що, в дитинстві Чайковський на лапу наступив?
Приходить їжак до ведмедя:
– Друже, скажи, на яку пригоду ніс свербить?
– Сік будеш пити.
– А вуха до чого печуть?
– Це про тебе хтось говорить.
– А коли ліва рука свербить?
– До грошей.
– А права?
– Будеш з кимось ручкатися.
– А коли права нога свербить?
– Слухай, їжаче, а чи не пора тобі помитися?
Зібралися вовк, лисиця, заєць і ведмідь пограти в карти. Сіли, заєць роздав, тут ведмідь:
– Попереджаю, якщо хто буде махлювати, то я буду бити по морді, по рудій, хитрій, нахабній морді!
Заєць заходить в купе:
– Хто хоче по морді?
Ведмідь підводиться:
– Ну, я!
Заєць:
– Іди в тамбур, мені щойно там дали!
Пливе по ріці видра, берегом біжить заєць:
– Привіт, заєць!
– Привіт, тидра!
– Мене не так звуть!
– Буду ще я усіляких на «ви» називати!
Ведмідь розводиться з лисицею. Суддя запитує ведмедя про мотиви.
– По-перше, вона руда; по-друге, за мене пішла вже не дівчиною; по-третє, у неї порося народилося!
– А що скаже лисиця?
– По-перше, я не руда, а золота; по-друге, у кожного золота має бути проба; по-третє, я ж не думала, що всі чоловіки – свині!
Підходить ведмідь до зайця:
– Слухай, давай над вовком приколемось!
– Давай, а як?
– А ти підійди до нього і запитай: вовче, а де твій картуз?
– Добре.
Приходить заєць до вовка. Той дрімає. Заєць:
– Вовче, а де твій картуз?
– Ти, капловухий, та я зараз не знаю що з тобою зроблю!
Тут ззаду ведмідь кришкою каналізаційного люка вовка по голові – торох!
– Ось твій картуз!
Полежав вовк у лікарні, через деякий час вийшов. Знову ведмідь до зайця:
– Давай над вовком приколемось!
– Знову? Ти що? Сірий скільки в лікарні був, ледь вижив!
– Та ні! Ми по-іншому. Ти підійди і запитай: вовче, а де твої черевики?
– Добре.
Приходить заєць до вовка:
– Вовче, а де твої черевики?
– Це знову ти, косоокий? Ну, кінець тобі!
А ззаду ведмідь кришкою каналізаційного люка вовка по голові – торох!
– Ось твій картуз!
Ведмідь сів на їжака і сказав:
– За що я любив покійника, так це за гостру критику знизу.
Упали в яму ведмідь, вовк, лисиця, заєць і жираф. Вилізти не можуть. День сидять, два, зголодніли. Ведмідь приліг на бік, лапу посмоктав та й заснув. Заєць пропонує:
– Давайте з'їмо того, у кого найдовша шия!
З'їли жирафа. Через тиждень лисиця каже:
– Давайте з'їмо найбалакучішого!
Заєць з розгону штовхає ведмедя:
– Вставай, товстомордий! Добалакався!
Ведмідь у зоопарку заздрісно поглядає на бегемота і цокає язиком. Бегемоту надокучило:
– Що ти, волохатий, цокаєш?
– Та… ось… собі думаю… Таким би черпаком та меду підгребти!
Іде лось через ліс. Бачить, сидить заєць і зосереджено колупається в носі. Лось:
– Дивись, заєць, які у мене довгі ноги! Я найшвидший у лісі звір!
Заєць не звертає уваги і продовжує своє. Тоді лось:
– Дивись, заєць, які у мене розлогі роги. Я найгарніший у лісі звір!
Заєць задумливо поглянув на лося і тихо мовив:
– Зате я багатий душею…
В ресторан заходять заєць і вовк.
– Мені моркву і капусту, – замовляє заєць.
– А ваш приятель не голодний? – запитує офіціант.
– Якби він був голодний, хіба ми прийшли б сюди удвох?
Заєць розводиться з жінкою:
– Вона у мене косоока.
– А то ви до весілля цього не бачили!
– Та я думав, що то вона мені «оченятами стріляє».
В електричці заєць грає на балалайці. Грає погано. Дістав уже всіх. Першою не витримала лисиця:
– Годі грати, вухатий!
– Що ти сказала? Ходімо, поговоримо!
За хвилину заєць повертається і продовжує. Тут вовк до нього:
– Ти, груля, я тебе зараз у вікно викину!
– Ну, ну! Ходімо, викинеш…
Заєць знову повернувся за хвилину. Тільки ведмідь розкрив пащу, аж з тамбура виходить лев:
– Ну, кому тут ще не подобається, як заєць грає?
Іде ведмідь через ліс. Проходить повз болото. Раптом на нього набігає зграя жаб, збиває з ніг, топчеться по ньому і біжить далі. Ведмідь підводиться, обтрушується і вслід жабам:
– Ну – кабани, матері моїй торба грошей!
Котиться по дорозі колобок. Назустріч якраз лисиця:
– Колобок, колобок, я тебе з'їм!
– Не їж мене, – тобі ж гірше буде! Я не колобок, а їжачок з Чорнобиля.
«Який я тепер колобок? Тепер я – пиріжок з м'ясом!» – подумав колобок, ковтнувши лисицю.
Північний полюс. Мале ведмежа підходить до мами-ведмедиці:
– Ма-а, а я білий ведмідь чи бурий?
– Що ти таке запитуєш? Звичайно, білий!
За десять хвилин знову:
– Ма-а, точно білий?
– Точно, синку, точно.
Ще за десять хвилин:
– Ма-а, а може… Може, прабабуся була… Чи прапрабабуся?
– У тебе ідеальний родовід! Чому ти цим переймаєшся?
– Та мерзну я на цьому полюсі!
Іде заєць лісом. Зачепився за пеньок, упав і мордою прямо в затхлу калюжу! Підвівся, обтерся: – Фу-у! Яка багнюка! Добре, що не вступив!
Йде заєць і плаче. Лисиця:
– Чому плачеш, косоокий?
– Дружина померла!
– А хто у тебе дружина?
– Слониха.
Лисиця розреготалася, а заєць:
– Тобі смішно, а мені яму копати…
Іде вовк, дивиться – заєць до гілки за вуха прив'язаний.
– Ти що робиш?
– Дістало мене моє заяче життя! Вирішив повіситися.
– Хто так вішається? За шию треба!
– Пробував – задихаюся!
їдуть у поїзді заєць з ведмедем. Заєць – «зайцем». Раптом – контроль. Заєць до ведмедя:
– Заховай!
Той за пазуху його. Контролер до ведмедя:
– Ваш квиток!
– Ось!
– А за пазухою що?
Ведмідь лапою по грудях – торох! Дістає:
– Портрет мого друга!
Зоопарк. Мавпа скаржиться:
– Ну не можу я більше жити в клітці поруч із зайцем і жирафом! Один цілий день анекдоти розказує, а другий цілу ніч сміється!
Призначили зайця слідчим. Викликав лисицю:
– Ти чиє хутро носиш?
– Своє.
– Украла!
Сидить лисиця в камері, аж до неї гусака вкидають:
– Що таке?
– Та причепився той заєць: на які шиші кожного року на південь літаєш?!
Заєць біжить через пустелю. Зустрічає верблюда.
– Скажи, друже, до моря далеко?
– Та кілометрів п'ятсот буде.
– Нічого собі пляжик! Чи це може у них ожеледь була та вони пісочком посипали?…
Чоловік повертається з песиком додому від ветеринара і скаржиться дружині:
– Бідний пес! Всю дорогу скавучав, ніби хотів мені щось сказати!
– Він тобі хотів сказати, що він – не наш!
– Василю, як поживає твій пес? Ти його вже чомусь навчив?
– Він мене прекрасно розуміє. Коли я повертаюся зі школи і відвертаю увагу мами, відразу лізе в портфель, дістає щоденник і ховає під ліжко.
Пес провів господаря до дверей, повертається до кота:
– Так! Цей козел пішов надовго, тепер я тут за господаря, ясно?!
Господиня дому після застілля запрошує гостей до кімнати, де чималих розмірів псина залазить на стілець, відкриває піаніно і починає грати Моцарта. Гості в захваті:
– Чудово! Прекрасно! Геніальний пес!
А господиня:
– Де там геніальний – в медичному провалився!
В міліцейську дільницю забігає захекана жіночка:
– Мій чоловік пішов гуляти з собакою і не повернувся!
– Які прикмети?
– Чоловік… як усі. Середнього зросту, очі, здається, карі… А пес породи ердельтер'єр, чотири роки, вуха і хвіст обрізані, не вистачає одного ікла, на задній лапі невеликий шрам…
– Досить. Пса ми вам знайдемо.
– Я хотів навчити свого пуделя гавкати, коли він захоче їсти. Дресирував разів двісті!
– Ну, і що з того вийшло?
– Не їсть, поки я не загавкаю.
У бар заходить чоловік з собакою:
– Панове! Пропоную парі на 100 баксів, що цей пес уміє розмовляти!
Кілька чоловік погодилися – скинулись. Всі інші чекають – що буде? Чоловік до собаки: «Ну, говори!» Він мовчить. Як він не умовляв – мовчить. Програв. Гроші віддав, ще й обсміяли. Виходять. Він до собаки:
– Ти чому мовчав, дурень? Скільки грошей програли!
– Це ти дурний! Уяви, які гроші ми завтра тут піднімемо?!
– Лікарю, – запитує чоловік у ветеринара, – а у собак бувають інфаркти?
– Так. Коли їм створюють людські умови.
Дружина:
– Мало того, що ти заснув, коли господиня співала оперну арію, так ти ще й прокинувся, коли вона брала верхнє «сі» і сказав: «Впустіть собаку!»
В театрі чоловік звернув увагу, що на одному кріслі в партері сидить вівчарка і реагує на сюжетні колізії п'єси. В антракті він підійшов до господаря собаки:
– Я вражений! Ваш пес у захваті від спектаклю!
– Я теж вражений, – коли він прочитав цю п'єсу, вона йому не сподобалась.
– Мій пес зовсім розлінувався!
– Чому?
– Раніше, коли ми йшли на прогулянку, він приносив поводок, а зараз – ключі від автомобіля!
– У мене в акваріумі гуппі і мечоносець.
– А у мене – рогоносець від гуппі і мечоносця.
Іде турист через ліс. Раптом з кущів вивалюється ведмідь і бере його за шкірку.
– Ти хто?
– Турист.
– Е, ні, – заперечує ведмідь, – це я турист. А ти – сніданок туриста.
Стара біла акула пише на комп'ютері в «Майкрософті» мемуари «Моє життя в океані», а комп'ютер увесь час зависає. Акула вже втомилася перезавантажувати комп'ютер через кожні п'ять-десять хвилин. Кличе дочку:
– Мила моя, а чи не пора нам провідати тіточку Щелепи, яка живе неподалік від пляжу вілли Білла Гейтца.
Величезна акула, яка випливає з океанських глибин один раз на тисячу років, випливла біля берегів Америки і вирішила поласувати. Поруч купається красуня. Вона схопила її за волосся, волосся відлетіло – парик. Вона – за груди, ті відвалилася – силікон. А там і щелепа випала – штучна. Акула миттю пірнула на глибину:
– Оце то стрес!.. Багато катаклізмів бачила я за тисячі років, але такий жах – уперше.
Два собаки ненароком зазирнули на дискотеку.
– Знаєш, – каже один, – якби мною так тіпало, господар відразу ж обробив би мене анти-блошиним порошком!
– Сонечко!
– Що, котику?
– Рибонько, приготуй сніданок.
– Добре, мій ведмедику.
– Дякую, ластівко.
– Нема за що, соколику.
– Я люблю тебе, кішечко.
– Я тебе теж, зайчику.
– Стривай! Ти теж не пам'ятаєш, як мене звати?!
Хлопчик прийшов до сусідів, а у них у дворі лежить пес і гарчить.
– Заходь! – запрошує господар.
– А він не кусається?
– Самим цікаво, він у нас перший день.
Листоноша не наважується увійти у двір – там лежить великий пес. Господиня кричить:
– Заходьте, не бійтеся, він у нас кастрат.
– Та, я, власне, думав, що він покусати може…
Зустрічаються два пси, один увесь перебинтований.
– Що з тобою?
– Господар побив!
– За що?
– Я його вкусив. Уявляєш, напився, свиня, і всі мої медалі начепив!
Дві домогосподарки у перукарні в черзі:
– А ви собак любите?
– Терпіти не можу!
– Не розумію, як можна не любити собак! Ви їх, мабуть, не вмієте готувати…
Кажуть, що корм для собак став ще смачнішим… Цікаво, хто це визначив?
– Зробіть щось зі своїм собакою! Вчора він вив так, що моя доня змушена була припинити урок співу.
– Але ваша доня почала першою!
– Я зі своїм псом ніколи не нудьгую. Довгими зимовими вечорами граємо в карти.
– Розумний!
– Та де там! Як хвостом крутить, я вже знаю, що йому карта підвалила.
Один пес говорить іншому:
– Я свого господаря навчив давати мені цукор кожного разу, коли я подаю йому лапу!
На митниці:
– Що у вашій валізі?
– Харч для мого пса.
– Коньяк, сигарети, диски… Нічого собі харч! Хіба пес це їстиме?
– Ще він перебиратиме! Не їстиме – хай ходить голодний!
Під час повені на один пагорб потрапили заєць і собака. Вже зовсім було засмутилися – вода підступає все вище, аж раптом заєць побачив човен. Він зрадів, почав стрибати, кричати:
– Дідусю Мазай! Сюди! Ми тут!
Озирнувся заєць, а собака вже у воді, як може гребе лапками подалі від пагорба і волає:
– Це – Гер-р-расим!
Сидить бегемот на березі Дніпра і ловить рибу. Повз нього пливе крокодил:
– Чи далеко до моря?
– Далеко!
– Нічого. Я на велосипеді.
Один пес говорить іншому при вході до м'ясного магазину:
– Нам сюди не можна, бачиш – вивіска: «З собаками вхід заборонений!»
– Дурний ти, хто знає, що ми читати вміємо?
– Скоро господар доньку заміж віддає, – радіє пес, – ото кісточок буде!
– Так, так… – зітхають кури.
Чоловік на зупинці тролейбуса до сусідки:
– Та приберіть же вашого собаку! По мені вже блохи скачуть!
– Сірко, відійди від мужчини, у нього блохи!
В яму провалилися по черзі ягня, Микита і слідом вовк. Ягня затремтіло від страху:
– Ме-е-е…
Микита:
– Що ти мекаєш? Що ти мекаєш? Пан вовк знають, кого першого їсти!
Опанас щосили стукає у двері сусідової хати. До нього тихо підходить пес і каже:
– Не стукайте. Нікого вдома немає.
Опанас втрачає свідомість. Приходить до тями від того, що пес лиже його язиком.
– Ти що, гавкати не вмієш?! – кричить на нього Опанас.
– Умію, але ж я не хотів вас лякати.
Пес копає город лопатою. Мимо біжить інший пес і аж сідає на хвіст від несподіванки. Той, що на городі, повертає морду і печально мовить:
– А все почалося з того, що я, наївний, почав капці приносити…
Вівчарка заходить на пошту, бере бланк телеграми і пише: «Гав гав гав гав гав гав гав». Працівниця пошти прочитала телеграму і каже:
– Тут тільки сім слів. Ви можете дописати ще три слова за ту ж ціну.
Вівчарка уважно дивиться в текст:
– Ні в якому разі! Буде зовсім протилежний зміст!
Висить об'ява: «Фірма шукає секретаря, який уміє працювати з комп'ютером і знає іноземну мову». До офісу заходить пес і сідає в крісло навпроти директора. Директор:
– А… ви вмієте… з комп'ютером?
Пес сідає за комп'ютер і миттю пише програму.
– Але ж секретар повинен володіти іноземною мовою!
Пес:
– Мяу!
Заліз злодій у квартиру, а там посеред кімнати сидить величезний пес, а на люстрі – папуга. Пес – нуль реакції. А папуга:
– Вітаю!
Злодій спочатку трохи злякався, але привітався. Потім роздивився, набрав речей, коштовностей і зібрався йти. Проходить повз папугу, той:
– Вітаю!
Злодій:
– А ти, дурню, інших слів не знаєш?
Папуга:
– Фас!
Маленьке черепашеня лізе на дерево. Якимось дивом дістається нижчої гілки, вилазить на неї і стрибає вниз. Летить, розставляє лапки, махає ними і з усієї сили ударяється об землю. Відходить і кульгаючи знову пробує залізти на дерево. За ним спостерігають дві ворони в гнізді. Одна каже:
– Слухай, може пора йому сказати, що він прийомний…
«Здається, Мазай сьогодні не в дусі!» – перешіптувались зайці, спостерігаючи за Герасимом.
До нарколога приходить їжачиха:
– Лікарю, допоможіть!
– Що сталося?
– У мене чоловік колеться!
– Синку, хочеш у тебе буде сестричка?
– Ні, матусю, тато ж буде проти. Пам'ятаєш, як він кричав, коли я приніс додому цуценя?
– Ваш пес підпускає до себе чужих?
– Звичайно. Інакше як би він міг їх укусити?
Плигає кенгуру по долині. Зупиняється, чеше сумку, виймає з неї кенгурятко, піддає йому і примовляє:
– Скільки разів тобі казати: не їж печиво в ліжку!
Новини науки:
– Біолог Пташенко вивів нову породу голубів. Розумні крилаті летять точно за вказаною на конверті адресою і там залишають свій послід.
Дві рибки у центрі акваріума про щось гаряче сперечаються. Раптом одна різко відпливає в куток. Потім повертається назад і кричить:
– Ну, добре, припустимо, Бога немає! А хто ж тоді міняє воду в акваріумі?
Крокодила покинула крокодилиха. Він вирішив покінчити з життям, набирає телефон:
– Алло, це фабрика з виготовлення шкіряних гаманців?
– Я втратив роботу!
– А що робив?
– Та я 10 років на базарі птицею торгував!
– А зараз що?
– Що-що… Померла моя птиця…
Далека холодна Антарктида. Іде великий гарний тато-пінгвін, за ним маленьке пінгвеня…
– Тату, а чому кажуть, що ми дурненькі?
– Та?
– Ну, всі кажуть, що пінгвіни недоумкуваті… А чому?
– Та?
– Ну, усі люди і звірі дражнять нас, що ми нічого не микитимо…
– Та?
– Добре. Пішли купатися.
Заходить в бар кенгуру і просить текілу. Бармен в ступорі, але намагається почати розмову:
– Ну-ну… Не часто до нас кенгуру заходять…
– Ще б пак – текіла по тридцять баксів!
Крутелик купив у нову престижну квартиру слона. Його запитують:
– А слон не створює вам незручностей?
– Все б і нічого. Тільки сусіди жаліються, що він вранці починає трубити і будить їхнього носорога!
Директор зоопарку:
– Якщо лев з'їв вашого ворога, це ще не означає, що він став вашим другом.
Адвокат відкрив конверт:
– А зараз я оголошу заповіт герра Крюгге. Так… Він велить нам: «Все своє майно і кошти, знаходячись у здоровому глузді, я заповідаю моєму єдиному справжньому, істинному і непідкупному другові…»
Уся родина з ненавистю дивилася на чорного дога, який лежав біля каміна…
Про що думає пара жаб і пара закоханих на березі?
– Не дай Бог лелека прилетить!
– Нашому ревізору свиню підклали!
– Як?
– Прямо в машину!
Два пси гуляють на вулиці, один каже:
– Почекай мене.
Перебіг на другий бік вулиці і зо дві хвилини обнюхував дерево. Повернувся.
– Що це було? – запитує другий.
– Та, так… Просто перевіряв пошту.
Ставлення народу до вождів та їхніх монументів чесніше від усіх виражають голуби.
Два пси – дог і такса – стоять у снігу і говорять про погоду.
Дог:
– Холод – жах! Стою оце в снігу, у мене лапи по коліна відмерзли!
Такса:
– Друже, і ти вважаєш, що це у тебе проблеми?!
Хлопчик просив, щоб йому подарували собаку. Врешті батьки купили йому сенбернара. Хлопчик зиркнув на пса і вимовив:
– Я не зрозумів, кого кому подарували?
Оголошення.
«Загубився пес породи водолаз. Прикмети: чорний, великий, з білою плямою на грудях; акваланг – помаранчевий…»
Чим довша зимівля, тим симпатичніші ведмедиці.
Дружина купила машинку для стрижки собак. Не кусався тільки чоловік. На ньому і тренувалися.
Зібралися таргани на раду. Найбільший каже:
– Зараз у нас найголовніший ворог – дихлофос…
Маленьке тарганя:
– І капці!
В міліції дзвонить телефон:
– На допомогу! На допомогу!
– Зараз ідемо! А що сталося?
– До кімнати увірвалася кішка!
– Пробачте, і ви через це викликаєте міліцію?! Ви хто?
– Як хто?! Я – папуга!
Сидять два крокодили на дереві. Один каже:
– Знаєш, що я чув? Кажуть, наші предки тисячі років тому жили у воді.
– Не може бути!
– Так! Вони були великі, страшні, зелені і іли всіх!
– Та ти що?!
Тут підлітає третій крокодил:
– Ви чому тут розсілися?! Ану, відра в зуби і швиденько мед збирати!
Сусідка до сусідки:
– А ти як тарганів позбулася?
– Купила олівець.
– Ну й що?
– Тепер сидять у куточку і малюють!
На телефонних дротах сидять дві ластівки. Одна каже:
– Щось люди на нас часто поглядають. Мабуть, дощ буде…
В зоопарку чоловік дивиться, як годують лева м'ясом. Запитує:
– Скажіть, а може лев з'їсти відразу п'ять кілограмів м'яса?
– Може.
– А десять?
– Може.
– А двадцять?
– З'їсти-то він з'їсть, та хто ж йому стільки дасть?
– Ну-ну, – сказала собака Баскервілів, зустрівши Герасима.
Летять два комарі. Раптом один падає вниз. Другий запитує:
– Що сталося?
– Муха в око влетіла!
Зустрічаються два слимаки. У одного немає на спині мушлі.
– Ой, що з тобою сталося? – запитує слимак з мушлею.
– Тихо! Нікому не розказуй! Я з дому пішов!
Динозавр до динозаврихи:
– Давай…
– Ні, ні, тільки не сьогодні!
– Ну, люба…
– Ні, ні, зовсім не хочеться.
– Ото дурна! Вимремо ж!..
Маленький хлопчик запитує у батька:
– Тату, а чому півні кричать так рано?
– Щоб їх можна було почути. Потім, коли прокинуться кури, це вже буде неможливо.
Кішка до кота:
– Які у тебе оригінальні сонцезахисні окуляри червоного кольору!
– Це мені господар подарував, щоб я вівсянку приймав за фарш…
Надокучив чоловікові кіт. Посадив у торбину, відвіз подалі, викинув. Повернувся – а кіт вже дома. І так кілька разів. Вже відвіз далеко, заніс у хащі. Повертався додому і заблукав. Телефонує з мобільного дружині:
– Слухай, кіт прийшов?
– Так.
– Поклич його до телефону…
Ковбой приїхав у містечко до молодиці.
– Любий, – спитала вона, – а що ти робитимеш, якщо у двері постукають?
– Ха! Я вискочу у вікно прямо в сідло свого коня!
– Тут кілька поверхів!
– Не хвилюйся, у мене класний кінь, я жодного разу не промахувався мимо сідла!
Коханці пішли в ліжко. Раптом стукають у двері. Ковбой вискакує у вікно, а молодиця відчиняє двері. На порозі – мокрий кінь:
– Передайте моєму господарю, що на дворі дощ, я чекатиму його під навісом.
Повзуть дві гадюки. Одна запитує:
– Слухай, а ми дуже отруйні?
– Дуже!
– Дуже-дуже?
– Дуже-дуже-дуже!
– Ну, тоді мені капець, я собі язик прикусила!
Собачник – ветеринару:
– Мій пес бігає за машинами і гавкає, як дурний. Ви можете його вилікувати?
– Від чого? Усі собаки бігають за машинами.
– Так. Але ж мій хапає їх і закопує в городі.
– Я категорично наполягаю на розлученні! – заявляє чоловік на суді. – Вона продовжує утримувати в спальній кімнаті козу. Я просто не виношу цей сморід!
– Вам можна поспівчувати, – киває суддя. – А чи не можна відчиняти вікно?
– Але ж тоді всі мої голуби розлетяться!
Один маленький, але дуже гордий, баран посватався до великої гарної левиці. Але вона відмовила йому і вийшла заміж за їжака. Тому що любила прикольних хлопців.
Новорічний ліс.
– Мишко-о! З Новим роком!
– Іване! Відійди від барлогу!
Священик:
– Ви що, з глузду з'їхали?! Як ви могли до храму пса привести?
Пес заспівав. Священик:
– Боже! Так він з таким голосом може співати у церковному хорі!
– Отче, я йому кажу те ж саме, а він і слухати не бажає! Бачите, хоче бути тільки стоматологом!
Чоловік викликав ветеринара до свого удава. Ветеринар завмер від здивування – удав гавкає!
– Це ж унікальний випадок, – каже ветеринар до господаря. – У світі такого не було!
– Не було, не було… Ви спробуйте з нього мою таксу дістати!
Висока скеля. Зграя орлів. Вожак найвище сидить і співає. Піднімає голову, дивиться вдалину і каже:
– Там!
Зграя зривається і летить на схід. За два дні половина зграї повертається і до вожака:
– Але ж там нічого немає!
– Де?
– Бабусю, а чому в тебе такі великі очі?
– Щоб тебе краще бачити…
– А чому в тебе такі великі вуха?
– Щоб тебе краще чути…
– А чому в тебе такий великий ніс?
– Ми ж слони, маленький мій…
Півень поступає до консерваторії. Соловей:
– Навіщо це тобі? Ти ж і так гарно співаєш!
– Я знаю. Але кури вимагають дипломованого.
Ранок. Виходить чоловік на ґанок, потягається, позіхає. Сусідка кричить:
– Іване, твій Полкан п'ять моїх курей задавив! Іван:
– Пес не винен, курей прив'язуй…
На пташиному базарі:
– А цей папуга розмовляє?
– Він про вас те ж саме запитував…
– У вас березневі коти є?
– Звідки я їх у липні візьму?
– А ви це моїй кішці поясніть!..
– Боже, який гарний павич! Мабуть, куплю жінці на день народження…
– Оригінальний дарунок!
– І я так думаю, не курку ж їй щипати в такий день…
– Цуценята мають родовід?
– Про що мова! На моє прізвище записані!
– Ваша вівчарка закінчувала школу службових собак?
– Ображаєте! Вона вже два роки, як викладає!
Центру дресирування тварин потрібно 3–4 досвідчених дресирувальники. Щомісячно.
Жили-були заєць і лисиця. Була у зайця хатка луб'яна, а у лисиці крижана… Чому крижана? Та тому, що перед Новим роком в її хатині опалення відключили!
Утік папуга. Дітям до шістнадцяти ловити не рекомендується.
Археолог знайшов скелет мамонта на глибині 20 метрів. Це ще раз доводить, що мамонти жили в норах.
– Учора я бачив пса з парасолькою…
– Чому дивуєшся? Вчора ж цілий день була злива!
На базарі:
– Скажіть, а який принцип дії цієї «пастки» для тарганів?
– Все дуже просто. Таргани заходять туди живими, а виходять мертвими.
Якщо їдло з вашого столу вже не підходить вашому псові, то проженіть цю зажерливу скотину!
– Чому у бегемота пащека не закривається?
– Якщо він її стулить, шкіра на пузі трісне!
– Чому пси при зустрічі нюхають один у одного під хвостом?
– Бо знають, що потім лизатимуть пику господарю!
Розмовляють дві подруги:
– Сьогодні гуляла з бульдогом. Бачу – якийсь чоловік біжить до зупинки.
– А ти тут до чого?
– А я відпустила бульдога. Встиг чоловік на маршрутку.
Сидять на купі гною дві мухи – він і вона. Вона:
– Любий, я хочу подарувати тобі шалений поцілунок… Ось тільки поїм…
Іде слон берегом річки. Бачить – мушля. Він хоботом дує в неї:
– Гу-у-у-у-у!
Слухає:
– Гу-у-у-у-у!
Дує знову:
– Нафіг, нафіг, нафіг!
Слухає:
– Нафіг, нафіг, нафіг!
Дує:
– Гу-у-у-у-у!
Слухає:
– Нафіг, нафіг, нафіг!
У клітці два тигри. Один:
– Дивись, он іде дама, яка майже кожного дня приносить тобі шмат м'яса. Одного не розумію, навіщо вона біля клітки ще квіти кожного разу кладе?
– Та вона була одружена з тим хлопом, якого я три місяці тому до клітки затягнув!
На одній водоймі жила зграя великих добрих птахів. Поруч них жила маленька незграбна пташка. Прийшов час і великі добрі птахи зібралися летіти на південь. Маленька незграбна пташка підбігла до них і заквоктала:
– Ага, ви летите на південь, а мені тут мерзнути цілу зиму!
Великі добрі птахи відповідають їй:
– Так лети з нами і не будеш тут мерзнути цілу зиму.
Тоді маленька незграбна пташка знову:
– Ага, ви он які сильні, а я – слабенька, я не долечу, пропаду!
Великі добрі птахи кажуть:
– Добре, ми тебе на собі будемо нести, коли ти втомишся.
Маленька незграбна пташка їм:
– Ага, у вас он які великі дзьоби, ви діставатимете собі їжу, а я, маленька, зі своїм маленьким дзьобом пропаду з голоду!
Тоді великі добрі птахи кажуть:
– Ну, добре, ми діставатимемо їжу і тобі! Тоді маленька незграбна пташка каже:
– Ага…
Тоді великі добрі птахи кажуть:
– Та пішла ти!..
Прибігають миші до мудрої сови:
– Сово, мудра сово, допоможи! На нас лисиця полює, хоче з'їсти!
Подумала сова і каже:
– Вам, миші, треба стати їжаками!
Миші зраділи, побігли, штовхаються, приндяться. Аж потім одна:
– А як?
Повернулися бігом до сови:
– Сово, а як нам стати їжаками?
– Ну! Це вже не моє питання. Я – стратег!..
– Де, був, куме?
– В зоопарку, дітей возив.
– Ну, і що там?
– Тигра бачили. Здоровенного! Ходить у вольєрі, як повернеться до публіки, робить так: ф-ф-ф-ф-фррр…
– Брешеш, куме! Він ричить так: гр-р-р-р-ри-и…
– Ну, куме, це коли він мордою повертається…
Об'ява.
«Пропав ДУЖЕ розумний пес! Полканчику, якщо ти читаєш цю об'яву, передзвони, будь ласка, додому!»
Миша – це тварина, шлях якої всипаний жінками, що втратили свідомість.
– Купив на днях шотландську вівчарку, а вона так лякає сусідів…
– Що, так голосно гавкає?
– Ні! Вона взагалі не гавкає. Але ота спідничка в клітинку і волинка…
Розсердився господар на осла і поклявся не давати йому вівса. Коли настав вечір, йому шкода стало тварину. Сказав синові:
– Піди і насип вівса, тільки не говори йому, що це я наказав.
В Дряпольському районі пройшла акція захисників природи: активісти партії «зелених» відкопували кротів, одягали їм окуляри і знову закопували в землю.
Кум до кума в гості прийшов. Дивиться – по квартирі снують маленькі, пухнасті хом'ячки. Дуже багато, але дуже маленькі.
– А що це у тебе хом'ячки в квартирі тусуються? – запитує.
– Це не хом'ячки. Це таргани в кожушках. Холодно у нас.
Сидять два комарі в сараї. Один каже:
– Ну й холодно тут!
А другий:
– Нічого, надихаємо!
Соціологічні дослідження показують, що всі, хто сідає на їжака, відразу починають думати тільки про свою гепу, і нікому в голову не приходить потурбуватися про їжака.
У шлюбний сезон кити такі активні, що дістається і теплоходам.
Особливості статистики: про добрих дельфінів сповіщають ті, кого дельфіни штовхали до берега.
Політкоректний Змій Горинич: одна голова біла, друга – чорна, третя з нафарбованими губами.
Купив дуже слизьку клейонку і постелив на кухонний стіл. Усю ніч чув звуки падаючих тарганів і тиху лайку.
Домашня тварина повинна бути мовчазною, спокійною і не приносити клопотів господарям. Наприклад, опудало сови.
Оголошення.
«В зоопарк потрібен лох на посаду оленя».
Новини про пташиний грип: страуси чхають під землю. Кроти в паніці!
Що за традиція – перед тим, як закинути вудку, поплювати на черв'яка? Наче на морально приниженого черв'яка риба краще клює!
– Вінні-Пух, от, кажуть – собачий холод, собачий холод… А чи є таке поняття, як свинячий холод?
– Є. Воно називається: «холодець».
Найшвидша і найсильніша істота – бабця, яка, заходячи у вагон метро, бачить єдине вільне місце.
На весіллі кінологів п'яний баяніст три години грав на шарпеї.
Дві години ночі, бар, все зачинено. З нірки висовується німецька миша, озирається – кота немає, мчить до бару, наливає собі пива, випиває і мчить назад у нірку. За хвилину визирає французька миша, озирається – кота немає, теж біжить до бару, наливає собі вина, випиває і втікає в нірку. Мексиканська миша: до бару – текілу – назад. Японська миша: до бару – саке – назад. Визирає російська миша – кота немає. До бару, наливає 100 грамів горілки, випиває. Роззирається – кота немає. Наливає другу, третю… Після третьої роздивляється – нема кота! Розминає м'язи і приказує: «Нічого, нічого, почекаю…»
Йде Червона Шапочка з кошиком до бабусі. Підходить до хатинки, а на порозі пузатий вовк в зубах длубається.
Червона Шапочка:
– Ой, раніше тут бабуся жила!
Вовк:
– А нині тут офіс!
Дельфін на лижах – це по-нашому досягнення неможливого!
Табличка в зоопарку:
«Ведмедів руками не годувати! На них багато мікробів і у них мало м'яса!»
Мисливці розмовляють про дружин:
– Моя як сарна, – каже один, – струнка, ніжна, з великими вологими очима.
– А моя хитра, лукава, але швидка і проворна, як лисичка.
– А моя… А моя… – промимрив третій. – Зовні виглядає як людина.
Монгольські вчені відшукали в степах чоловіка, який виріс із кіньми. Чоловік носить шкіряне пальто, відгукується на кличку Орлик і постійно ірже.
У кита язик важить дві тонни, а мозок – всього кілька кілограмів.
Так і в людей буває: де великий язик, там мало розуму.
На аукціоні продавали папугу. Після жвавих торгів птаху купив пан Гуденко.
– Сподіваюся, він уміє говорити? – запитав пан Гуденко в аукціоніста.
– Не сумнівайтеся! Адже саме він і змагався з вами під час торгів.
Часто курка, що знесла звичайнісіньке яйце, кудкудакає з таким азартом, неначе вона знесла дирижабль.
Звіринець – місце, де звірі мають можливість розглядати людей.
Слово не горобець, але і воно буває сірим.
Танк і заєць змагаються наввипередки. Танк трохи випередив і насміхається:
– А чому ти косоокий?
Заєць тільки сопе. А танк знову:
– А чому ти капловухий?
Заєць наддав, обігнав і до танка:
– Слухай, залізний, я ж не питаю, чому у тебе на лобі прутень виріс!
Оголошення.
Продається троє поросят, усі різної статі.
Оголошення.
Продається чотири гуски і гусак. Усі несуться.
Іде вовк, назустріч йому заєць. Раптом заєць дістає наган, наставляє:
– Руки вгору! Скидай штани! А тепер танцюй!
– Не можу!
– Танцюй, бо застрелю!
Вовк потанцював і знову:
– Все! Не можу більше! Стріляй!
Заєць натискає на гачок – осічка!
– Вовче, друже, відпочинь… Я сам потанцюю.
На базарі: – У вас кролик свіжий? – Так, ще вчора мишей ловив.
Вороні не варто сміятися з чорної свині.
Народна мудрість
(приказки і прислів'я)
Хто сказав і зробив – людина, хто не сказав і зробив – лев, хто сказав і не зробив – осел. (Курдська).
Риба сильна плавниками, а людина – розумом. (Індонезійська).
Розумна ворона і землею прогодується. (Афганська).
Лева ловлять хитрістю. (Тувинська).
Хитра лисиця в пастку не потрапить. (Ассирійська).
Осел теж сильний. (Перська).
Хитрістю і лева упіймаєш, а силою не схопиш і цвіркуна. (Російська).
Вовків б'ють не заганянням, а хитруванням. (Російська).
Із вареного яйця живе курча висидить. (Російська).
Справу, яка важка для вовка, лисиця робить легко. (Перська).
Краще хай лев розтерзає, ніж лисиця обдурить. (Ассирійська).
Сила лева не корисна для лисиці; хитрість лисиці не личить леву. (Монгольська).
Скільки у мисливця хитрощів, стільки ведмідь знає доріг. (Турецька).
Одна лисиця дев'ять вовків перехитрить. (Карельська).
Хитру лисицю хвіст підводить (Ассирійська).
І у старої лисиці голова у глечику може застрянути. (Фінська).
Черепашка із зайцем наввипередки біжать. (Російська).
Поки дві собаки гризуться, третя кістку вхопить. (Фінська).
Старий хитрун, а потрапив у пастку для лелек. (В'єтнамська).
Хитрий чоловік і на леві зверху прокатається. (Китайська).
Впіймає рибу, не замочивши рук. (Малаяльська).
Тигра ловлять у лісі, птаха – у небі, рибу в річці, але не можна спіймати легковажне серце жінки. (Індійська).
Культ-Ура!
Господиня звертається до гостя, який дуже полюбляє співати:
– Ви просто зараз почнете співати чи дамо гостям трохи повеселитися?
Анекдоти про культурних
Звітує працівник сільського клубу:
– У цьому місяці було проведено вечір спогадів «Були і ми їдоками», присвячений забутим смаковим якостям. Ветерани– їдоки розповідали молоді про смачну і здорову їжу, яку їм пощастило покуштувати свого часу, в молоді роки, за доступними цінами.
– Петре, чому ти так погано вчиш англійську мову?
– А навіщо?
– Як навіщо? Цією мовою розмовляє половина населення земної кулі!
– І що, цього мало?!
– Вчора я був на виставці картин у центрі міста. Знаєш, твоя картина – єдина, на що можна було там подивитися!
– Дякую, друже! Ти мене завжди розумів! А як тобі картини моїх колег? Тільки відверто!
– На жаль, нічого не можу тобі сказати. Справа в тому, що навколо них товклася така кількість народу, що до них було не підступитися.
– У падінні популярності російської класичної літератури серед російської молоді винна перш за все школа. Уявляєте розчарування тинейджерів, коли на уроці вони дізнаються, що Лев Толстой не писав анекдотів про поручика Ржевського…
– Якщо вечір присвячений читанню моїх віршів, то навіщо у програмі ще й танці?
– Ну, зрозумійте і людей. Публіці теж потрібно зробити приємність.
По дорозі в театр дама дала жебракові гривню. Як же вона здивувалася, коли цей жебрак сів поруч з нею в залі.
– Ой, я правильно сів? Цей автобус до вокзалу? – не розгубився жебрак.
– Ви вчора були на сьомій симфонії Чайковського?
– На сьомій? Ні, я ходжу тільки на прем'єри.
Початкуючий журналіст хвалиться увечері вдома:
– Редактор дуже мною задоволений. Я здав усього один невеличкий матеріал, а він вже зробив мені подарунок.
– Цікаво, який?
– Орфографічний словник.
У продавця книг запитують, як іде торгівля: – Погано! У кого є гроші – ті читати не вміють, а хто уміє – у тих грошей немає!
Актор входить у кабінет до головного режисера:
– Пане режисере, один актор просить прийняти його, він хоче поговорити з вами про нову роль.
– Скажіть йому, що мене немає, я поїхав до міністерства.
– Це неможливо! Цей актор певно знає, що ви нікуди не поїхали.
– Хто ж він?!
– Це – я.
Якийсь нікчемний літератор, бажаючи принизити Пушкіна в присутності людей, запитав:
– Яка схожість між мною і сонцем?
– Ні на вас, ні на сонце не можна поглянути, не поморщившись, – миттю відреагував поет.
Розмовляють два телеоператори:
– Надокучила мені ця робота, сил більше немає – цю точку зніми, ту точку зніми, ще он ту точку зніми!..
– Мене теж це все дістало! Ходімо, подивимося спектакль.
– Ти не сповна розуму? Три години загальний план дивитися?!
В майстерні художника:
– Ти навіщо на холодильнику букву «Ж» намалював?
– Це не буква «Ж», це – сніжинка.
– А п'яним гостям ти пояснив?!
Диригент оркестру після концерту отримує записку: «Я не ябеда, але рудий чолов'яга з вусами б'є у барабан тільки тоді, коли ви на нього дивитесь!»
– Скажіть, а чи є у вашому місті висока культура, мистецтво, витончена творчість?
– Нема базару! Ми ж не лохи!
Ведучий концерту:
– Миколо, заграй!
– Не буду.
– Миколо, заграй!
– Не буду.
– Миколо, ну заграй!
– Не буду, і все! – сказав Микола і пішов зі сцени.
– Ви слухали «Третій каприз» Миколи, – оголосив ведучий.
Осел теж грає неабияку роль у музиці – його шкіру напинають на барабан.
Старий актор 30 років грає одну й ту ж роль. За дві години до спектаклю ходить по гримерці:
– Треба-таки роль повторити… Так… 30 років граю… Зіграю, звичайно.
Година до спектаклю.
– Роль би освіжити… Та… Хіба не зіграю?!
Півгодини до спектаклю.
– Не все пам'ятаю… Та, нічого, у процесі згадаю.
Дві хвилини до виходу (вже добре «підігрітий»):
– Ні, треба пройтись по тексту…
Відкриває папку з тестом персонажу:
– Ах ти! А ролюшка моя у віршах!
Крутелик телефонує до театру:
– Мені тут сказали, що у вас іде п'єска завальна. Мені два квитки, в натурі.
– Вам на «Ромео і Джульєтту»?
– Мені на мене і на мою подругу!
Два крутелики в театрі. Оркестр. Диригент на сцені. Один запитує в іншого, киваючи у бік сцени:
– Бетховен?
– Зі спини не розібрати!
Крутелик на концерті симфонічного оркестру:
– Ставлю п'ятдесят баксів, що скрипаль прийде першим.
Художник до продавця полотна:
– Купіть мою картину як полотно!
– Добре, даю 50 гривень.
– Ви що? Я купував у вас полотно за 100 гривень!
– Тоді воно було чисте.
Оголошення.
«Вчора в театрі опери і балету пропала кроляча шапка. Поверніть, бо кролик мерзне!»
Концерт. На сцені «вимахуються» музиканти, а перед сценою бігає мужик і кричить на всю горлянку: «Супер! Клас! Кайф!»
– Хто це? – запитує один глядач у іншого.
– Та це біжучий рядок.
Страшна пригода на концерті Бабкіної. Дві людини потрапили під хоровод.
Вперше в Ізраїлі! Фестиваль козацьких народних пісень про Розенбаумів!
Оголошення.
«Фольклорному колективу потрібні ложкарі, цокарі, топарі, і-і-іхарі, у-у-ухарі та е-ге-гейщики».
Конферансьє:
– Наступного артиста не треба представляти. Я навіть думаю, що йому не треба і виступати.
– Я учора другий том «Мертвих душ» купив!
– Ти що?! Він же «палений»!
До відома письменників: найкрутіший роман у світі – Абрамович!
Сучасники запевняють, що після свого знаменитого маршу Мендельсон писав тільки траурну музику…
Консерваторія – це таке місце, куди приходиш на сьому вечора, сідаєш у крісло, сидиш три години, потім дивишся на годинник, а там – пів на восьму!
Іде трансляція ток-шоу, у телестудії страшний мордобій. Опоненти луплять один одного чим попало, лаються, кричать. На екрані з'являється ведучий:
– Ну, ось і підійшов до кінця наш випуск, ми прощаємося з глядачами. Залишилося лише подякувати тому, хто постійно підтримує нашу передачу, – нашого спонсора – Центр щелепно-лицевої хірургії «Усмішка».
Одне другому не заважає, як говорять гарні танцівники.
Легким порухом руки дискотека перетворюється в ринг.
Щоб люди не викидали новий диск відразу після прослуховування, модний співак розмістив на ньому розклад руху приміських електропоїздів, лінійку, транспортир і календар на п'ять років…
Вчетверте переглядав цей фільм. Сьогодні актори грали як ніколи.
У театрі переполох: на прем'єру приїхав президент. Охорона пропускає музикантів і артистів через метал одетектор. Йде диригент, несе чорну коробочку з кнопками і циферблатом. Його миттю локалізували. Маестро голосить:
– Це голосовий цифровий метроном! Мені його вчора зробили на замовлення!
Охорона:
– Демонструйте!
Диригент натискає кнопку, у коробці чутно тікання і голосно: «Один, два, три, чотири…» Диригента пропустили. Охоронець до свого колеги:
– Якби ця коробочка сказала «чотири, три, два, один», я певно що наклав би в штани!
З міліцейського звіту:
«Вчора була затримана учителька російської мови і літератури. Вона намагалася виправити вивіску магазину «Обои» на «Оба».
– Того хлопця, який ремонтував нам дах філармонії, переїхало авто!
– Боже, вже й на даху від машин не заховаєшся!
Оголошення.
«Хто оплатить дорогу рок-музикантові назад, у Лондон, разом з безробітною тещею?»
Оголошення.
«Експрес-метод вивчення французької мови висаджуванням у Марселі без грошей, їжі і документів…»
За пісню під фонограму треба платити ксерокопіями грошей!
– Я не розумію, чим кліпи Маші Распутіної відрізняються від порнофільмів?
– У порнофільмах музика краща.
Якщо людину не можна купити, значить її можна продати!
Подружжя обговорює останню прем'єру фільму:
– Милий, я не розумію, що вони знайшли у цій Анжеліні Джолі? Що з неї буде, якщо прибрати личко, вуста, бюст, фігурку, грацію?
– Ти…
Сашко вчительці світової літератури:
– Ну, прочитав я це ваше «Горе от ума». І що ви так з ним носитесь? Нічого оригінального – одні цитати…
Тележурналіст бере інтерв'ю у молодої симпатичної актриси:
– А ви можете згадати найщасливіший день у вашому житті?
– Ви знаєте, це був не день…
– Так, я згоден, моя люба, – краса неодмінно врятує світ, але щоби вона це зробила, треба все-таки трі-і-ішечки прийняти горілки…
Слухав шлюбні пісні росомах. Поклав на ноти. Вийшло «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…». Задумався…
У відділ продажу музичних компакт-дисків заходять двоє дівчат. Одна запитує:
– А пісні Чайковського про Лебедине озеро у вас є?
Продавець з усмішкою подає їй CD. Дівчина дивиться на обкладинку і вигукує:
– Ого! Тут цілий альбом!
Лише одиниці, коли їх мучить кашель, ідуть до лікаря. Всі інші ідуть до театру.
– Тату, а що таке опера?
– Ну, як тобі пояснити… Це, коли одна людина убиває іншу, а та, перед тим як упасти, довго і голосно співає.
У театрі йде вистава. Суфлер пошепки:
– Граф бере шампанське… відливає…
– …
– Шампанське, чорт забирай! І не на мене, ідіот!
В театрі:
– Тихше ви, увертюра!
– Від увертюри чую!
– Ви художник?
– Ні, я просто з похмілля…
– Учора був на прем'єрі вашої п'єси і потім усеньку ніч не міг заснути.
– Що, так п'єса розхвилювала?
– Ні, в театрі виспався.
– Кажуть, Бугаєнко поміняв роботу?
– Так. Раніше сидів у оркестровій ямі двічі на тиждень, а нині – у борговій, зате постійно.
Розгніваний чоловік кричить до дружини, яка довго збирається до театру:
– Коли ти, врешті-решт, будеш готова, назви хоч дату?!
Батько з досади, що син хоче стати актором:
– Ніколи! Я забороняю тобі й думати про це, бо ти ж носиш моє прізвище!
– Добре, тату, я візьму псевдонім.
– Невдячний! Значить, якщо ти станеш знаменитим, ніхто не дізнається, хто твій батько!
– Ні і ще раз ні! – кричить батько доньці. – Ні!!! Я ніколи на це не погоджусь! Авто у нас розвалюється, водопровід тече, квартира потребує ремонту, а ти зібралася заміж за поета!
Оголошення.
«Шкіряні меблі «Моцарт» проскриплять вам найвідоміші мелодії великого композитора».
– Це неймовірно! – кричав розгніваний режисер. – В останній сцені перед смертю ви раптом почали сміятися!
– При моїй зарплаті смерть мені здається найкращим виходом, – усміхнувся актор.
До фотографа на березі річки підбігає жінка:
– Швидше, ходіть, біжіть! Моя подруга тоне!
– На жаль, не можу, у мене вже закінчилась плівка.
У консерваторії на екзамені вокалу абітурієнтка запитує викладача:
– Пробачте, я хочу знати правду: мій голос нікуди не годиться?
– Ні, чому ж? Він може пригодитися, наприклад, при пожежі чи пограбуванні.
Сидять в кінотеатрі два наркомани. Світло повільно гасне. Один запитує:
– Чому світло так повільно гасне?
– А… це кіномеханік повільно витягує вилку з розетки.
До директора цирку прийшов чоловік з песиком.
– Пропоную вам унікальний номер! – каже він. – Я навчив пса грати на скрипці! Він вже грає сонату Паганіні!
– Ви з глузду з'їхали! Хто ж ходить до цирку слухати гру на скрипці?
– Перли, які я одягну у першому акті, мають бути справжніми! – капризує актриса.
– Все буде справжнім, люба! – говорить режисер. – І перли в першому акті, і отрута в останньому!
До художника прийшов замовник, запитує:
– А чи не можете ви запропонувати щось недороге, в маслі?
– Банку сардин.
Чоловік з дружиною, дітьми і тещею в буфеті перед концертом:
– Нам з Надюшею по бокалу вина, дітям по лимонаду з бутербродами, а мамі – склянку молока з огірочком.
– Як важко читати власні вірші! – сказав поет-початківець, витираючи піт з чола і сідаючи в залі.
– Ще важче їх слухати! – відгукнувся слухач.
Жінка в кінотеатрі до чоловіка, який сидить поруч:
– Негайно приберіть руку з мого коліна! Рахую до тисячі!
– Як вас постригти?
– Тут ось так, а тут трохи так…
– Як-як?
– Давайте поміняємось місцями, я покажу.
– Дівчино, ви не хочете піти в кіно?
– Не хочу.
– Ви, будь ласка, не думайте, що я будь-яку дівчину запрошую.
– Нічого, я теж не кожному відмовляю…
– Я недавно прочитав вашу книгу.
– Останню?
– Маю надію, що так…
– Вчора посварився з дружиною. Вона хотіла в кіно, а я на футбол.
– Ну, і як тобі сподобався фільм?
– Що робити, коли хочеться випити, а немає склянки?
– Дзвоніть у будь-яку квартиру і кажіть: «Ми музиканти, нам треба настроїтись, чи не дасте на годинку камертон?» Вам звичайно скажуть: «Камертона немає». Тоді ви їм: «Можна склянку».
На міжнародній художній виставці побачила світ нова робота художника Петренка – жіноча фігурка розміром 2 мм х 2 мм під назвою «Остання глина».
Під час останнього спектаклю театру драми оплески звучали в основному з-за куліс, актори туди й кланялись.
Більше від усіх про те, яка важка письменницька праця, знає корзина для сміття.
По вулиці йшла дружина письменника N. зі слідами глибокого розуміння літературних творів на обличчі.
Судячи з того, що актори не поспішали грати, фільм був багатосерійним.
Горілка – офіційний напій кінофестивалів.
– Я хотів би танцювати з вами це танго до ранку!
– Ви упевнені, що до ранку навчитесь танцювати?
– Ти бачив сон про мавпочку і бегемота?
– Ні.
– Подивись – класний!
Кінозірка позує перед фотокамерами. Один фотокореспондент:
– Підборіддя вище…
Інший фотокореспондент:
– І друге теж…
«В Сполучених Штатах Америки збільшується кількість безробітних», – передає з Нью-Йорка наш колишній кореспондент.
– Ти знаєш, цей фільм відзнятий точно по книзі. Я заснула на тому ж місці.
– На злочин мене штовхнула, у першу чергу, любов до музики…
– Як би це тобі пояснити, Іване… Я не царівна-жаба, я – жаба-царевич…
Артист має зіграти небезпечний епізод. Тривожно запитує режисера:
– А якщо мотузка обірветься?
– Клас! – кричить режисер. – Це прекрасна ідея!
В кінотеатрі білетерша – подружжю:
– Програмку не бажаєте?
– Ні, дякуємо.
– Шоколадку?
– Ні.
– Льодяники?
– Ні, ні.
Білетерша вслід подружжю:
– А вбивця у цьому фільмі – водій!
Невдало закінчилася ідея провести конкурс краси в місті Кривий Ріг. Сама назва «Міс Кривий Ріг» відлякала учасниць.
В Казахстані збираються закінчити цикл передач «Останній герой». Учасники будуть розміщені в голому степу. Не буде ні води, ні їжі. Навіть телебачення не буде. Просто потім оголосять результати…
– Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти.
– Цікаво… Я читаю Платона, Сократа, Гомера…
– Ти – брехун!
– Пане режисер, дайте мені у новому спектаклі роль Хлопчика-мізинчика!
– Ні, любий… Тобі до Хлопчика-мізинчика ще рости й рости!
– Які у тебе довгі пальці, ти що, у дитинстві на піаніно грав?
– Ні, я був лаборантом, пробірки мив.
– Моя дружина так часто дивиться телевізор, що диктори її вже впізнають.
Коли до сплячої царівни прийшли тридцять три богатирі і освідчилися їй у коханні, вона сказала, що в домовині їх бачила!
Студент до товариша:
– Я чути більше не можу про Льва Толстого! «Війну і мир» написав! Чотири томи! Здуріти можна!
– Ти що, читав?
– Ні, ксерив!
Артист:
– Все важче вийти в люди. Немає в чому.
Гід показує туристам стару фортецю.
– Цікаво, а чи пов'язані з цією фортецею які-небудь історичні події? – запитує турист.
– Так, – відповідає гід, – моєму колезі один турист дав на чай…
– Ваш чоловік, мабуть, дуже любить театр…
– Чому ви так вирішили?
– Раніше він тримав бар для спортсменів, а нині це артистичний бар.
– Просто артистів легше викинути за двері, ніж спортсменів.
– Офіціант, ваші музиканти грають на замовлення?
– Звичайно!
– Тоді хай зіграють в карти, поки ми поїмо.
Антикварна лавка:
– Це у вас Чапаєв на коні?
– Ні, це свиня-копилка.
– Офігєть! Загорніть!
Будинок музики. Оголошення.
«Приносити свої ноти і співати по них в магазині – забороняється!»
Абрам і Сара в цирку. Виступає повітряний гімнаст. Обривається один канат. Абрам:
– Ой!
Обривається ще один канат – Абрам хапається за серце. Сара:
– Абрамчику, що з тобою? Чому ти так хвилюєшся?
– Чому хвилююсь? Невже ти не розумієш, якщо він зараз упаде і розіб'ється, то гроші за квитки нам не повернуть!
Упіймав Герасим Каштанку і давай її топити. Каштанка:
– Ти що, Тургенєва з Чеховим переплутав?!
Виїхав Ілля Муромець у чисте поле. Посеред поля високий дуб стоїть. На дубі тому Соловей-розбійник сидить і свистить з усієї сили. Під'їхав Ілля до дуба і запитує:
– Чому свистиш, іроде?
А Соловей відповідає йому жалібно:
– Зніми мене звідси, будь ласка…
Прес-конференція після польоту в космос:
– За рахунок чого вам вдалося довший час бути в польоті?
– Ми викинули незрозумілу наукову апаратуру і змогли взяти значно більше вугілля.
– Вибачте, тут живе інспектор?
– Ні, – відповідає композитор, – він живе двома октавами вище.
Господиня розповідає про циркову виставу:
– Це було дуже цікаво! Кінний атракціон – чоловік спочатку стрибнув на коня, потім опинився під його животом, потім виліз на шию, перевернувся, скакав, тримаючись за хвіст…
– Що тут дивного? – позіхнув один із гостей. – Я все це робив ще тоді, коли навчався їздити верхи.
– Чому художники пишуть своє прізвище у нижній частині картини?
– Щоб їхні картини не чіпляли догори ногами.
Кіркоров з Пугачовою тільки для багатих. Бідні змушені ходити на Баха і Бетховена.
Дзвонить телефон:
– Пробачте, а Катюшу можна?
– Катюшу? Будь ласка: «Расцветали яблони и груши, поплыли тумани над рекой…»
Молода московська сім'я зняла на сезон дачу у співробітниці Одеського літературного музею. Та взяла дорого, ще й сама залишилась на дачі. Москвичі терплять. Врешті-решт, море, відпочинок… Але в середині сезону господиня вирішила підняти плату.
– За що? – дивуються москвичі.
– Як за що? – у свою чергу дивується вона. – А спілкування з інтелігентною людиною?
Сидять у підземному переході поруч ворожка і музикант. Перехожих немає, нудно. Ворожка:
– Давай, друже, я тобі поворожу.
– Та у мене ж і грошей немає…
– А я так поворожу.
– Ну, давай.
– Лінії твоєї руки показують у твоїй долі дві речі – погану і хорошу. Про що спочатку?
– Давай про хороше.
– Коли ти помреш – будеш в раю диригувати найбільшим симфонічним оркестром, до якого входитимуть кращі музики всіх часів.
– Боже, я про це навіть не мрію! А що поганого?
– Перша репетиція – завтра…
В бібліотеці:
– У цій книзі я знайшов десять доларів. Може у вас є ще твори цього автора?
– Чуєш, Миколо, як подумаю, який з мене танцюрист, то боюсь до лікаря йти!
Художня галерея. Біля картини Малевича «Чорний квадрат» екскурсовод розповідає історію картини. Один розумака запитує:
– Я чув, що існує чотири оригінали цієї картини, це правда?
– Так, це правда. Хоч, треба сказати, що Малевич писав десять оригіналів, але шість не вдалися.
Двоє хлопців пішли з вечірки через цвинтар. Посеред цвинтаря почули: «Тук-тук, тук-тук». Злякались. Аж раптом побачили бабцю, яка стукала молотком у зубило на одній з могилок.
– Господи! – сказав один. – Ви налякали нас до смерті! Ми подумали, що ви – привид!
– Ці ідіоти, – відгукнулася бабця, – неправильно написали моє прізвище!
Збудував Ной ковчег, зайшли на нього всі по парі: і люди, і звірі, і птахи, і плазуни, і риби, і комахи. Розверзлися небеса і загинуло все, тільки ковчег залишився на хвилях. І випустив Ной голуба, і повернувся голуб з гілкою оливи. Зрозумів Ной, що Господь змилостивився, і відкрилася суша. І пристав ковчег до гори Арарат, і почав Ной випускати тварин і птахів. І побачив він людей, які бігли до нього з піднятими руками і кричали: «Вай, ара! Цирк приїхав!»
– Я вчора була у Павленків на дні народження.
– І що ти там робила?
– Цілий вечір на піаніно грала.
– Ага, я теж не люблю цю сім'ю.
Побажання кіноглядачів:
– Випускайте на екрани такі фільми, в яких було б показано, як дівчинці сподобався хлопчик та чим усе це може закінчитися.
Вступні екзамени до театрального вузу. Заходить абітурієнт. Голова комісії:
– Ви знайомі з творчістю Булгакова? Наприклад, «Собаче серце»?
– Так!
– Тоді візьміть балалайку і відтворіть образ Шарикова.
Після перегляду:
– Ну що ж… Непогано! Похвальний темперамент і натуралізм! Тільки от співати частушки з матюками при членах комісії не варто було… Та й плювати в обличчя голові комісії не обов'язково… А оправлятися на підлогу і мочитися на ніжку стола – тим паче!
В Одесі на вокзалі йде такий собі чоловічок і монотонно бубнить:
– Газети, журнали, еротика, гороскопи, анекдоти…
Парубок дає йому м'яту гривню:
– Анекдоти, будь ласка…
Чоловічок перевіряє гривню на світло, ховає її в глибоку кишеню, нахиляє до парубка небриту фізію:
– Значить так, слухай сюди: повертається мужик з відрядження…
Лекція в колгоспному клубі. Лектор:
– Товариші колгоспники! Перед вами череп Олександра Македонського, де йому сім років. А ось цей череп, де йому двадцять років. І, нарешті, череп померлого Олександра Македонського. Питання є?
– Скажіть, будь ласка, як може бути у однієї людини три черепи?
– А ви, пробачте, хто? – запитує лектор.
– Дачник.
– От і йдіть на свою дачу. Лекція для колгоспників!
Проводиться розслідування про пожежу в Одеському оперному театрі. Допитують Рабиновича:
– Розкажіть, що ви бачили?
– Значить, зачинив я увечері свою лавку, приходжу додому, піднімаю Сарину спідницю…
– Слідство не цікавлять вже такі подробиці…
– Добре, добре… Отож, зачинив лавку, прийшов додому, піднімаю Сарину спідницю…
– До суті справи, будь ласка!
– Та я ж до суті… Значить, зачинив лавку, прийшов додому, піднімаю таки спідницю Сарину, якою вікно завішене… І що ви собі думаєте? Бачу, що Оперний таки горить!
На пляжі «Аркадія» в Одесі увесь день мовчав репродуктор. Тиша, море, сонце… Раптом, о шостій вечора:
– Увага! Увага! Говорить радіо пляжу «Аркадія»!.. На цьому радіо пляжу «Аркадія» свою роботу закінчує!
Надію Бабкіну запитали:
– Скажіть, чому ви взяли собі саме таке псевдо?
– У дитинстві, коли я просила у тата гроші на морозиво і цукерки, він діставав їх з кишені і казав: «Надю, бабки на!»
Тезка Наталки Полтавки, коли переїхала до Росії, по паспорту стала Наташка Полташка.
Ревізія в бібліотеці. Перевіряючий до секретарки:
– Пишіть. Дірка на 15-й сторінці… О! І на 16-й теж!
Історики стверджують, що інквізитори спалювали відьом не тому, що намагалися викорінити нечисту силу, а тому, що їм просто не вистачало жіночого тепла.
– Професоре, правда, що ви б'єте свою дружину?
– Неправда! Я не професор!
– У нас в Криму добре! Розбіжишся і зі скелі – бабах в море!
– Ти хотів сказати – бульк?
– Ну, це коли приплив – тоді бульк…
Володимир Маяковський виступає на диспуті:
– У середовищі росіян я відчуваю себе росіянином, серед грузинів я – грузин…
Із залу:
– А серед дурнів?
– А серед дурнів я вперше…
– Моя дружина має шикарну освіту і виховання – грає на фортепіано, знає чотири мови, розбирається в історії, географії…
– Моя теж не красуня…
Погано знати багато анекдотів: коли треба не згадаєш, а коли хто розкаже – не смішно.
Жебрак забрів у відкриті ворота і господиня почала його лаяти:
– Ти такий здоровий і вправний, що міг би спокійно заробляти собі на харч, замість того, щоб просити милостиню!
– Так, пані… А ви ж виглядаєте так достойно, що могли б виступати на сцені, ніж займатися домашнім господарством…
– Чекай… У мене дещо для тебе знайдеться…
Жебрак до перехожого:
– Чи не дасте дещицю авторові книги «Тисяча способів розбагатіти»?
– Ви автор цієї книги? І жебраєте?
– Це якраз один із тисячі способів…
Чоловік з дружиною в ресторані. Дружина кокетливо:
– На мене увесь вечір зацікавлено позирає один чоловік. Мабуть, режисер…
Чоловік:
– Де він?
Дружина:
– Он той, у смугастому костюмі…
Чоловік:
– Так то ж директор цирку!
Режисер до драматурга:
– Я вашу п'єсу прочитав, але ставити не буду. Я проти матюків у театрі!
– Але ж у тексті матюків немає!
– Матюки будуть в залі!
Молода єврейська матуся на прийомі у дитячого лікаря:
– Лікарю, уважно огляньте мого Абрамчика! Що з ним? Йому вже чотири роки, а він ще не вміє грати на скрипці!
– Поїхали в Жмеринку.
– Ні, в Жмеринку потрібна віза.
– Та ж не треба віза в Жмеринку!
– Боже! Відразу видно, що ви далі Борисполя не їздили! Зателефонуйте до посольства Жмеринки і дізнайтесь – потрібна віза чи ні!
На кухні ресторану жінка у шикарній вечірній сукні миє гору посуду і передає його витирати чоловікові у смокінгу:
– Ні, вечеря була на вищому рівні! І десерт! І шампанське! Але якщо наступного разу у вас не вистачатиме грошей – попередьте хоч за день…
Магнітофон «Весна». Нічого спільного з весною. Нічого спільного з магнітофоном.
– Боже ж мій, жінко, як ти довго збираєшся на концерт! Інша справа я, запхнув вату у вуха – і готовий!
Актор до режисера:
– Я працюю у вас на півставки і тому прошу кричати на мене на півтону нижче!
– Шановні читачі! За вашими проханнями наша газета наступного року буде виходити для вас в рулонах і без тексту…
– Одного разу я зайшов до казино в Монте-Карло. Поруч мене сів грати якийсь суб'єкт і йому страшенно не везло. Коли гроші у нього вже зовсім закінчилися, він зробив останню ставку… на свою дружину! І знову йому на потрафило… Він виграв!
Модельєр до колеги:
– Чому на показах у тебе такі страшні моделі?
– Це не моделі. Це демон-стратори!
– Оце кажуть, що преферанс – гра для безсердечних людей. Нічого подібного! У нас вчора один з гравців помер, так ми догравали стоячи.
– У стані такого сп’яніння ми вас у театр не пустимо!
– Так… он… того ж… пустили!
– Він – актор, йому на сцені виступати!
Екскурсовод:
– У цьому будинку в 1913 році Володимир Ілліч Ульянов-Ленін переховувався в Інесси Арманд від Надії Костянтинівни Крупської…
Рекламна акція:
«Платіть гривню за дві і п'ятдесят копійок ви отримаєте безкоштовно!»
Казка «Колобок» на новий лад:
– Не їж мене, ведмедику! Мене по засіках мели, по коморах шкребли – одним словом, пилюка, бруд, скло, недопалки…
Оголошення.
«Шию одяг для дуже повних жінок і чохли для автомобілів».
– Люди, знайомтеся, це – Маша. Машуню, дивись, це – люди…
– Хто вчора фільм жахів дивився?
– Я.
– Іди і прибери після себе!
– Чим ви заробляєте на життя у перервах між спектаклями?
– Продаю меблі… На жаль, власні…
– Люба, ти нам заспіваєш?
– Так гості вже розходяться ж…
– На жаль, дуже повільно…
Мчить приміський потяг попри Ясну Поляну. Пасажири дивляться: мужик з пристойною бородою, у білій сорочці оре плугом землю. Гімназистка у захваті:
– Боже, це ж як простий землероб іде за плугом великий письменник Лев Толстой!
Мимо проходить провідник:
– Ні, це не Толстой. Граф виходить тільки до кур'єрського!
На берлінському концерті групи «Руки вгору» німцям похилого віку було що згадати!
Професор:
– Що таке крапка?
Студент:
– Крапка – це довга пряма лінія, якщо дивитись їй прямо в торець.
Ранок. Весела секретарка міністерства культури приходить на роботу. Щебече подругам про вихідні. Раптом – дзвінок телефону. Бере слухавку і змінює на обличчі. Каже: «Ви помилились номером», кладе слухавку і починає плакати навзрид. Усі заклякли, потім заспокоюють її. Хвилин через 20 вона приходить до тями і схлипуючи каже:
– Я все життя чекала цього запитання!
– У мене дід з голими руками на фашистів ходив!
– Ти ж казав: на ведмедя?!
– Ти не бачив того ведмедя – вилитий фашист!
– Вас хто підстригав?
– Майстер.
– Я розумію, що майстер. Хто він за професією?
– Сплю і бачу – читаю лекцію… Прокидаюсь – і що б ви думали? Я насправді читаю лекцію…
Марина в казино:
– Не знаю навіть, на яке число поставити…
Вася:
– Постав на свій вік!
Марина робить ставку. Круп'є крутить рулетку, рулетка зупиняється, круп'є оголошує:
– Тридцять чотири!
Вася:
– Марино, ти виграла!
– Але ж я поставила на… двадцять п'ять…
– Ходила плавати в басейн, забула вдома рушник!
– Ну?
– Сіла, обсихаю в роздягальні. І ще сиділа б довго, якби не потрапила мені на очі табличка: «Шторами не витиратися!»
Надзвичайна подія в театрі: пальто здало Досю Марківну в гардероб.
За даними соцопитувань, проведених в Криму, переважна частина населення сповідує туризм.
Дзвінок в турагенцію:
– Скажіть, які є популярні курорти Єгипту?
– Шарм Ель Шейх, Нувейба, Хургада…
– Досить, досить… Хургада підходить. Я тут кросвордик розгадую…
І пішов друг на друга, брат на брата, батько на сина… Страшна річ – третій день весілля!
Дільничий стукає у двері. Двері відчиняються і господиня питає:
– Що вам потрібно?
– Ми одержали заяву про те, що ви тут знущаєтеся з Шопена.
Новий фільм жахів! Світовий блокбастер! Маленьке пухнасте чарівне звірятко в пазурах алігатора. Дивіться в кінотеатрах міста: «Крокодил Гена і Чебурашка»!
В Одеській опері:
– Поки ти в буфеті каву пив, Ленський Онєгіну виклик послав!
– Ну і як, він їде?
– Цей тенор співає також і баритоном…
– Невже? Значить, він сам може заспівати дуетом?
Ми ведемо передачу з церемонії нагородження «Золота фортуна». Зрозуміло, що тут знаходяться найдостойніші люди, але незрозуміло, куди вони до наступного нагородження зникають з нашої країни?
У нас в гостях відомий кінорежисер, визнаний майстер, сміливий експериментатор, та що там – геній Василіан Грюкін. Він розкаже неймовірні речі про те, як йому вдається маскувати свої шедеври під звичайну рекламу дезодорантів.
– Боже, ви вивчаєте хімію?!
– Ні! Це туалетний столик моєї дружини.
Геніями не народжуються – геніями здаються.
Репетиція рок-гурту. Заходить бас-гітарист, ставить на колонку пляшку горілки. Соліст йому:
– Ти що, на репетицію – з горілкою?
– Ні, на п'янку – з гітарою.
Закон шоу-бізнесу:
Чим гірший голос у співачки – тим менше на ній одягу.
– Гурт «Ґринджоли» вирішив піти з шоу-бізнесу.
– Надовго?
– До наступної революції.
Кум до кума:
– Якби тобі запропонували вибирати між дружиною і кінозіркою, кого із кінозірок ти б вибрав?
– Чому добра фея із казки влаштувала все таким чином, що Попелюшка повинна була опівночі залишити палац?
– Фея мала великий досвід і прекрасно розуміла: якщо Попелюшка не зникне опівночі, принц втече вранці!
Переглянувши фільм «Триста спартанців», два п'яних сантехніки протягом трьох годин утримували людський потік на виході з ескалатора.
За соціологічними дослідженнями повз бабусь-вахтерів протягом дня проходить 120 інтелігентів вошивих і 90 повій фарбованих.
– Чи можна посилати жінку в космос?
– Так, це досить далеко і в той же час пристойно.
Маленьке містечко – місце, де сусіди самі безкоштовно та без нагадувань, дивляться за вашою дружиною.
«Якщо цей напис зменшується – ваш монітор забирають».
Якби «ай нене-нене» можна було намалювати, був би у циганів не тільки свій прапор, а ще й герб.
– Чим відрізняється Дід Мороз від Санта-Клауса?
– Санта завжди тверезий і один, а Дід Мороз п'яний і увесь час із якоюсь дівицею.
Дід Мороз в єврейській родині:
– Здрастуйте, дітки. Купуйте подаруночки.
За півгодини Новий рік. Чоловік і жінка з пакунками і пакетами поспішають додому. Натикаються на п'яного, який валяється біля під'їзду, вигукуючи тости. Чоловік:
– От бачиш, люди вже веселяться! А у тебе все в останню хвилину!
Тільки в газеті «Останні новини» фотогалерея жахів: «Усі зірки! Як би вони виглядали зараз без пластичних операцій!»
Іраклій Пірцхалава – співак чи скоромовка?
Лікеро-горілчаний завод попереджає: «Куріння, куріння і тільки куріння небезпечне для вашого здоров'я!»
У калюжі сидить жінка. Перехожий:
– Що ж ви в калюжі сидите?
– А може я Снігуронька, а може я розтанула…
– Що ви з Катериною вирішили з приводу Нового року?
– Ми вирішили: хай наступає!
Через погане обслуговування в супермаркеті Алла Пугачова влаштувала двогодинний концерт.
Найбільше в житті я боюся поїхати куди-небудь на чому-небудь із Стівеном Сігалом… Таке враження, що навіть самокат захоплять.
В ефірі програма «Як це було». Історія Анни Кареніної. Погляд з локомотива.
– Сестра, запросіть, будь ласка, наступного хворого…
– Але ж, лікарю, я ще з цим не закінчила танцювати!
Два актори підробляють на Новий рік Дідами Морозами. Один просить другого:
– Слухай, зайди до моєї родини, привітай зі святом!
– А чому сам не підеш?
– Та я дуже дорого беру…
Якщо всі дроти на вашому комп'ютері заплетені в акуратні, привабливі косички – то ваш комп'ютер збирала жінка. Причому збирала до школи!
Недавно ходив на концерт групи «ВіаГРА» – сподобалось. Приблизно так я уявляв собі спів пілюльок.
Тамада:
– Сьогодні на весіллі зібралися найближчі, найрідніші люди. Тому буде дуже важко спровокувати бійку. Але я професіонал!..
Якось зовсім по-іншому подивився космонавт Петренко на космонавта Іванова, коли на космічному кораблі закінчилася їжа…
У відділі кадрів:
– Ви маєте рекомендації з попереднього місця роботи?
– Так, мені порекомендували підшукати іншу роботу.
Якщо вас п'ятий день поспіль тягне на сон, це означає, що вже п'ятниця.
– А ви Кафку любите?
– Ага! Особливо грефану!
Тобі лист щастя. Він хороший. Розсилати не треба. Відповідати не треба. Читати не треба. Тому і текст відсутній.
Новини культури.
Археологи знайшли потаємне кладовище дублерів Джекі Чана.
Реклама.
Сигарети СУПЕРЛЕГКІ. Можна носити на мотузочці, як повітряну кульку.
Екскурсовод:
– У юності Венера Мілоська була дуже хороброю. Наприклад, вона могла спокійно годувати крокодилів прямо з рук.
Я, звичайно, і раніше здогадувався, що вночі по телевізору нічого нормального не покажуть… Але «Емануель проти Дракули» – це занадто!
Зустрілися католик і православний. Католик:
– Христос Воскрес!
Православний:
– Рано радієте!
Побачив світ Вісник Академії наук Молдови, з якого читачі дізналися про існування Академії наук Молдови.
– Земля! – радісно крикнув стомлений моряк із затонулого корабля.
– М'ясо! – радісно закричали туземці, вискакуючи з кущів і б'ючи в барабани.
У симфонічний оркестр прийшов новий альтист. Починається репетиція. Він дивиться в незнайомі ноти, грає. Раптом бачить – у нотах примітка «нахилитися». Альтист машинально нахиляється. На наступній сторінці – те ж саме. Альтист подумав, що то чийсь злий жарт і вирішив більше не нахилятися. На наступній примітці сидить, тримає осанку і раптом отримує різкий удар по шиї кулісою сидячого позаду тромбона.
Із життя науковців-ентомологів. Жук-олень – красень в півдолоні розміром, з великими рогами (звідсіля назва), дуже рідкісний і цінний колекційний екземпляр. І ось в електричці, на повне здивування і очамріння пасажирів, розмовляють два пристойних на вигляд чоловіки, на затюканих алкоголіків зовсім не схожі…
– Уявляєш, вже олені прилетіли…
– Наловив?
– Та ні, вони так високо в дубах ховаються – сачок не дістає.
– Треба було на пиво приманювати. Олень пиво полюбляє! Засуне хобот і смокче, балдіє, хоч голими руками його бери. Я в минулому році їх стільки привіз… А якщо на дубах сидять – то, звичайно, не спіймаєш…
Звучить музика.
Усі встали.
А раптом – гімн?
– Чому ти так не любиш євреїв?
– Один єврей кілька років тому сплюндрував мені життя…
– Хто?
– Мендельсон!
– Чому вам більше подобається, коли я граю однією рукою?
– Це ж очевидно! Адже так менше шуму!
Глядач, виходячи з театру:
– Добре, що я прочитав критику, а то б мені сподобалася ця вистава.
Є такі слабкі п'єси, що вони ніяк не можуть зійти зі сцени.
Прийшов чоловік замовляти до відомого майстра скрипку на замовлення. Розпитує про ціну.
– Якщо сам робитиму – 500 гривень. Якщо у вашій присутності – 1000 гривень. Якщо вам захочеться мені допомогати – 2000 гривень.
Об'ява біля театру.
«Потрібні на виїзд відьми, буки, баби-яги, кощей безсмертний, гноми та хоббіти. Зарплатня від 1200 грн. і вище. Квартира надається».
Одного нікчемного музиканта після поганого концерту публіка побила.
– Я ніколи не думав, – сказав музикант, – що публіка так добре розуміється на музиці!
Сольних номерів було мало, концерт пройшов малосольним.
На фотовиставці.
Вона: Я ніколи не думала, що фотовиставка може бути такою цікавою!
Він: Так, так, тут безліч гарненьких жінок!
– Ви чули, мабуть, як співає моя донька?
– Безумовно! Я живу недалеко від вас – усього через десять будинків.
Автор книги знайшов ідею; сценарист – план, режисер – нове розв'язання, і тільки глядач не знайшов нічого нового
.
Молодий актор у ролі Отелло душить на сцені Дездемону. Суфлер підказує, і він повторює:
– Ти спиш… Пауза… Ха-ха три раза!..
– Якщо ви маєте намір вести обговорення п'єси за великим рахунком, – сказав драматург, – то найкраще це зробити в ресторані.
Ніяк не можу зрозуміти, чому Ольга вийшла заміж за критика, який завжди її лаяв у рецензіях.
– Ну ось вона й вирішила помститися.
Абсолютний слух потрібен не лише музикантам, а й брехунам.
Не маючи свого таланту, він заривав у землю чужий.
У ляльковому театрі доля актора весь час висить на ниточці.
Він віртуозно володів мистецтвом знаходити собі меценатів.
– Я рекомендую цю співачку. Вона красива, елегантна, дуже граціозна і розуміється на музиці.
– А який у неї голос?
– Ну, це ви вже занадто вимогливі!
По радіо умовляли запам'ятати пісню, яку хотілося забути.
Директор театру каже артисту:
– На жаль, я не можу вам підвищити зарплату!
– Але чи не можете ви платити її частіше?!
Смішний спорт
//-- Це програвати потрібно достойно, а вигравати можна як завгодно! --//
Анекдоти про спортивних
На початку 80-х збірна СРСР з футболу грала в Тбілісі з англійцями і програла 0:2. У другому таймі Шенгелія не забив пенальті. Після гри він, боячись гніву розлючених уболівальників, затримувався, одягнув парик, виходить з роздягальні. Біля виходу сидить якась бабця-вахтерка, носочки в'яже і говорить:
– Шенгелія, ти куди у такому «прикиді»?
Той швиденько в роздягальню, надів інший парик, намастився чорним гуталіном, виходить, бабця знову:
– Шенгелія, ти куди?
Той знову в роздягальню. Перебрався в лахи, закутався шарфом, шапку на очі насунув, виходить, бабця регоче:
– Шенгелія, що з тобою?
Той до неї з кулаками:
– Уб'ю!
– Тихо, тихо! Я – Блохін!
//-- ЗИМОВІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ. --//
КОМЕНТАТОР:
– Зійшла лавина, і всі лижники фінішували одночасно…
– Продовжує набирати розголосу олімпійський скандал… Хокеїсти теж хочуть золоті медалі з фігурного катання!
– На останніх змаганнях з біатлону наш стрілець попав у трійку призерів, а конкретно – в срібну медалістку!
Журналістка, із захопленням дивлячись на борця, запитує:
– Цікаво, а яка у вас вага?
– Сто кілограмів… Без малого…
– Ну… А з малим скільки?
Спортсмен до бізнесмена:
– Слухай, а за скільки ти пробіжиш сто метрів?
– Баксів за п'ятсот, не менше!
Боксер:
– Ви мене ще на ринзі не бачили! Мене так луплять!
Боксер у психіатра:
– У мене безсоння, допоможіть!
– Лягаючи спати, рахуйте…
– Пробував! На рахунок дев'ять – підстрибую з постелі!
Журналіст до гонщика:
– Як вам сподобалась сама гонка?
– Самогонка дуже сподобалась, тому й програв…
Допінг-проба колумбійського марафонця виявила, що ніякий він не марафонець, а наркокур'єр!
Табличка на Майдані Незалежності:
«Громадяни! Під час футбольних матчів, революцій та інших всенародних свят ця площа найбільш небезпечна!»
Болільник другу:
– Ти вчора був на футболі?
– Так.
– Задоволений грою?
– Ні. Для нас це мало!
– Мало забили голів?
– Та ні. Мало пива взяли!
//-- ФУТБОЛ. --//
КОМЕНТАТОР:
– До початку гри – п'ять хвилин, рахунок як і був – 0:0…
– Я пам'ятаю, як зараз, матч цих команд п'ять років тому, той важкий дощовий матч – футболісти мочилися на кожному кроці…
– І м'яч, поборовши останню перепону між ногами у воротаря, залітає в сітку воріт…
– Ну, як мовиться в одній відомій народній приказці: «Скільки не атакуй», а рахунок вже 0:2!..
– З почуттям виконаного обов'язку встає з їхнього нападаючого наш захисник!..
– З радощів, що забив гол такому сильному супернику, нападаючий повісився на воротах!..
– Вони хотіли його впіймати, але форвард розкидав захисників своєю паличкою-виручалочкою…
– Починається футбольний матч. М'яч на правій половині поля, на лівій, на правій, на лівій… Ні, це все-таки теніс.
– Троє суддів, 22 гравці, 200 міліціонерів, 20 тисяч глядачів… І ця пташка напакостила прямо на мене!
– З м'ячем динамівець, перед ним захисник. Динамівський нападник намацав ґандж між ногами супротивника і швидко ним скористався. От що таке динамівська школа!
– Півзахисник отримав м'яч у центрі поля. Вся його фігура ніби говорить: «Кому б дати?»
– Нападник проходить по лівому місцю крайнього.
– Суддя не повинен дозволяти себе гладити – не чоловіча то справа.
– Збивають форварда. Арбітр показує, що допомога лікарів уже не потрібна.
– Суддя мовчить. Навіть я це чую.
– Шовковський отримує пас від свого друга Владислава Ващука. До речі, вони одружені.
– Сімеоне вже вийшов на поле, коли на ньому вже не було Бекхема.
– Не дивлячись на гарну погоду, багато уболівальників вирішили перечекати дощ вдома.
– Другий тайм розпочався з атак ювентського «Турінтуса».
– Ось нападник біжить за м'ячем, підбігає до воротаря і заволодіває ним.
– Воротар відбив м'яч і упав. А добити його нікому.
– Динамівці намагаються врятувати своє очко в Донецьку.
– Хулі Лопес б'є по воротах! Хулі – це ім'я цього чудового футболіста.
– Півзахисник викотився за бокову лінію разом з ногами суперника…
– Ай-яй-яй-яй-яй! Ви зі мною згодні?
– Хавбек хотів пробити сильно і точно, але не вийшло! Невдало ліг на ногу футболістові його шкіряний дружок.
– Шевченко мав трьох захисників – двох ззаду і одного перед собою.
– З м'ячем німці, у даному випадку – француз.
– Захисник італійців підняв ногу, і атака іспанців захлинулася.
– Довгоногий Чигринський дістав м'яч, який знаходився за три метри від нього.
– Плаче від щастя головний тренер шведів… Ні, це просто хтось з помічників попав йому пальцем в око…
– Захисник, використовуючи ногу нападника, вибив м'яч за бокову.
– Воротар не вводить м'яч в гру і показує партнерам, щоб вони йшли подалі…
– «Снікерс» – ідеальна суха збалансована їжа для наших футболістів! Подивіться, як він їм подобається, подивіться, в якій вони формі!
– Яке порушення! Має бути свисток! Суддя кашляє, чхає, падає і… помирає. Мабуть, поперхнувся льодяниками «Холс».
– В черговий раз вразив ворота молодий форвард нашої збірної. Ворота були сильно вражені тим, що в них можна не попасти з одного метра!
– Ну що ти все п'єш? Зайшов би до нас у спортзал, фітнесом зайнявся!
– Та все якось руки не доходять…
– А ти ногами спробуй!
Румунські гімнасти переплутали допінг з віагрою. їх виступ з конем ще довго буде збуджувати розум вражених уболівальників.
Штангіст Ковбасенко встановив новий рекорд на ногу своєму тренерові.
Абрамовичу треба було купити не англійський клуб, а італійський. Як би гарно звучало: «У червоних футболках футболісти Роми!»
– А я свою дружину в секцію карате відправив!
– Ну і як?
– Займається.
– А ти?
– Я? Я почав значно краще готувати, прибирати, полюбив прати і прасувати…
Наша збірна з футболу не потрапить навіть у пекло. У крайньому випадку – в штангу пекла…
Знову нашій збірній з футболу доведеться збирати кришечки від пива для поїздки на чемпіонат світу…
– Лікарю, чому на мені всі їздять?
– А ви сідло зніміть!
Спортсмен Сірченко приніс своїй команді 20 очків. Взагалі, від Сірченка постраждав не один магазин «Оптика».
Під девізом «Куля – дурепа, багнет – молодець» наші біатлоністи одержали першу перемогу в сезоні…
Українські альпіністи на день пізніше російських піднялися на Еверест. Це дало їм змогу встановити на вершині свій прапор і зняти російський.
По радіо передають коментар:
– Мілевський виходить до воріт. Удар, ще удар… ще удар… мда… Таких копняків воротар давно не одержував!
– Що головне в боксі?
– Шуби!
– Шо? Які це шуби?
– Шілі пеедні шуби!!!
Інструктор:
– Курс навчання гірськолижника складається з трьох частин: навчитися одягати лижі, навчитися спускатися з гори і, нарешті, навчитися ходити на милицях.
– Любий! Я клялася перед вівтарем, що завжди ділитиму з тобою горе і радощі! Ми пройшли разом злидні, три ремонти, два паводки, пожежу. Але зараз ти вимагаєш від мене неможливого. На футбол я з тобою не піду!
Тренер втішає боксера після програшу:
– Але у третьому раунді ти свого супротивника сильно налякав!
– Чим?
– Йому здалося, що він тебе вбив…
Футбольна гра Литва – Швеція. Рівно о шостій годині, після першого тайму, капітан шведів свиснув своїм футболістам, оголосив, що у них робочий день закінчився. Уся шведська команда подалася до роздягальні. А литовці залишилися на полі і тільки наприкінці додаткового ігрового часу забили переможний гол.
Вечір, телевізор, футбол. Чоловік біля екрана. Дружина в легенькому халатику дістає його:
– Любий, ну ходімо вже в ліжко!
Чоловік увесь в телевізорі. Вона продовжує:
– Котику, зайчику, рибко моя…
Чоловік роздратовано:
– Мені що, похрюкати, щоб ти здогадалася?!
– Я був дуже збуджений програшем «Динамо», зуби мої клацали, і якраз попалося вухо сусіда…
Принцип доміно: всі козли.
– Вчора Мухаленко на ринзі зробив Ковбасенку три нокаути!
– Як це?
– Ще двічі нокаутував на «біс»!
Боксер:
– Дзвін у вухах пробуджує совість, а іскри в очах просвітлюють розум. Тільки бити треба акуратно.
– Скільки треба часу, щоб навчитися грати в шахи?
– Це залежить від наявності у вас таланту, волі, кмітливості…
– А якщо у мене немає таких якостей?
– П'ять хвилин.
Здоровій людині спорт не потрібен, а хворій – шкідливий!
Остання гра наших хокеїстів не викликала інтересу, тому половина команди на неї не прийшла.
Один молодик, колишній боксер, розповідає дамі про своє життя. Через деякий час вона його запитує:
– А де ви були ще, окрім Нокдауна і Нокаута?
Велика радість прийшла на закарпатську землю: вчора у запеклій боротьбі місцеве «Закарпаття» вирвало очко у київського «Динамо».
Досвідчений шахіст навчає грати новачка:
– Так ходити не можна! Інакше я візьму у вас короля.
– Ну і що? Я оголошу республіку і буду грати далі.
Сидять двоє:
– Прикинь, я вчора з Каспаровим в ресторані за одним столиком сидів!
– Ну?!
– Та ну його! Там скатертина в клітинку, так він мені сіль 45 хвилин передавав!
//-- З ЖИТТЯ ВОРОТАРІВ --//
• Воротар Петля вже п'яту гру не може пропустити м'яч у свої ворота, тому змушений повертати гроші суперникам.
• Щоразу, коли м'яч влітає в сітку воротаря Кулачка, він радісно вигукує: «Попався!»
• У воротаря Клітинки реакція гарна, але непередбачувана.
У нашому спортивному магазині ви можете купити все для підводного плавання: гирю, мотузку, тазик з цементом…
Шахіст Дрімучий відомий у шахових колах тим, що тримає в голові тисячі різних позицій. Тримав би й більше, але в «Кама Сутрі», на жаль, більше немає.
Закінчився чемпіонат світу з футболу серед жінок. Оргкомітет виділив по дві медалі на кожну футболістку.
Городошник Кидальченко одним кидком збив 14 фігур відразу. На щастя, шахісти, які сиділи за дошкою, не постраждали.
У сільськогосподарському інституті організували футбольну секцію, щоб майбутні агрономи частіше виходили на поле.
Вище всіх похвал виявився баскетболіст Маленький. Хвалили його люди, які зростом майже на метр менші…
Два футболісти домовились, що, коли прийде час помирати, – той, хто першим помре і потрапить на небо, передасть іншому, чи є на небі футбол. Постаріли, і один врешті помер. Через три дні виходить на зв'язок:
– Чуєш, друже, є дві новини: добра і погана.
– Давай добру.
– У футбол на небі грають.
– А яка погана?
– Бачив склади команд на наступну суботу. Ти в заявці.
Лікар:
– У вас природні дані для занять гірськолижним спортом!
– ?
– Швидко кістки зростаються.
Футбольний матч закінчився з розгромним рахунком. Капітан команди, яка програла, підійшов до судді і міцно тисне руку:
– Це був блискучий матч!
– Ви так вважаєте?
– Ще б пак! Жаль, що ви його не бачили!
Два марафонці на дистанції.
– Як ти думаєш, на допінг на фініші перевірятимуть?
– Нас – ні!
– Чому?
– А ми ще годину тому фініш проскочили.
– Нападаючий проходить по правому флангу, б'є… Штанга! Б'є головою – знову штанга! Знову удар – штанга! Ну, дайте ж йому хто-небудь м'яч або зупиніть цю істерику!
Після довгих суперечок суд відмовився вважати чемпіона світу з хованок пропалим безвісти.
Полубокс – це коли б'ють тільки вас.
У спорті манія величі допомагає погано. Добре допомагає манія переслідування.
Зберіть 12 кришок від прокислої кока-коли, і ви отримаєте квиток на чемпіонат світу з футболу 1980 року.
На змаганнях з метання молота дуже смішно було спостерігати за глядачем з 5-го ряду 6-го сектору, куди саме і летів молот…
«Шахтар» – чемпіон! Донецькі бразильці обіграли київських!
Футболіст Василь Кульгавкін пропустить наступну зустріч з Катюшею Синявкіною. Мама показала йому гірчичник і звеліла тиждень лікуватися від грипу в ліжку.
Життя – спорт. Для одного – важка атлетика, для іншого – фігурне катання. Тим, кому не везе, доводиться піднімати штангу на ковзанах.
Що таке футбол? Це коли двадцять два чоловіки не п'ють, не курять, слідкують за своїм здоров'ям і постійно займаються спортом. А тисячі інших людей за них уболівають: п'ють, курять і псують нерви та здоров'я собі та один одному.
Девід Бекхем, підписуючи автографи уболівальникам, випадково підписав контракт з ужгородським «Закарпаттям».
Чоловік зручно влаштовується в кріслі перед телевізором і звертається до дружини:
– Люба, чи не хочеш ти мені що сказати, поки не почався футбольний сезон?
На футбольному матчі один глядач запитує хлопчика:
– Де ж ти взяв гроші на такий дорогий квиток?
– Квиток батько купив.
– А де ж батько?
– Та дома ж. Квиток шукає.
Прекрасна погода, ясне сонце, не жарко, дощик пройшов зранку легенький, калюж немає, газон м'який. Загалом, знову все проти нашої футбольної збірної!
Футбол настільки зближує наших людей, що часто їх доводиться розтягувати з допомогою міліції.
Тренер:
– Що ти накоїв?! Ти ж забив гол у свої ворота!
– Така зручна позиція була, така зручна…
Два психологи:
– Я нового пацієнта завжди запитую, чи грає він в шахи.
– Навіщо?
– Якщо не грає – раджу грати, якщо грає – раджу припинити.
– Чому?
– Чому – сам не знаю, але у 80 відсотках випадків допомагає…
Шахи по-нашому – це коли мат не тільки гру закінчує, а ще й супроводжує.
Анна Курникова схопила ракетку і щосили вдарила м'яч. Судді ледве змогли вивести підпилу тенісистку з футбольного поля.
Наші клуби вдало продали кілька футболістів до Бразилії. За повідомленнями місцевої преси, вони успішно працюють на кавових плантаціях.
Найдешевші місця на змагання з біатлону розташовані за мішенями.
– Де наші футболісти краще грають: у нападі чи в захисті?
– В казино!
Після Олімпійських ігор у збірної по хокею з'явився девіз: «Треба частіше зустрічатися».
Учора на «Олімпійському» була бійка між фанатами «Динамо» і «Шахтаря». Перемогли фанати «Беркута».
Двоє військових розмовляють про футбол:
– Яка твоя улюблена команда?
– Моя улюблена команда – «Рівняйсь»!
На чемпіонат світу з боротьби сумо зібралося понад 1000 тонн спортсменів!
Начальник:
– Я помітив, що кожного разу, коли грає «Динамо» – Київ, ви відпрошуєтеся відвезти вашу тещу до лікарні.
– Знаєте, а ви праві. Я цього якраз не помічав. Думаєте, вона симулює на зло мені?!
– Ти вчора футбол дивився?
– До третьої години ночі.
– Так матч закінчився о дванадцятій!
– А пиво ж лишилось!
Вирішив покачати прес. Ліг на підлогу. Заснув.
Я почала ходити на шейпінг і за місяць скинула 2 тисячі гривень!
– Алло, мамо, дай татові трубку.
– Алло, тату, «Динамо» – чемпіон?!
– Так, звичайно, доню, звичайно!
– Тато, дай маму.
– Алло, мамо, ти чула: тато дозволив!
Чоловік, професійний футболіст, приходить увечері додому.
Чоловік:
– Я сьогодні два голи забив!
Жінка:
– А який рахунок? Чоловік:
– 1:1.
Футбольний матч «Росія – Іспанія». 2 тайм. М'яч у Іспанії. Торрес закритий, Рауль закритий, Хаві закритий, всі закриті!!! Досвідчений гравець Росії Костянтин Зирянов закрив усіх у роздягальні.
– Чого у тебе обличчя таке пом'яте?
– Та в одного спортсмена штанга впала…
– Тобі на обличчя???
– Та ні, йому на ногу…
– Так в чому справа?
– А я засміявся…
Лист тренерові по боксу:
«Хотів було навчитися боксувати, щоб відлупцювати свого приятеля, але вирішив краще порадити йому піти на заняття до вас…»
Іван Васильович дивився по телевізору хокейний матч і заснув. Розбудила його дружина:
– Вствай, уже дванадцять.
– На чию користь?! – із жахом вигукнув Іван Васильович.
Вагітна дружина звертається до свого чоловіка:
– Ти знаєш, мені здається, що коли я буду зараз багато співати і грати на піаніно, наша дитина, певно, стане колись великим музикантом.
– Прошу тебе, люба, – тоді ти краще грай у футбол!
Тренер до новачка:
– Якщо з першого разу у вас парашут не розкриється – значить парашутний спорт не для вас.
Спортивний магазин. Покупець вибирає парашут і запитує у продавця, як ним користуватися.
– Потягніть за велике кільце, і парашут розкриється.
– А якщо не розкриється?
– Тоді потягніть за мале кільце, розкриється малий парашут.
– А раптом і він не розкриється?
– Тоді приходьте в магазин і вибирайте новий.
– Мені подобається он той бігун з червоним кашне навколо шиї…
– Це не кашне – це язик.
– Що ви думаєте про такий сучасний вид спорту, як дельтапланеризм?
– Я вважаю, що літати в повітрі – невелике досягнення, але жити повітрям – оце вже просто вище мистецтво!
– Ні, сьогодні я відмовлюся від гри у шахи.
– Чому?
– Я залишаюся вдома з дружиною.
– Вона захворіла?
– Захрипла і мовчить, мов стіна.
– Он як! Нарешті і ти зможеш своє слово сказати!
Забіг на 5000 метрів, жінки. Коментатор:
– Нашу спортсменку легко впізнати. Вона маленька і з хвостиком…
– Який рахунок?
– Сім – один.
– Хто виграє?
– Сім.
Під час футбольного матчу, на стадіоні, дружина питає свого чоловіка:
– А за що того вболювальника так лають сусіди?
– Він кинув пляшку в суддю.
– Але ж не влучив!
– От за це і лають.
– Перед футбольним матчем один із гравців попереджає суддю:
– Не свисти, а то грошей не буде!
Спорткоментатор:
– Оваціями глядачів і дискваліфікацією закінчилися виступи нашої збірної з художньої гімнастики. Судді заявили, що гімнастки використовували у виступах заборонені пози.
Телетрансляція:
– Наших спортсменів ви, дорогі глядачі, легко впізнаєте по синіх трусах і майках… Інші лижники одягнені набагато тепліше.
Нові Українці
Новий українець:
– Скільки коштує ваш зоопарк? Я би його купив для свого сина.
Директор зоопарку, теж новий українець:
– У мене краща ідея. Скільки коштує ваш син? Я би його купив для нашого зоопарку.
З історії українського бізнесу
То є найперша брехня, що НОВІ УКРАЇНЦІ з'явились наприкінці XX століття! НОВІ УКРАЇНЦІ були у всі часи, відколи пам'ятає себе людство. НОВІ – ті, хто прокладав дороги у незвідане, ліз у невідоме і незнане, обпікався, набивав гулі. І з тих давніх часів маємо свідчення про наших предків, НОВИХ УКРАЇНЦІВ.
Не будемо копати надто глибоко. Хто зацікавиться, – сам розкопає. Візьмемо, наприклад, XVII століття з історії українського підприємництва, тобто бізнесу.
Перспективним видом транспорту, який можна порівняти із сучасним потужним вантажним авто, – мажарою – НОВІ УКРАЇНЦІ Опанас та Микита везли із Криму сіль (прибутковий бізнес), їхали повагом, не поспішаючи, втомлені, та й по чарці випили. Усі митні перепони вже були позаду, сунулися по рідній землі. Серпневий вечір заколисав хлопців, а там і темна нічка сипонула зорі на всенебо. Поснули втомлені бізнесмени, а волики – необхідна приналежність НОВИХ УКРАЇНЦІВ тих років – йшли собі та йшли. По дорозі трапився місток вузенький, один лиш віз і проїде. Воли зійшли на міст та й стали. Прокинувся Опанас, лупнув очима спросоння: на небі зорі і внизу зорі – скрізь зорі, та ще й місяць повновидий над головою усміхається. Штовхнув Микиту:
– Подивись лишень, друже, де ми!
Протер Микита очі:
– Господи! Це ж ми з тобою на небо заїхали!
А нині? У ХХІ-му? Те ж саме.
Ловили рибу НОВІ УКРАЇНЦІ Опанас і Микита. Запливли човном на тихий плес. Замилувалися тишею, поставили перемети, випили по чарці та й задрімали… А нічка – така ж зоряна. Прокинувся Микита, штовхнув Опанаса. Глипнув той спросоння: над ними зорі, під ними зорі…
– Божечки! У космос запустили! А в кишені ж ні шматочка хліба!
Повернемося ще у XVII століття.
Після сутички («розбірок») з НОВИМИ ТАТАРАМИ їдуть НОВІ УКРАЇНЦІ Опанас і Микита верхи по степу широкому, ведуть за собою третього коня. До сідла Іван приторочений. Порубаний. Заїхали на високу могилу.
– Діставай карафку та келишки, – каже Опанас.
Дістає з торбини Микита карафку, ставить на камінь три келишки.
– Навіщо три? – запитує Опанас.
– А Іван?
– Він же порубаний!..
– Такий порубаний, що й горілки не вип'є?…
А нині? У ХХІ-му? Те ж саме:
Дзвінок телефонний у квартирі:
– Алло! Можна Івана?
– Горе у нас… Помер Іван…
– Так ми не зрозуміли, він що, на полювання сьогодні не поїде?…
Зайдемо ще раз у XVII століття. Чи у XVIII… Чи у XIX…
– Куме, знаєте, у нас війта обирають. Два кандидати є. Ви їх бачили?
– Бачив.
– Чули?
– Чув.
– Що скажете?
– Добре, що з тих двох тільки одного виберуть…
А нині? У ХХІ-му?
– Кумонько, за кого ви проголосували, якщо не секрет?
– За Опанаса Микитовича.
– А то хто?
– Викладач педагогічного університету.
– Чому ж за нього, кумо?
– Зарплата в тому університеті менша, ніж у мене, а у нього ж, сердешного, троє дітей! Хайпіде в парламент, хоч якусь копійку там одержить. Сім 'я ж пропаде!
Отож, НОВІ УКРАЇНЦІ і НОВІ УКРАЇНКИ були у всі часи. У всі часи з ними відбувалися цікаві повчальні історії. Бо то є життя. А у житті… самі розумієте. З яких часів і з яких віків зайшли на сторінки цієї книги НОВІ УКРАЇНЦІ важко сказати, бо все, про що написано, могло бути коли завгодно і з ким завгодно. Якщо хто кого впізнає – себе чи сусіда, не треба тикати пальцем, може то просто схожість велика, а мова йде зовсім про іншого.
Читайте, усміхайтеся, смійтеся, тіштеся життям.
Пам'ятайте – зі сміху люди бувають!
Почнемо?
– Ми з тобою йшли?
– Йшли!
– Кожух знайшли?
– Знайшли!
– А де ж він?
– Хто?
– Кожух.
– Який?
– Як який? Ми з тобою йшли?
– Йшли!
– Кожух знайшли?
– Знайшли!
– А де ж він?
– Хто?
– Кожух.
– Та який?…
Анекдоти про суспiльно-активних
Їдуть нові українці в поїзді:
– Ох!
– Ох-ох-ох!
Після хвилинного мовчання:
– Може перестанемо говорити про політику?!
Мистецтво політика в тому, щоб усі побачили, що він кинувся на амбразуру, але ніхто не помітив, що кулемета в ній немає.
Україна – країна парадоксів.
Народжуваність падає, смертність зростає, а житло з кожним роком дорожчає.
Кандидат у депутати виступає в провінції. Йому кидають репліку:
– Вас не хочемо! Хочемо мати письменного депутата!
Помічник:
– Не зрозумів. Адже наш депутат кандидат наук! Він міністром був!
– У цьому я не розуміюся. Тільки знаю, що йому написали щонайменше 500 листів. Якби він був письменний, відповів би хоч на один!
– Коли бідна людина їсть курку?
– Коли або вона хвора, або курка хвора.
На зібранні нових українців з приводу благодійної діяльності:
– Прошу вас дати, хто що може, для сирітського будинку.
– Я можу дати своїх дітей…
Кандидат в депутати Петренко прийшов до виборця-фермера, щоб заручитися його голосом. Фермер на той час доїв корову, яка ніяк не хотіла стояти спокійно.
– Давайте я її потримаю, – запропонував кандидат.
Фермер погодився. Кандидат намертво ухопився обома руками за роги і не випускав, доки фермер не зробив свою справу. Потім кандидат запитує:
– А до вас випадково Іваненко не приходив?
– Це ваш противник на виборах?
– Так, так…
– А він і зараз за сараєм тримає мою вредну козу Маньку, щоб та не лізла в город гризти капусту!
Біля площі, на якій відбувається мітинг, стоїть міліцейська машина.
– Ви звідки йдете? – запитує міліціонер перехожого.
– З мітингу!
– Мерщій в машину!
– А ви звідки?
– З мітингу!
– В машину!
– Теж з мітингу? – питає третього.
– Ні.
– То давайте швиденько на мітинг, а тоді – в машину!
Два нових українці в закордонному готелі.
– Що це за кнопка?
– Це така кнопка, що як натиснути, прийдуть і я замовлю вечерю!
– А це?
– А це як натиснути, прийдуть і ти розрахуєшся.
– Скажіть, яким коням ви надаєте перевагу?
– Бачите, коли я іду на вороному, мені чомусь хочеться проскакати на сірому, а коли мчу на сірому, то думаю про вороного.
– Чудово! А яким жінкам ви віддаєте перевагу – блондинкам чи брюнеткам, з великими грудьми чи з невеличкими?
– Бачите…
– Не продовжуйте, я все зрозумів.
Один бізнесмен – іншому:
– Цілий тиждень я не можу з вами зустрітися.
– Домовтеся про зустріч із моєю секретаркою.
– Вже! І ми з нею досить непогано провели час, але мені, все-таки, потрібно зустрітися з вами…
Зустрічаються дві подруги, одна з них каже:
– Уявляєш, я попросила у свого чоловіка двісті доларів на салон краси!
– Ну й що, не дав?
– Гірше! Подивився на мене уважно, гад, і дав п'ятсот.
Бізнесмен у ресторані до офіціантки:
– Принесіть мені, будь ласка, яєчню, засмажену до чорноти, картоплю «фрі» – до міцності бетону, чашку дуже рідкої із запахом часнику кави, а потім сядьте біля мене і починайте читати мені ідіотські нотації… У мене ностальгія за першою дружиною…
«Крутий» бізнесмен у віці одружується з вісімнадцятирічною дівчиною. Один з друзів каже:
– Подумай, що ти робиш, адже через десять років тобі буде вісімдесят, а їй двадцять вісім.
– Ну то й що? Розведуся і знову оженюся на вісімнадцятирічній.
– Я віддала тобі кращі роки свого життя!
– Але натомість ти отримала кращі сторінки моєї чекової книжки.
Дружина приходить увечері додому і говорить чоловікові:
– Любий, тобі розповісти, як я покаталася на нашій новій машині, чи завтра ти сам про це прочитаєш у газетах?
Біля сільського будинку на лавочці сидить дівчина й смачно лузає соняшникове насіння, при цьому голосно спльовує. Раптом біля неї пригальмовує «мерседес», юнак відкриває дверцята:
– Дівчино, чи не хочете покататися?
Дівчина голосно спльовує лушпиння:
– Тьху. А далі?
– Покатаємось, заїдемо в ресторан…
– Тьху. А далі?
– Пригощу чим забажаєш…
– Тьху. А далі?
– Поїдемо в нічний клуб, пограємо в рулетку…
– Тьху, а далі?
– Поїдемо до мене на дачу, вип'ємо шампанського, потанцюємо при свічках…
– Тьху. А далі?
– Будемо… кохатися…
Дівчина швидко спльовує повний рот лушпиння:
– Тьху. Тьху. Тьху… Не для тебе мама квітку ростила!
Банкір у досить пристойному віці одружився з двадцятирічною дівчиною. Молодість його дружини його дуже турбує.
– Не знаю, як тепер і жити, – скаржиться він приятелю, – мені все-таки сімдесят, а їй двадцять. Що мені роботи?
– Візьми собі молодого референта.
Зустрічаються через рік.
– Ну, як твоя дружина? – запитує приятель.
– Все чудово! Вона вже вагітна!
– Вітаю! А як твій референт, все ще працює?
– Так! І з референтом все в порядку. Вона теж вагітна!
Жінка телефонує своєму коханцю:
– Я хочу від тебе хлопчика…
– Ну, добре. Приходь через годину в кафе і чекай. До тебе підійде хлопчик, і скаже, що від мене…
Чоловік розмовляє сам із собою у пивному барі: – Боже, як змінюються часи!.. Моя бабця хотіла, щоб я став священиком. Мамця надіялася, що я просто стану порядною людиною… А дружині досить і того, що я вчасно повертаюся з роботи.
Дзвінок у довідкову службу сотового оператора:
– Дівчино, ваша компанія краде гроші!
– А що сталося?
– Учора ввечері було 50 гривень. Вимкнув телефон. Сьогодні вранці включив – на рахунку нуль!
– А ви телефон вночі на підзарядку ставили?
– Ставив.
– А! Так це у вас борг за електрику зняли.
Журналіст запитує бізнесмена:
– Яку найбільшу радість дали вам гроші?
– Моя дружина перестала готувати.
– Коли відбулися перші радянські вибори?
– Коли Бог поставив перед Адамом Єву і урочисто сказав: «Вибирай, Адаме, собі дружину!»
– Купив дружині на 8 березня яйця Фаберже. Обидва!
На морському пляжі дідок лежить поруч з молодою гарною дівчиною. Неподалік – молодик з випуклими м'язами. З неприхованим презирством до дідка він каже дівчині:
– Подивись на мене. М'язи, мов у Геракла, не горбатий, слина з рота не капає, на животі – прес – можна молотом гатити…
Дідок спокійно дістав з кишені складених штанів добрячу паку доларів:
– Ось прес. А у тебе – щось з животом…
Якщо тебе не підпускають до корита – хрюкни.
Негр п'є молоко. Чоловік придивляється довго, а потім:
– Нічого в нього не вийде!
Дружина нового українця побачила на вулиці афішу й каже чоловікові:
– Любий, давай сходимо на концерт Моцарта.
– Навіщо? Моцарт же ясно написав, що цей концерт не для нас, а для флейти з оркестром!
Дружина депутата крутиться перед дзеркалом у новій сукні і в сьомий раз запитує:
– Ну, то що, личить мені ця сукня?
Депутат:
– Слухай, давай знімемо це питання!
Господар запитує домашню робітницю:
– Моя дружина сьогодні куди-небудь збирається?
– Так, вона збирається в театр.
– А ти не чула, я з нею піду?
Новий українець вирішив одружитися. Майбутня теща незадоволена вибором доньки, бурчить на майбутнього зятя:
– Та ти ж нічого не вмієш! В хаті нічогісінько не зробиш! Ти ж цвяха не заб'єш!..
Крутелик:
– Ну, мамко, це ви вже точно не праві! Давайте адресу того Цвяха!
– Чи є сенс вступати в яку-небудь партію?
– Тільки в якості лідера!
Два крутелики спинили машини шибка в шибку.
– Уявляєш, яка радість у мене вчора акваріум з крокодилами розбився!
– Ну?!
– «Ну, ну»! Крокодилів таки зловили, а тещу ніяк знайти не можемо!
Приходить Микита до товариша-стоматолога на роботу. Поговорили, аж той каже:
– Посидь, друже, хвилин двадцять, мені тут треба вискочити, дещо купити. Посидь просто, нічого не роби…
Сидить Микита, читає газету. Аж це заходить літнього віку жіночка і просить вирвати зуб. Микита відмовляється, звичайно.
– Плачу 500 доларів! Вирвіть його швидше! – молить жіночка, ойкаючи.
«Будь-що-буде!» – вирішив Микита, заробити ж хочеться. Взяв гроші, посадив її в крісло, інструмент засунув у рот, наче на зуб прилаштував… Як смикне! Кров! Крик! Жінка затулила рота і побігла… Через кілька хвилин до поліклініки підлітає «мерседес», а з нього в оточенні охорони виходить крутелик, заходить в кабінет і до Микити:
– Ти стоматолог?!
Микиті заціпило.
– Ти, ти! – каже крутелик. – Бачу по очах… Ти знаєш, що ти нині зробив? – дістає грубенький стос баксів, кидає на стіл. – Ех, братело! Ціни тобі немає! Ти моїй тещі язик вирвав!!!
Дуже хочеться бути чесним, але зарплата не дозволяє.
Крутелик кличе до себе кухарку:
– Завтра приїздить моя теща. Ось список її улюблених страв…
– Добре…
– …І якщо хоч одна з цих страв з'явиться на столі – ви тієї ж секунди будете за ворітьми цього будинку!
Крутелик збирається одружуватися. Покликав архітектора, щоб той спроектував будинок і наказує:
– Мені потрібен круглий дім.
– Як це – круглий?
– Я сказав: круглий! Увесь круглий! Без кутків!
– А як же підлога, стеля, меблі…
– Ти що, не зрозумів?! Я ж чітко сказав: дім повинен бути круглим!
– Ви хоч скажіть, яка в цьому ідея?
– Ідея, ідея! Теща каже, що у нас і для неї куточок знайдеться!
Крутелик повернувся з відпочинку з островів і розповідає своїм приятелям:
– Шикарно відпочив! Там було все, чого тільки можна бажати! Бари для мене, прекрасний пляж для дітей, сонце для жінки і акула для моєї тещі.
Наші політики роблять багато помилок. Шкода, що вони не сапери…
Результати опитування населення щодо ставлення до уряду:
– послати на………41 %;
– послати до………39 %;
– послати в………22 %;
– не визначились куди………10 %.
Приходить делегація працівників культури до міністра культури на прийом:
– Пане міністре, у нас зовсім немає грошей!
– Нічого страшного! Так заходьте!
Дружина крутелика у психіатра:
– Мій чоловік останнім часом говорить сам до себе!
– Такі часи непевні… Нині це досить розповсюджене явище.
– Але ж він розмовляє сам із собою по мобільному телефону!
У кабінеті психіатра.
– Хворий, а що це ви руками розмахуєте?!
– Електорат відганяю.
– А навіщо у мій бік?!
У під'їзді біля пристойного вигляду чоловіка, що знепритомнів, стоять, електрик і лікарі швидкої допомоги.
– Якийсь геть знервований! – каже електрик. – Я закінчив роботу, дзвоню до нього у квартиру і кажу: «Хозяин, счетчик включен». Ну, лічильника на щитку відремонтував…
Приходить пацієнт до лікаря:
– На що скаржитесь?
– На уряд!
Крутелик приходить до лікаря і починає скаржитися на безсоння, головний біль. Лікар уважно обстежує і каже:
– Ви абсолютно здорові. Мабуть, вам слід просто щось змінити у своєму житті.
– Ну, ти даєш! Я за останні два роки змінив чотири квартири, три дачі, п'ять «мерсів», шість банків, дві «криші», вісім коханок… Що ще міняти?!
Підходить новий українець до іподрому, спішить на перегони. А на зустріч захарчована, облізла кобилка. Просить його так лагідно:
– Постав, добрий чоловіче, на мене.
– Та куди тобі з іншими тягатися! Ребра стирчать, ледь на ногах стоїш, хитаєшся.
– Постав! Благаю тебе… Я дуже старатимусь.
– Ну добре! Дивися, не підведи.
Почався забіг. Кобилка в кінці першого кола впала. Він кинувся до неї з кулаками, а вона копитам відкрила праве око і каже:
– Ну, не шмогла я, не шмогла, а так хотіла!
– Лікарю! Одужаю – пожертвую на лікарню 10 штук баксів! – хрипить крутелик.
Минув час. Зустрічає його лікар – рум'яного, веселого.
– Я радий, що ви добре почуваєтесь. Хотів би нагадати про гроші для лікарні… Ви обіцяли…
– Я обіцяв? Як же я серйозно хворів! Навіть марив…
– Лікарю, – просить хірурга молода дружина крутелика, – зробіть мені якусь операцію.
– Як це – якусь?!
– Бачите, усі мої знайомі дами при зустрічі розказують про свої операції, показують шрами, а мені розповісти нема про що…
Жадібний крутелик потерпав від болю в гомілках, але витрачатися на обстеження і лікування не хотів. Якось він дізнався, що один із партнерів страждає від такого ж болю. Почав того умовляти:
– Слухай, сходи до лікарів. А потім мені розкажеш.
Наступного дня дізнається, що той партнер його віддав Богові душу. Миттю їде в приватну клініку, здає аналізи, проходить обстеження, платить лікарям, закуповує ліки. Тратиться на добрячу суму. Потім телефонує дружині покійного:
– Скажіть, а ваш чоловік дуже страждав від болю перед смертю?
– Ні, він навіть не помітив авто, яке його збило, – помер миттєво…
Приходить крутелик до пологового будинку:
– Ну що?
Лікар:
– Вітаю! У вас народився син!
– Прекрасно! Скільки?
– Три п'ятсот!
– Нема питань! Тримай: штука, дві, три і п'ятсот.
Хворий просить в поліклініці записати його до лікаря вуха й ока. Йому пояснюють, що є лікар «вуха-горла-носа» і є окуліст.
– Але мені потрібен лікар вуха-ока! – наполягає хворий.
– А на що ви скаржитесь?
– Я чую одне, а бачу інше!
– Що у вас, діду?
– Маю дірку за вухом.
– Звідки вона взялася? – дивується лікар
– Видряпав.
– Та як?
– Часи такі… Думки заносять – як жити?
Суддя:
– Підсудний, навіщо ви обікрали потерпілого? Ви ж дуже багата людина!
– Усьому виною любов і ревнощі!
– Що ви маєте на увазі?
– Я страшенно люблю гроші і ревную їх до кожного, у кого вони є!
Україна перейшла на ринкову економіку. Народ зубожів. Ось що тепер можна почути в лікарні.
Лікар:
– Хворий, чому ви роздягнулися, я не терапевт, я – стоматолог!
Хворий:
– А я так і прийшов…
Міністр на прийомі у лікаря.
– Роздягайтеся.
Оглянув.
– Боже, у вас же немає заднього проходу!
– От капосні, зализали!
В Україні відкрили новий засіб обігрівання палат в зимовий період. Хворі з температурою ходять із палати в палату і обігрівають приміщення.
Крутелик заходить до стоматолога, сідає в крісло, відкриває рот, а там усі зуби золоті, пломби діамантові, коронки платинові…
– У вас все прекрасно, повний порядок. Що ви хотіли?
– Та… сигналізацію хотів поставити.
Лікар крутому депутату, що потрапив у аварію:
– Зараз, зараз, голубчику, я візьму руку в гіпс…
– На біса той гіпс! Бери в мармур. Я плачу!
– Тату, а в королів буває манія величі?
– Буває.
– А ким вони себе марять?
– Народом.
Президент і прем'єр-міністр ловлять рибу. Прем'єра комарі кусають, а президента – ні. Прем'єр:
– Пане президенте, а чому вас не кусають?
– Мене не можна.
Старенький депутат приходить до лікаря і скаржиться на здоров'я.
Лікар:
– Та не можу ж я допомогти вам помолодшати!
– Не треба. Допоможи мені стати ще старшим.
– А що це ти посеред городу цілими днями у кріслі-гойдалці гойдаєшся?
– Нафту знайшов! Качаю тихцем!
Голові нашої партії не потрібні соратники, які йому тільки «піддакують». Якщо він каже «ні», ми всі кажемо «ні»!
Президент ходить з охороною, аби лиш не чути того дебільного жарту: «О! Які люди! І без охорони!»
– Ви чуєте мене, бандерлоги?
– Ми чуємо тебе, Каа…
– Ви оберете мене, бандерлоги?
– Ми оберемо тебе, Каа…
Прем'єр-міністр збирає Кабінет Міністрів:
– У мене для вас дві новини: добра і погана.
– Давай спочатку добру.
– Нашій країні врешті вдалося погасити зовнішній борг!
– Ура!!! А погана?
– У нас є лише 24 години, щоб покинути країну…
Новини освіти.
З Нового року в елітних українських школах вводяться глянцеві класні журнали.
Це ж як треба ставитися до електорату, щоб назвати ящики для бюлетенів урнами?!
Директор до секретарки:
– А ви знаєте французьку мову?
– Так. Я писала про це у своєму резюме… Там рядочок є… Після розміру талії і грудей…
– А-а-а… Я далі не читав…
Переобрали на другий термін голову району. Банкет. Голова району вже під мухою виступає:
– Ну що, панове? У кожного з нас є хатинка, діляночка, авто. Тепер пора і про народ подумати!
Звучать оплески. Через оплески голосочок:
– Правильно, Іване Івановичу! Ну, хоч би душ по десять, щоб хатиночку прибирали, на діляночці працювали…
Бізнесмени трохи дали «газу», ідуть, раптом один кричить:
– Пацани, виходьте, дискотека!
Вийшли, потанцювали. Тут знову крик:
– Пацани, досить! Це не дискотека, це – світлофор!
– Вадику, а де твоя Маруся?
– В Арабських Еміратах! Вона у мене топ-модель!
– А що вона там робить?
– Як що? Паранджу рекламує.
Стоїть новий українець біля новенької триповерхової хатинки. Плаче, сльозами умивається, соплі підбирає, виє. Під'їжджає дружбан на «шестисотому»:
– Що сталося? Знову податки?
– Та які там податки?! Ось. Сирітський приют збудував. Завтра відкриття. Презентація.
– Так чому ж ти побиваєшся?
– Та як же я буду один в такій великій хатині жити, сиротиночка…
Два дружбани на презентації у благодійну лотерею виграли: один – зубну пасту, а другий – щітку для туалету. Наступного дня один телефонує іншому:
– Ну, як тобі зубна паста?
– Нормально. А тобі як щітка?
– Фуфло! Туалетний папір набагато краще!
– Василю, як твоя остання комерція?
– Роздягнули до останньої нитки!
– Я ж тобі казав: це кримінальні морди, а ти мені все – юридичні особи, юридичні особи…
– Саня, давай в інтернет-кафе зазирнемо.
– Ти шо, чувак, хоч би в інтернет-ресторан запросив…
Ворожка депутатові:
– Бачу – ідеш ти в авто з відкритим верхом. Навколо сотні людей. Вони радіють, аплодують, кричать: «Браво!». Багато квітів…
– Ну! Народ мене любить! А я можу потиснути їм руки?
– Ні. Кришка труни закрита…
Іде новий українець по набережній, зажурений, життя не вдалося, п'є з горя бургундське з горла. Підходить до нього бабця:
– Синку, ти коли доп'єш, пляшечку не викидай, залиш її тут…
– Ти що, бабцю, це ж бургундське, 1812 року, такі у нас не приймають!
– Не біда, синку, буду у Франції – здам.
Два нових українці сидять в ресторані.
– А чим ваш завод займався до перебудови? – запитує один.
– Випускав танки.
– А тепер?
– Тепер, у результаті конверсії, робимо дитячі візки.
– Ну і що, купують?
– Купують… Тільки деякі мамашки скаржаться – дитину через люк діставати незручно.
В адміністрації міста Степогорська трудяться тільки чесні чиновники. Про це дуже старанно пишуть непідкупні журналісти.
На з'їзді партії. Головуючий:
– А ви записалися на виступ?
Оратор:
– Аякже! У мене і номерок на долоні записаний!
Вечір у квартирі нових українців. Син:
– Ти так часто буваєш за кордоном, тату…
– Так, синку…
– Назви мені річку в Німеччині!
– Як ти хочеш, щоб я її назвав, синку?
Два нових українці під'їхали до придорожнього ресторану, перетнулися на «шестисотих». Один:
– Ти чув? У наступному році буде деномінація, нулі прибирають.
– Так це що, ми тепер на «шестірках» їздити будемо?!
– Чуєш, мою тачку вчора соляркою заправили, до цих пір нею займаються!
– А до якої колонки ти під'їхав?
– На ній «ДТ» написано.
– Так то ж – дизельне топливо!
– А я думав – дев'яносто третій…
– Семене, позич штуку баксів баксів, у Москву треба ненадовго з'їздити…
– Та…
– Семене, віддам відразу, як приїду.
– Точно?
– Клянусь! Як повернусь, того ж дня віддам!
– На. А коли повернешся?
– Ой, не знаю, не знаю, стільки справ. Не знаю навіть, коли туди поїду.
Квартирант господині:
– Бог з ним, що ви читаєте мої листи… Але якого біса ви на них відповідаєте?!
– Тату, звідки діти беруться?
– Ну, розумієш… Уяви: мама – банк, я – вкладник, термін вкладу – дев'ять місяців. Так ось, проценти – це ти.
Помер новий українець. Лежить в домовині тіло, а душу чорти до пекла пруть. Він кричить:
– Куди, козли, тягнете? Я на храм п'ять штук баксів пожертвував! Батюшка мені всі гріхи відпустив! Давайте в рай!
Чорти дзвонять до володаря пекла:
– У нас тут один грішник до пекла не хоче. Каже, що за п'ять тисяч доларів йому піп гріхи відпустив…
– Ну-ну… Ви йому п'ять штук баксів поверніть і… в пекло!
Чотирнадцятирічна дівчинка завагітніла. Змушена розказати мамі. Та шокована, накинулась на доню:
– Ти при розумі?! Швиденько приведи того мерзотника, який посмів доторкнутися до моєї дитини, я йому покажу, де раки зимують!
Доня телефонує. За півгодини під'їздить шестисотий «мере», з авто виходить чоловік середніх років у дорогому костюмі, з шикарним годинником на руці. Спокійно проходить у дім, сідає у кімнаті в крісло, де вже чекають розгнівані батьки і мовить:
– Доброго вечора. Ваша доня розповіла мені про ту проблему, яка вас хвилює. Як ви розумієте, я не зможу з нею одружитися через мої сімейні обставини. Але я готовий матеріально компенсувати усі незручності, до яких призвела моя необережна поведінка. Ось мої умови. Якщо народиться донька, я передам їй у власність два моїх магазини і завод, на її банківський рахунок покладу мільйон доларів. Якщо буде син, тоді йому дістанеться один магазин, два заводи і мільйон доларів. Якщо народяться близнюки, то кожен матиме по заводу, по магазину і по п'ятсот тисяч доларів. Коли ж буде викидень, тоді…
– Тоді ви зустрінетеся ще раз! – кладе йому руку на плече татко.
Президент України розмовляє з президентом Росії по телефону:
– Значить, домовились про зустріч?
– Так.
– Тоді давайте відразу ж домовимось про її перенесення.
Учителька на уроці в елітній школі:
– Повинна вам сказати, що у вас справи з математикою вкрай незадоволені. Думаю, 90 відсотків з вас напишуть річну контрольну роботу дуже погано!
Голос із класу:
– Та нас тут стільки і не набереться!
Банкіри на постріл не озираються…
– Ви успішна людина? Ви багато заробляєте? Вас поважають? Приходьте в сім'ю Сидорчука і поясніть цьому козлу, як треба працювати!
Батьки першокласників ліцею «Комерсант» шоковані. Вже закінчується навчальний рік, а досі ще ніхто з учнів не здатний продати ліцей вище собівартості.
В одну фірму влаштувався на роботу дуже гарний хлопець. За кілька днів приходить до шефа зі скаргою:
– Мене постійно переслідують співробітниці, кличуть в гості, притискаються то грудьми, то стегном… Не знаю, що робити!
– Тримайся, хлопче, матимеш за це нагороду на небесах.
– Добре. А яку нагороду я можу мати від вас?
– Мірку вівса!
– Вітаємо вас! Ви щойно виграли в нашу лотерею мільйон доларів! Ваша сім'я буде одержувати кожного року по долару протягом мільйона років.
Ніжна м'якоть кокоса, відбірний виноград, горіхи і повітряні вафлі… Усієї цієї фігні немає у нашій горілці!
Горілка допомагає зняти: стрес, дівчат, останню сорочку і купу інших проблем.
– Дівчино! Чи не хотілося б вам вступити з ким-небудь у романтичні стосунки?
– Хочу!
– Я – Роман!
Як точно встановити де справжні гроші, а де фальшиві? Справжні гроші нікому не хочеться віддавати.
Міністр охорони здоров'я:
– Вітчизняні ліки в аптеках не будуть дорожчати. Це стосується аптек Парижа, Лондона, Токіо.
Нарешті з'явився газ в селі Клячівка. Звичайно, він прийшов не у всі оселі відразу. Поки що газифіковані будинок і сауна голови сільради. Та скоро блакитне паливо з'явиться ще в одному домі – у його брата Петра.
Газета «Степовий край».
Щоб дізнатися, де південь, треба подивитися на дерево. Якщо дерево – пальма, то південь вже тут.
– Учора ходила влаштовуватися в одну фірму.
– І що запитували на співбесіді?
– Тільки одне питання – який дивлюся серіал?
Розмова двох депутатів, яких не обрали до парламенту:
– Шкода, що стільки не встигли зробити.
– Це правда. А дурням закон не писаний.
Депутат:
– Нашому народу вже стільки обіцяли, а йому все мало.
– Ваша дружина працює?
– Так. Переводчицею.
– Правильно – перекладачем.
– Ні – переводчицею. Вона ходить по магазинах і переводить мої гроші.
Міністр внутрішніх справ:
– Бандити будуть сидіти у в'язниці! Але не за державний рахунок. Хай будують собі в'язниці і там сидять.
У супермаркеті продавщиця до покупця, який дав крупну купюру:
– Чоловіче, у вас інших грошей не буде?
– Не каркай, вороно!
– У ваших пиріжках з м’ясом геть немає м’яса!
– Не може бути!
– Може! М’яса – немає!
– А відкусіть шматочок…
– От… Бачите, немає.
– А ви ще відкусіть…
– Ну… Знову немає!
– А ще раз… Стоп! Ви проскочили!
Дівчина в супермаркеті викладає на касі: один йогурт, один пакет молока, одну зубну щітку, один апельсин… За нею новий українець:
– Дівчино, ти, мабуть, одна живеш…
– А як ви здогадалися?
– Дуже ти вже страшна…
У темному під'їзді до нового українця, одягненого в добротний зимовий одяг, підходить амбал:
– Ти мене впізнаєш?
– Ні…
Амбал дістає ніж:
– Значить, багатим буду!
– Я одружитися хочу!
– Так одружуйся, хто тобі не дає?
– Ніхто!
Менеджер фірми:
– Так, колеги, у нашої секретарки донька народилася. Усі здаємо по 100 баксів і аналіз на ДНК!
Останній шик нових українців: запросити на свято Пугачову, Кіркорова, Сердючку, Баскова, Галкіна і компанію. Заплатити потрійні гонорари, розсадити за різні столи, нагодувати, напоїти і не дати їм виступити…
Професор Моріарті прогулюється увечері поблизу боліт і бачить собаку Баскервілів, яка з жахливим виттям втікає від якогось чоловіка.
– Мабуть, це Шерлок Холмс вийшов на полювання, – зловтішається професор.
– Якби ж то… Це Герасим, з нових росіян, – відповідає доктор Ватсон.
– У тебе що, не всі вдома?
– У мене взагалі нікого немає вдома!
– Чуєш, був на весіллі… Наречену з весілля відвезли просто у пологовий будинок!
– Я теж був на весіллі… Нареченого з весілля відвезли просто на інше весілля!
– Вибачте, ми хочемо взяти у вас інтерв'ю…
– У мене? Дивно… Чому це раптом? Я нічого особливого не зробив. Живу як усі – дім, робота. Захоплення теж прості. Чому це я вас зацікавив?
– Але ж, пане президенте…
Із казино під ранок виходять два приятелі.
– Що це за дивний запах? – запитує один.
– Це свіже повітря, колего!
Погана прикмета: приїхати раптом із відрядження, подзвонити кращому другу і почути мелодію його телефону з-під власного ліжка.
З виступу міністра палива і енергетики: – Наступне підвищення цін на бензин пов'язане з тим, що різко підвищилася вартість перевезення бензину після останнього підвищення цін на бензин.
Не кожен простак може стати генеральним директором, а наш зміг!
На таможні була затримана партія наркотиків. Точну вартість товару можна буде встановити тільки після реалізації товару.
– Ви що вчора робили?
– Пили!
– А що вчора було?
– Гроші!
Бог створив людину, але не запатентував свій винахід. Тепер кожен чоловік може зробити те ж саме!
– Чому ходиш тільки на поминки і ніколи на весілля? – Запитали в холостяка.
– А на поминках ніхто ніколи не запитає: «А ти коли?»
– Ну, як твоя нова секретарка?
– Майже блондинка.
– Руда, чи що?
– Ні, волосся чорне… Але ж недогадлива!
Водії маршруток однією рукою вправніше розпоряджаються грошима народу, аніж увесь Кабінет Міністрів.
– Оптичний пристрій, в який можна побачити майбутнє людини. Шість букв.
– Приціл.
Сімейна пара сидить на березі озера. Захід сонця, пташки співають, лебеді плавають, квіти пахнуть – краса! Чоловік, майже задихаючись від почуттів:
– Люба, а давай… подамо на розлучення.
Суддя:
– Ви впізнаєте у підсудному людину, яка вкрала у вас автомобіль?
– Пане суддя, після виступу його захисника я взагалі засумнівався, чи був у мене автомобіль…
У в'язниці:
– За що сидиш?
– За хабар.
– А безплатно сісти не пробував?
– Якщо признаєтесь, де заховали гроші, вирок буде пом'якшено.
– Пане суддя, це – шантаж!
– За що у в'язницю потрапив?
– За хабар.
– А випустили так швидко за що?
– За хабар.
– Алло! З'єднайте мене, будь ласка, з факсом.
– А як вас представити?
Мозок – орган, яким ми думаємо, нібито ми думаємо…
Якщо ви стали схожим на фото у своєму паспорті – терміново ідіть у відпустку!
Якщо ваша дружина тупцяє ногами і не бажає вас слухати, не заважайте їй. Може вона танцює…
– Мені від старшого брата залишилися ковзани. Різного розміру, кольору і форми. Хоч у них є дещо спільне – вони обидва на одну ногу.
Бог у задумі дивиться на землю. Перед очима слов'янські обшири:
– М-да… Те, що вони плодяться через секс… Тут я, здається, маху дав. Треба було через горілку.
Гарна колумбійська кава – це просто поганий колумбійський кокаїн.
– Що таке «контрастний душ»?
– Це коли ти виходиш з нею із сауни, а вас зустрічають її чоловік і твоя дружина!
– Мій дядько взагалі нормальна і дуже добра людина. Ціни б йому не було, якби він умів грамотно складати заповіт. А то ж доводиться його постійно реанімувати!
Дві подруги розмовляють:
– Що ти подарувала чоловікові на Новий рік?
– Блакитне хутро.
– А він тобі?
– Спінінг.
1 січня. Телефонна розмова:
– Ти як провела Новий рік?
– Як завжди, в ліжку…
– І багато було народу?
– Ти не знаєш телефон офісу, де американці вівцю клонували?
– Ні, а навіщо тобі?
– Та хочу із себе штук п'ять клонів зробити.
– Навіщо?
– Ну, два працюватимуть, один з дружиною буде, один на футбол ходитиме, а один алкоголіком стане…
Брехня не приносить морального задоволення, якщо за неї мало платять.
Є що згадати, та нічого дітям розказати…
Ще один день виявився даремною тратою макіяжу…
– Вибачте, що я говорю, коли ви перебиваєте…
– У тебе діти близнюки?
– Ні, один на три роки старший.
– Неймовірно! Ти хочеш сказати, що з твоєю дружиною можна двічі переспати?!
– Любий, тобі сподобалась вечеря?
– Ти що, знову сварку затіваєш?
Банк – це місце, де вам дадуть грошей у позику, якщо ви переконаєте, що вам ці гроші не потрібні.
А понад усе я люблю новорічні свята за відчуття безкрайнього простору, який відчуваєш після того, коли виносиш із дому ялинку…
Дурний чоловік лає жінку, а розумний – мовчки ганить сам себе за те, що з нею одружився.
Добре, коли чоловік намагається бути всюди першим.
Погано, якщо цей чоловік працює водієм маршрутки.
У житті – як в метро: найкращі місця зайняті агресивними інвалідами.
Статистичний експеримент століття: естонці рахують китайців.
Якщо ви відчуваєте, що все є, але чогось не вистачає – це безалкогольне пиво.
– Ваш банк дає кредити під чесне слово?
– Без проблем…
– А якщо я не поверну?
– Вам буде соромно перед Всевишнім, коли перед Ним постанете…
– Коли це ще буде…
– Якщо десятого не повернете, то одинадцятого і постанете…
– І куди мені піти?
– Ясно ж написано: наліво підеш – дружину втратиш, направо – тещу…
– Та що ж мені, розірватися?!
– Я знаю найулюбленішу жіночу позу!
– Яку?
– Жінка, стоячи, трохи схилившись вперед, вибирає обручку від Тіфані; чоловік – ззаду дістає гаманець.
– Недавно дізнався, що коли на тебе працює 51 % інвалідів – податки не сплачуєш.
– Ну то й що?
– Підлеглих чекає сюрприз.
Чоловік п'янючий приходить додому. Дружина починає «пиляти», мовляв, скількох людей горілка звела в могилу і таке інше. Чоловік розвертається і йде. За кілька годин повертається і з порога:
– Що ти брешеш?! Обійшов усе кладовище!
Ніде немає, щоб від горілки, скрізь від жінки і від дітей!
Оголошення.
«Обережно! Стоянка охороняється тваринами!»
Минулої ночі у мене була депресія. Я подзвонив на телефон довіри. Мій дзвінок переправили в Ірак. Я сказав, що покінчу з життям. Там зраділи і запитали, чи умію я кермувати вантажівкою…
Зграя піраній зжирає бика за 17 хвилин. Залишає тільки барсетку і спортивні штани.
Найважче, коли нічого не робиш, – це те, що ти не можеш зробити перерву і відпочити.
Людина ніколи не буває такою близькою до досконалості, як при написанні резюме для влаштування на роботу.
Ніж просити і принижуватись, краще взяти і мовчати!!!
– Мені підмінили сорочку в пральні. Комір такий малий, що я просто задихаюсь!
– Сорочка твоя, – усміхається дружина, – ти просто дуже неуважний. Як можна було просунути голову в дірку для ґудзика?!
У нас місто таке маленьке, що всі живуть за містом…
– Щось тебе давно не видно! Де ти пропадаєш?
– Докторську роблю!
– Дисертацію?!
– Ковбасу!
Терпіти не можеш свого шефа? А сам коли останній раз годував своїх акваріумних рибок?
Кілька депутатів Верховної Ради подали до розгляду проект нового ордена «Самий-самий» і нової медалі «За все».
Дружина вже не здається такою гарною, як раніше? Подивися змагання з важкої атлетики серед жінок.
Рекламний агент заходить у квартиру і, не даючи опам'ятатися господарям, швиденько висипає у прихожій сміття. З усмішкою говорить:
– Я готовий з'їсти все, що не підбере наш прекрасний пилосос, який я хочу вам запропонувати!.. Пані, куди ви?
– На кухню по ложку. У нас вже дві години як відключено електричний струм.
– Люба, а що ти подаруєш мені на Новий рік?
– Звичайно ж, себе, любий!
– Дійсно… Рік Кози…
На фейс-контролі стоять люди, які самі його ніколи б не пройшли.
Рабам давали їжі рівно стільки, скільки б їм вистачило для того, щоб вони змогли продовжувати працювати. Нічого суттєво у принципах формування зарплати з тих пір не змінилося.
Усі мають право на тупість, але деякі цим правом зловживають.
Служба по ремонту комп'ютерів прибула за викликом у шикарний приватний офіс. У моніторі збоку велика дірка.
– Що з монітором робили?
Шеф:
– Та я все місто «розводжу», а мені якась скріпка пальцем біля скроні крутити буде!
Щоб принести жінці задоволення в ліжку, залиште її одну – хай виспиться!
Якщо пральну машину ще можна купити, з прасувальною доведеться одружитися.
– От халепа! Я почуваюся ідіотом!
– Чому?
– Інтуїція.
– Як ви відноситеся до їжі?
– Я не відношуся до їжі. Я – вища ланка у харчовому ланцюжку.
У багатій людині дратує не те, що вона може купити тебе з «потрохами», а те, що їй це зовсім не треба!
– Що за день – п'ятниця, 13-те?
– О, це день, коли відьми, русалки, мавки та усілякі інші небезпечні істоти влаштовують шабаш!
– От тільки не треба плутати п'ятницю, 13-те, з 8 березня!
Віддам пару бегемотиків у хороші руки! Вони домашні, ласкаві, навчені ходити на унітаз… Кожного разу на новий.
Уся країна, змучена традиційним святкуванням Нового року, вранці 11 січня з радістю вийшла на роботу…
Дивлячись на те, як часто депутати збираються у Верховній Раді, трудящі вимагають одноденного робочого тижня.
Розмова по мобільному телефону:
– Любий, ти де?
– На полюванні!
– А хто це там поруч з тобою так голосно дихає?
– Хто-хто, ведмідь!
– Ой, які у вас милі двійнята! Такі схожі. І яким же чином ви так філігранно копії зробили?
– Трафарет показати?
– Скільки людей працює у вашій фірмі?
– Максимум половина.
– Я над вами не знущаюсь, я вас вивчаю
Два оголошення.
«Бог помер». (Ніцше).
«Ніцше помер. 25.08.1900. Веймар». (Бог).
Парк. На лавочці пара закоханих. Раптом хлопець помічає, що якийсь солідний на вигляд мужик подає його обраниці загадкові знаки.
– Що тобі треба? Йди звідси! – кричить парубок.
– Та я й пішов би, але ж у неї ключі від квартири. Валю, відлучись на хвилинку…
– От лихо! Забув удома вимкнути праску!
– Що, все згорить?!
– Ні, все випрасується!
– Саня, ти ж геніальний директор! Візьми мене до себе на роботу!
– Я можу, але є певні вимоги: чоловік до ЗО років, знання комп'ютера і англійської мови обов'язкові…
– Як інтелігентно ти мене послав!
Усі люди як рідні брати: живуть, ніби ділять спадок.
– Це забруднення навколишнього середовища вже дістало! Відкриваю вчора банку із сардинами, а у ній повно масла і вся риба здохла!
– Любий, це не наш малюк!
– Тихше ти! Дивись, яка коляска шикарна!
Розмова по телефону двох незнайомців:
– Пропоную зустрітися біля входу в парк культури завтра о восьмій ранку. Як ви будете виглядати?
– Погано…
– Боже, бабо, яка молодь гарна, які хлопці економні. Часи тяжкі, а вони на чотирьох одну папіроску курять – і все одно сміються!
Збирається пара нових українців у ресторан.
– Мила, чим від тебе так чудово пахне?
– Духами, які ти мені вчора подарував.
– Я тобі вчора не дарував духи!..
– Дарував, дарував! Подивися в гаманець!
– Що ти подарував дружині на Новий рік?
– Путівку в Таїланд.
– А вона що тобі?
– Полетіла!
– З тих пір, як я спробувала нове «Dove», моя шкіра помолодшала, стала ніжною, приємною на дотик. Я відчула приплив бадьорості, нових сил! Сама здивувалася! Бо ж на смак – мило як мило…
– Лікарю, ви впевнені, що у мене 24-й тиждень вагітності, а не 27-й?
– Абсолютно!
– Боже! Я не за того заміж вийшла!
В'язень: – Закон – річ усе-таки дивовижна! От мене посадили за те, що я вкрав хлібину. І тепер їм доводиться видавати мені безкоштовно по хлібині п'ять років день у день!
З усіх режимів, які можуть бути в нашій країні, найзручніший – постільний.
Оголошення.
«Продам квартиру в Києві або поміняю на селище міського типу в Кіровоградській області».
– Скажіть, Бог є?
– Бога немає.
– А коли він буде?
Мрія жаб: лелеки стали вегетаріанцями.
Новини.
«Учора в урочистій обстановці на будівництві нового лікеро-горілчаного заводу мер міста Хрінська заклав першу чарку».
Блондинка на вагах:
– Bay, ці курси розвитку інтелекту дійсно працюють: за останній місяць мій мозок поважчав на два кілограми!
Генеральша захотіла мати чоботи із крокодилової шкіри. Генерал, із нових українців, ставить відповідне завдання майору. Майор викликає прапорщика і наказує зі зводом відправитися на береги Нілу: роздобути крокодилячі чоботи. Нема їх місяць, другий… Майор іде вслід. Нема і його місяць, третій… Сам генерал вирушив шукати і підлеглих, і чоботи, бо дружині не терпиться мати модне взуття.
Знаходить майора, прапорщика і взвод на глухому березі Нілу біля величезної купи крокодилів. Якраз солдати витягай чергового, а прапорщик оглядає і бідкається:
– От морока! І цей без чобіт!
Новий українець поїхав на відпочинок до Чорного моря і прихопив із собою фургон яблук.
На дикому пляжі сусіди із Півночі просять його:
– Пригости яблуками. Дай хоч покуштувати!
А він усе: ні та ні, самому треба.
– Та ти ж стільки не з'їси! Погниють.
– Скільки можу, то з'їм, а те що не зможу – то понадкушую!
Чому іспанський бик біжить і розганяється на червоний колір, а наш – на зелений мигаючий?
На виставці: – Ось картина «Розкрадені дорогоцінності України».
– А де дорогоцінності?
– Так… розікрали ж!
Чергова ін'єкція в економіку кінець кінцем виявилася все тією ж клізмою.
Незамінних людей немає, але одних замінюють не так, а інших замінюють не ті.
У наших сліпих жебраків важко украсти гроші з шапки так, щоб вони цього не побачили.
– Залишив учора ноутбук на підлозі. Теща подумала, що ваги, – стала перевірити свою вагу. Дві штуки баксів важить, зараза!
– Я охоче підтримав би цей театр…
– Так у чому ж справа, підтримаймо: ходімо до буфету.
– Це неправда, що всі жінки однакові! Моя ще гірша!
На фуршеті жінка до чоловіка:
– Тобі не соромно?! Ти втретє приносиш по чотири канапки з ікрою!
– Аж ніяк! Я всім кажу, що це для тебе.
Різниця між королем і президентом в тому, що король – син свого батька, а президент – ні.
Нові маленькі українці, дівчинка хлопчику:
– Віддай! Це не твоя цукерка. Я твою вже з'їла!
Міняю справжній персидський килим 4x6 метрів на відповідний за розмірами шматок домашнього українського сала.
Коли від людини вимагають ідіотизму, її завжди називають професіоналом!
Щоб зберігати мир в сім'ї – треба терпіння, любов, порозуміння і два телевізори.
Одні депутати – тому, що багаті, інші багаті – тому, що депутати.
Учися на чужих помилках, бо в тебе не буде часу зробити всі помилки самому.
Спасибі вам не за те, що грали, а за те, що перестали.
Одні вносять вклад у культуру, інші в ощадкасу.
Новий українець потрапив на той світ. Він був благодійник, то йому дали можливість вибрати місце в пеклі чи в раю. Повели показувати. У пеклі біля казанів сидять злі та голодні істоти, довгими ложками черпають їжу, але до рота собі не доносять. В раю праведники, с такими ж ложками з довгими ручками, годують один одного і веселяться. Здивувався чоловік: – В чому ж тут різниця?
Ангел і каже: – У нас такий закон: «Щоб був тобі рай – то про іншого подбай!»
Біографії
КОНОНЕНКО Олексій Анатолійович (23. 08. 1957, с. Роздолля Компаніївського р-ну Кіровоградської обл.) – письменник, журналіст. Засл. діяч мист-в України (2004). Чл. НСПУ (1999). Закін. Кіровогр. пед. ін-т (1978). Учителював, був на комсом. роботі; 1988 – 90 – гол. інспектор упр. вихов. роботи Мін-ва нар. освіти України; 1990-92 – заст. дир. культур, центру «Музика, мода, молодь»; 1992 – 94 – ред. відділу журн. «Азбука сімейного виховання»; 1994 – 99 – ред. відділу культури г-ти «Дзеркало тижня» (усі – Київ); на твор. роботі; від 2010 – дир. департаменту видав, справи і преси Держкомтелерадіо України. Друкується від 1974. Автор книг «Персонажи славянской мифоло-гии», 1993, Київ; «Абетка» (1990; 1995; 1997; 1999), «Десять кошенят: Лічилка» (1997; 1998), «Азбука дороги» (1999; 2000; усі – Київ), «Небесні світила та зорі» (2001), серії «Духи природи» («Хатні та дворові», «Лісові та польові», обидві – 1997; «Водяні та болотяні», 1998; «Повітряні», 2001; «Вбивач бичків», «Пісні мої веселі та сумні» (обидві – 2002, Коломия); «Слов'янський світ», 2008, Київ; «Щоденник чоловіка на межі сторіч», 2012, Харків; «Українська міфологія та культурна спадщина», 2012, Харків; «Регистрация чувств», 2012, Харків; «Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану», 2013, Харків. Створив низку пісень спільно з М. Свидюком («Доня моя, донечка»), П. Зібровим («Мамина казка»), А. Кудлай («Червоні вишні»), М. Гнатюком («Все буде добре»), О. Жи-лінським («Я збудую собі екіпаж»), К. Бужинською («Колискова колисці»), Л. Сандулесою («Я люблю»), тріо «Либідь» («Купальські забави») та ін. Автор різдвяних вистав для дітей у Нац. драм, театрі ім. І. Франка (Київ, 1994 – 98). Дипломант Міжнар. поет, конкурсу ім. О. Пушкіна (1996). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2007). Всеукр. літ. премія ім. І. Огієнка (2003). Орден «За заслуги» IIIступеня (2012).
КОНОНЕНКО Віктор Анатолійович – член Національної спілки художників України.
1964 року народився в селі Роздолля Компаніївського району Кіровоградської області.
1981 року закінчив Компаніївську середню школу.
1985 року закінчив історичний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна.
1985–1999 рр. – учитель в школах міста Олександрії та міста Кіровограда; редактор газети «Олександрійські вісті»; співробітник Олександрійського краєзнавчого музею.
З 1994 року – художник періодичних видань «Зелений світ», «Блин», «Зеркало недели» та інших.
Автор ілюстрацій до 52 книг загальним накладом близько 1 мільйон примірників.
Автор книг: «Хованка для душі» (1998); «Світ смішний (Малюнки)» (2002); «Пики і лики минулого віку (Малюнки)» (2002); «Із краплинок дощових… (Вірші)» (2005).
Співавтор книг: «Три-з-на(с). Вірші» (2000); «Ні пуху ні луски» (2003).
12 художніх виставок (у тому числі 10 персональних) в Україні, Угорщині (м. Печ), СІЛА (м. Чикаго).
Переможець міжнародних художніх конкурсів у Японії, Франції.
Грамота Української Православної Церкви (1998 p.).
Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. І. Огієнка (2003 р.)