&nbsp;-------<br>|&nbsp;bookZ.ru collection<br>|-------<br>|&nbsp;&nbsp;Хвильовий&nbsp;Микола<br>|<br>|&nbsp;&nbsp;Вибрані поезії<br>&nbsp;-------<br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Микола Хвильовий<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вибрані поезії<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ЗЕЛЕНА ТУГА<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;І<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Напередодні злив<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;сумніву голубого<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на кучері весни<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я голову<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;кладу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хто не погас на зоряну дорогу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а каравели дум<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в пустелю не веде?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ах, пам’ятаю я<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– повстання на Вкраїні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;заграви, дзвін пожеж<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– на барикади, – крик,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;тривожні ночі, степ,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;такий, як ночі, синій,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і армії на Крим.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та все це промайнуло,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і поклик<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;не сурмить.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І чую я, як десь скиглить минуле:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Амінь!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І чую я… а серце стогне в тузі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;ах, що цей, що цей сум?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Це спогадів мара…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я бачив, як лосунь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;підстрелений у лузі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;весною умирає…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я знаю його біль!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Напередодні злив<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;сумніву голубого<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я б з місяцем пішов<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в заулки сірих хмар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де на мільйони гін<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;заблакитнів горохом<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і снить Волосожар.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але та путь далека…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І завжди я в журбі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;похмурий на путях,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а навкруги мене —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;кублиться-б’ється мряка<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і шмаття від життя.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але та путь далека…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І темна-темна ніч,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і спогад, як лелека<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в забутому маєткові<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;самотній заблукавсь.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;II<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Секунди, дні і роки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а з ними і віки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;у вічі вічності глибокі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;задивились.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Скоро прийде квітень.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зелений кінь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в імлі рожевій забасує,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і золоті коштовні вила<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;положе сонце на стіжки.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ж я?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я тихий, як озерна заводь.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І на журби моєї танки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;скоро буря не підведе руки…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Із персі свій огонь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– о люба, о коханко!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;у мозок<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;кинь!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ІІІ<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На Сумській<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;запаштетився<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;гул.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На Московській<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;регіт.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А край міста<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;стогін,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і я, колишній регент [1 - Регент (від латин. – керуючий) – наставник духовного хору, його диригент.],<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;стою без дороги.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І знаю я тепер,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– о Валер’яне, о Михайле! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;чого зажурні ви<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;напередодні квітня —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;дороги зацвіли<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і в туманах зів’яли,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як стоси листя восени<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;досвітні.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І не присняться мені<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;оті пахучі ночі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;криваві і святі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;орлині, як орли.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А може… може, так —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;розірвана на клоччя<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;майбутнього мета?<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І бачу я —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;конають і вагранки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на степових полотнах гін.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Із персі свій огонь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– о люба, о коханко! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;у мозок<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;кинь!<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;IV<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Моя люба любовнице!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Підійми моєї творчості дух,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;положи у мої груди сонце<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;заголи свої перса на мить!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Слухай —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;шумує!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Слухай —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;гримить!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Повінь прорвала греблю<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;біля млина.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цілуй скаженіше!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На божевілля!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(На божевілля!)…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…За шелюгою<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в заснулий вечір<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;пливе весна.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За нею вітер,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;за нею гуси —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;увесь вирій.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коханко люба!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У тьмяній тузі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;умру!<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Моя люба любовнице!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Підійми моєї творчості дух,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;положи у мої груди сонце,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;заголи свої перса на мить!<br>
<br><br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;КАТЕРИНКА<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За вікном зелена.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зелена? Дивно!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Падають, падають<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Крашенки з неба,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З неба голубого<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в сонячний день<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;            катеринка грає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;            грає-виграває…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;            а розпука вулична<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;            – де?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А далеко потяги і гудки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а на думці качка в осоці,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я підстрелив качку в осоці,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;каченята плакали в осоці.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А медова молодість<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;одійшла<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;за темнії обрії в тумани.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                  …Почекай-но, що це з димарем?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                  Зачепився місяць за димар?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                  І неначе бачимо золоту ріку.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                  Ай було та й буде ще на віку.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Катеринка грає,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;грає-виграває,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а розпука вулична<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– де?..<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;НА ПОЗИЦІЇ<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Які простори<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                       – Буревій!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Іде із лісу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                       – Буревій!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І сосни на узліссі стогнуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рішуча ніч – і буде морок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і упаде на груди стріл,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і відгукнуться Трансільванські гори.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Шляхи в тривозі (без шляхів).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А тут – потоки, бук,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;потоки, бук,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;бук!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Так монотонно із-за дроту<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…прокинувсь вартовий.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Які простори<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                      – Буревій!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Іде із лісу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                      – Буревій!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І сосни на узліссі стогнуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Рішуча ніч – і буде морок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і упаде на груди стріл,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і відгукнуться Трансільванські гори.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ПІСНЯ З ТРАКТУ<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Битий шлях. Життя.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тюпали верхів’я<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…тюпали, потюпали<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                                        – далі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Похнюпливі коні поштові,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;пісок і батіг в колесо<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Чи то – передок, чи то – човен,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а хвилі-задума крізь сон.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кажуть, була революція…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Не знаю – я волосний…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Куди це мої коні пнуться<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;напередодні весни?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Куди це? Коні! Куди це?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…В вербах станційні огні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…За далиною станиця<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Думи мої неясні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ну-бо, мої любенькі!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знову звертайте на тракт —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;знову послухаю дзенькіт<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;під дрижулою цебра.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Коні, поштові коні!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знаєте й ви про мету —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;пісню про верстви і гони<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;нам телефони гудуть.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Битий шлях. Життя.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тюпали верхів’я<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…тюпали, потюпали<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– далі…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поле. Шляхи. Могили<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і чебреці, чебреці.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ліс, цукроварні, села,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;ніж і одріз у руці.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;З братом пішов я в повстанці<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(брата тепер нема!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;за Перекопом на станції<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;плакав по нім туман).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вийшли з оселі, веселі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;коні іржали на путь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;грузди озерні далі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;у золотім меду.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хлопці! За вільну волю!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хлопці-повстанці, в гурт…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;й серце забилось пістолем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в темний дубовий мур.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В лісі засіли білі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(ніч за рікою йшла).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зорі в синяву бились<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і витикались на шлях.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Змовкли на мить рушниці.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Був в тім чеканні жах,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;й темно-таємною птицею<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в небі блукала душа.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;……………………………………….<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що це? Дух баговиння?…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Брате, я досі там…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ах мої кінні, кінні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;дум моїх буйні жита.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прийде сюди холодна, вечірня,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де метелить, метелить одуванчика пух,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і запахне пожаром далеким загірним,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і тебе я згадаю на возі, в степу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Упаду, упаду в розпуці на роси,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;лебединно прокинусь туди, на вирій.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ах, із білих гречок підвелася осінь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і на пасіку лине останній рій.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи це ти, чи не ти – золотії рамена.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На устах огірок і баштан крізь туман.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи не прийдеш, як осінь, коханко, до мене,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;положу на рамено тобі діамант.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зараз згадую очі – горлиці очі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(кропива, і тини, і кілки в сум).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Під сорочкою груди, мов дух огірочний,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і стрічки, і вінок, і гадючку-косу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Упаду, упаду в розпуці на роси.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За серпневим баштаном не легіт горить —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;то бреде по ланах у задумі осінь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;то в червінцях загрузли бори.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ПУТЬ<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мороз у зорях блимав<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;безкольорово —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                             …сон.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Співали сани на путі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Сріблясту пісню про сніги.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Співали сани на путі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І сни далекі (сни весни)…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і снилась осінь у осоках…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Про сині роси на світанку<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Співали сани на путі…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мороз у зорях блимав.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми їхали<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;               на північ<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                               полем<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                                         сніговим.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Співає тиша десь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;квітніє у просторах,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;у мертвій шахті я —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;затоплена вона,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а потім дзвін-удар,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і от гудуть мотори —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;то по Вкраїні йде<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;електрики весна.<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А потім знову кокс,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і рейки, й вагонетки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;вузькоколійки дух<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(як у Карпатах сніг).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А на світанку хрест,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;розіп’ятий на нетрі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і за горбами смерть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;й осіннії пісні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;……………………………….<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Невже було це так?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А може, то примара?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не знаю! Не скажу!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І пахне бур’янами,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а може, й чебрецем…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а по ярках – огні!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…огні…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…огні…<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та невже ніколи не забуду<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ці шляхи, цю тирсу, широчінь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не заб’ю в собі зміюку люту,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що хитренько про степи сичить?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як орган в костьолі, на молитві,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ці уперті спогади з села<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Знову кажуть: «Ти послухай, рід твій<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас до тебе, зраднику, послав».<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ти робиш? Де ти забарився?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи забув, як явори шумлять<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На тому хихлатому узліссі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Відкіля розходяться поля?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми прийшли до тебе із оселі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де весною присмерк, мов мара,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де за клунею в синяві невеселій<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Молодик химерний умирав.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За весною – червень, липень, серпень<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На озерах, на пустелі чорногуз.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Пам’ятаєш, як дзвонили верби<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Про хрусталь надуманих медуз?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А цю осінь, в злоті, оксамиті…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та невже ти враз її забув?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ти краще десь найшов на світі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За осінню далечінь в степу?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;За вітрами падають сніжинки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І на стріхах білий сніг лежить.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Всюди тиша. Лиш собаки дзвінко<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На церковній заливаються межі.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ТРАМВАЙНИЙ ЛИСТ<br></h3><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;І<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поспішала кудись на мітинг,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;вже смеркало і люкси цвіли,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і здавалось: в далекім столітті<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;недалеко трамвай плив.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Погасала прозора осінь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і бадьоро дзвенів крок.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я чомусь одкидала коси<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;й почувала: бунтує кров.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Повернула до трамвая круто,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;раптом стала: що таке?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;На ганку стоїть не кондуктор,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а мій милий зняв кашкет.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так і кинулась я на східці…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але ні, то був не ти:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;мій коханий ще більш білолиций,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;мій коханий ще більш молодий.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Прошу квиток? – Нате! —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я сказала (народ шумів)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і поставила раптом дату<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– на листі – тобі.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пишу на коліні, в вагоні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(кондуктор знов пройшов), —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;туди, на твої льони,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де ти кажеш – «так хорошо».<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пишу я тобі про радість,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;про вечірній присмерк в огнях<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(і до речі: без тебе грати<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;розлетілися в два дня),<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я побачила східний город<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і японські вітрини крамниць.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Це далеко краще за море<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і твої вечорниці.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Така логіка тих, що мріють<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;про сади химер в цвіту:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;коли треба, то зробиш з повії<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;кабріолети золотих дум.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Така логіка тих, що знають,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як за смертю йде життя:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;це ж вони золотими снами<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;прозаїчні болота мутять.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Отже, друже, пишу в вагоні<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;під духмяний електричний шум<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і плюю на твої льони, —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;це від серця тобі кажу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зараз трамвай підходить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;до стоянки (горить ліхтар).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…між іншим: попала в боти<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на центральній станції вода…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Задзвенів, підлетів, зупинився,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;виходять, входять, ідуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і здається, що все це сниться,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що я в прекраснім бреду.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Звякнув різко дзвоник,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;мій кондуктор: – Ваш квиток…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тоді знову виринає й тоне<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;вечірніх годин манто.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;II<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти писав мені: що то буде,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;коли завагітнію я…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Але це ж, мій коханий, будень,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;сірий, нудний яв.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Твого сина (дочку, може?)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;однесу я в третій інтернат,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а ти пришли мені кошик<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;виноградного вина.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Буду така вдячна,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;цим і забудемо нашу связь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Слово честі: за тим не плачу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що ти мене взяв.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А з тієї полинної ночі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;коли в стрісі стримів молодик,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;зараз тільки темні клоччя,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що летять сюди й туди.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Все забула, бо треба забути,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як не бачу й зруйнований млин:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;це була узамітна сутінь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і під нею – вдвох – ми.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пам’ятаєш «часи пантеїзму»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на могилах (оселі, ріка).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я дала тобі душу чисту,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;коли ти мене там погукав.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А що далі? Абстракція – тільки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;голубої тоски вага…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я і досі чую крики,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;ти до мене: «ага! ага!»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пам’ятаєш мої розмови<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;про комуну загірних людей?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти тоді позіхав від утоми<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і казав: «не те! не те!»<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І тоді я пішла від тебе<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і до тебе вже не прийду,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;бо ніколи серед степу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не найду свою мету.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;III<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Скоро станція, там вилізати,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і спішу я кінець найти…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я працюю тепер у Раді<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і цікавлюсь, де ж – ти?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ти питаєш, чи я марксистка?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не скажу тобі: «так, така»…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Комунарка я… щось близько…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як ти кажеш,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;біля державного пайка.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І тебе уявляю зараз,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як – порожній гнилий смішок,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і не дивно: ти ж жив на базарі<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і від мене давно одійшов.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А втім, я забігла далеко,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;не про це я хотіла сказать.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(От і маєш: жодної спеки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а пройшла така гроза!)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мій кондуктор біля мене знову,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;та не в ньому справа, кажу:<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я нарешті найшла те слово,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що родив його буйний шум.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Це, власне, не слово – легенда.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прекрасна легенда з легенд.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Її розказав мені Тенда,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в перекладі (з скіфської) Генд.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Про синій вечірній город,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де вічно кричить муедзин,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що в нім мінарети – гори,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що в нім, як симфонія, дзвін.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Найшла, хоч і довго шукала,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;ці сині оселі міські…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І там, де блукають шакали,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я вже бачу вітчизни ескіз.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Геніальне азіатське місто<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(без бруду, без повій, без брехні).<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У ніч засурмить вісті,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що гряде останній гнів.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;……………………………………..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тепер бачиш моє лихо,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;це не лихо – сміх один…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не турбуйся, що під серцем тихо<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;повернувся твій син.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Йому ліжко найду в інтернаті,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;та тобі от вже місця нема…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тисну руку. Прощай, мій завзятий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;проживу я й сама.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;IV<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Трамвай зупинився. Досить.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кондуктор у присмерку зник…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Мене зустрічає не осінь,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;а тільки осінні сни.<br>
<br><br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Увечері проходжу по майданах<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і гамір залишаю позаді.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І слухаю (за містом, на горі),<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як шелестить трава<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і коні хвиль басують<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на заводях ріки<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;мовчазної.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;          І от —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                     тривога, коні, зойк<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;чаїний,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і бунтом пахне баговиння.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У золотих обіймах сонця<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я бачу марево примар.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А там, за хуторами,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;вітри і гони<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(бій! тромбони!),<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;гудуть тривожно телефони<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і серце так холоне…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Й курить, і гонить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в безвість…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Увечері я чую,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;         як шелестить<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                                 трава.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;У полі тиша – літній день.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Кургани, далі – легіт.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Куди дорога нас веде<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Крізь океани спеки?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Йдемо. Марія у вінку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І я, такий химерний,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;все далі й далі за ріку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що у безмежність верне.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Прийдемо ми? Так, певний я.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А сонце дзвонить в хмарах.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та все біжить, спішить рілля<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та фаркають примари.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;* * *<br></h3><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я тепер покохав город<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;так весняно, як дуб цвіте.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вже не ляже на скроню скоро<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;цей прекрасний безмежний степ.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не піду на стіжки сіна<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і забуду озерну косу,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де ширяв неможливо синій<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;моїх дум і мрій лосунь.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Я тепер не той, що в юність.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Цукроварні духмяна путь<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;одійшла за безбрежні дюни,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що могилами шведськими звуть,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не побачу ніколи, ніколи<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;ні доріжки (на ліс веде),<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;ні поляни, де грають бджоли,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;де горить золотий день.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Це одходить од мене навіки.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Як і младість моя одійшла.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чи не радість? Я знаю тільки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;що то був Чумацький Шлях.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А тепер я кохаю город,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;цей сторожкий трамвайний дзвін.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Він в мені неможливо скоро<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;дорогим димком зацвів.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Отже, вибачте, сизі далі,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;я свій вік доживу й тут…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І співають мені тротуари<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;про далеку прекрасну мету.<br>
<br><br><br><h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;ЕХ ОRІЕNТЕ LUХ [2 - Зі сходу світло (латин.)]<br></h3>&nbsp;&nbsp;&nbsp;Присвята Правобережжю<br>
<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Громи… а може, й не громи?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…вози у північ брукували<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і з’їхали на грунт м’який…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Навіяв вітер тишу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;               …тишу.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І гаснуть блискавиці.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Заколоратурила кольорами веселка,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;закрапала —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                рудий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                     фіолетовий,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                            синій.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І от земля відчула<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;             теплінь крокуючого ранку,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як річці воду в дощ…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;       …кучугури кучугурили там.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;          Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;          струмкує дим.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу горлиця летить —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                   на зяб!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Затріпотіла крилами<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                   на зяб!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А я прозірний вийшов на Полтавську<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                      та на Велику Могилу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Е-гей!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;– Сюди!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;………………………………………………..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Над країною, над пшеничною,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;жовтоцвітною, голубиною,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;піднялись списи<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;димарів.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Та й зашуміла зелена туга —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                            заметушилася.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Пішли по луках перегуки,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;полинула луна.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Аж до самотнього далекого млина<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                                   полинула луна.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А з Криворізького<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                                   та Донецького<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на степи, на поля Запорізькії<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;голоси-гудки, ніби повінь нот,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;та скликали світ під своє шатро.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Чуєш, Дніпре!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…на сході в сум вплелося світло,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;вплелося світло – в сум.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Коса.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                   …кучугури кучугурили там.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;               дим!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…клаптиками, струмочками<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;по голубих полях, з надхмарні,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;забутим спогадом доби архейської<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                         (період гнейсів),<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;клаптиками, струмочками…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;           дим.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…………………………………………..<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми стали на грунт,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;на грунт індустрії-комуни.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(А ви?)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І нас ніхто не переможе.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ми захлинули простір,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;і подих вітру (зі сходу вітру)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;погладив нам долоні.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;(А вам?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                     Ах, бризни, кров,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                     бо ми є ви із іншим змістом!)<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так знайте —<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                     біля жердин горить мета,<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;як діамант в гущавині темряви.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тримаймо стяг міцніш<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                     індустрії-комуни!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Не проза це, а пісня відродження!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Нас не сотні, а мільйони<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;шукають вищих берегів<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                      цивілізацій<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;в різноманітних переливах<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;сопілок різних.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тримайте стяг міцніш<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                          індустрії-комуни!<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;……………………………………<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;І зашумів у лісі потяг…<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;……………………………………<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;То перший був.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;…Галюциную я чи ні?<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;кучугури кучугурили там.<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Зі сходу<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;         струмкує<br>
&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;                      дим!<br>
<br><br><br>