72. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка

23 березня 1845. С.-Петербург



Отамане!

Я сьогодня Петербург покидаю. Буду літом у Таганрозі, то, будь ласкав, напиши до мене, як там шлях найти до твого гнізда. Бо мені дуже треба побачиться з тобою. Я якось оце писав до тебе, та, мабуть, не дійшло. Або запишався, або тобі ніколи, або, може, ждеш півтора року, щоб заплатить мені так, як [я] за твоє сало, ласку і добре слово заплатив. Не згадуй злого, а пом’яни добре і напиши мені хоч де ти живеш, щоб я знав, як долетіть до тебе. Бувай здоров. Отамане, пиши, коли матимеш час, до мене.

В Полтавскую губернию, в Миргородский повіт, в село Мариенское. На ім’я Александра Андреевича Лукьяновича с передачею щирому твоему Шевченкові.



23 март[а]

1845. Академ[ия].

73. Я. Г. Кухаренка до Т. Г. Шевченка

25 травня 1845. Станиця Уманська



Стан[иця] Уманська. 25 мая 1845 года.



Курінний товаришу! Брате!

Тарасе Григоровичу! Із Таганрога дві дороги на нашу Вкраїну, перша: прямо через море байдаками на Єйську косу (як я вже писав тобі); друга – на Ростов і Кущівку (140 верст). Од Ростова до Кущівки приїдеш на ізвощикові, а з Кушівки курінний отаман Моргун, до якого ти прямо і їдь, домчить тебе до мене чим знатиме, бо йому вже сказано. Коли ж їхатимеш на Єйську косу, то питай пана Літевського – той тебе прийме і домчить до мене. Моя резиденція в Уманській, а якщо тут мене не застанеш, то питай мого отютанта (бо тут мій штаб), то і будеш там, де і я. З Таганрога пиши, брате, до мене. Таганрозька трупа грає мій «Побит». Приїзди, будь ласкав, до нас подивитись на тих потомків, котрі два віки різались з ляхами, а третій з черкесами. Нічого більш тобі не скажу, надіюсь балакати побачившись, а до того часу будь здоров, як вода, багатий, як земля: бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву, а я поки світа сонця

Тобі, брате!

Буду щиро слуговати.

Я. Кухаренко.

74. Канцелярії Чернігівського, Полтавського і Харківського генерал-губернатора до Т. Г. Шевченка

8 вересня 1845. Харків



Сентября 8-го дня 1845 года

№ 805

Харьков

Г[осподину] классному художнику, состоящему

при Императорской Академии художеств, Шевченку

Канцелярия Черниговского, Полтавского и Харьковского генерал-губернатора, препровождая при сем к Вам, милостивый государь, сто два рубля шестьдесят одна коп. сереб[ром], за вычетом из них в пользу почт, покорнейше просит Вас выслать на имя ее 34 экземпляра издаваемых Вами эстампов под названием: «Живописная Украина» и уведомить о получении сих денег.

Управляющий канцеляриею С. Танский

75. I. В. Гудовського до Т. Г. Шевченка

22 вересня 1845. С.-Петербург



Санкт-Петербу[рг]. 1845-го сент[ября] 22.



Дай Боже здравствовать,

Тарас Григорович.

Аж ось коли пришлось із Вами побалакать попереду ось об чім. Получив я від Вас двадцять п’ять карбованців, отдав Служинському 35 руб. 60 коп., зовсім розщитавсь, а печатать єму ніколи, дак я ледве отдав Долгову, да не знаю, чи так зробив. Ви мені пишете, щоб прислать 35 екз., дак я щитаю усякий екземпляр із 6-ти картин, дак так і розсилать буду, та ще купив 10 арш[ин] полот[на] по 1 руб. 40 коп. за арш[ин], 12 листов бумаги за 3 [руб.] 50 коп. Посилаю Вам «Дівчину» і кар[тину] Рембранта, да, мабуть би, пропала, якби ми з Карпом не були на іменинах у старухи, глядь, а вона на стіні прибита, да я ледви видурив. Єзучевський і Галуза Вам кланяються. Картина ще не розіграна, я взяв у Єзучевського 30 карб. і оддав Кузьмі, которі ви були виноваті, а останні, – він каже, – чи й зберу, бо обіщаються багато, а дають мало. Я хотів у его попросить для Вашого діла, да якось совісно, у його у хаті усе болізнь – то діти, то жінка, дак і він невеселий. У Григоровича я двічі був, і він обіщався усе зробить як треба. Одіславши до Вас посилку, да розплачусь із печатником. У мене для розсилки нічого не останеться, а у мене своїх нема, є зароблені, да не получив. Коли до присилки од Вас [не] получу, то на свої розішлю. Пришліть карбов[анців] 10. Долгов бере по 10 руб. от сотні картин. Спасибі Вам, що не забули побачиться з моєю матусею і сестричкою. Хіврич Вам низенько кланяється, він гарно рисує, да учиться погано, да ему треба непремінно ходить учиться куди-небудь, щоб давали чубкової. А батько єго чудні чоловік, до мене нічого не пише, а пище стороннім, щоб дивились, за що він гроші платить, та й єго у письмах балує. Попова ще нема у Петербурсі, а Кузьма від нас одійшов до Кунілакіса, да й там не вжився, уже на третю перейшов, нікого не слухає. Григорій Кондратович Вам кланяється, а ми тож перейшли на другу квартиру, живемо собі усяк, а при чарці і Вас згадуємо. Здається, усе. Бувайте здорові, пийте вишнівку, їжте ковбаси, той ми ситі будем. Дуже щирий Вам услужувать.

Іван Гудовський.

76. М. М. Карпа до Т. Г. Шевченка

22 вересня 1845. С.-Петербург



Отамане наш,

Тарас Григорович!

Дуже дякуєм Вам за те, що Ви не забули до нас написать, та й довго ж дожидали від Вас письма, та й така була думка, що, може, Ви про нас забули зувсім, аж ні. Ми Вас дожидали, що приїдете та опять кутю вмісті справлять будемо, та, мо, Ви будете краще від нас бенкетувать. Ми на ква[р]тирі у Матвеева, у того молоденького кацапчика, що Ви колись з ним балакали про теорію ізящних. Зима підходить, та холодно, а топить нічим, про [?] грошей нема. Як будете у Харкові зимувать, то не кажіть Пані Матусі про те, що знаєте про мене, бо Бог що подума. Дудирев ще ходе до нас, ми об Вас часто балакаєм, він приказав Вам низенько кланяться, Кузьма пресвята – теж.

Остаюсь до віку любящий Вас Михайло Карпо.

Та й усі знающі Вас веліли Вам кланяться.