Текст книги "Мама 3.0: хочу i буду! Усвідомлене виховання через любов та прийняття"

Пологи

За нормальної вагітності пологи можуть початися в період із 38-го до 42-го тижня.

Зі свого особистого й досвіду всіх вагітних, яких я зустрічала у своєму житті, я рекомендую родичам, друзям і знайомим говорити термін пологів на місяць пізніше. Наприклад, якщо попередня дата пологів стоїть 1 травня, кажіть 1 червня. Вже краще ви потім назвете правильну дату, ніж житимете з 30-го до 40-го тижня у щоденних розпитуваннях переживателів: «Ну як там?», «Тобі ще довго?», «Переймів немає?», «Коли ти вже, нарешті, народиш?» і т. д. і т. п.

Сигнали про те, що процес пологів розпочався: відійшла пробка, відійшли води, почалися перейми. Можливий як один варіант, так і одразу декілька. Терміново бігти нікуди не потрібно. Поспостерігайте за собою якийсь час. Якщо відійшла пробка – пологи можуть початися і відразу, і через 1—3 дні.

Якщо почалися перейми – засікайте періодичність і наростання. Якщо вони нерегулярні й не збільшуються, це можуть бути тренувальні перейми. Якщо відійшли води та перейми регулярні – викликайте «швидку» і виїжджайте до пологового будинку.

Одразу зазначу, що пологи в лікарні не єдиний варіант. Ви можете народжувати і вдома. Це ваша відповідальність і ваш вибір.

За тривалістю можу зорієнтувати, що фізично й морально готова жінка народжує за 5—10 годин. Звісно, є такі щасливиці, у яких пологи проходять стрімко та тривають лише пару годин. Але в середньому це приблизно 6—8 годин. Коли я була вагітною першою дитиною, я сама собі поставила термін – не більш ніж 6 годин. І так і було, причому обидва рази :)

ЩО ВАЖЛИВО ПАМ'ЯТАТИ ПІД ЧАС ПОЛОГІВ

Можливо, вас підтримає думка про те, що ви підготувалися і знаєте про все, що тут і зараз із вами відбувається, а ваш малюк – ні.

Це ви в курсі фізіологічних періодів, як зараз працює організм, а для дитини це стрес. Безумовно, корисний стрес, адже під час переймів малюк проходить етап розвитку терпіння, а під час потуг – етап розвитку волі. Але це знаєте ви. А він – ні.

Допоможіть йому:

– затискаючись від болю, ви робите собі ще більш боляче;

– статеві губи й губи на обличчі взаємопов'язані – не гримасуйте, розслаблюйте обличчя під час переймів;

– не зосереджуйтеся на болі, зосередьтеся на диханні;

– нехай вам говорять, скільки часу залишилося до закінчення переймів;

– не гайте часу на розмови – вам потрібні сили на потуги;

– якщо час пізній – можна дрімати між переймами.

ПАРТНЕРСЬКІ ПОЛОГИ

Зараз доволі популярно народжувати удвох із чоловіком, рідше з мамою. Такі пологи називаються партнерськими.

Якщо ваш чоловік хоче цього, ви можете народжувати разом, але, будь ласка, не примушуйте його. Це має бути його вибір – допомогти, підтримати, побачити першим свого малюка, взяти його на руки, поцілувати.

Я мала досвід як самостійних пологів (першого разу в лікарні був карантин і партнерські пологи заборонили), так і пологів у присутності чоловіка.

Тут дуже багато залежить від готовності чоловіка та дружини, їхнього характеру, командного духу. Ми весь перший період переймів розповідали одне одному анекдоти і смішні історії, а у другій половині – просто спали між переймами, оскільки було вже за північ і ми втомилися.

Загалом, із чоловіком було весело, він робив чудовий полегшуючий масаж поперекової зони (чого мені бракувало під час перших пологів), надавав величезну моральну підтримку, підбадьорюючи й кажучи, що я «розумниця, молодець», і вираховуючи, скільки мені ще залишилося потерпіти. Від нього ж я почула, що в нас народився хлопчик (в період вагітності ми не знали, хто буде).

Самостійно народити мені теж було нескладно, але компанії чоловіка бракувало. З ним веселіше якось було :)

Ще один нюанс партнерських пологів. Мало хто знає, що народжувати можна не лише з чоловіком або мамою. Насправді – з будь-якою близькою або «комфортною» вам людиною.

І я мала ще один досвід – я була партнером подруги під час її пологів. Чоловік відмовився, мама вже немолода і погано почувалася, а подруга дуже боялася. Аби підтримати її, я запропонувала свою кандидатуру. Готувалася заздалегідь – згадала найвеселіші моменти нашого з нею життя, знайшла купу смішних (і не дуже) анекдотів і маленьких приємностей-сюрпризиків. Все пройшло успішно, і на світ з'явився чудовий Мишко.

Отже, переваги партнерських пологів:

– моральна підтримка (ти все зможеш, ти моя розумниця, у тебе все виходить, лишилося трошки, малюк на півдорозі до тебе, і ще багато чого приємного можна сказати жінці, яка народжує);

– фізична допомога (піднести купу пакетів, які потрібно взяти із собою до пологового залу, подати пляшку з водою, допомогти встати, перейти з місця на місце, зробити масаж тощо);

– контроль ситуації (які ліки дають, для чого, з пакета породіллі або щось своє, які наслідки медикаментів, наскільки вони потрібні – адекватний лікар завжди прокоментує необхідність застосування тих чи інших ліків).

ЩО ЩЕ МОЖЕ БУТИ В ПОЛОГОВОМУ БУДИНКУ

Підготуйте себе морально, що ви можете виявитися далеко не першою породіллею на сьогодні у свого лікаря й акушерки, тому не факт, що отримаєте максимум необхідної уваги.

На жаль, не виключено, що вам можуть нагрубити або проігнорувати (може, і ні, розраховуйте на краще, але будьте готові й до таких варіантів).

Часом необхідно вимагати уваги, нагадувати про себе.

У пологовому залі може бути прохідний двір, але ніхто не звертатиме уваги на ваш зовнішній вигляд, тобто забудьте, що ви в негліже, можливо, з немитою головою, у короткій сорочці. На це ніхто не дивиться – так ТРЕБА.

Легких вам пологів!

Нова роль

Я стала мамою

Любов, що переповнює та накриває з головою, у новій ролі стане щастям…

Ви дістали нову роль? Вітаю! Давайте розглянемо, що на вас чекає.

Доволі важкий найперший тиждень після народження (ніхто, і навіть ви, – І ЦЕ НОРМАЛЬНО! – не знає, що з ним робити).

Далі складний взагалі весь перший місяць (ви звикаєте одне до одного, вчитеся хоча би приблизно розуміти малюка, доглядати за ним).

Потім вам головне пережити перші три місяці (усі звикання, газики, налаштування ГВ та інше).

Ну, якщо перші три місяці позаду, то до шести вже трошки лишилося: перші перегортання, падіння – будьте обережні! Якщо треба відвернутися/відволіктися – вже краще покладіть дитину на підлогу, звідти точно не впаде.

Шість місяців минуло? Тепер чекайте року. Вчіться повзати, ходити (в цей час потрібно постійно стежити, щоб малюк не з'їв чогось непотрібного з підлоги, бажано не облизував ніжки стільців-диванів, не розбив собі лоба під час падіння).

Рік? Хі-хі – наступні етапи постійної пильності мами. Стежити за плитою, гострими/ріжучими/колючими предметами, вигадувати розваги, говорити з ним про все («що бачу – про те співаю»), аби збільшувати його пасивний словниковий запас, тощо.

Потім дитячий садок – а там адаптація, хвороби, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова – і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною.

Ой, а там школа – і знову адаптація, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова – і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною :)

А десь посередині школи – перехідний період.

А після школи…

Отже, ви зрозуміли, що це на все життя? Ви тепер завжди матимете привід для хвилювання. АЛЕ!

 
Якщо ви навчитеся правильно оцінювати те, що відбувається, адекватно сприймати навколишні обставини і працювати з наслідками, то хвилювання не буде. Ви просто «працюватиме з наявною ситуацією».
 

Так, з дитиною часом нелегко. Але не фарбуйте це «нелегко» відразу в чорний колір. Вам важко? У цьому не винна ані ваша дитина, ані чоловік, ані батьки. Це:

– ваше ставлення до ситуації або життя загалом (і у ваших руках це змінити);

– вам бракує проактивної життєвої позиції (це теж можна розвинути в собі).

Насамперед ПРАЦЮЙТЕ НАД СОБОЮ. І тоді ви станете не лише адекватною мамою, а і прикладом для своєї дитини та інших членів сім'ї: у них не залишиться інших варіантів, окрім як іти за вами.

Адже в них перед очима щаслива, любляча мама, в якої світяться очі й на обличчі усмішка. А до таких тягнуться не лише рідні, а й інші хороші та щирі люди.

Насолоджуйтеся, ловіть кожен момент – він неповторний!

Народження – диво нашого світу

Народження дитини для мене – диво. Досі незбагненно, наскільки точно все продумала природа. Всі процеси й механізми. Будь-який неакуратний рух, що повторюється, може все зіпсувати або поламати.

І якщо материнство – це чудо, то мама стає феєю, яка може бути доброю, а може – злою. І тільки вам вибирати, якою феєю ви станете.

Чи хочете ви використовувати свою чарівну паличку як батіг? Змушувати дитину прибирати, складати речі, вмиватися; кричати на неї, коли вона щось розлила або розсипала?

Або ви підете за ЇЇ природою й підтримаєте в бажанні вчитися наливати, пересипати – і створите для неї навчальний простір, де не страшно насмітити й можна відточувати свої навички аж до досконалості?

Створите розклад, де в картинках (або її власних фото) буде викладено розпорядок дня.

Організуєте середовище, де кожна річ матиме своє місце, і покажете її дитині. І тоді її внутрішня тяга до порядку допомагатиме розставляти все по місцях. Адже діткам до трьох років порядок життєво необхідний.

Не помічали, що часом можете поміняти місцями лише кілька дій вранці (наприклад, почистили зубки, а потім застелили ліжко, коли зазвичай робите навпаки), і малюк вже нервує або не в настрої?

А як карапуз старанно зачиняє дверцята шафи, якщо ви раптом забули це зробити, або поправляє постілки? Його внутрішня гармонія підказує, що так треба зробити. А ми, батьки, часто не підтримуємо прагнення малюка й чинимо так, як нам просто зручно. Часом простіше накричати, ніж дозволити йому зробити крок до власної самостійності.

«Дитина здатна побачити цілий світ у краплі роси».

М. Монтессорі

Але ж ми хочемо бути добрими феями. Так давайте вчитися!

Бажана дитина – це чудо. Вчіться за нею просто спостерігати й підтримувати.

Мамине тепло

Мамине тепло – найцінніше для маленького створіння. Відчуваючи його, дитина знає, що в безпеці. Починаючи повзати, вона поступово вчиться бути якийсь час без цього тепла, але не виходить за рамки комфорту – мама має бути в зоні видимості.

З кожним днем маля відповзатиме все далі й далі, але водночас неодмінно має бачити маму. Навіть якщо тимчасово зникне з очей – не переживайте, мине кілька хвилин і малюк повернеться. Йому треба знати, що ви нікуди не ділися. Це його базова потреба до трьох років – все має бути стабільно.

Малюк лише вчиться запам'ятовувати розташування кімнат і відрізняти їх одну від одної (це – батьківська, а це – моя, тут я їм, а тут – граю).

Інша базова потреба – порядок і розпорядок. Якщо ви вийшли з кімнати й не вимкнули за собою світло, хоча зазвичай так робите, – він протестуватиме капризами. Якщо переставите меблі – теж може відреагувати невдоволенням.

Як усе в нашому світі вимірюється коливаннями – день і ніч, зима й літо, серцеві ритми, – так і дитині потрібні ці чергування – сну і відпочинку, веселої гри і спокійного читання.

Кожен малюк унікальний – спостерігайте за своїм. І ви помітите його особистий режим. І нехай він залишатиметься таким нетривалий час – спостерігаючи, ви зможете підлаштуватися під новий, а потім під наступний новий і т. д.

Завдання мами – стати гнучкою, приймати будь-яку поточну ситуацію, аналізувати, підлаштовуватися і, в разі потреби, розв'язувати її.

Якщо дитина вередлива:

– ми приймаємо її такою тут і зараз;

– даємо їй бути такою;

– аналізуємо: чи ріжуться зубки, чи змінюється погода, чи приїжджав хтось у гості тощо;

– не дратуємося;

– намагаємося мінімізувати втрати балансу: вкладаємо спати, відволікаємо на щось спокійне, шукаємо свої варіанти, які працюють тільки з вашою дитиною.

Дуже часто трапляється, що причину капризів мама може зрозуміти лише за кілька днів, коли прорізався зубок, змінилася погода, піднялася температура й малюк захворів.

 
ПАМ'ЯТАЙТЕ: аби адекватно реагувати на вередування малюка, мама сама має бути в ресурсному стані.
 

Як цього добитися? Виділяти час виключно на себе. Хоча би 30—60 хвилин на день залишатися із собою наодинці. Постарайтеся знайти час і наповнювати себе щодня. І тоді ви зможете віддати родині стільки любові, скільки їй потрібно.

В останньому розділі цієї книги буде наведено найрізноманітніші варіанти наповнення себе. Я пропоную безліч можливостей як для мами немовляти, так і для мами, у якої дитина в садку або школі. Обов'язково візьміть ручку й папір, коли його читатимете, і виписуйте все, що вам відгукується, а також нові ідеї проведення часу, які спадають на думку.

 
Зрозумійте, що добру маму для дитини до снаги зробити тільки ВАМ :)
 

«Погана мама»

Коли жінка дізнається, що скоро в сім'ї з'явиться первісток, вона починає навчатися. Зараз є море журналів, книг та інформації в Інтернеті, у якій часом можна запросто потонути.

І дуже часто там пишуть, що мама завжди все знає про свою дитину, відчуває її потреби, безумовно любить її із самого моменту зачаття. Так ось – я би посперечалася :)

Я вчу мам, що кожна з вас – індивідуальна. І так, безсумнівно, є відсоток жінок, які із самого початку люблять своїх навіть ще не народжених малюків, а потім, після народження, дійсно за тональністю плачу можуть легко сказати, чого саме хоче її немовлятко.

 
АЛЕ! Більшість мам цього НЕ ЗНАЄ – і це НОРМАЛЬНО.
 

Це нормально, якщо всю вагітність вам просто цікаво, як усе розвивається.

Це нормально, якщо після народження ви не відчуваєте всепоглинаючої любові до вашого карапузика, який сопе чи кричить.

Це нормально, якщо ви не знаєте, чому він гірко заливається сльозами.

Це все приходить із досвідом, якого у вас поки що немає. Але обов'язково буде!

Зі свого досвіду можу сказати, що моя всеосяжна любов до першої дитині прийшла з першою її свідомою усмішкою. До цього я металася між погодувати/покупати/надягти памперс/ще купа всілякої рутини, яка забирала весь час, бо я тільки вчилася. А другу дитину я любила відразу, оскільки вже всі дії виконувалися на автоматі і я просто розслабилася, насолоджувалася життям і спостерігала…

Дозвольте собі хоча б раз на день розслабитися і просто поспостерігати за малюком. Забудьте про прання/прасування/прибирання/готування/купу всього ще й насолоджуйтеся. Ви ж не можете бути певні, що цей чудовий період повториться? Так, можливо, він складний для вас. Але він НЕПОВТОРНИЙ! Пам'ятайте про це щохвилини.

Ще один момент, з яким я постійно стикаюся, – наша невпевненість у собі. Багато хто з мам переживає, що вони «погані», що в інших усе виходить відмінно, а в них – ні. Вони не встигають і хорошою дружиною бути, і доброю господинею, і букви освоювати з малюком, і цифри, і англійську з ним учити, і китайську. Звісно, я перебільшую, але впевнена, що кожна друга моя читачка подумала, що це про неї.

Так ось.

ВИ НАЙКРАЩА МАМА ДЛЯ СВОГО НАЙКРАЩОГО МАЛЮКА.

Дитині потрібні ваші любов і щастя в очах. Впевнена, що здоровий психоемоційний клімат у родині набагато важливіший за вміння читати у три роки.

Кожна дитина розвивається відповідно до свого внутрішньо закладеного розкладу, і найкраще, що ви можете зробити, – просто спостерігати, чого вона прагне, і давати їй це робити.

А для того, аби піти від нав'язливої ідеї, що ви «погана мама», вчіться позбавлятися почуття провини. Вашій дитині потрібна щаслива мама, правда? Вчіться наповнювати себе, не ставте бажання малюка вище за свої. Ви теж людина із власними потребами.

Баланс, гармонія, взаєморозуміння, можливість сказати партнеру про те, що вас турбує, без наслідків неприйняття – ось що сприятиме щастю вашої родини.

Одна з ідей, у яку я глибоко вірю, – це те, що діти з'являються в нашому житті для того, щоб НАМ було кого любити, щоб ми реалізували свої потреби.

Вони любитимуть СВОЇХ дітей і житимуть для них. Ніхто нікому нічого не винен!

Все, що ви робите для них, – це насправді для себе. ВАМ ТАК ХОЧЕТЬСЯ, а не їм. Якщо робити для них, потрібно питати – а їм це потрібно? І я зараз кажу не про тридцятирічних дітей – хоча їх це теж стосується :) – я говорю про малюків.

Вам хочеться покатати дитину на гойдалці – запитайте її: «Хочеш покататися?». Можливо, маляті буде цікавіше побігати (реалізувавши у такий спосіб свою природну потребу в русі), а нам деколи так лінь це робити.

Так ось, дорогі матусі, піднімаймо свої п'яті точки :)

Шукаймо плюси:

– підтягнуте тіло;

– хороша робота серцево-судинної системи;

– відмінний настрій (особливо якщо думатимете не у ключі «ну як же я не хочу бігати за ним», а «ну я тебе зараз яаааак наздожену, яааааак закусаю-зацілую»);

– ДИТИНА ЩАСЛИВА!

Дитячий сміх – це найкраще лікування будь-якого поганого настрою мами. Тільки потрібно навчитися включатися. Звісно, якщо ви хочете побути у своїй печалі/злості/якомусь іншому негативному стані ще день-два – це ваш вибір. Але НАВІЩО?

ЛЮБІТЬ СЕБЕ! У вас лише одне життя, і не варто марнувати довгі його години на печаль, адже тоді на радість залишиться зовсім небагато. Ви про це думали?

Навчайте дітей говорити: «Мені не подобається», і так само розповідати про свої уподобання, а себе – зупинятися.

У моєму дитинстві мама грала зі мною в «лоскоталки» стільки, скільки хотілося їй. І навіть коли я просила її зупинитися, вона в азарті цього не чула.

Я дуже добре запам'ятала ці моменти й перенесла їх у своє життя тим, що насамперед навчила дітей говорити: «Стоп. Мені не подобається». Це хороший знак для мене, що я загралася і треба пригальмувати.

Мама вчиться

У цьому розділі я поділюся з вами тією інформацією, яка прийшла в моє материнство й так чи інакше допомогла мені. Завдяки їй я розв'язала конкретні питання, які на той момент стояли переді мною.

Мені дуже хочеться надихнути вас ніколи не зупинятися в пошуку відповідей. Читайте видання, які сподобалися, стрічки ФБ, підписуйтеся на розсилки цікавих авторів, відсівайте непотрібне.

Щойно почнете думати над виконанням завдання, яке стоїть перед вами, – чи то привчання до горщика, чи то питання емоційного виховання або щось іще, – інформація почне надходити з усіх боків.

Все, що вам потрібно, – зібрати її, проаналізувати і згенерувати СВОЄ індивідуальне рішення, з огляду на потреби ВАШОЇ дитини й можливості ВАШОЇ сім'ї.

Зараз навколо нас мільйони можливостей відвідати лекції, вебінари, майстер-класи, тренінги психологів, педагогів, коучів, які працюють із батьками.

Використовуйте ці можливості!

Безоцінкове судження

Багато хто з психологів та просунутих педагогів виступає проти оцінювання дитини. Чому? Оцінка завжди суб'єктивна. Люди порівнюють одного малюка з іншим, виділяючи здібності «найкращого» й занижуючи можливості (не зважаючи на потенціал) іншого.

Якщо ваша дитина ще маленька, ви маєте всі шанси створити для неї правильний вектор розвитку й підготувати до того, щоби до старшого віку вона мала гарну самооцінку й не залежала від балів у школі та чужих суджень.

У нашій родині ми вчимо дітей не оглядатися на інших. Якщо подобається чийсь результат – прагни його, але не обов'язково робити точнісінько як інша людина.

ЗАВЖДИ ПОРІВНЮЙ СЕБЕ СЬОГОДНІ ІЗ СОБОЮ ВЧОРА

Вчора ти не вмів стояти на голові, а сьогодні в тебе прекрасно виходить. Вчора стрибав із другої сходинки, а сьогодні з четвертої.

І, звичайно, хвалити (як і лаяти) важливо не саму дитину, а її конкретні дії. Саму ж дитину необхідно схвалювати. Але ми так звикли до похвал типу «Розумниця!» і «Молодець!», що часом на думку не спадає абсолютно нічого нового. Нижче я наведу фрази, які ви можете використовувати у спілкуванні зі своїм малюком.

У нашій родині цей список висить на видному місці – щоб тато теж користувався потрібними фразами :) І хоча зараз ми його знаємо майже напам'ять, спочатку дуже часто до нього зверталися.

Фрази, які можна використовувати в розмові з дитиною і для похвали:

Дивовижно!

Разюче!

Відмінно!

Дотепно!

Я знала, що тобі це до снаги!

Прекрасний початок!

Фантастика!

Дуже ефектно!

Просто диво!

У мене так не вийшло б! (але тільки якщо це дійсно правда)

Дуже ясно!

Як у казці!

Я пишаюся тим, що тобі це вдалося!

Класно!

Приголомшливо!

Тут мені без тебе не обійтися!

Навчи мене робити так само!

Ще краще, ніж раніше!

Ти сьогодні багато зробив!

Щодня у тебе виходить дедалі краще!

Сказав здорово – просто і ясно!

Це зворушливо до глибини душі!

Працювати з тобою просто радість!

Мені дуже важлива твоя допомога!

Незабутнє!

Я просто щаслива!

Грандіозно!

Я тобою пишаюся!

Прекрасно!

Вітаю!

Чудово!

Це якраз те, що потрібно!

Дивно!

Ти в цьому розібрався!

Здорово!

Ти на правильному шляху!

Ну й те, що ми говоримо дуже часто просто так:

Я люблю тебе!

Ти мені потрібен саме такий, який є!

Ми дуже чекали на тебе!

Ми вдячні, що ти обрав нас і став нашим сином!

Для мене важливо все, що тебе хвилює, тривожить і радує!

 
Любіть свого малюка просто так, обов'язково схвалюйте його через похвалу його дій, вчіть порівнювати себе із собою вчора. І тоді він буде впевнений у собі і своїх діях, а його самооцінка не буде занижена :)