Книга: Собор - Олесь Гончар

Добавлена в библиотеку: 23 февраля 2016, 01:04

Автор книги: Олесь Гончар

Жанр: Иностранные языки, Наука и Образование

Возрастные ограничения: 12+
Язык: украинский
Язык оригинала: русский
Размер: 520 Кб

Комментарии [1] |
Просмотров: 10503 |
- 0
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
0 Оценок: 0

сообщить о неприемлемом содержимом

Авторские права соблюдены

Описание книги

«Собор» Олеся Гончара – символічно-філософський роман, для якого характерна сюжетна насиченість і драматизм***. Уособленням гуманістичних ідеалів і людяності є у творі головні герої – закохані Микола і Єлька, автор протиставляє їм ницість і споживацтво інших героїв, закликаючи людей «берегти собори душ своїх». Світову славу письменнику принесли романи «Собор», «Прапороносці», «Тронка», «Берег любові», «Людина і зброя», повісті «Бригантина», «Далекі вогнища, новели «Модри Камінь», «За мить щастя». Олесь Гончар – видатний український письменник, автор соціально-психологічних та філософських романів, повістей та новел.

Последнее впечатление о книге

mavka_mo:
7-08-2020, 16:12

Кожен український твір схожий на інший, так мені здавалося. Милозвучні слова, навіть у злодіїв. Трагізм і мальовнича природа.
Я так би не взялася за книгу якби не дві обставини.

Ещё

По-перше, книга входить до світового списку "1001 книга, яку варто прочитати перед тим як помреш", і по-друге, радянська влада забороняла її.
Отож.
Життя Зачіплянки і металургів міцно поєднанні, і не дарма. Село - соціум, а металурги як символ атомної епохи. Як гостро відчувається поганське ставлення керівництва до людей. Головне, виробництво!
Наскрізьною лінією є Собор. Як архітектурна пам'ятка, але ще як стержень душі в кожному з нас.
Вічне питання: хто ми? Чи чадіємо чи іскримо. Чи залишимо щось після себе або ж залишимо землю пустоцвітом. Чи зробимо щось величне рівне Собору.
Хоча, відчувається негативне ставлення до релігії (не дивно), акцент робиться на людській душі, яка вище всього.
Нотки іронії в Орлядченка це щось, особливо його діалоги з Вірунькою.
Я не любитель аж занадто довгих описів природи і подій, але часом в книзі дуже влучні порівняння.

Коли земля засинає, і згасає вир денних клопотів, і дипломовані філософи вже сплять, - сторожі, ці невідомі нічні мислителі, заступають на свої вахти, виходять в океани роздумів, і зорі задають їм свої нічні питання.

Цікаво автор поєднує Собор і минулі часи, цікава історія про Нестора Махно.
Любовна лінія просто прекрасна. Микола Баглай - український містер Дарсі. Коли він прийшов на засватини Єльки і Лободи, його коротке речення: "можна вас на хвилинку?". Я вся трепетала.
Людські пороки, висміювання. І чому люди такі злі? Як накинулись на бідну дівчину.
Загалом, прекрасні діалоги. Але часом здавалися мені занадто художніми.
І перемикання подій, я часом не розуміла: хто, де, чому?
А так. Твір вартий уваги.

Свернуть

Остальные комментарии

Читать

Читать книгу "Собор" Олеся Гончара

Правообладателям!

Это произведение, предположительно, находится в статусе 'public domain'. Если это не так и размещение материала нарушает чьи-либо права, то сообщите нам об этом.

Український письменник радянських часів, літературний критик, голова Спілки письменників України, академік НАН України, громадський діяч, Герой України і всі ці звання має один із улюблених моїх українських письменників ХХ сторіччя - Олесь Терентійович Гончар. Олесь Гончар має також безліч премій, він є першим лауреатом республіканської премії імені Тараса Шевченка, свого часу став лауреатом Сталінської премії. А зараз, у сучасні часи, засновані престижні премії імені Олеся Гончара. Стиль творів Гончара характеризується, як лірично-романтичний стиль. У 1968 році з’являється роман «Собор», який суспільство сприйняло дуже критично. Роман було заборонено друкувати, він вийшов у світ після двадцяти років його написання. Собор у романі є уособленням найвищих людських цінностей, незважаючи на часи, труднощі, зміни у побуті і світогляді, бо це є і буде завжди залишаться основою людського буття. Герої О.Гончара мають насамперед чистоту почувань, людяність, вміння віддати себе справі, любові до рідної землі та бажання зберегти її красу. Адже селище живе, не звертаючи уваги на історичну пам’ятку, але розуміє, що, втративши її, втратить щось неймовірне у своїй душі, тому зразу стає на оборону свого собору.

Цитировать

WonderWolf:
1-11-2018, 01:30

Об авторе изначально был совсем не осведомлён, в школьную пору его творчество прошло мимо меня и, приступая к прочтению, ожидал производственного романа, который был столь популярен в советское время.

Ещё

Но я ошибся и несказанно этому рад. Несмотря на то, что роман о металлургическом городке, описываются не трудодни рабочих и не политические агитки из серии: «Нужно страну поднимать».

Центральным героем, если можно так выразиться, выступает собор. Вокруг него протекает жизнь обычных людей, разворачиваются драмы целых поколений. Большинству жителей он безразличен, является складом корма для животных. Вот его уже и местный чинуша планирует снести и построить шашлычную с базаром и что характерно, на защиту собора встают лишь единицы. Действия чиновника понятны, он карьерист, живет сегодняшним днем, для него в жизни существует только собственно «Я», но почему безучастным остается народ для меня загадка. Еще один пример из романа. В городе располагается множество вредных предприятий, из-за которых постоянно болеют и рано умирают местные жители, но продолжают обслуживать заводы. Понятное дело, они зарабатывают себе на жизнь, пускай и короткую, но никто, кроме одного из героев не выступил за установку фильтров. Затем в пруд сливают химикаты, вся рыба дохнет, по сути это экологическая катастрофа, но народ молчит. Да, после приезжает какая-то проверка, говорит «Ай-яй-яй», машет пальчиком и предлагает установить эти самые фильтры. Вовремя, ничего не скажешь.

Поднятая автором проблематика на сегодняшний момент актуальна более чем когда-либо. Миром правят жадные до власти и денег люди, борцам за справедливость затыкают рты или полностью их игнорируют. Возможно, в следующий раз, когда кто-то один выступит в защиту природы или культурного наследия, этого человека стоит поддержать. В противном случае однажды мы рискуем проснуться среди сплошных шашлычных и базаров в смоге полнейшего безразличия.

Свернуть

Eiliant:
28-06-2018, 10:05

Это специфический роман. Не то чтобы он слишком тяжел для читателя. Специфика — в стиле произведения. Неспешное развитие повествования перемешано подробными описаниями судеб героев, отвлечёнными рассуждениями на различные этические темы.

Ещё

altavist_A:
7-12-2017, 14:42

Ну, во-первых и в самых главных, я нашла себе еще одного любимого писателя, Олеся Гончара. Очень люблю советскую прозу, и, оказывается, я долгое время ходила мимо такого замечательного автора.

Ещё

Odette_Moire:
27-12-2016, 18:08

"Соборы душ своих берегите, друзья... Соборы душ!.." Для меня показателем "хорошести" книг заключается в том, что, даже если я читаю книгу с перерывами, мне хочется как можно скорее вернуться к ней и продолжить чтение.

Ещё

"Собор" как-то незаметно захватил меня с первых страниц, околдовал, что ли, заворожил поэзией природы, человеческих чувств и мыслей. На страницах романа мне встретились замечательнейшие в своей простоте и возвышенности нравов Микола и Иван Баглай, Елька, Изот Лобода. Каждый полюбился, каждый запомнился, к каждому прониклась искренней симпатией - к этим прекрасным людям, тонко и глубоко чувствующим красоту природы, красоту человеческого труда и человеческой души, к людям - сыновьям и дочерям своей земли, в сердцах хранящим память веков, наказы и вольный дух предков. С каким-то почти трепетом я читала о соборе, и плакать хотелось, когда надругивались над этой святыней, когда с особым цинизмом обсуждали снос собора и постройку общественного рынка на его месте. Понравились мне многие мысли: о любви, о назначении человека, о человечности, о людях новой эпохи, готовых лишь к разрушению якобы во имя благоустроенной жизни, не предлагающих ничего взамен. И невольно провелись страшные параллели с революцией... После книги осталось ощущение легкой задумчивости, ибо подумать действительно есть над чем. Это нужно читать, это важно читать, об этом стоит размышлять и говорить.

Свернуть

kirazabolela:
26-01-2015, 02:09

В книге идет о начале 60-х годов ХХ века. Украинская бытность. Зачиплянка- город возле Днепра. Город великих металлургов, добытчиков черного золота.

Ещё

etapoid:
20-06-2014, 12:40

Любимый роман по укр. лит со школьной скамьи. Еще тогда, он поразил меня значительностью и патриотичностью, я поражалась тому, что Гончар сумел в образе собора передать историю многострадального народа.

Ещё

Inkvisitor666:
24-01-2014, 00:45

Ось,давно хотів прочитати знаменитий "Собор" Олеся Гончара і нарешті я це зробив.Ось які твори треба читати за шкільною програмою,ось вони зразки української літератури,що достойні бути на одному рівні із найвідомішими світовими шедеврами.

Ещё

Твори Гончара - це переконлива відповідь усім скептикам,які з сумнівом поглядали на усю українську літературу. Тому я буду продовжувати пошуки дійсно великих українських авторів,що можуть своїми творами затьмарити найкращих світових літераторів! Спершу розглянемо роман "Тронка",що передує у змісті цього збірника.Звісно цей твір не викликав у мене такого ж захоплення,як величний "Собор",але все рівно змусив пірнути у вир різноманітних емоцій та почуттів.Як на мене,то по суті тут не має єдиного сюжету.Цей роман така собі нарізка різноманітних епізодів із життя людей з одного степового колгоспу.Хоча тут можна виокремити основну любовну лінію,але є багацько глав,які у неї ніяк не вплітаються,особливо трагічна історія командира полігону.Але крізь усі ці різноманітні моменти (щасливі і не дуже) людського буття виникає чітка окреслена фігура досить яскравого персонажа - степу!Ох,ця дивна романтика степу та широкого блакитного неба.Степовий український колорит - це така собі "фішка" роману "Тронка",яку може зрозуміти лише дійсно поетична душа. Що ж до "Собору",то мені здається - це один з найкращих творів у всій українській літературі.Справжня скарбниця неперевершених цитат та мудрих думок.Неймовірний,за філософським наповненням,твір,де засуджується духовна ницість та моральна деградація.Твір,де творець отримує гору над руйнівником.Твір,що зберігає собори людської душі! Зробивши підсумки з цих двох творівя побачив в особі Олеся Гончара справжнього мрійника та романтика доби,коли людство зробило величезний технологічний крок и вже було готове ледь не до космічних колонізацій.Людина,яких тоді було багато,але завдяки своїй поетичній душі він зміг огорнути усі ці мрії неймовірною романтичною атмосферою,яка змушує ще вірити в людство.

Свернуть

adel-dream:
29-10-2012, 15:54

В Зачиплянке уже много лет стоит заброшенный собор, судьбой которого немногие жители села интересуются. Но как только стал вопрос о сносе собора, односельчане грудью встали на его защиту.

Ещё

kodak_a:
9-01-2012, 13:24

Роман "Собор" Олеся Гончара - это роман рассуждений, роман вопросов, роман, которым автор побуждает читателя искать ответы на вечные вопросы: как быть настоящим, как быть духовно богатым, как самосовершенствоваться и т.

Ещё

Книга: Собор - Олесь Гончар

Автор книги: Олесь Гончар

Жанр: Иностранные языки, Наука и Образование

Комментарии

Добавить комментарий

Популярные книги за неделю

Жанры библиотеки

Популярные серии книг

По году издания

Рекомендации

Книга: Собор - Олесь Гончар

Автор книги: Олесь Гончар

Жанр: Иностранные языки, Наука и Образование

С этой книгой скачивают:

Комментарии

Добавить комментарий

Популярные книги за неделю

Жанры библиотеки

Популярные серии книг

По году издания

Рекомендации