Книги издательства Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Жанр: Зарубежные детективы, Зарубежная литература
Середина XVIII века. В одной из провинций Франции появилось существо, которое повергло в ужас все население. О подробностях его расправы с женщинами и детьми говорят шепотом, ибо от них стынет в жилах кровь. Слухи о Звере дошли до Парижа, и король Людовик XV приказывает уничтожить кровожадного монстра. Но в каждой игре свои правила. Кому удастся обезвредить Зверя? Красавцу шевалье де Фронсаку, его другу индейцу, который знает язык волков, или загадочному однорукому графу де...
Жанр: Зарубежные приключения, Приключения
«Кодекс Люцифера» – самая могущественная книга на земле, плод, украденный с древа познания. Папа Урбан VII находит ее в тайном архиве Ватикана, но фолиант оказывается лишь копией. Значит, в чьих-то руках находится оригинал, с помощью которого можно вызвать конец света… От пережитого потрясения Папа умирает.
И тогда книгу принимаются искать монахи, кардиналы, императоры, алхимики и многие другие заинтересованные во всемирном...
Жанр: Литература 19 века, Классика
+12
В одному з найпопулярніших творів відомого англійського письменника розповідається про пригоди хороброго і винахідливого юнги Джима Гокінса під час пошуку піратського скарбу на загубленому в морі острові, про людську доброту і справжню чоловічу дружбу. Для дітей середнього шкільного...
Жанр: Зарубежная классика, Зарубежная литература
+16
Дружина халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця, – Настя Лісовська, відома в історії під величним іменем Роксоляни, полонила уяву не одного покоління українців. Ось і наш видатний земляк Осип Назарук захопився яскравою постаттю Роксоляни й 1930-го року надрукував цікавий роман, який, на жаль, був заборонений на багато десятиліть і тільки зараз повертається знову до читача. Саме за мотивами Назарукової «Роксоляни» 1996-го року режисер Борис Небієридзе створив блискучий багатосерійний фільм – перший український серіал в нашій історії.
Усі права застережені. Жодну частину цієї публікації не можна відтворювати, зберігати в системі пошуку інформації чи передавати в будь-якій формі будь-яким способом – електронним, механічним, ксерокопіюванням або іншим способом – без попереднього письмового дозволу...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
+16
Нового роману від Юрія Андруховича чекали вже давно, дехто навіть і чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не сподівався такого незвичного Андруховича – хіба тільки ті, хто усвідомлював, що виводити Андруховичеву прозу треба вже не так від бубабістської трилогії, як від "Центрально-східної ревізії" – строгого, піднесеного й скорботного роману, замаскованого під "есей". Окремі фраґменти "Дванадцяти обручів", опубліковані в "Потязі" та "Критиці", тільки збивали з пантелику: лишаючи загальне враження невластивого Андруховичу письма, вони, водночас, були надто різними, аби через ці дві точки отак просто пройшла пряма уявлюваного роману. Тлумачити нову Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його ігрові та постмодерні твори. Вона виразно менш складна і складена, натомість прозоріша й самодостатніша, себто не настільки інтертекстуальна (хоча таки інтертекстуальна), не настільки філологічно залежна (хоча таки залежна), не настільки потребує продовження й доконання в лабиринті схолій і ґлос (хоча таки потребує). Оповіддю тут керує не беззастережна логіка карнавалу, люба молодому й веселому "деміюргові", і не витончена логіка лінґвістики, звична вченому укладачеві антологій, а скептичний і парадоксально іронічний патос зрілого поета, мандрівника світами, розвідника потаємних надр Центральної і просто Европи, який прискіпливо ревізує самі підвалини і цілий фундаментальний лексикон колись баґательного і несуперечливого бубабістського парадизу. Із тієї тотальної ревізії якось непомітно та безпомильно висновується тотальна невідворотність смерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої. Для епікурейця Андруховича висновок не сказати б геть зовсім неочікуваний. Зрештою, щойно він закінчив пере(у)кладати свою антологію американської поезії, а хіба О'Гара чи Ешбері не саме цього (хоча не тільки цього) навчають? Ця проза смертна онтологія, власне, і є глибинним сюжетом оповіді, найголовнішим рушієм химерного наративу, і його головним героєм – поруч із іншими дійсними й удаваними постатями, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Антоничами, Орфеями – є така собі тлінна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потягом між Сучавою та Бухарестом, іде собі на південь і трохи на захід, аж раптом усвідомлює, що подорож ця – "ніщо інше, як епілог. І тому цей потяг – центральноевропейський, ці кукурудзяні та соняшникові поля за вікном – Румунія, ці сміттєзвалища навколо бетонних почвар – Циганія, а ця нескінченна гориста смуга на обрії – Карпати. Але хто в такому разі цей єдиний у всьому вагоні пасажир, цей...
