Жанр: Публицистика: прочее, Публицистика
Яшико Сагамори – журналист, постоянный автор еженедельников «Новое русское слово» и «Форвертс», пишущий главным образом о проблемах Ближнего Востока. Наряду с известным американским политологом, журналистом и исследователем Дэниэлом Пайпсом, Яшико Сагамори защищает достаточно консервативный и в то же время рациональный, взвешенный подход к теме ближневосточного конфликта. В настоящий сборник вошли статьи за 2005 и 2006...
Жанр: Иронические детективы, Детективы
У нее слишком крутые клиенты, и потому она не смеет никому рассказать о том, что видит и знает. И она пишет дневник онлайн – о магических обрядах, о своих товарках-ведьмах, и о том, что порой следовало бы и на себя карты бросать. Если б знала она, где соломки подстелить – не гонялась бы за ней вся городская братва, стремясь отомстить за смерть вождя.. И одна у нее надежда – на помощь давно погибшего любимого, вот только помнит ли он ту, ради которой...
Жанр: История, Наука и Образование
Кто из нас в детстве не видел в хрестоматии по русской литературе репродукцию картины В. Васнецова «Богатыри»? Сильные и величественные, сурово глядят они вдаль: не посягает ли враг на землю русскую...
Оказывается, мы многого не знали. И того, что Илья Муромец, Добрыми Никитич и Алеша Попович – не просто фольклорные персонажи, а реальные люди, герои, по первому зову встававшие на защиту Отечества. И того, что сражались они не только со сказочным Змеем-Тугарином и Соловьем-Разбойником. И того, что были и другие, о ком почему-то молчат былины.
Эта книга – увлекательное чтение о настоящих русских богатырях, коими не оскудевала наша земля и, будем надеяться, не оскудеет...
Жанр: Фэнтези
Вы – студент, внезапно унаследовавший от богатого дядюшки СТАРИННЫЙ ЗАМОК? Погодите радоваться! Замок-то вам достался – С ПРИВИДЕНИЯМИ! С ВЕДЬМАМИ! С ОБОРОТНЯМИ! И вообще – с таким количеством прислужников Зла, что всех и описать-то невозможно! Ах, наплевать вам и на армию Тьмы? Тогда вы просто еще не представляете, КАКИЕ испытания выпали на долю героя иронической фэнтези «Золотарь»! Не представляете? Прочтите – и...
Жанр: Историческая литература, Современная проза
Книга «Тайная военная разведка и борьба с ней» Н.С.Батюшина в России издается впервые. Николай Степанович Батюшин стоял у истоков создания отечественной разведки и контрразведки. Он увлекательно, образно, с большим знанием дела, с приведением интереснейших исторических фактов рассказывает о деятельности спецслужб, их значении, задачах, видах и методах...
Жанр: Научная фантастика, Фантастика
Разрушение человеческой колонии Шубра огромным синим берсеркером было быстрым и беспощадным.
Среди погибших была и дочь Найлса Доминго.
Теперь Доминго может думать только об одном – о мести любой ценой. На крошечном корабле он отправляется в погоню за левиафаном, преследуя его в межзвездных облаках Туманности Милкпейл. Он уверен что готов ко всему. Но ничто не может подготовить его к тем удивительным открытиям, которые лежат у него на...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
16+
Нового роману від Юрія Андруховича чекали вже давно, дехто навіть і чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не сподівався такого незвичного Андруховича – хіба тільки ті, хто усвідомлював, що виводити Андруховичеву прозу треба вже не так від бубабістської трилогії, як від "Центрально-східної ревізії" – строгого, піднесеного й скорботного роману, замаскованого під "есей". Окремі фраґменти "Дванадцяти обручів", опубліковані в "Потязі" та "Критиці", тільки збивали з пантелику: лишаючи загальне враження невластивого Андруховичу письма, вони, водночас, були надто різними, аби через ці дві точки отак просто пройшла пряма уявлюваного роману. Тлумачити нову Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його ігрові та постмодерні твори. Вона виразно менш складна і складена, натомість прозоріша й самодостатніша, себто не настільки інтертекстуальна (хоча таки інтертекстуальна), не настільки філологічно залежна (хоча таки залежна), не настільки потребує продовження й доконання в лабиринті схолій і ґлос (хоча таки потребує). Оповіддю тут керує не беззастережна логіка карнавалу, люба молодому й веселому "деміюргові", і не витончена логіка лінґвістики, звична вченому укладачеві антологій, а скептичний і парадоксально іронічний патос зрілого поета, мандрівника світами, розвідника потаємних надр Центральної і просто Европи, який прискіпливо ревізує самі підвалини і цілий фундаментальний лексикон колись баґательного і несуперечливого бубабістського парадизу. Із тієї тотальної ревізії якось непомітно та безпомильно висновується тотальна невідворотність смерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої. Для епікурейця Андруховича висновок не сказати б геть зовсім неочікуваний. Зрештою, щойно він закінчив пере(у)кладати свою антологію американської поезії, а хіба О'Гара чи Ешбері не саме цього (хоча не тільки цього) навчають? Ця проза смертна онтологія, власне, і є глибинним сюжетом оповіді, найголовнішим рушієм химерного наративу, і його головним героєм – поруч із іншими дійсними й удаваними постатями, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Антоничами, Орфеями – є така собі тлінна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потягом між Сучавою та Бухарестом, іде собі на південь і трохи на захід, аж раптом усвідомлює, що подорож ця – "ніщо інше, як епілог. І тому цей потяг – центральноевропейський, ці кукурудзяні та соняшникові поля за вікном – Румунія, ці сміттєзвалища навколо бетонних почвар – Циганія, а ця нескінченна гориста смуга на обрії – Карпати. Але хто в такому разі цей єдиний у всьому вагоні пасажир, цей...
