Книга: Земля (збірник) - Ольга Кобилянська

Эмоционально восприняла каждое событие: и саму трагедию, и то, как вели себя главные герои, и развязку. Достаточно ли наказан злодей? Не знаю. Но Кобылянская не строила воздушных замков, все в этой истории отдает реализмом.

За живое задели описание пребывания одного из героев в армии. Ужас, да и только.

Эта психологическая и социальная повесть о жизни крестьянства поразила меня в самое сердце. Ведь страшна картина, когда брат поднимает руку на брата.

“Земля” – це не лише засудження гріха братоубивства, але й морального розпаду загалом. Тут були селяни-крадії, кримінали, брехуни, відьми... З величезною майстерністю Кобилянська зуміла передати біль матері, коханої, батька... Таким саме чином вона показала нам і убивцю... Але вона дещо утратила у боротьбі за правдивість. Як не дивно, саму правдивість. У повісті Сава ніби був народжений, щоби вбивати. Стільки пересторог дала читачам автор, стільки разів натякала. Мені здається, Рахіра тут лише є декорацію. Саме тому не дуже схожа ця історія на реальність. Люди змінюються кожної секунди, а тут... Я не вважаю, що хтось від народження крадій, а хтось – геній. Все дається нам нашим вихованням (у тому числі самовиханням), працею. Тому з точки зорупсихології чи науки вона не є зробленою ідеально.

Насправді книга дуже гарна, проте, так, важкувата.

Чудово описані персонажі, їх характери. Не дуже люблю твори з великою кількістю героїв, адже забуваю імена та хто є хто, але тут це було дуже гармонійно, і всі вони були важливими для розвитку сюжетних ліній. Спочатку читалося важко, але з половини книги я вже не могла відірватися від неї. Тому не жалкую про витрачений час.

Неперевершено змальована атмосфера українського села - колихання рожевої конюшини, тихий шелест кукурудзи, перекликування цвіркунів, бренькіт бджіл, блискіт крапель роси на житі і пшениці, що відіграють слізьми проти місячного світла…

Задіває усі струни душі яскраво описана батьківська любов – щира, всепоглинаюча, тривожна і навіть шалена. Її роль у творі займає чи не головне місце і залишає за собою безліч запитань. Чільне місце займають історії кохання. Михайло та Анна, Сава та Рахіра - наскільки ж вони різні! Звично, що й по мірі знайомства з ними, емоції виникають протилежні.

Зазначу для себе, що найбільше я прониклась долею Анни. З самого початку твору я відчула щось близьке і немовби рідне у цій дівчині, і до останніх речень саме її історія цікавила мене найбільше. На мій жаль, в описі книги на сайті містилась ключова кульмінація твору і вся розв’язка (взагалі не розумію, для чого писати таке навіть у відгуках, а тим паче в описі). Але це ніяк не зіпсувало мого враження від цієї геніальної повісті. Взяла на себе відповідальність цю інформацію видалити.

Не хочу розкидатись голосними словами, але невимовна туга залишилась в серці, а образи і долі головних героїв – надовго в пам’яті. Прекрасний (чи не найкращий з-поміж прочитаних мною на даний час) зразок української літератури, усім любителям і не лише їм – рекомендую до прочитання.