Текст книги "Українські казки для дітей. На українській мові"

Українські казки для дітей
На українській мові
Ольга Данилівна Варення

© Ольга Данилівна Варення, 2017

ISBN 978-5-4485-9136-5

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Бузина і шовковиця, поля з соняшниками і кукурудзою… Дєдушкін горище з цибулею, хліб з сіллю і оливою, скриня з бабусиними рушниками та старовинними фотографіями, шулики з маком, напівдикі кошенята під плитою і тепла грубка. Що ще потрібно для щасливого дитинства?

Головні героїні казок – Валечка і Надечка. Місце дій – Драбівський район, Черкаська область, Україна.

На канікули до дідуся

Одного разу, на початку літа, мама запропонувала маленьким Вале і Наді поїхати в гості до дідуся на цілий місяць! Дівчатка так сильно зраділи! Вони дуже скучили по дідові Антону.

Біля похиленого колодязя, з найчистішої крижаною водою з солодким присмаком, він зловив їх в свої теплі щирі обійми.

Дідусь, дідусь! – раділи вони.

Дорогі мої, онучки! – по зморшкуватих дідовим щоках текли сльози щастя.

Так і приїхали наші дівчатка в дідову садибу. Мама погостила деньок і вирушила назад до міста. Надечка і Валечка розглядали прилеглі околиці. З їх останнього візиту мало що змінилося, але діткам завжди все здається більшим, гарнішим і незвичніше, ніж є насправді. Або як здається всім дорослим…

Цегляний одноповерховий дідусів будинок з дерев'яною верандою… паркану немає, та він і не потрібен – всі один одного знають і друзі. Праворуч від будинку росте дідусів тютюн, цілих три дерева з шовковицею, дика груша, є призьба зі старих колод і стовбурів. Зліва від хати сарайчик з поросятами, курник. Позаду дідусь сіє пшеницю. За пшеницею дика алея з неглибоким і тонким струмком. Тут завжди сила-силенна комарів, жаб і жаб. І навіть трохи страшнувато…

У самому будинку нашим дівчаткам було теж дуже цікаво! Під верандою холодний-холодний погріб з соліннями і варенням. Нагорі залізна плита з газовим балоном. Під нею жили напівдикі кошенята з кішкою. В руки не давалися, так і норовили подряпати!

Далі коридор з кривою саморобної приставними сходами на горище. Потім світлиця з піччю. Тут варто дідова залізне ліжко, письмовий стіл, за яким він дуже красивим і акуратним почерком пише Наді і Вале листи. Чорно-білий старенький телевізор, а на стіні два красивих фотопортрета, які зняли давним-давно!

На печі сплять наші дівчатка. Вони весь вечір по приїзду прибирали з неї пил і стелили перину. Спати на пічці! Про що можна ще мріяти?!

У хаті були ще три кімнати: крихітний комору з скринею з зерном і чомусь дитячими книгами, кімната з лавками по всіх стінах і остання спальня з величезним бабусиним скринею!

Полудень. Спека. Курочки бігають навколо сараю. Дідусь спав у дворі на галявині прямо на траві. Ліг перепочити на обідній сон. Адже рано вставав – о шостій годині ранку. О восьмій уже лягав відпочивати. На селі завжди так!

Великі бабки

А які тут в дедушкином подвір'ї літають бабки! Огроменние! Навіть страшні! Таких ні Валя, ні Надя більше ніде і не бачили.

Дід Антон розповів, що їх називають або «Красуня», «Дід», «Коромисло» або «Лютка». Ох і повеселив дідусь!

Ну дуже великі тут бабки! Величезні-пребольшущіе! Валечка молодшого віку і поменше – їй все здавалося, прилетить така ввечері, схопить її і понесе далеко-далеко до блискучим нічним зіркам і там сховає…

Поле соняшників

Відразу перед дідовій хатою з цегли проста дорога без асфальту, по ній часто їздять вози з кіньми. По інший бік дороги – направо поле з кукурудзою, наліво поле з соняшниками. Нашим дівоньки більше подобалися, звичайно ж, соняшники.

Вони повертаються слідом за сонцем! Це так чудово! У багатьох зростаючих сонечко стільки насіння, що вони не можуть більше тягнутися вгору.

Валечка і Надечка дуже подобалося бігати між соняшниками. А коли вони втомлювалися – відразу є чим підкріпитися. Навіть не дозріли насіння, біленькі, прозорі – дуже і дуже смачні, солодкі, теплі, соковиті!

Чи не малих праць треба докласти, щоб відірвати маленьке сонечко від стебла. Зате можна потім принести його в дідусів двір і на призьбі неспішно лузати зернятко за зернятком.

Ставок

За кілометр від хати був ставок. Це неглибокий великий ставок. На ставці завжди багато дітвори – хто купається, хто рибу ловить, хто гусей вигулює.

На бережку росте гусяча травичка. Місцеві хлопчаки ще називають її гусятник або гусятница. Гуси особливого інтересу до неї не виявляють, але нашим дівчаткам така травичка дуже подобалася!

Яких карасіщ виловлювали сільські хлопчаки! Великих, товстих і сильних. Потім вони їх несли додому і тримали в старому кориті. Підгодовували хліб

...

конец ознакомительного фрагмента