Книга: Дерево, що росте в мені - Жанна Куява

У цій книзі так багато доль. Різних. Сумних, нещасних, знедолених, щасливих, багатих, загублених, навіть втрачених або змарнованих. Іноді містер випадок дарує великий шанс все змінити, а обрані, і таке буває, отримують два. Нашим героям довелося це відчути власноруч.

Чеська і Сава навіть і подумати не могли, що їхня зустріч в лікарні стане для них знаковою. Чеська страждала від втрати коханого, а Сава мав кохану дівчину. Ніщо не вказувало на те, що їхні долі переплетуться. Та життя почало плести химерну паутину А поряд з їхніми історіями строкатими ниточками протягнулися історії інших людей, так чи інакше з ними зв´язаних. Взагалі, у цьому житті, випадковостей, мабуть, не буває. Все має своє пояснення, навіть те, за чим ми прийшли у цей світ.

Історія життя. Історія кохання і зради. Суму і щастя. Історія простих людей, що відчувають своє коріння. І ростять древо. Древо своєї душі. І допомагають іншим зрозуміти, що дерево, яке росте в нас сильне і міцне, треба тільки повірити в нього, відчути це, нехай навіть на інстинктивному рівні.

Для Клуба Читаємо українське.

Перевод.

Кого-то жизнь обделила красотой, но наделила любовью. А кому-то судьба расщедрилась на изумительную внешность, но совсем забыла насыпать счастья. А кто-то получил его вдоволь, но удержать не смог. Или же есть и такие, которым отсыпано вдоволь: и красоты, и богатства, и счастье есть ... но что-то не так в жизни, всё не то, душа не на месте, да и на сердце тревожно.

В этой книге так много судеб… Разных. Печальных, несчастных, обездоленных, счастливых, богатых, даже потерянных. Иногда мистер случай дарит большой шанс всё изменить, а избранные, и такое бывает, получают два. Нашим героям пришлось это почувствовать сами.

Честька и Савва даже и подумать не могли, что их встреча в больнице станет для них знаковой. Честька страдала от потери любимого, а у Саввы была любимая девушка. Ничто не указывало на то, что их судьбы переплетутся. Но жизнь сама начала плести причудливую паутину. А рядом с их историями пестрыми ниточками протянулись истории других людей, так или иначе с ними связанных. Вообще, в этой жизни, случайностей, наверное, не бывает. Всё имеет свое объяснение, даже то, с чем мы пришли в этот мир.

История жизни. История любви и предательства. Грусти и счастья. История простых людей, знающих свои корни. И растят древо. Древо своей души. И помогают другим понять, что дерево, которое растёт в нас, сильное и крепкое, надо только поверить в него, почувствовать это, пусть даже на инстинктивном уровне.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

История о неслучайных случайностях, о том, как любовь может возрождать к жизни и уничтожать. Собственно, все или почти все держится в романе именно на любви - к отцу и матери, своему селу, хорошему в жизни - и любви - больше неверной, которая, однако, от этого не меньше влияет на всю жизнь. Автор рассказывает о разных жизненных судьбах, как вот рассказывают истории о прошлом добрых знакомых: эмоционально, реалистично, не скрывая своего осуждения или одобрения. Поэтому и герои такие живые, и, хотя госпожа Жанна утверждает, что реальны только прозвища, а не характеры, кажется, что где-то такие люди действительно живут. Меня лично поразила мысль, что у каждого из нас есть человек, который держит в этом мире, - то самое дерево. И я точно знаю, кто это для меня и для кого такое дерево я сама. Книга, на мой взгляд, будет по душе поклонникам Люко Дашвар и Владимира Лиса (последний, кстати, написал предисловие к изданию).

Напрочуд добра і правильна книга. Місцями здавалося, що навіть занадто. Але то виключно наша, не автора, біда, що ми в своєму відчайдушному цинізмі розучилися сприймати насправді гарні та щирі речі.

Важко сказати, про кого саме ця книга. Про Саву, який двічі врятував дівчину, схожу на русалку з білявим волоссям, від самогубства? Про ніжну дівчину Чеславу, яка попри сльози і розчарування намагається відшукати найголовніший шлях у житті – шлях до самої себе? Чи то про скалічену, але з невимовно великим серцем, незламну жінку Ярину, яку односельці глузливо прозвали Королівською? Багато про кого. І в кожного своя доля, на яку випадає, як каже один із героїв «по три томи – хорошого, три томи - пустого». Кожен персонаж яскравий, колоритний, подекуди, з подвійним дном, і, можливо, ті, хто викликав на початку симпатію чи співчуття, згодом викличуть подив і відразу.

Мова заворожує, вона тече, ніби весняний струмок, і хочеться вчитувалися і вчитуватися, навіть вголос читати. Що тамі казати, навіть лайка там мила:

відколошматив би паскудника, як найшкодливішу тварюку.

Чимось стиль Жанни Куяви нагадує мені класичну українську літературу на сучасний лад.

Зрештою, кожен герой цієї книги вчить нас тому, як важливо бути відвертим із самим собою, плекати те дерево особистості, яке росте в кожному із нас, об’єднуючи минулі покоління з теперішніми і наступними.

Легше стався до того,що тобі випадає пережити.Ніщо не повинно накривати людину чорним страхом,затуманювати мозок,призводити до нервових зривів,непоправних стресів,одбирати бажання жити.

На «Коронації слова - 2014» книга була відзначена за психологічну глибину і розкриття міжособистісних стосунків. Чесно кажучи, не знаю, чи варте воно того, але я більш ніж впевнена, що десь, не так вже і далеко, може бути подібне село, зі своїми Чеславами, Яринами, Мальованими, Секлетками і Шолотихами. І за що величезний плюс – за правдивість.