Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

Ранок застає Редьку в ліжку з лептопом: вам лист! Хтось по той бік монітора радить їй відчинити – дзвінок у двері, а за тими дверима… несподіване здійснення Редьчиної мрії про мандри – дорогий GPS-навігатор: якщо повернути до магазину, грошей вистачить на заповітний квиток до Індії… Сестра Соня скидає героїню з небес на землю: краще б на роботу влаштувалася – он хоч піцу доставляти. Тільки от у Редьки, вочевидь, у крові дзен-туризм. Одна коробка з італійським їдлом стає для дівчини справжньою скринькою Пандори, і тепер вже інстинкт самозбереження жене її від київської піцерії через Ляйпціґ до Тибету. Піцу замовляли? А нове...

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

Марті є чим поділитися з подругами. Їхні посиденьки – таке собі «Секс і місто» по-українськи. Але їй нема чим похвалитися: закохуватися в одружених чоловіків – Мартина карма. Коли вони з Остапом планували власне весілля, вона й гадки не мала, що десь під Івано-Франківськом на нього чекає жінка та двійко діток… Другий, Павло, нічого не приховував, але розлучатися не схотів. Чим закінчаться Мартині спроби номер три й чотири, якщо достеменно відомо, що п’ятої не...

Жанр: Рассказы, Малая форма

Мрець виглядав ще гірше, ніж за життя. Сиве волосся, запалі очниці, гострий ніс, різкі зморшки на незадоволеному обличчі… Юра припускав, що той, хто повідомить лікаря, сам і буде цього мерця виносити. Тому розгорнув принесений йому минулорічний випуск «Національної географії» й несподівано для самого себе зачепився за матеріал про тваринний світ...

Жанр: Рассказы, Малая форма

Десять років тому час для мене зупинився, рішуче відмовляючись рухатися далі. Механізми завмерли, серце билося так, ніби робило послугу: без претензій, проте й без гарантій. Дратувало все, навіть запах власного одягу. Тридцять років виявилися пасткою – жодної втіхи від занурення в невідоме, жодної радості від продовження початого. Лише ранковий вогонь у голові, пообідня порожнеча в горлі, різке вечірнє світло. І жорстока, на рівні віри ненависть до тих, хто намагається зробити тобі добре, жорстока помста всім, хто намагається тобі...

Жанр: Рассказы, Малая форма

«Два роки тому я відчував, як серце щоранку будить мене зі сну, говорячи: давай, прокидайся, ми втрачаємо час. Скільки можна спати, підштовхувало воно, підстрибуючи на місці, давай, ми пропустимо все цікаве. Я прокидався й вибігав на вулицю, і жодне з див не могло б мене тоді оминути. Два роки тому я рвав повітря легенями й був певен, що за найближчим рогом на мене чекає щось неймовірне – вогні, салюти й святкові оркестри. І хоча там насправді на мене не очікувало нічого, крім весняних протягів, це аж ніяк не бентежило. Двадцять років – той вік, коли диявол приходить до тебе, аби поскаржитися на життя. Усе зав’язано на тобі, від тебе вимагається лише поменше спати. І користуватися презервативами. Все інше обов’язково з тобою станеться. І станеться саме так, як ти цього хочеш. Хочеш ти цього чи не...

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

«Нова стара баба» – кумедна, добра і світла оповідь про життя душевної Варвари та її шебутної подруги Зойки, яким уже стільки років, «що в те неможливо повірити навіть тоді, коли роздивляєшся себе в люстро». Жінки намагаються з’ясувати, хто ж та «нова стара баба», яка з’явилася на горизонті Варвариного онука Славика й турбує «малюка».

«Забавки з плоті та крові» – феєрична повість-карнавал з обов’язковим хепі-ендом. Дивакуватий Ерік, який видає себе за Еріку, тобто перевдягається в жіноче вбрання, і сліпа дівчина Міра – що вийде із зустрічі таких різних людей, які майже стали…...

Жанр: Рассказы, Малая форма

Усім потрібна хороша робота, ніхто не любить роботодавців. Усі ухиляються від сплати податків, проте саджають зазвичай того, хто перший запропонував не платити. І що в такому разі може нас вивільнити? Нас може вивільнити хіба що віра. Релігія, як правило, обслуговує спекулянтів та соціалістів, тож нам залишається хіба що молитись. І дбати про бухгалтерію…

Фіма тримав невелику мережу пересувних кав’ярень, погано підготовлений персонал, багато працював, терпіти не міг...

Жанр: Рассказы, Малая форма

Наприкінці серпня вона знову зателефонувала.

– Чув, що з Лукою? – запитала. – Рак горла. А він зовсім не хоче лікуватись.

– Чув-чув, – відповів я. – Ти для цього телефонуєш?

– Так. У нього день народження післязавтра. Він просив, щоб усі були. Думаю, хоче...

Жанр: Рассказы, Малая форма

Жанр: Рассказы, Малая форма

За ті сорок днів, відколи помер Марат, до міста прийшла весна. І майже встигла минути. Ховали його в поминальний вівторок, на початку квітня, а нині пагорби заросли травою, зеленою й пекучою: надходило літо. За сорок днів ми встигли все забути й заспокоїтись. Але ось Маратові батьки зателефонували й нагадали. І я подумав: так, справді, лише сорок днів. Померлі не мають до нас претензій, живі вміють нас...