Жанр: Литература 20 века, Классика

Жанр: Литература 20 века, Классика

«Летом у нас на кафедре тихо, как в санатории. Если по коридору летит муха – это уже событие. Преподаватели в отпуске, студенты строят коровники в Казахстане, а мы играем в настольный теннис. Мы – это оставшиеся на работе.

В этот день была жара, и я не нашел партнера. Прошелся по лабораториям, покричал, но безрезультатно. Все будто вымерли. Тогда я от нечего делать решил...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«Не имею ни времени, ни желания объяснять, как все получилось, с самого начала. Для этого мне пришлось бы начинать с тех пор, как я себя помню. А может быть, еще раньше. Об этом я, кстати, уже писал. Здесь я хочу объяснить, как я влип в эту историю с Прометеями. Слава Богу, теперь все уже кончилось. Можно осмыслить, если есть...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«До сих пор не представляю – кому пришла в голову гениальная мысль послать меня в Африку. Кто-то, видимо, очень хотел мне удружить. A заодно избавиться от меня года на два. Думаю, что это был Лисоцкий. Мы с ним с некоторых пор находились в натянутых отношениях.

Когда вас посылают в Африку, это делается специальным образом. Это ничуть не похоже на обычную командировку. Ритуал значительно богаче и сложней. Все начинается со...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«Я потерял пропуск.

Пока еще неизвестно – совсем я его потерял или нет. Может быть, он еще найдется. Но дело не в этом.

Дело в том, что я не успел к этому событию подготовиться, потому что обнаружил пропажу слишком поздно. А именно – в тот момент, когда повесил на табельную доску свой номерок и сделал шаг к двери, где стояла...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«…Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг, хоч і вчилися вони на різних факультетах. Віку були не зовсім похилого – близько шести десятків літ, коли брати загальну суму їхніх років. Звали їх Воля, Рада й Аліна, причому – перша була математик, друга – біолог, а третя вчилася на філологічному. Одностайність, із якою вони зневажали проблеми кохання й висміювали чоловічу стать, створила їм між товаришами сумну славу «старих дів», що, як відомо, належить до дуже маловживаного...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«Ви відгадали – я хочу топтати романтичні полині. На ноги посиплеться гіркий пил, гіркий пил. Стежка буде вести за горби, в полиневий край. Гіркі подихи піднесе мені степ. Сонце розпливеться коло обрію, як рана. День позганяє вітри на тирло на ніч. А я топтатиму гіркі...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«…Величезна ніч обняла Большакова за шию. Заглянула в вічі…

І мене голубила так ніч. Я знаю про зелене жито, як пахне, і мене нічна хвилює млость. Я тепер щойно наповнюю себе проміннями зорь, таємницями хвилин. Тепер я лише відчуваю велике, і перо моє ворогує з думкою. Тепер в мені хаос. А пройде час, а зігнуться мої юнацькі плечі, і перше срібло на голові неминуче надійде – я буду суворим майстром. Я не випущу тоді блукати між рядками зайвого слова, я не дам бачити будування своїх будинків. Моє перо холодно ліпитиме рядки, і книжка, як дім, чекатиме недовговічного хазяїна – чужої...

Жанр: Литература 20 века, Классика

«…Знову старий мамут Вім, що його бойовий бивень пролежав у землі над Дніпром 53 000 років, старий Вім проходить перед моїми очима. Знову обсипається пісок у конусній ямі поганої оперети. Знову примітивні мелодії доносить мені вітер. Голі статисти з кудлатими перуками – мої минулі батьки. Темний схід дешевого синього кольору, який я встидаюсь помічати тепер. Багато метрів фільму пройде перед примруженими очима, доки я дивлюся на нахідку: бивень...

Жанр: Литература 20 века, Классика

Ми, байгородці, ніколи не любили тимчасової влади, себто всіх тих, що, зайшовши у гості, хотіли покласти на нас свої носилки і повісити на нашу вішалку шинелю і кобуру нагана. Ні, їм доводилось у нас спати в передній, не знаючи, хто їх збудить ранком. А згадуючи, що ми – місто величеньке, звише півсотні тисяч, легко поставити крапку: так, кожна така влада мала з нами клопіт. Ми знаємо, що наше місто, розлігшися на річці головою до сходу, подібне до прекрасної дівчини, що потягається ранком на дівочій постелі, розметавши ковдру і затуляючи очі руками від світла. Непорядок у кімнаті, неприбрано, а дівчина не встає собі, засинає, підклавши руку під рожеву щоку. Так місто ранком завивається в пару з млинів, в дим і в тумани, що їх нажене вітер зі...