Книги автора Сергей Жадан
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
«Депеш Мод» – роман о юношеском максимализме и старческой смерти, книга о дружбе, ненависти и предательстве, рассказ о надежде и отчаянии. Панк как жизненная стратегия, музыка как среда обитания, религия как опиум для народа, постиндустриальный Харьков...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
+16
«Месопотамия» – это книга о Харькове и харьковчанах, самых обычных людях: наших соседях, жителях окружающих нас многоэтажек, случайных прохожих, которых мы ежедневно встречаем и которые превращаются в пассажиров переполненного транспорта, где мы толкаемся...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
+18
«Ворошиловград» – роман жесткий, меланхоличный и реалистичный. Насколько вообще может быть реалистичным соцреализм.
Однажды ты узнаешь, что твой брат исчез в неизвестном направлении, приятели занимаются финансовыми аферами, а бизнес пытаются перекупить представители непонятных структур. Реальность оказывается зыбкой и исчезающей, жизнь делает шаг в сторону, и ты неожиданно оказываешься между своим прошлым, где тебя ждут друзья, и будущим, где тебя ждут враги.
Истории украинского рейдерства...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
+16
Одного разу десять відомих авторів – Люко Дашвар (Херсон), Володимир Лис (Луцьк), Сергій Жадан (Харків), Галина Вдовиченко (Львів), Макс Кідрук (Рівне), Лариса Денисенко (Київ), Ірен Роздобудько (Донецьк), Олександр Гаврош (Ужгород), Євген Положій (Суми) та Яна Дубинянська (Крим) – вирішили поділитися своїм рецептом радості. А радість буває різна: легка, як вітерець, або з присмаком смутку, тепла й тиха чи сонячно яскрава – обирайте...
Жанр: Публицистика: прочее, Публицистика
+16
Актуальний «Луганський щоденник»!
Десять років тому герої «Anarchy in the Ukr» здійснили ідейну подорож Східною Україною, місцями бойової слави Нестора Махна. Мандруючи Донбасом, вони шукали відповіді на питання – що ж таке воля-свобода-анархія? Чи є межа між ними та де вона пролягає? Сьогодні автор знову відвідав територію, що колись була територією анархізму. Але цього разу – в дуже наелектризованій атмосфері, коли саме повітря просякнуте війною… Вже не давнішньою, часів Нестора Івановича, а більш ніж...
Жанр: Поэзия, Поэзия и Драматургия
+12
«Метаморфози» – антологія сучасної української поезії, що є живим відбитком невпинного руху, постійних перевтілень вірша, його неочікуваних видозмін, його незбагненних метаморфоз. 2000-і непомітно завершились. Вони дали літературі багато нових імен: десять яскравих поетів останнього десятиріччя у всій своїй високій...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
+16
«Месопотамія» за змістовним наповненням – це дев’ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім – у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія...
Жанр: Рассказы, Малая форма
+16
Мрець виглядав ще гірше, ніж за життя. Сиве волосся, запалі очниці, гострий ніс, різкі зморшки на незадоволеному обличчі… Юра припускав, що той, хто повідомить лікаря, сам і буде цього мерця виносити. Тому розгорнув принесений йому минулорічний випуск «Національної географії» й несподівано для самого себе зачепився за матеріал про тваринний світ...
Жанр: Рассказы, Малая форма
+16
Десять років тому час для мене зупинився, рішуче відмовляючись рухатися далі. Механізми завмерли, серце билося так, ніби робило послугу: без претензій, проте й без гарантій. Дратувало все, навіть запах власного одягу. Тридцять років виявилися пасткою – жодної втіхи від занурення в невідоме, жодної радості від продовження початого. Лише ранковий вогонь у голові, пообідня порожнеча в горлі, різке вечірнє світло. І жорстока, на рівні віри ненависть до тих, хто намагається зробити тобі добре, жорстока помста всім, хто намагається тобі...
Жанр: Рассказы, Малая форма
+16
«Два роки тому я відчував, як серце щоранку будить мене зі сну, говорячи: давай, прокидайся, ми втрачаємо час. Скільки можна спати, підштовхувало воно, підстрибуючи на місці, давай, ми пропустимо все цікаве. Я прокидався й вибігав на вулицю, і жодне з див не могло б мене тоді оминути. Два роки тому я рвав повітря легенями й був певен, що за найближчим рогом на мене чекає щось неймовірне – вогні, салюти й святкові оркестри. І хоча там насправді на мене не очікувало нічого, крім весняних протягів, це аж ніяк не бентежило. Двадцять років – той вік, коли диявол приходить до тебе, аби поскаржитися на життя. Усе зав’язано на тобі, від тебе вимагається лише поменше спати. І користуватися презервативами. Все інше обов’язково з тобою станеться. І станеться саме так, як ти цього хочеш. Хочеш ти цього чи не...
