Текст книги "200 дитячих ігор, конкурсів, лічилок"

Ігри на вулиці

«Море хвилюється раз»

Гравці вибирають ведучого. Він відвертається і говорить:

 
Море хвилюється раз,
Море хвилюється два,
Море хвилюється три,
Морська фігуро, на місці замри!
 

Замість морської фігури може бути будь-яка інша – пташина, звірина, транспортна тощо.

Гравці в цей час розгойдуються і кружляють, розставивши в сторони руки. По команді «Замри!» гравці завмирають у позі, зображаючи будь-який предмет чи тварину, що має відношення до морської тематики, наприклад, корабель, краб, дельфін, пірат тощо. Ведучий підходить до когось із гравців і доторкається до нього, «оживляючи» фігуру. Гравець починає рухатися так, щоб ведучий упізнав, яку саме фігуру він зображає. Той, хто зобразить найменш схоже, стає ведучим.

«Займи хатку»

Діти розбиваються на пари, беруться за руки – це «хатки». Дітей-«пташок» більше, ніж «хаток». «Пташки» літають. Лунають слова: «Пішов дощик» – і «пташки» займають «хатки». Кому не вистачило «хатки», вибувають з гри, а потім міняються з дітьми-«хатками».

«Політ сови»

Гравці визначають, де буде «дупло» «сови» і вибирають ведучого – «сову». Далі «сова» повинна сховатися у своєму «дуплі» і голосно сказати: «День». Учасники гри в цей час розмахують руками, ніби крилами, зображаючи політ. Потім ведучий несподівано голосно промовляє: «Ніч». По цій команді гравці повинні «застигнути» в тому з положень, у якому вони «літали». «Сова» покидає «дупло» і починає оглядати завмерлі «фігури».

Гравця, який заворушиться, «сова» забирає з собою. Потім «сова» знову говорить: «День» – і діти знову починають «літати». Можна грати, наприклад, до того часу, поки в «дуплі» опиниться 4—5 гравців.

«Поїзди»

У цю гру можуть грати 7 і більше чоловік. Кожен гравець будує собі «депо»: креслить невелике коло. У середині майданчика стоїть ведучий – «паровоз». У нього немає свого «депо». Ведучий переходить від одного «вагона» до іншого. До кого він підходить, той іде за ним. Так збираються всі «вагони». «Паровоз» несподівано свистить, і всі біжать до «депо», «паровоз» теж. Гравець, що залишився без місця, стає ведучим.

«Буйволи в загоні»

Гравці стають у коло і беруться за руки. 2—3 гравці стоять у центрі – це «буйволи». Їх завдання – вирватися з кола. Вони з розгону намагаються прорвати коло, піднявши угору руки. Якщо не вдалося прорватися в одному місці, вони намагаються зробити це в іншому. Якщо їм це вдається, «буйволами» стають ті гравці, які не зуміли їх стримати.

«Симон каже…»

Ведучий промовляє: «Симон каже…» – і називає будь-який рух, наприклад «стрибати», «підняти руки вгору», «сісти навпочіпки». Гравці повинні виконати цей рух. Якщо ведучий просто скаже: «Стрибати!», то діти рухів не роблять, а говорять: «Нам Симон не казав!» Той, хто зробить рух, виходить з гри або повинен завмерти на місці і пропустити хід. Гру проводять у швидкому темпі.

«Світлофор»

На землі позначають дві лінії за 4—5 м один від одного, ведучий («світлофор») стає між ними, а гравці повинні стати за однією з них. Ведучий, відвернувшись від гравців, називає який-небудь колір, і гравці, у кого є такий колір в одязі, переходять за іншу лінію. Ті, у кого немає одягу такого кольору, повинні пробігти повз «світлофор», а він повинен торкнутися кого-небудь з «порушників». «Порушник» стає ведучим.

«Шишки, жолуді, горіхи»

Гравці стають трійками і утворюють коло. Кожен з трійки дістає назву: «шишки», «жолуді», «горіхи». Ведучий стоїть за колом. Він промовляє слово «горіхи» (або «шишки», або «жолуді»), і всі гравці, які мають цю назву, міняються місцями, а ведучий намагається зайняти чиєсь місце. Якщо це йому вдається, то він стає «горіхом» («жолудем», «шишкою»), а той, хто залишився без місця, стає ведучим.

«Зайці на городі»

На майданчику креслять один в одному два кола: 7—9 і 3—4 м діаметром. Вибирається ведучий – «сторож». Його місце – у малому колі («городі»). Решта гравців – «зайці». Вони розташовуються у великому колі. За сигналом «зайці», стрибаючи на двох ногах, пробираються на город і повертаються тільки стрибками. «Сторож» повинен «поквачити» якомога більше «зайців». Спіймані «зайці» виходять з гри. Коли буде спіймано 5—6 «зайців», вибирають нового «сторожа», а старий стає «зайцем».

«Заборонені рухи»

Гравці шикуються у велике коло. У центрі кола стає ведучий. Перед початком гри він показує 2—3 заборонені рухи, які не можна повторювати, а потім починає робити рухи. Всі гравці повинні їх повторити, крім тих, що заборонені. Гравець, який помилиться, дістає штрафне очко. У кінці гри підраховуються штрафні очки.

«Стоп!»

На майданчику креслять коло діаметром 1—1,5 м, на відстані 20—30 м від нього проводиться лінія. Вибирають ведучого, він стає в коло. Решта гравців стоять за лінією. Ведучий, стоячи спиною до ігрового поля, говорить: «Тихо їдь – далі будеш». Після цих слів гравці швидко біжать у напрямку до ведучого. Але він несподівано промовляє: «Стоп!» – і обертається. У цю мить усі гравці повинні завмерти на місці. Якщо ведучий помічає гравця, який зробив рух після команди «Стоп!», то повертає його за лінію. Ведучий знову повертається спиною до гравців і промовляє ті самі слова. Гравці починають рух з того місця, де їх застала команда ведучого.

Перемагає гравець, який стає в коло ведучого двома ногами до тої миті, коли він промовить: «Стоп!» Саме він стає новим ведучим.

«Вільне місце»

З-поміж гравців вибирають ведучого. Решта дітей стають у коло, обводячи невелике коло (діаметром 40 см) навколо своїх ніг. Ведучий підбігає до одного з гравців і доторкається до нього, після чого вони розбігаються в різні боки. Кожен з них намагається швидше оббігти коло (пробігати через нього забороняється) і зайняти вільне місце. Гравець без місця, стає ведучим.

«Піші вершники»

Гравці розбиваються на пари і визначають, хто з них буде «вершником», а хто – «конем». «Вершник» сідає на спину «коня» і захоплює його тулуб ногами. Нижній гравець також допомагає «вершникові» руками утриматися в «сідлі». Потім «коні» сходяться, а «вершники» намагаються скинути супротивника з «коня». «Коні» в боротьбі участі не беруть.

Перемагає та пара, яка утрималася на ногах і не впала.

«Парашутисти»

Гравці по черзі зістрибують з пенька або лавки, що міцно стоять на землі, намагаючись приземлитися в найменший кружок, намальований біля пенька чи лавки. Так визначається найкращий «парашутист».

«Фарби»

З гравців вибираються «продавець» і «покупець». Решта гравців – «фарби». На протилежних кінцях майданчика (приблизно на відстані 10 м) проводяться дві лінії: за однією буде «магазин продавця», а за другою – «будинок покупця».

«Покупець» відходить. Гравці-«фарби» сідають на лавку і називають «продавцеві» колір тієї фарби, якою кожен з них хоче бути. «Продавець» запам’ятовує, якого кольору фарби у нього в лавці. Потім приходить «покупець» і говорить: «Стук, стук!..» «Хто там?» – питає «продавець». «Покупець» називає своє ім’я. «По що прийшов?» – питає «продавець». «По фарбу». – «По яку?» – «По червону (синю, блакитну і т. д.).»

«Покупець» може назвати будь-який колір. Якщо така «фарба» є в лавці, то «продавець» називає ціну (у межах 10) і простягає руку долонею вгору. «Покупець» саме стільки раз ударяє своєю долонею по його, рахуючи вголос, з останнім ударом «фарба» схоплюється з місця і тікає. «Покупець» повинен наздогнати «фарбу» і торкнутися її рукою. Спійману «фарбу» «покупець» відводить у свій «будиночок» і повертається по іншу фарбу.

Якщо названого кольору фарби у «продавця» нема, то він говорить покупцеві: «Скачи на одній ніжці по червоній (синій і т. д.) доріжці!..» «Покупець» скаче до обумовленого на початку гри місця на одній нозі і повертається до «продавця». Гра триває доти, поки не будуть куплені всі фарби.

«З купини на купину»

На майданчику креслять дві рівні або звивисті лінії на відстані 3—5 м. Це – береги, між якими розташовується «болото». На поверхні «болота» накреслені на відстані 20—30 см один від одного купини-кола. Гравці повинні, перестрибуючи з купини на купину, перебратися з одного берега на інший. Стрибати можна на одній або на двох ногах. Гравець, який потрапить ногою в «болото», вибуває з гри.

«Ключі»

На майданчику креслять кола діаметром 50 см на відстані 1,5—2 м одне від одного. Це «хатки» гравців. Їх на одну менше, ніж гравців. Потім вибирають ведучого, а решта гравців займають «хатки».

Ведучий підходить до якої-небудь «хатки» і питає у гравця: «Де ключі?..» Гравець відповідає: «Піди до… (називає ім’я будь-якого гравця), постукай!» Під час цієї розмови решта гравців міняються «хатками». Ведучий повинен помітити ці пересування і зайняти вільну «хатку».

Якщо за 3—4 спроби він не займає вільну «хатку», то він кричить: «Знайшов ключі!..» За цим сигналом усі гравці повинні помінятися своїми «хатками», а ведучий у цей час встигає зайняти одну із них. Гравець, що залишився без «хатки», стає новим ведучим.

«Гусениці»

На майданчику проводять дні паралельні лінії на відстані 6—10 м – «старт» і «фініш». Гравці діляться ні 2—3 команди з рівною кількістю гравців. Команди підходять до лінії «старту» і шикуються в колону один за одним. Кожен гравець згинає ногу в коліні. Гравець, що стоїть за ним, одну руку кладе на плече того, що стоїть попереду, а другою рукою тримає його зігнуту ногу. В останнього гравця нога просто зігнута в коліні. Так утворюється команда-ланцюжок. За сигналом ведучого команди починають рухатися вперед, пересуваючись стрибками на одній нозі. Перемагає команда, яка першою перетне лінію «фінішу».

«По доріжці на одній ніжці…»

На майданчику проводять дві паралельні лінії на відстані 5—8 м. Гравці діляться на дві команди і стають біля першої риси. Кожен гравець повинен дострибати до другої лінії на одній (правій) нозі, а повернутися бігом або стрибати на другій (лівій) нозі. У цьому разі наступати на обидві ноги можна тільки за лініями.

Лічилки

* * *

 
Ати-бати – йшли солдати,
Ати-бати – на базар.
Ати-бати – що купили?
Ати-бати – самовар.
Ати-бати – що платили?
Ати-бати – три рублі.
Ати-бати – йшли солдати,
Ати-бати – вийди ти.
 

* * *

 
Йшла зозуля біля саду,
Наступила на розсаду.
І сказала: «Ку-ку-мак,
Вибирай один кулак».
 

* * *

 
Сіла качка на гніздечко,
Золоті несе яєчка.
Скільки їх там, відгадай?
Раз, два, три – і утікай!
 

* * *

 
Горю, горю, палаю,
Кого схочу, спіймаю,
Раз, два, три!
Доганяю!
 

* * *

 
Стакан-лимон,
Вийди вон.
Стакан води,
Вийди ти.
Стакан заварки,
Виходь без сварки.
 

* * *

 
Джміль, оса та бджілка —
От і вся лічилка.
 

* * *

 
А між нами, хлопчаками,
Хтось не слухається мами.
Раз, два, три,
Це, напевне, будеш ти.
 

Ігри на пляжі

Усі ігри на воді повинні проводитися під пильним наглядом дорослих!

«Хто вище?»

Гравці довільно розташовуються у водоймі і за сигналом ведучого роблять стрибки вгору, відштовхуючись від дна п’ятками. Виринати треба, не допомагаючи собі ні руками, ні ногами. Виграє той учасник, який стрибне вище за всіх.

«Раки»

Учасники гри, стоячи до пояса або до плечей у воді, розташовуються по колу, один з «раків» – у його центрі. Гравці говорять ведучому: «Рак, рачок, можна приєднатися до тебе?» Як тільки «рак» скаже: «Можна!», всі гравці занурюються з головою у воду і прямують до центра кола. Той, хто прийшов останнім, стає ведучим.

«Квіти на воді»

Учасники гри повинні розрахуватися на перший-другий. Усі гравці стають у коло, беруться за руки. Причому стати учасники гри повинні по черзі, тобто перший – другий, перший – другий і т. д. Перші номери залишаються стояти, другі лягають на спину (ногами до центра кола) і злегка б’ють по воді ногами. Через деякий час гравці повинні помінятися ролями.

У грі перемагає та команда, у якої вийшли найсильніші бризки.

«Найшвидший пірнальник»

На дно водойми треба покласти кольорові залізні тарілочки (чи будь-які інші невеликі не спливаючі предмети), які добре видно у воді. За сигналом ведучого учасники гри пірнають і збирають тарілочки. Той, хто набере більше тарілочок за 30 секунд, і стане переможцем.

«Хто далі?»

Учасники розбиваються на пари. У кожній парі гравці стають обличчям один до одного, беруться за руки і впираються ступнями у ступні. На рахунок «три!» гравці повинні відпустити руки і, різко відштовхнувшись один від одного, пропливти по воді в різні боки. Допомагати собі руками і ногами не можна. У грі перемагає той, кому вдасться пропливти далі свого суперника.

«Йдемо по дну»

Грають в цю гру на мілині. Учасники повинні зайти у воду по коліно, стати навкарачки, спертися на руки і витягнути ноги. На березі треба позначити дистанцію близько 15 м. За сигналом ведучого всі гравці поспішають до фінішу – починають крокувати руками по дну водойми.

«Найспритніший»

Учасники гри кладуть перед собою на воду надувний круг і, глибоко вдихнувши, занурюються у воду так, щоб, піднімаючись на поверхню, вони змогли надіти круг на голову. Виграє той, у кого вийшло це зробити. Допомагати собі руками не можна.

«Всі на берег!»

Учасники гри повинні поділитися на дві команди і розрахуватися по порядку номерів. Перші номери – капітани команд. За першим сигналом капітана всі гравці повинні вишикуватися, за другим – бігти у воду. Після команди «Граємо!» гравці можуть плавати, хлюпатися, пірнати тощо. Несподівано капітан дає команду: «Всі на берег!». Гравці повинні негайно вибігти на берег і вишикуватися за зростом. Перемагає команда, яка зробить це швидше.

«Перегони з дошкою»

Для гри необхідні дошки для плавання, два буйки.

Учасники гри діляться на дві рівні за кількістю гравців команди. Команди стають на відстані 15 м від буйків. По команді ведучого стартують перші гравці з дошкою в руках. Пливти можна, допомагаючи собі тільки ногами. Необхідно допливти до буйка і повернутися. Гравець, який прийде до фінішу першим, приносить своїй команді 2 очки. Як тільки всі гравці однієї з команд виконали завдання, гра зупиняється. У кого більше очок, той і перемагає.

«У кого більше бульбашок?»

По свистку ведучого гравці занурюються з головою у воду і роблять тривалий видих через рот.

Під час занурення гравцям не можна штовхатися і заважати один одному. У грі перемагає учасник, у якого вийшло більше бульбашок.

Ведучий мусить уважно стежити за безпекою гравців.

«Акуратний плавець»

У цю гру можуть грати діти, які вже вміють плавати.

Учасники гри діляться на дві команди. Кожен гравець повинен пливти, тримаючи однією рукою тенісний м’яч над головою, а другою допомагаючи собі. Рухаючись, гравець повинен постаратися не намочити м’яч.

Кожен гравець команди повинен пропливти не менше 20 м (10 м уперед і 10 м назад). Пропливши дистанцію, гравець передає м’яч наступному учасникові запливу. Виграє та команда, яка швидше досягне фінішу і пронесе свій м’яч сухим.

«Перетягування»

Учасники гри діляться на дві рівні за кількістю гравців команди і входять у воду по коліно. Попереду кожної команди стають капітани і беруть один одного за руки. Решта гравців шикуються за своїми капітанами і обхоплюють один одного за пояс. Триматися треба міцно, бо, якщо хтось розчепить руки, команді зараховується поразка. Кожна команда повинна постаратися перетягнути команду супротивника на три кроки у свій бік.

«Ліліпути і велетні»

Учасники гри заходять у воду до пояса. За сигналом ведучого «Ліліпути!» гравці присідають. Після сигналу «Велетні!» гравці повинні підстрибнути вгору. Якщо учасник гри був неуважним і не виконав команду, він вибуває з гри. Перемагає той, хто залишився останнім.

«Морська зірка»

Учасники гри, глибоко вдихнувши і затримавши дихання, за сигналом ведучого присідають під воду, а потім, нахилившись, піднімаються на її поверхню. Необхідно розпрямити руки і ноги так, щоб вийшла фігура, схожа на морську зірку. Виграє той, хто найдовше протримається на воді в такому положенні.

«Водяні ваги»

Учасники гри діляться на пари. Гравець, який буде над водою, не повинен згинати або піднімати ноги вгору. Той, хто порушить правило, вибуває з гри.

Гравці в парах стають спиною один до одного, просунувши руки під лікті партнера. Гравці, по черзі нахиляючись уперед, намагаються відірвати партнера від дна, опускаючи при цьому своє обличчя у воду і роблячи видих. Перемагають найстійкіші.

«Річковий бій»

Учасники гри стають обличчям до обличчя на відстані 2—3 кроків. Кожен гравець по команді ведучого починає бризкати водою на свого партнера по грі. Гравець, який першим почне витирати обличчя руками або обернеться до свого партнера спиною, вибуває з гри. Переможці в парі продовжують змагання між собою.

«Водяна гусениця»

Учасники гри діляться на дві команди. Гравці кожної команди шикуються в потилицю один за одним, потім, занурюючись у воду, кожен передній обхоплює ногами за пояс плавця, що стоїть за ним. Руки у всіх вільні, гравці повинні синхронно ними працювати. Ноги ж вільні для плавальних рухів тільки в останнього плавця. Той гравець, який порушить правило і розчепить ноги, вибуває з гри. Перемагає команда, яка швидше допливе до фінішу.

«Біг до річки»

На відстані 60—100 м від водойми проводять лінію, уздовж якої шикуються всі гравці. Ведучий розкладає на воді м’ячі або круги на рівній відстані один від одного і від берега. За сигналом ведучого гравці біжать до річки, дістають з води м’ячі (круги) і бігом повертаються назад. М’ячі (круги) віддають ведучому, який і визначає перші три місця.

«Азбука на воді»

У воді треба розкидати пластмасові картки з літерами. Учасникам гри дається завдання: по команді ведучого за 1 хвилину зібрати на воді 5 літер і скласти з них будь-яке слово. При цьому гравці не повинні відштовхувати своїх суперників, якщо ті першими взяли літери.

«Пісочні замки»

Дуже цікаво проводити час на пляжі, будуючи пісочні замки. Замки в готичному стилі виходять, якщо змішати пісок з водою до консистенції рідкої манної каші і лити таке «тісто» тонкою цівкою, поступово нарощуючи башти. Якщо, йдучи на пляж, узяти з собою набір з різних посудин та кілька совочків різних розмірів, то побудувати можна ціле пісочне місто.

Ну а якщо у вас немає нічого, крім великої пластикової пляшки і дощечки, застосуйте таку техніку: із сухого піску насипте гірку, зробіть у ній заглиблення і тонкою цівкою влийте туди воду з пляшки.

Потім приберіть сухий пісок, а з вологої заготовки, використовуючи дощечку як різець, створюйте свій шедевр.

«Пісочні скульптури»

Можна спробувати свої сили у створенні пісочних скульптур. Для цього знадобиться велике відро. Відро треба наповнити вологим піском і гарненько його утрамбувати. Потім звільнити заготовку і починати творити. Вам стануть у пригоді совки, стеки для пластиліну, будівельна кельма. Придасться і звичайна одноразова ложка чи ножик. Професійні скульптори створюють у такий спосіб справжні чудеса, ну а ви просто зможете дістати величезне задоволення.

«Піщана ванна»

Розвага з користю для здоров’я – позакопувати один одного в теплий пісок. Така піщана ванна потішить і буде корисною при низці захворювань. Відразу після піщаної ванни, яка триває кілька хвилин, якийсь час краще відпочити в холодку. І пам’ятайте: «закопуючи», треба залишати відкритою ділянку серця, а голова має бути захищена від сонячних променів головним убором.

Ігри взимку

«Перегони снігових куль»

Учасники гри діляться на дві команди. Кожна команда шикується в колону по одному на відстані 5—10 кроків один від одного. В останніх гравців кожної команди є по добре скачаній кулі. За сигналом вони починають котити кулю до гравця, що стоїть перед ними, – і так робить кожен. Перший гравець у колоні повинен докотити кулю до кінцевої лінії, накресленої за 10—20 кроків від нього.

Скачані кулі потім можна використати для побудови снігової фортеці.

«Сніговий квач»

Один з гравців – ведучий. Решта пробігають повз нього по майданчику в різних напрямах. Ведучий намагається влучити в них сніжками (їх заготовлюють заздалегідь). Той, у кого влучила сніжка, зупиняється і, не покидаючи свого місця, кидає сніжками у гравців, допомагаючи ведучому. Поступово кількість таких помічників збільшується. Коли їх стає більше, ніж гравців, гра припиняється.

«Квач на лижах»

Гра проводиться, як звичайний квач, але гравці стоять на лижах без палиць.

Ведучий намагається «поквачити» решту гравців. «Поквачений» гравець стає ведучим.

«На одній лижі»

Гравці повинні пройти дистанцію 15—20 м на одній лижі, відштовхуючись палицями. Перемагає той, хто прийде до фінішу першим, не ставши жодного разу вільною ногою на сніг.

«Цар гори»

Для проведення гри необхідно вибрати підвищення, яке потім штурмуватимуть гравці. Це може бути пагорб, невеликий схил, а найкраще – великий замет, тоді ризик забитися при падінні буде мінімальний.

Мета гри – утриматися на вершині гори якомога довше або певний час, наприклад 5 хвилин.

Всі учасники шикуються біля підніжжя «гори» і по команді «На старт! Увага! Марш!» починають дружно лізти на гору, намагаючись видертися на вершину першим. Гравець, якому це вдалося, стає на повний зріст і кричить: «Я цар гори!» Потім «цар» повинен утримувати свою владу, заважаючи суперникам досягти вершини і зайняти його місце. Гравців можна відштовхувати руками, але в жодному разі не ногами! Якщо комусь із гравців удалося зіштовхнути «царя» з вершини гори, він стає новим «царем гори» і т. д.

«Блоки»

На майданчику позначають лінії «старту» і «фінішу». Відстань між ними – 25 м. Гравці розбиваються на «блоки» – групи по 5 чоловік. У кожного гравця в руках по лижній палиці, кінець якої він простягає сусідові. По команді всі «блоки», не випускаючи палиць з рук, рухаються до «фінішу».

«Розмалюймо білий сніг»

Малята будуть у захваті від можливості зробити сніг різнобарвним! Для цього вам знадобиться харчовий барвник, декілька пластмасових пляшок і два одноразові стаканчики.

Візьміть кілька основних кольорів, наприклад червоний, жовтий, синій, зелений. У стаканчику ви зможете змішати два кольори і отримати зовсім новий колір. Це захоплива, розвиваюча гра! Такою кольоровою водою можна розмалювати снігові фігури, або ж намалювати картину на чистому, білому снігу (для цього зробіть у кришці пляшки маленьку дірочку, можна скористатися й піпеткою).

«Естафета на санках»

Гравці діляться на дві команди. Учасники шикуються паралельними рядами перед стартовою лінією. За сигналом ведучого два гравці від кожної команди – один у санках, другий його везе – біжать до фінішу. Довжина дистанції – 30—40 м. На фініші гравці міняються місцями – і повертаються до команди. Їх змінює інша пара учасників. Перемагає команда, всі гравці якої раніше встигли прокататися на санках.

«Біжи, дзвонику, біжи!

Гра проводиться на великому льодовому полі з рівною поверхнею (каток або залитий майданчик у дворі). Для проведення гри знадобиться дзвоник і ковзани для кожного учасника.

Учасники за допомогою вибирають двох ведучих. Одному з решти учасників дають дзвоник. Гравці збираються разом посеред поля, потім за сигналом дорослого ведучого розбігаються в різні боки. Завдання ведучих – наздогнати і доторкнутися до гравця з дзвоником. А той може передати дзвоник комусь із решти учасників. Якщо володаря дзвоника один з ведучих все-таки зловить, той стає новим ведучим.

«Затягни в коло»

Двоє санок прив’язують до кінців міцної мотузки завдовжки 3—4 м. На втоптаному сніговому майданчику креслять коло діаметром 1,5—2 м. Санки розміщують, по обидва боки кола, на однаковій відстані від його центра. Мотузка повинна проходити через центр кола. Гравці сідають на санки обличчям один до одного і тримаються за сани руками. Їхнє завдання – затягнути всередину кола свого супротивника, відштовхуючись від землі ногами і впираючись.

«Снігова фортеця»

Спочатку треба побудувати фортецю – стіну заввишки 1,5 м і завдовжки 4—5 м. Будують фортецю всі, а обороняють її по черзі.

Половина учасників захищає фортецю, перебуваючи всередині неї (за стіною), половина нападає. Захисники і нападаючі ведуть активну «перестрілку» сніжками. Учасник гри, у якого попали один раз, вважається «пораненим», двічі – «убитим», і він вибуває з гри. Перемагає команда, якій за певний проміжок часу вдалося вивести з ладу більшу кількість супротивників.

«Стоніжки на лижах»

Для цієї естафети (беруть участь більше, ніж 10 гравців) лижі для кожного учасника (палиці не потрібні) та дві довгі мотузки.

Формуються дві команди з рівною кількістю гравців. Команди шикуються у дві колони. Відстань між гравцями в колоні – 2—3 м, а між колонами – 3 м. Кожній команді видається по мотузці. Учасники команди повинні взяти в руки цю мотузку так, щоб гравці, які стають праворуч від неї, чергувалися з гравцями, які беруть її з лівого боку. Перед гравцями, що стоять спереду колон, позначається стартова лінія. На відстані 100 м від старту позначається фінішна лінія, причому на ній навпроти кожної колони у сніг встромляється палиця або прапорець.

Перемагає та команда, яка у повному складі швидше за суперницю дісталася до фінішу (його повинен перетнути останній учасник, що стоїть у колоні).

Якщо гравець випадково відпустив мотузку, він повинен наздогнати колону, стати на своє місце і схопити мотузку знову.

«Черепашки»

Це гра-змагання, в якій може брати участь кілька пар. Кожна з них сідає на санки спиною один до одного. За сигналом гравці намагаються досягти фінішної лінії (на відстані 10 м від старту) якнайшвидше, відштовхуючись від землі ногами одночасно. Це нелегке завдання, оскільки один з гравців у парі сидить спиною у напрямку руху.

«Снігові бульбашки»

За гарної зимової погоди, коли на вулиці нема вітру і морозяно, візьміть на прогулянку з дитиною мильні бульбашки. Коли ви видуєте мильну бульбашку, у вас буде можливість поспостерігати, як миттєво на кульці починають утворюватися дрібні крижані узори. Можна взяти соломинку і, надувши кульку, «покласти» її на лавку, а потім спостерігати, що буде далі. Цей дивовижний дослід ви можете підкріпити розповіддю, як у хмарах утворюються сніжинки.

«Снігові фігури»

За сніжної погоди цікаво влаштувати у дворі конкурс снігових фігур. Це можуть бути звірі, персонажі казок, машини, ракети, різні предмети. Фігури складають із снігових грудок або скачують велику снігову кулю, а потім, додаючи деталі чи відсікаючи зайве, перетворюють її на задуману фігуру. Снігові фігури можна облити водою – вони покриються кригою і збережуться довше, радуючи перехожих.

«Полювання на куріпок»

Для гри потрібен відкритий майданчик, на одному боці якого із снігу треба зробити кілька горбиків – «гнізд» для «куріпок» (за кількістю гравців). На іншому боці майданчика розташовуються «мисливці» (3—4 людини).

За сигналом ведучого «куріпки» вилітають зі своїх «гнізд» і починають літати по «тундрі» (майданчику). Як тільки ведучий гукне: «Мисливці!», «куріпки» повинні швидко повернутися у свої (або чужі) «гнізда». Поки «куріпки» біжать до «гнізд», «мисливці» намагаються сніжками попасти в них. «Збиті» куріпки вибувають з гри.

Після 3—4 раундів ведучий підраховує, скільки «куріпок» збив кожен «мисливець», після чого вибираються нові «мисливці», а вибулі «куріпки» повертаються у гру.

Лічилки

* * *

 
Фрікель, нікель, фрікасоль,
Сто подраних парасоль,
Пшик, дон – вийди вон!
 

* * *

 
Раз, два, три,
Грав я й ти,
Соні, боні, тач,
Рафа, рифа, м’яч.
 

* * *

 
Трікі-трілі, трілі-тон,
Сіли троє у вагон,
Поїхали у Китай
Пити там солодкий чай.
 

* * *

 
Джибанець, воронець,
а хто вийде – молодець.
 

* * *

 
Ерлички-перлички,
червоні ґудзички,
на кого випаде,
на того бенц.
 

* * *

 
Йшла собака через міст —
чотири лапи, п’ятий хвіст.
 

* * *

 
Ходять свині по долині,
А за ними старий дід,
Тому діду сорок літ.
Гульчик, бульчик,
Срібний хрест,
Раз, два, три —
Вийди ти!
 

* * *

 
Бiля двору – дві Федори,
біля ґанку – дві Тетянки,
а на лузі – дві Ганнусі,
біля річки – дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.
 

* * *

 
Нашa совонька-сова
позабула всі слова.
На пеньку сидить,
очима лупає,
ногами тупає.
Туп-туп!
 

* * *

 
Біля річки, на лузі,
Першоцвіт розцвіта.
А хто останній, друзі, —
Той з кола виліта!