Текст книги "200 дитячих ігор, конкурсів, лічилок"

Ігри вдома

«Музичні стільці»

Якщо група невелика, то стільці краще розставити уздовж лінії, розвертаючи їх по черзі в різні боки. Для великої групи краще поставити стільці в коло, при цьому розвернувши сидіннями назовні або в обидва боки. Вибирається ведучий – він керуватиме музикою і стежитиме за стільцями.

Звучить музика. Усі рухаються, пританцьовуючи, навколо стільців. Несподівано музика замовкає. Гравці кидаються займати стільці. Але все-таки комусь місця не дістанеться. Цьому неспритному учаснику доведеться вийти з гри, забравши свій стілець. Гра триває доти, аж поки залишиться один гравець – переможець.

«Зіпсований телефон»

Ведучий загадує слово і шепоче його першому гравцеві так, щоб не почули решта. Перший шепоче на вухо другому гравцеві те, що вдалося розчути. Другий гравець пошепки передає слово третьому – і так далі по ланцюжку. Останній гравець голосно називає те, що почув. Звичайно це дуже відрізняється від слова, загаданого ведучим, що викликає загальні веселощі. Для того щоб результат вийшов смішнішим, гравці намагаються говорити дуже швидко і дуже тихо.

Ведучим стає останній гравець, а решта «зсуваються» по лавці. Колишній ведучий сідає на місце першого гравця.

«Спинки-картинки»

Гравці сідають колом, обличчям до спини сусіда. На спинку кожному скотчем прикріплюють аркуш паперу. Першому гравцеві говорять на вухо просте слово, яке легко намалювати: квітка, будинок, сонце. Він повинен тупим олівцем намалювати картинку на спині свого сусіда. А той, керуючись тільки своїми відчуттями і здогадками, повинен вирішити, що там намальовано, і таку саму картинку намалювати на спині гравця, що сидить попереду. Головне – не підглядати. Коли всі учасники закінчать свої малюнки, переходять до оцінювання творів юних художників.

«Пожежна команда»

Грають 10 і більше чоловік. Стільці за кількістю гравців ставлять по колу, спинками всередину. Гравці (пожежники) проходжуються навколо цих стільців під музику. Як тільки музика замовкає, гравці повинні покласти на стілець, біля якого зупинилися, предмет одягу. Гра продовжується. Коли кожен учасник зніме 3 предмети (вони виявляються на різних стільцях), лунає сигнал тривоги: «Пожежа!» Гравці повинні відшукати свої речі і надягти їх. Хто найшвидше це зробить, стає переможцем.

«Крокодил»

Спочатку треба розбитися на дві рівні команди. Після цього гравці однієї команди задумують слово (яке теж іноді називають «Крокодил») і вибирають «жертву» – гравця з команди суперників, якому по секрету й повідомляють це слово. Потім «жертву» відпускають на волю, до своєї команди, де він намагається пояснити слово. При цьому йому ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ: використовувати жести і міміку, танці, стрибки і кривляння; приймати будь-які пози; показувати слово повністю або по частинах; кивати або хитати головою: «так» і «ні», але ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ: писати і малювати; вимовляти склади і літери (навіть без звуку, самими лише губами); показувати літери або передавати їх мовою глухонімих.

Якщо слово відгадано, команди міняються ролями. Звичайно, для зображення кожного разу виставляється новий гравець.

«Восьминіг»

Ігрова зона ділиться на дві частини. Одна частина буде морським царством восьминога. Інша частина – берег. Можна позначити цю межу крейдою або домовитися, наприклад, що «море» закінчується біля шафи. Вибирається «восьминіг», який не може виходити на «берег», та зате решта учасників бігають, де хочуть, «купаються в морі», намагаючись не потрапити до «щупалець» восьминога. Якщо «восьминіг» зміг доторкнутися до учасника, той вважається спійманим і перетворюється на «черепашку». «Черепашка» падає на коліна і групується. «Черепашку» можна звільнити, оббігши навколо неї 3 рази.

Учасники, що «купаються в морі», можуть дражнити восьминога:

 
Восьминіг – вісім ніг!
Він зловити нас не зміг!
 

«Передай посилку»

Перш ніж грати, треба приготувати «посилку» – взяти цукерку чи маленьку іграшку і загорнути її в декілька шарів паперу. Гравці сідають у коло, і ведучий каже: «Ми отримали посилку, але я не знаю, для кого вона. Спробуймо дізнатися!» Діти починають передавати посилку один одному по колу, розгортаючи по одному шматочку папери. Хто розгорне останній, тому й дістається посилка.

«Півнячий бій»

Для гри потрібні мітелочки для змахування пилу. Діти, які хочуть брати участь у грі, стають у таку позу (для правшів): стоячи на правій нозі, ліву піднімають до грудей, зігнувши в коліні, і притискають її лівою рукою. У праву руку беруть мітелочку. Починається «бій».

Гравці, стрибаючи на одній нозі, намагаються за допомогою мітелочок «поквачити» супротивника і змусити його стати на обидві ноги. Хто оступився і став на обидві ноги, покидає майданчик, а його місце займає інший «півень». Переможець визначається за кількістю перемог.

«Гірська стежка»

Гравці стають у потилицю один одному. Перший, ведучий, веде всю групу по гірській стежці. Він переходить уявні перешкоди (перестрибує тріщини, перелазить через камені, йде по вузенькому місцю стежки). Решта гравців повторюють його рухи. Коли дорослий ударить в долоні, ведучий стає в кінець змійки, а другий гравець стає ведучим. І так доти, поки всі по черзі виконають роль ведучого.

«Темний лабіринт»

Учасники гри шикуються в лінію і міцно зажмурюють очі. Потім, із заплющеними очима, вони починають виконувати команди ведучого: «Два кроки вперед, поворот ліворуч, два кроки праворуч, розворот, крок ліворуч, поворот ліворуч, чотири кроки прямо, поворот на 180°, два кроки назад, поворот праворуч, поворот ліворуч, крок уперед, три кроки ліворуч і т. д.». Потім по команді ведучого «Розплющити очі!» всі розплющують очі і дивляться, хто як стоїть. Якщо хтось стоїть не так, як усі, то він виходить з гри. Потім гра продовжується, аж поки залишається один найуважніший гравець.

«Велосипедна камера»

Використовується велосипедний насос або предмет, що його імітує. Одна дитина зображає «камеру». У міру того як «камеру» накачують, вона змінює пози і положення. Спочатку прибирає сидяче положення, потім розводить руки, надуває щоки і т. ін. Якоїсь миті імпровізована камера «лопається», імітуючи звук шини, що лопнула. Учасник безпорадно розпластується на підлозі. Роль «камери» переходить до іншого учасника.

«Плутанка»

Гравці в команді збираються в коло, тримаючись за руки. Не розтискаючи рук, їм треба заплутати ланцюжок. Представники від кожної команди йдуть до суперників і за сигналом розплутують їхню плутанку. Виграє команда, у якої ведучий швидше розплутав свій ланцюг.

«Перетягування на пальцях»

Гравці стають біля лінії: права нога спереду, ліва ззаду, витягують вперед праві руки і роблять захоплення вказівними пальцями. По команді починається перетягування. Переможцем є той, хто зміг перетягнути суперника через лінію на свій бік. Перетягування може виконуватися як правою, так і лівою рукою, а також різними пальцями. Можна виконувати перетягування з різних початкових положень: стоячи обличчям один до одного, ноги паралельно, стоячи на одній нозі тощо.

«Кольорові квачі»

Ведучий промовляє слова: «Раз-два-три! Біле (синє, зелене, сіре, червоне) знайди!» Гравці відразу ж хапаються за названий колір, де тільки можуть знайти його навколо себе. Хто не зможе доторкнутися до предмета із заданим кольором або буде останнім – вибуває з гри. Гра триває, поки залишиться один переможець.

«Долоні в долоні»

Два учасники стоять обличчям один до одного, ноги разом, на відстані трохи більше витягнутих уперед рук. За сигналом учасники повинні штовхнути долонями в долоні суперника і вивести його з рівноваги. Хто першим зійде з місця – той програв.

Можна робити обманні рухи, але не можна торкатися ніяких частин тіла суперника, окрім долонь.

Гру можна проводити, сівши один проти одного.

«Камінець»

Гравці сидять на стільцях, долоні в усіх складені разом і лежать на колінах. Ведучий з камінцем у руках обходить гравців і робить рух, начебто кладе камінець кожному з них у руки. Одному з гравців він дійсно непомітно кладе камінець, потім відходить від лавки і кличе: «Камінець, до мене!» Той, у кого камінець, підбігає і показує його. Тепер він буде ведучим. Але якщо гравці помітили, кому покладено камінець, вони можуть цього гравця затримати. Тоді ведучий не змінюється.

«Кільце»

На довгий шнур надягають кільце, кінці шнура зшивають. Гравці стають у коло і тримають шнур двома руками зверху. У середині кола стоїть ведучий, він заплющує очі і повільно повертається 3—4 рази, а гравці тим часом швидко пересувають кільце по шнуру. Потім ведучий каже: «Я йду шукати». Останнє слово є сигналом: хтось із гравців ховає кільце в руці. Ведучий розплющує очі і намагається відгадати, у кого кільце. Той, кого він називає, знімає руки з шнура. Якщо ведучий угадав, він стає в коло, а гравець, у кого знайшли кільце, йде водити.

Лічилки

* * *

 
Бігла лялька
Коло ковалька,
В семи кожухах,
В трьох капелюхах.
В небо гляділа —
Злетіти хотіла.
 

* * *

 
Гулі, гулі —
такі очі, як моргулі.
Чинки, чинки —
такі очі, як мисчинки,
Чата, чата —
такі очі, як горщата.
 

* * *

 
Сидить дід на кілку,
Курить люльку з табаку,
А бабуха-лебедуха
Незлюбила того духа.
– Дим.
 

* * *

 
– На чому стоїш?
– На камені,
– Що п’єш?
– Квас.
– Ану злови нас!
 

* * *

 
Чижик, чижик на яслах
У червоних постольцях.
Хто не йде, хто не йде,
То все чижика дере.
 

* * *

 
Їхав лис через ліс,
поламав сто коліс.
Треба стати, погадати,
скільки йому грошей дати.
 

* * *

 
Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?
 

* * *

 
Зоря-зірниця,
Красна дівиця,
По полю ходила,
Ключі загубила.
Місяць бачив —
Не сказав,
А сонце йшло —
Ключі знайшло.
 

* * *

 
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.
 

* * *

 
Зайчик-зайчик-побігайчик
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води.
Ой, виходь жмурися ти!
 

Конкурси

«Кулька на блюдечку»

Конкурс естафетний. Гравці діляться на дві команди і стають один за одним. Кожній команді дається плоске блюдце з кулькою для настільного тенісу. По черзі кожен гравець повинен добігти до певного місця, розвернутися, прибігти назад і передати блюдце наступному учаснику. Якщо кулька з блюдця падає, гравець повинен повернути її на місце і продовжити естафету. Виграє команда, яка закінчить змагання швидше.

«Капуста» 

У конкурсі беруть участь дві команди. Від кожної команди вибирають по гравцеві, які будуть «капустою». Вони повинні бути однаково одягнені. За сигналом кожна команда починає одягати свою «капусту», знімаючи з себе все, що можливо. Можна використовувати як одяг і взуття, так і шпильки з резинками, годинники з браслетами тощо. Надягати будь-який предмет можна куди завгодно, головне, щоб у кінці конкурсу нічого з «капусти» не впало додолу. На конкурс відводиться хвилина. Перемагає та команда, яка надіне на свою «капусту» більше предметів одягу та аксесуарів.

«Ланцюжки»

Кожній команді дається однакова кількість канцелярських скріпок. З них треба якнайшвидше скласти один або кілька ланцюжків, а потім з цих ланцюжків необхідно викласти на підлозі заданий малюнок. Обов’язкова умова: всі скріпки мають бути використані.

«Уберегти кульку»

Учасники конкурсу діляться на дві рівні команди. У кожного учасника в руках надувна кулька. Кульки повинні бути у першої команди одного кольору, у другої – іншого, щоб не переплутати. Учасники стають один проти одного і за сигналом починають лопати один у одного кульки. Свою кульку треба уберегти, а кульки супротивника будь-яким способом лопнути. Програє та команда, у якої швидше закінчаться кульки.

«Нечепура»

Гравці діляться на пари. У кожній парі діти стають плечем один до одного. І на них надягають велику куртку – так, щоб в один рукав була просунута рука однієї дитини, а в другий рукав – другої. Завдання гравців – якомога швидше застебнути всі ґудзики, а потім їх розстебнути.

«Кусіка»

До мотузки за хвостики підв’язують фрукти: яблука, груші, виноград тощо. Мотузку з фруктами натягують і тримають двоє дорослих. Завдання гравців: схрестивши руки за спиною, відкусити шматочок фрукта. Виграє та команда, усі гравці якої поласують фруктами швидше за своїх суперників.

«Ниточка»

Треба якнайшвидше намотати нитку на олівець або ложку. Дівчатка повинні просто намотувати нитку, як веретено, а хлопчики можуть підтягувати прив’язану до нитки іграшкову машинку.

«Кульки-вінички»

Для цього конкурсу потрібні дві повітряні кульки і два віники. Кожен учасник повинен пронести кульку на вінику певну дистанцію (наприклад, від стіни до столу), не впустивши їх і не проколовши. Кульку не можна притримувати рукою.

«Політ на мітлі»

Для проведення конкурсу потрібні два стільці і дві мітли або швабри. Дітям пропонується уявити, що вони обернулися на злих чарівників і вміють літати на мітлі. Завдання учасників – затиснувши мітлу між ніг, добігти до стільця, повернутися назад і передати мітлу іншому учаснику команди. Перемагає та команда, яка закінчить конкурс першою.

«Невидима спина»

Ведучий стає обличчям до стіни і спиною до гравців. Гравці шикуються в лінію біля порога кімнати. На рахунок «три» перший гравець починає рух. Як тільки ведучий відчуває, що гравець уже близько і стоїть за його спиною, він каже: «Стоп!» Те саме відбувається і з наступним учасником. Ведучому головне, щоб його не зачепив гравець, а гравцеві важливо якнайближче дістатися до ведучого.

«Прикольні казки»

Учасники стають у коло. Свою праву руку кожен учасник стискає в кулачок, виставляючи великий палець угору. Ліву руку треба скласти трубочкою і надіти її на великий палець сусіда. Коли всі гравці зчепили руки таким хитромудрим чином, ведучий починає розповідати казку, заздалегідь назвавши кодове слово. Умова гри така – почувши кодове слово, треба встигнути вихопити свою праву руку і зловити сусідську, схопивши її за палець. При цьому в казці можна використовувати смішні відсебеньки, які покликані заплутувати і збивати з пантелику гравців. Наприклад, якщо кодові слова «Царівна Несміяна», то в розповіді можна використати слова «Царівна-жаба», «царівна і сім богатирів» та інші словосполучення, що починаються зі слова «царівна». Почувши його, гравці вириватимуться і хапатимуть руки сусідів.

«Моя планета»

Для цього конкурсу знадобляться великі повітряні кулі та маркери. Ведучий говорить гравцям, що кулі в їх руках – це планети нашого Всесвіту, які терміново треба заселити мешканцями. Кожен гравець заселяє свою планету, тобто малює на кульці маленьких чоловічків. Перемагає той, на чиїй планеті виявиться більша кількість інопланетян.

«Утримай сніжинку»

Заздалегідь необхідно зробити з вати жмутики, що нагадують сніжинку. За сигналом ведучого учасники починають дути знизу на жмутик так, щоб він літав, як сніжинка. Перемагає учасник, який утримав «сніжинку» в повітрі довше за всіх.

«Хто сильніший?»

У цьому конкурсі учасники повинні спробувати надути повітряні кульки за точно відведений час без допомоги рук. Той, кому це вдається, оголошується найсильнішим.

«Новорічні мішечки»

Два гравці отримують по святковому мішечку і стають біля журнального столика, на якому в коробочці лежать обривки мішури, ялинкові небиткі іграшки, а також дрібні речі, що не належать до новорічного свята. Під веселу музику учасники гри із зав’язаними очима складають вміст коробочки в мішечки. Як тільки музика стихне, гравцям розв’язують очі. Виграє той, у кого в мішечку виявилося більше новорічних предметів.

«Збери опудало»

Гравці діляться на дві команди. Перед кожною – набір різних предметів одягу (шарфи, шапки, сорочки тощо). Треба спорудити з підручних засобів «опудало». Виграє більш креативна команда.

«Збери картоплю»

Розкладіть на підлозі кубики, кульки і м’ячики – це й буде «картопля». Кожному гравцеві дають у руки кошик і зав’язують очі. Завдання – наосліп зібрати якомога більше «картоплин» і скласти їх у кошик.

«Прикрась ялиночку»

Біля кожної команди ведучий розташовує коробку з ялинковими небиткими іграшками. На відстані від команд стоїть по невеликій штучній ялиночці. Перші гравці беруть з коробки одну іграшку, біжать до ялиночки своєї команди, вішають іграшку і повертаються назад – і так до останнього гравця. Виграє команда, що перша прикрасить ялиночку.

«Цукерочки»

Новий рік – солодке свято, і цукерок, звісно, не бракує. Запропонуйте дітям веселий конкурс – дізнатися, хто зможе набрати в руки більше цукерок. У кишені і за пазуху цукерки ховати не можна, тільки в руки. Після підрахунку цукерок і визначення переможця оголосіть дітлахам, що як приз ці цукерки вони можуть з’їсти!

Ігри в дорозі

«Моє око – гостре»

У цю гру можна грати в поїзді та машині, в аеропорту, чекаючи на свій рейс. Спочатку вибираємо колір предметів, які шукатимемо, наприклад червоний. І починаємо гру: «Моє око – гостре бачить червону… машину. Моє око – гостре бачить червоне… яблуко. Моє око – гостре бачить червоний… капелюх». Шукати можна круглі, смугасті речі.

«Слова»

Грати в міста – найпоширенішу версію цієї розваги – уміють всі. Суть гри в слова така сама: придумувати слова, продовжуючи ланцюжок. Перший гравець називає будь-яке слово, наприклад, РИБА, наступний гравець повинен придумати своє слово на останню літеру слова РИБА, тобто на «А». Наприклад, АПЕЛЬСИН. Хід переходить до наступного, який повинен придумати слово на «Н». Дуже зрозуміла і проста гра, у неї впевнено грають молодші школярі. Коли дитина довго придумує слово, щоб не гальмувати гру, почніть повільно рахувати до 10. Якщо слово так і не спало на думку, гравець пропускає хід.

«Рослина, тварина, мінерал»

Ведучий загадує яку-небудь тварину, рослину чи мінерал. Завдання решти – ставлячи запитання, вгадати, що це таке. Треба зауважити, що вміння ставити запитання – дуже важлива навичка для розвитку дитини. Перший час у подібних іграх потрібна активна участь дорослих.

«Добре – погано»

Разом з дитиною придумайте, про яку подію або явище ви хочете поговорити. Наприклад, іде дощ. Що в цьому доброго? Рослини дістають вологу. Не треба поливати город. Можна пошльопати в чоботях по калюжах. Не треба мити машину. Можна побачити веселку. Під дощем ростуть гриби. Коли всі добрі варіанти вичерпані, переходимо до пошуку поганих наслідків. Не погуляєш, дуже мокро і холодно. Повені від розливу річок. Урожай пропадає на полях. Під сильним дощем можна промокнути і застудитися. Тварини ховаються, їм холодно і їх не побачиш. Ця гра вчить дивитися на події з різних точок зору.

«Снігова грудка»

Ви говорите будь-яке слово, яке спало вам на думку. Дитина повторює ваше слово і придумує своє. Ви повторюєте перші два слова, додаючи нове слово. Так слова наростають, як снігова грудка. Якщо часто тренуватися, граючи, можна повторити за раз більше, ніж 20 слів.

«Я складаю валізу»

«Я складаю валізу, – говорите ви, – і кладу зубну щітку, шкарпетки, дзеркало, гребінець…» Попросіть дитину повторити все, що ви поклали у валізу. Якщо дитина згадала все, що ви поклали, хай теж додасть щось від себе.

«Морози – мімози»

До будь-якого слова необхідно придумати риму. Наприклад, ви говорите: «Палка». Дитина: «Галка» або «скакалка».

«Асоціації»

Вибирається ведучий. Він починає гру: загадує слово (іменник), яке треба подумки поділити на кілька складів. Потім треба придумати слова (теж іменники в однині), які б починалися з літер кожного з цих складів. Далі – ще складніше: гравець згадує слова-асоціації, які підходили б до кожного слова, що містить літери зі складів головного слова. На кожне слово зі складів можна придумати максимум три слова-асоціації. Саме ці слова ведучий і називає. Решта учасників повинна здогадатися, які ж слова містять склади головного слова. Ведучий може підказувати іншим гравцям, коли вони відгадують слова: «дуже холодно», «холодно», «тепло», «ще тепліше», «гаряче», «вгадав». Свої варіанти гравці повинні називати по черзі. Наприклад, ведучий загадує слово «го-ло-ва». До кожного складу придумує слово, в якому також міститься цей склад: «го» – голуб; «ло» – лоша; «ва» – вагон. Потім він придумує і називає слова-асоціації до них: голуб – птах, пам’ятник; лоша – луг, грива; вагон – вокзал, рейки. Один з гравців називає свої варіанти: «чайка», «кінь», «вагон». Ведучий повинен підказати учасникові: «тепло», «ще тепліше», «вгадав!».

«Кочерга»

Попросіть дитину вибрати собі ім’я з кухонного начиння: кочерга, тарілка, виделка, ніж. Тепер скажіть, що ви будете ставити запитання і на всі запитання треба відповідати цим словом. Попередьте, що сміятися не можна. Наприклад: «Як тебе звати?» – «Кочерга». – «А маму?» – «Кочерга». – «На носі у тебе що?» – «Кочерга». – «А харчуєшся чим?» – «Кочергою». – «А бабуся з дідусем у тебе хто?» – «Кочерги».

«Числа»

Можна рахувати разом усе що завгодно: стовпи, що миготять за вікном поїзда чи машини, переїзди, ворон, бородатих чоловіків, собак, котів, вантажівки тощо.

«Номерні таблички» 

Кожен вибирає будь-яке число від 0 до 9. Завдання: знайти 5 машин з номерними знаками, де є вибране число.

«Тут!»

Треба вибрати який-небудь об’єкт, який видно здалеку, наприклад дерево чи дорожній знак. Усі пасажири заплющують очі, і коли, на їх думку, вони проїжджають дерево (дорожній знак), то вигукують: «Тут!» Хто виявився ближчим за всіх, виграє.

«20 запитань»

Ведучий загадує яке-небудь слово (це має бути предмет, а не абстракція). Після цього учасники вирішують, хто буде першим ставити своє запитання (якщо грає більше двох чоловік). Завдання всіх учасників або учасника, крім ведучого: вгадати загадане ним слово, поставивши 20 запитань (і не більше!). Якщо, почувши відповідь ведучого на останнє запитання, учасники не можуть вгадати, що ж він загадав, то вони програють. А якщо вони вгадали слово, то один з них стає наступним ведучим.