Текст книги "Остров моей души"

Глава1
Мрійлива юність-ти прекрасна

Це було звичайнісіньке селище, яке так не по звичайному малювало неймовірні пейзажі і просто було наповнене красою озер, лісів, пагорбів та долин. Саме тут і проживала Ксенія, юна, наївна та мрійлива дівчина. Вся ця краса природи і свободи супроводжувала її з дитинства і для неї це було звично і ніби не особливо. Чим більше вона дорослішала, тим більше, десь далеко у підсвідомості, вона хотіла втекти від цієї дикої природи подалі до прогресу і перспектив. Вже саме тоді в свої 15 років Ксенія точно знала що її життя пройде подалі від селища, вона на планувала і мріяла у своїй голові що вибереться звідси будь якими силами. Хоча і тут їй подобалося, проте за мало можливостей пропонувала для неї дика природа. Усе вже до міліметру знайоме і звичайне, все набридло і хотілося змін.

Ксенія зростала у досить великій сім'ї і любові та уваги звичайно бракувало в її адрес. Батько був досить суворим, завжди зайнятим і ніякої дружби, теплих розмов і душевних відносин у них звичайно не було. Мама тягнула на собі усе хазяйство та домашні справи, тому часу на всіх діток у неї теж бракувало. Ксенія звикла все вирішувати сама, усі свої проблеми та конфлікти, різні завдання та питання вирішувала самостійно. Звичайно вона почувалася самотньою і її душа прагнула тепла, уваги та любові. Вона самостійно підзаробляла і у своєму досить юному віці мала власні кошти для своїх потреб. Життя Ксенію не балувало уже з юних літ, вона уміла працювати і не боялася навіть важкої роботи. Спілкувалася Ксенія з досить порядними компаніями, тому ніяких непристойностей у її житті не було. Та і подружитися по ближче з якимось юнаком було не дуже можливо в такому віці, але ж її вже так цікавили такі близькі стосунки, тому що тепла бракувало її душі. У неї була сама рідна і дорога людина, якій вона все могла довірити і поговорити на різні теми її подруга, з якою вона разом виросла і їх дружба була родом з дитинства, сама справжня і сама цінна. Їй вона плакалася коли так боліло, з нею вона переживала і радості і успіхи і невдачі, їй могла довірити саме сокровенне і бути спокійною що вона збереже їх секрет. Але все одно їй бракувало мужнього плеча поруч, так вона собі уявляла, що поряд з хлопцем можна врешті розслабитися і відчути себе слабкою і комусь потрібною дівчинкою. Якась не зрозуміла пустота наповнювала її душу, і здавалося б нікому у світі немає ніякого діла до неї і всередині відчувалася дивна біль, ніби ніхто і не скривдив, але болить. І тут Ксенія вирішує, що правильним кроком буде дружба з хлопцем, звичайно вона прагнула справжнього кохання, знайти того єдиного, кому буде не байдуже до неї, з ким буде почуватися потрібною, спокійною і такою щасливою, як ніколи раніше. Вона малює у своїй уяві того єдиного, хоча вона ще і не знає який він має бути, але впевнена що відчує його, коли побачить. Так минав час Ксенія ніяк не бачила у своїй компанії підходящого хлопця, який дійсно цікавився її душею і особистістю, всі с ким вона спілкувалася були не серйозними, занадто сором'язливими або ж легковажними чи просто бабіями які крім краси нічого іншого і помічати не хотіли та і стосунки їм потрібні були лише для забави. Тобто нікого цікавого в своїй компанії Ксенія не знайшла. І знову почувалася самотньою і не потрібною. Нажаль вона не розуміла що було занадто рано для стосунків в цілому.

Минав час, життя ішло своїм руслом і ось настав день весілля однієї пари з церкви яку відвідувала Ксенія з самого дитинства. Звичайно це була велика подія для усіх, тому що це було щось не досить звичне і не таке буденне як звичайні молодіжні зустрічі і служіння, це була гарна можливість трішки розслабитися, провести цікаво час і по тусити у іншому форматі. Все мало б бути як завжди, проте сьогодні запросили нову музичну групу, яка раніше ще не з'являлася на тутешніх весіллях і ось, коли Ксенія зайшла в зал, вона зустріла поглядом того самого, здавалося б якого шукала все життя. Серце сильно забилося і час ніби зупинився на місці, не знаю як але вглибині душі вона зрозуміла , що він створений саме для неї. Цілий вечір вона не могла відвести від нього погляду і у своїй голові вона переглядала тисячі варіантів як же з ним познайомитися. Тисячі запитань не давали її спокою, хто він, як його звати, скільки років, чим він живе, як познайомитися адже вони були зовсім різні. Він був на сцені, вся увага на нього і це було звично, а от Ксенія сиділа собі на балконі, тихенько серед іншої маси людей і помітити її було не можливо, адже вона ніяк не виділялася. Вона розуміла що це не реально, хоч якось зачепити його увагу, проте тихенько собі спостерігала і вже була щасливою. Ні, вона не розуміла що таке щастя, проте намалювала його собі сама, здавалося б лише його усмішка, погляд і цікавість нею вже дали б все щоб бути щасливою. Дитина, яка не мала батьківського тепла, шукала його в інших, малювала що воно може там бути. І в чому була її вина, де вона була не права, вона лиш прагнула любові, справжньої де її душа знайде спокій і насолоду, однак не знала що таке справжня любов, нажаль… На протязі певного часу Ксенія таки дізналася деяку інформацію про цього цікавого юнака із уст хлопців з її компанії, які спілкувалися з музикантами, вона дізналася що його звали Олег і у нього є якась дівчина, думаю більше і не потрібно було, адже вона добре розуміла що вони більше ніколи не зустрінуться у своєму житті і думати про нього не було сенсу, тим паче у нього є дівчина і він був абсолютно з іншого світу аніж вона. Проте думки про Олега не залишали її, з тих пір як він поїхав в її душі сталася така порожнеча, яку і пояснити словами не можливо чому так, Ксенія не могла зрозуміти, вона відганяла усі думки але забути його не могла і єдине що її залишалося, це віддати усе в руки Бога, вона просто почала молитися про цю ситуацію навіть не знаючи навіщо.

Не дивлячись ні на що кожен вечір Ксенія молилася про це перед сном. із сильним бажанням і вірою, що вони можуть все таки пересіктися у своїх зовсім різних життях і одного разу все так і сталося зовсім випадково. У їхньому селищі відбувалося свято музики і хлопці, які це все організовували, запросили знову цю групу там грати. Яке було здивування побачити його знову, а ще більше від того що саме його розмістили ночувати в її найкращої подруги Яни, яка крім того була ще й і її сусідкою. Щастю не було меж вона не могла повірити в те, що перед нею відкривається море можливостей познайомитися особисто з тим самим, про якого уже три місяці молилася без перестану і особливої надії. Однак чудеса існують там, де в них вірять подумала Ксенія і почала шукати будь якої можливості для знайомства. На наступний день після концерту, музичний гурт відправлявся на служіння в містечко неподалік від селища. Ксенія зі своїми двома сестрами Оленою і Анастасією та звичайно із подругою Яною разом з гуртом в одній машині поїхали на служіння. Оскільки у Ксенії вдома також ночували хлопці з гурту, вони вже встигли вечірком поспілкуватися і дізнатися більше про усіх учасників гурту, втому числі Олега та його ліпшого друга Богдана. Тому цього ранку дівчата усі разом поїхали на служіння із музикантами. Поки вони проводили час разом, Богдану дуже сподобалася Яна і він навіть взяв у неї номер телефону. Дізнавшись це Ксенія засмутилася, тому що завжди її подруга подобалася багатьом хлопцям але тільки не вона. Це не викликало в неї якихось образ чи болю, ні зовсім ні, просто Ксенія ніяк не могла зрозуміти що є такого в її подруги, чого не вистачає її, вони були обидві досить гарненькими навіть схожими, Ксенія навпаки вміла більше і краще говорити а Яна була більш мовчазною і спокійною і кожен раз коли вона спілкувалася з хлопцями Ксенія намагалася навчитися у Яни як потрібно себе поводити, щоб подобатися хлопцям. Нажаль Ксенія не розуміла що справа була зовсім у іншому, їй просто потрібно було приймати себе а не намагатися маскуватися під когось іншого. Просто Ксенія ніяк не могла змиритися з тим, що у свої 15років вона навіть нікому і ніколи не подобалася, порівняно зі своєю подругою, яка була молодшою і вже мала хлопців яким подобалася і тут ще один, якому вона, саме Яна а не будь хто інший сподобалася. І от прийшов час знайомитися ближче, ввечері Богдан попросив у Яни прогулятися і наголосив що він буде з другом, тому і вона мала б прийти не одна. Звичайно це була важлива подія для неї і Яна прибігла за допомогою до Ксенії звичайно, вона була дуже щасливою допомогти подрузі у такій важливій справі і йшла, щоб підтримувати її і допомагати, оскільки Яна дуже сильно хвилювалася. Для Ксенії не було ніяких хвилювань, адже вона точно знала що Олег нею не цікавиться і питання зараз було зовсім не про неї, вона мала важливу задачу, допомогти влаштувати щастя своєї рідної людини, тому все було просто. Коли хлопці підходили до місця зустрічі у Богдана виявилося пусто на мобільному і Олегу довелося зателефонувати зі свого телефону, таким чином в Яни з'явився номер Олега. Посуті Ксенія та Олег прийшли на цю зустріч, щоб допомогти своїм друзям познайомитися ближче, та вийшло все навпаки. Цілий вечір Ксенія та Олег говорили між собою безупинно, а Яна та Богдан від хвилювання були мовчазними і тихими. Але раптом у Олега пролунав дзвінок, він відійшов і після тієї розмови теж став мовчазним і сумним. Ксенія одразу зрозуміла, що то була його дівчина, яка і засмутила його, напевно ревнощами, оскільки було пізно, а він гуляв не зрозуміло з ким і навіщо, все було логічно. Так і закінчився їхній вечір Ксенія не літала від щастя від того, що збулася її мрія і вона познайомилася з тим, хто був для неї не доступним і таким важливим. Навпаки, якийсь не зрозумілий осад осів у її душі і вона не розуміла що з цим робити. Тепер вона точно знала що у Олега є дівчина, а руйнувати чуже щастя вона і не збиралася, вона нікому не бажала зла і добре розуміла, що на чужому нещасті щасливим не будеш. Вона закинула цю ідею про неймовірне кохання і що саме він є тим єдиним, про якого вона мріяла, але з іншої сторони емоції просто розривали її, адже він був таким навіть кращим ніж вона уявляла. І що тепер? І знову пустота в душі, він поїхав і наче відірвав частинку її серця, а Ксенія намагалася зібрати всі думки докупи, та нічого не виходило. Проте в одному вона себе запевнила Олег точно не для неї, він належить іншій, і на цьому вона все для себе закінчила. А Яна та Богдан продовжували спілкуватися по телефону і у них все було добре. Ксенія була щасливо за них.

Якось у вечері, коли Ксенія уже лягала спати, до неї прибігла подруга Яна з переляканим і дуже схвильованим виглядом, вона сказала, що через дві години до неї приїде Богдан на зустріч і його привезе Олег, та Ксенія заспокоїла її переконуючи що це якийсь розводняк, адже з якої радості серед ночі їм їхати у це село. Дівчата звичайно зібралися і чекали хлопців, оскільки у Яни мобільний був без коштів, Ксенія зі свого номера написала Олегу, так як це вони зводили своїх друзів, вона коротко висловила свою думку про дану ситуацію, сказавши: навіщо ви так шуткуєте? Це не схоже на правду, що б ви їхали до нас серед ночі, тому не знущайтеся з нас! На що Олег відписав -то ми вже не їдемо. Пізніше Богдан подзвонив до Яни і пояснив, що вони дійсно виїхали але у них зламалася машина. Дівчата сприйняли цю ситуацію просто насмішкою над ними і були впевнені в тому, що нікуди вони не виїжджали, просто вирішили так розважитися і посміятися над ними. Оскільки у Богдана і Яни не були стосунки на такому високому рівні, щоб наскільки довіряти йому. А дівчата, хто вони такі, якісь наївні дурепи які розмріялися щоб городські хлопці на них задивлялися. Таким чином у Олега і Ксенії залишилися номера один одного, а Яна втратила довіру до Богдана і поступово перестала з ним спілкуватися і на цьому їхня історія закінчилася.