Книга: Мальви. Орда (збірник) - Роман Іваничук

Мария, попавшая в турецкий плен, как и многие другие, не теряла надежды вернуться домой, найти и увезти на родину своих детей. Вот только долгие годы на чужбине не проходят даром, особенно если ты даже не помнишь шум родных полей, запах цветов у дома, тех самых мальв... И ласковое прозвище "турчаночка" становится правдой, и дочка уже говорит по-турецки и не понимает, что за песню на незнакомом языке так часто напевает её мама.

Что теперь считать своим домом, своей родиной? Землю, которая так далеко, но иногда зовёт, чуть слышно, прорезая однажды вечерние сумерки казацкой песней. Или землю под ногами, сухую, неприветливую, но вырастившую тебя и с которой ты уже сроднился? И на которой живет народ, так и не принявший тебя, гяура, неверного и совсем не свободного, хоть и освобождённого.

Непростой вопрос поднимает Иванычук и не каждый сможет сразу на него ответить. И вряд ли на него есть однозначный ответ.

Дії відбуваються на території Криму (м. Кафа - Феодосія теперішня), у Стамбулі, ретроспективи - в Україні. Татари, турки, українціі... Конфлікт двох релігій (Марія не може потоптати православного хрестика на вимогу дервіша, та змушена робити свою донечку мусульманкою - дорога ж ціна збереження життя)); Проблема втрати генетичного коду (і де поділася тяга до рідних коренів у яничара Аліма-Андрія?)... Кохання таке дивне і чуже (обрізати пасмо волосся коханій дівчині — троха дивнуватий вияв симпатії, чи не так?; вгадується думка про те, що останнє кохання важливше за перше).

Гостра книжка — без прикрас. Ніхто з персонажів не ідеальний, чітко не розмежоване добро і зло. Хтось хапається за життя будь яким чином. А хтось не бачить сенсу жити без чести.

І є дівчинка Мальва, з власне українським гарним ім'ям. Сумний символ України — квіточки, які пересіялись у чужину і залишилися живими, хоча не такими міцними та барвистими. Бо таке ми пристосуваньке поріддя... От і Мальва-Сломія залишилася живою, та без українського стержня, яким ще так пишалися її батьки.

Відразу зізнаюсь ставлення в мене було упереджене. Відкрила книжку, почитала перші два розділи і думаю "нуу зараз почнеться Історія України 5 - 11 клас..." І яким великим було моє здивування, коли я зрозуміла, що не можу відірватись від книжки. Незважаючи на складні турецько-татарські слова, читати було дуже легко, мова твору легка і плавна, не замусорена великою кількістю дат і описом битв. Автор зумів описати тогочасні історичні події так, що справді цікаво.

На тлі історії автор розповідаю про долю окремих людей, Марії з донькою Соломією (яку в неволі перейменували на Мальву), Стратона, Селіма, Аліма, поєднаних однією бідою: поневолення в чужому краю, з чужою релігією і чужими законами. Дехто з них змирився і підкорився, дехто страждав, але вірив у визволення. Дуже красиво в книзі описано любов. Ахмеда до Мальви, Мальви до Іслам-Гірея, матері до своїх дітей, а ще любов до рідного краю...

Читаючи щирі молитви Марії за Україною, за своїми синами, описи неосяжного українського неба, безкраїх степів, читаючи як Мальва зреклась віри і потоптала хрестик і про мужніх і відважних українських хлопців-козаків, я плакала. А ще в мене народилась величезна гордість, що я себе називаю українкою.

Як на мене "Мальви", то зовсім не історичний роман, то плач за Україною, її синами і доньками, їх тяжкою долею на чужині. Бо наші люди так, як ті жовті квітки мальви - гарні вродою, могли б бути щасливими на своїй землі, але знищені духовно і фізично на чужині. Я зараз говорю не тільки про наше історичне минуле...

Музика в тему: Еріка - Мальви