Книга: Залишенець: Чорний ворон - Василь Шкляр

Добавлена в библиотеку: 1 декабря 2015, 19:07

Автор книги: Василь Шкляр

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

Возрастные ограничения: 16+
Язык: украинский
Язык оригинала: русский
Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Город издания: Харків
Год издания: 2011
ISBN: 978-966-14-7987-5, 978-966-14-7839-7 Размер: 572 Кб

Комментарии [0] |
Просмотров: 5791 |
- 82
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
4.1 Оценок: 10

сообщить о неприемлемом содержимом

Авторские права соблюдены

Описание книги

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили – але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони – залишенці – обрали собі смерть.

Последнее впечатление о книге

Gretyu:
16-05-2021, 19:08

Двоякое впечатление оставила у меня эта книга.С одной стороны трагедия Украины начала 20х годов разорванной войной, трагедия людей,в особенности главного героя,с другой.

Ещё

Остальные комментарии

Читать

Читать книгу "Залишенець: Чорний ворон" Василя Шкляра
(фрагмент)

Получить полную легальную копию

Правообладателям!

Данное произведение размещено по согласованию с ООО "ЛитРес" (20% исходного текста). Если размещение книги нарушает чьи-либо права, то сообщите об этом.

Читателям!

Оплатили, но не знаете что делать дальше?

Книга дает возможность читателю окунуться в историю Украины 1920-х годов. Но не в ту историю, которую мы привыкли читать в учебниках. Это история, рассказанная участниками этой самой истории.

Ещё

Борцы за независимость Украины, на флаге которых написано «Воля Украины или смерть», рассказывают эту историю от своего имени, показывая свои переживания и мысли. В диалогах и ситуациях, в которые попадают герои романа виден художественный вымысел, но суть романа и основная его часть – реальная история. Для написания романа Шкляр использовал документы из архивов СБУ (Служба безопасности Украины). В романе использовались классические приемы придания тревожности, такие как старый черный ворон, который наблюдает за происходящим. Но это тот самый случай, когда литературные приемы не лишние, а наоборот – бьют в самое место. С другой стороны, этот роман – рассказ про одного человека. Рассказ про главное героя. Он – борец, патриот. В жизнь его страны приходит война. И снова мы читаем историю Украины, но через призму конкретного человека.

«Глупая была у него привычка – надевать соломенную шляпу…» С третей стороны книгу можно рассматривать не как исторический роман, а как мистический. Кроме упомянутого черного ворона встречается в книге соломенная шляпа одного из героев: хоронили его с ней, но после «раскапывания трупа» шляпы так и не нашли…

Отдельного внимания достоин язык романа. В том числе через язык можно окунуться в эпоху 20-х годов 19 века. Что вы представите, когда услышите слово «кукуруза»? Ан нет, в романе так называется на сленге повстанцев – граната. Роман читается на одном дыхании. Не спать пол ночи чтобы дочитать книгу до конца? Да, это про роман Шкляра «Залишенець». Даже мне, который не очень любит читать - книга что называется "залетает".

Кто такой «Залишенець»? Это тот, кто остался. Остался в своей стране, несмотря ни на что. В переводе с украинского это то и значит – тот, кто остался.

Свернуть

OleksandoDerij:
11-11-2020, 15:27

З великим задоволенням прочитав книгу, відриваючись тільки вимушено на сон. Книга спроможна не відпускати, іще й плюс такий поширений трюк - епілог з героями і тими місцями через багато років.

Ещё

inessakos:
30-07-2020, 15:24

Надпись на флаге гласила: «Воля України або смерть». А значит иного не дано. Они не изменили себе, борясь за идею до конца. Повстанцы Холодного Яра выбрали свою судьбу.

Ещё

Nina_M:
15-12-2019, 19:16

Книжка залишає по собі багато різних почуттів, одне із яких ідентифікується найпростіше - захоплення сміливцями, які йдуть проти течії, проти обставин і умовностей.

Ещё

sireniti:
19-01-2019, 15:58

Воля України або смерть.

Ще одна, майже невідома сторінка нашої історії. Воєнні події в Холодному Яру в 20 роках минулого століття.

Ещё

GaffiganCroupiest:
2-11-2018, 19:35

"Ти таке чув коли-небудь? Щоб чоловік прочитав Шевченка і став "бандитом"? От де сила!" Є такі книги, які не просто проходять через тебе, не залишивши і сліду, а щось зрушують в тобі, спонукають до роздумів, змушують переосмислювати певні речі, мотивують до чогось.

Ещё

Для мене одною з таких цього року стала книга Василя Шкляра "Залишенець.Чорний Ворон". Кожна книга, погана чи хороша, завжди є джерелом інформації. Я, на жаль, не можу пригадати, щоб за шкільних років на уроках історії згадувалась Холодноярівська республіка. Моя пам'ять не видає мені жодного байта потрібної інформації. Навіть, пролиставши нинішній підручник, я переконалась в тому, що пам'ять мені таки не зраджує. Повстанський рух в основному відображений через призму махновщини. Я розумію, що повстанський рух не обмежувався одним чи кількома населеними пунктами, але ось ця загальна тенденція до вибірковості вивчення власної історії, засмучує. Бо саме через вибірковість, незнання і окозамилювання ми ніколи не позбудемось своїх внутрішньо-націнальних проблем. Тому для мене багато в чому стала відкриттям історія про ще одну віху історії Холодного яру та України загалом. Взагалі раніше щось я таки десь чула про повстанців Черкащини, бачила музейні експозиції, але то були жалюгідні крихти. Можна по різному сприймати дану книгу. Але фактом залишається те, що це не якась там вигадка автора, а за чималим історія, яка мала місце бути. Звісно ж, зрозуміло те, що знайшлося там достатньо простору і для уяви Шкляра. Але основні події дійсно мали місце на початку 1920-х років на Черкащині. А прототипом і головним героєм роману став Іван Якович Черноусов, більш відомий як отаман Лебединського полку Холодноярівської республіки Чорний Ворон. Для мене достатньо вартісним є те, що книга має в своїй основі історичні події. Але ще більше, ніж просто про історію, це роман про нескорений дух, який колись сповнював наш народ. Та сповнює й зараз. Але як показує час, цього духу, цього запалу не вистачає на всіх. І саме тому в різні роки лише жменька найбільш свідомих, сміливих, з незатуманеним розумом піднімались на визвольну боротьбу і не припиняли її навіть тоді, коли розуміли, що в цій битві програли і крім смерті очікувати більше нічого. Але все одно стояли на своєму. Вже не для себе. А для наступних поколінь. "А хто доживе до вільної України, привітайте її від мене!" Неодноразово роман піднімає й тему зради. При чому зради різної. Такої, яку можна зрозуміти. Або ж такої, яку нізащо не можна ні пробачити, ні виправдати. Коли козаки потрапляли до рук чекістів (не встигнувши попередньо пустити собі кулю в лоба) і ламаючись під тортурами, виказували інформацію - це можна зрозуміти. Бо ми всі - лише люди з плоті і крові, дуже крихкі по своїй суті і смертні. Але коли ти зраджуєш братів по крові та побратимів по духу, свідомо здаючи їх жінці, яка працює на твого ворога, лише заради сексуальних втіх з нею, то вже зовсім інша справа. Мені важко уявити як подібне можна хоча б спробувати виправдати і пояснити. "Зрада – вона і є зрада. Хитра й вигадлива. Це коли ти по правді живеш, тобі таке й на думку не прийде. А коли починаєш крутити, тоді що завгодно вигадаєш." Ще одна важлива лінія роману - правда. За ким та правда і на чиєму вона боці? Радянська влада нарікла повстанців ніяк інакше, як бандитами. Але для кого вони були бандитами і чи були такими? "То хто ж по-вашому бандит? Той, хто прийшов до нас із Московщини і серед білого дня грабує кожну хату, чи той, кого ви вигнали з дому і змусили піти до лісу, щоб боронити свій край?" Єжи Гофман назвав книгу антиросійською та ксенофобською. Мені починає здаватись, що я таки в цьому світі чогось не розумію. Коли згадують про романи в яких мова йде про нацистські концтабори, то ніхто не говорить, що такі книги ксенофобські. Коли ж український автор пише про роки гніту і утисків з боку російського народу, то це відразу стає якоюсь образою світового масштабу. А по факту ми маємо людей, які жили, працювали, страждали і раділи на своїй рідній землі і були змушені взятись за зброю, коли вкотре прийшли інші, чужі, диктуючи свої умови, загрібаючи до своїх жадібних рук, нажите чужою тяжкою працею, майно, гвалтуючи, вбиваюси, примушуючи голодувати. І перших назвали бандитами. А других, з якихось невідомих причин, ми маємо любити, поважати, дякувати і благословляти. Бо вони прийшли нас рятувати, нести в неосвічені маси полум'я революції. Від чого рятувати? Чи від кого? Це схоже на якесь божевілля і не інакше. І дуже нагадує те, що відбувається в нашій країні останні кілька років. Колесо крутиться і все повторюється знову. І буде повторюватись до тих пір, доки ми не дізнаємось свою історію і не перестанемо повторювати помилки минулого. Ось тому ще один приклад. Історично склалось, що на Донбас тікали всі, хто мав проблеми з радянською владою. "Дехто не витримував, виходив з лісу, вербувався з чужими документами на Донбас чи на криворізькі шахти (казали, що під землею їх не шукатимуть), дехто від розпачу йшов на амнестію, хоч знав, що на тому і клямка. Але безвихідь часом страшніша за смерть." Всі, кого б чекісти радо розстріляли, ховались в шахтах. А через століття нащадких цих вигнанців ледь не кутаючись в радянські та російські знамена, кричать "дєди воєвалі". І це не просто нелогічно чи гидко. Це страшно. Комплекс меншовартості, сліпа віра в обіцяні золоті гори, відсутність національної ідентичності, неповага до власної історії та культури, всепоглинаюча байдужість - все те, що сіяли і зрощували в свідомостях українців століттями. А ми, як покірні ягняти, дозволяли це робити. Але ні, колись правда розставить все по своїх місцях. "Історія розкаже, ким ми були та куди поділись." Колись і до нашої свідомості дійде те, що давно зрозуміли окупанти. «Вы должны помнить, что коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаров-евреев украинский крестьянин возненавидел до глубины души. В нем проснулся спавший сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит, бурлит, как Днепр на порогах, и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал им нечеловеческую силу в течение сотен лет воевать против своих угнетателей — поляков, русских, татар и турок…» Для мене ця книга на 10/10. Звісно, при бажанні можна знайти до чого причепитися. Але я не хочу. І якщо хтось упереджено подумав, що ця книга ідеалізує українців, а росіян - навпаки виставляє монстрами, то це далеко не так. Бо в ній є і свої ж таки запроданці, зрадники і вбивці. І є ті "червоні" солдати, які просто прийшли, бо мусили, але звірств не чинили, або пересічні переселенці, які теж не мали стосунку до дій радянської влади. Завжди і скрізь є адекватні чи співчуваючі люди і на противагу їм божевільні фанатики чи дегенерати. Потрібно аналізувати, а не просто бачити те, що хочеш.

Свернуть

irisit:
24-06-2017, 09:17

Жил-был человек в очень большой стране, он был военный и умел воевать, был героем войны. Тут вдруг в этой стране произошла революция, одни радостно захлопали в ладоши и стали обустраивать страну по своему, другим это все очень не понравилось.

Ещё

Arhimed:
8-01-2017, 22:36

Это то. ради чего стоит играть в флэшмоб. Не думаю, что при каких то других обстоятельствах я взялась бы за эту книгу. В флэшмобе мой отказ отклонили (спасибо за это).

Ещё

Тянула до последнего, так не хотелось читать. Мне она кажется заказной, не хочется здесь разводить политику, только мои взгляды не совпадают с общим настроением книги. Как оказалось, очень полезно посмотреть на вещь с противоположной стороны. Мои взгляды не поменялись, но раздражают те, кто думают иначе чем я уже не так сильно. Каждый имеет право на своё мнение. Книга очень хорошая, захватывающая. Я получила удовольствие от чтения, то состояние когда переносишься во времени и пространстве, знаешь, чем закончится, но всё же надеешься, что добро победит зло. Очень понравилось как описан быт того времени, герои с реалистичными потребностями и желаниями, как будто речь идёт о твоих знакомых. Эдакий украинский Робин Гуд, благородный, гарячий, уух. На уровне сказочки, где все "наши" - украинцы, красивые, весёлые няшки отправляют "есть землю" некрасивых, глупых, жестоких москалей (комуняк, кацапов), которые насилуют монашек, не имеют ничего святого, расправляясь с младенцами и беременными женщинами. Я бы поставила высшую оценку, если бы это всё не касалось меня лично, если бы не запутывали СМИ так, что уже не поймёшь где правда, а где ложь. а тут ещё эта примитивная агитация. Но за это я сняла только один бал. Надеюсь, что все кто читают имеют достаточно ума, чтобы отличить зерна от плевел.

Свернуть

alla333:
10-02-2015, 10:57

Тяжело читать,страшная книга про страшное время!

Книга: Залишенець: Чорний ворон - Василь Шкляр

Автор книги: Василь Шкляр

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

Комментарии

Добавить комментарий

Популярные книги за неделю

Жанры библиотеки

Популярные серии книг

По году издания

Рекомендации

Книга: Залишенець: Чорний ворон - Василь Шкляр

Автор книги: Василь Шкляр

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

С этой книгой скачивают:

Комментарии

Добавить комментарий

Популярные книги за неделю

Жанры библиотеки

Популярные серии книг

По году издания

Рекомендации