Книга: Вершники - Юрій Яновський

Я розумію, що цей роман розповідає про важливі для моєї країни події, але нічого не можу зробити з собою. Ну не люблю я історичні твори, а тим паче - твори про війну з описом баталій. Явно не моє.

тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду

, котру має памятати кожний українець, коли збирається підняти руку на іншого уркаїнця. Друга розповідь "Дитинство", це чудовий опис буття українського села і природи очима дитини. Читаючи цю розповідь мені згадалась книга Р.Бредбері "Кульбабове вино". Думаю, якби Яновський розвив цю думку в окрему книгу, це була б дуже цікава і захоплююча історія. Напевно, більш трагічна, ніж у американського письменника оскільки село в ті часи переживало страшенний занепад, а постійні війни тільки підливали масла у вогонь, забираючи у селян останні крихти. А далі пішли розповіді, на основі яких Яновський і отримав, хоч і тимчасове, визнання комуністичної влади. Тобто, ода червоним революціонерам котрі героїчно били бандитів і монархистів. Всі як один добрі й порядні, мужні й непохитні герої. З шашкою на танк, 100 проти 1000 це все вони. відверте блювотиння. І що найцікавіше, письменник настільки завзято описує воєнні події, так глибоко висвітлює думки і почуття людей, так красномовно описує природу України, що мимоволі починаєш переживати за червоних, які бють петлюрівців. Особливо мене варзило, як Яновський романтично описує донбас з його шахтами та сталеварнями. Як на мене це сіра, невиразна місцевість закутана в постійний ядовитий дим з заводів, навкруги купи вугілля, залізні дороги і чумазі - пяні шахтери. І , звичайно куча бандюків. Але за описом в книзі виступє чудовим краєм, з гарними пйзажами, працьовитими людьми і плодовитими ланами. З чого видно, що письменник дуже любий це край і переживав за його майбутнє. Наступний твір - "Чотири шаблі". Це геороічна і захоплююча розповідь про чотирьох друзів, які вирішили постати проти поньсокого ярма. Оскільки, повіривши гаслам комуністів товариші примкнули до револуційних лав червоних, то вся визвольна війна пройшла для визволення народа від одного пана для іншого. Взагалі, я маю двояке відчуття до цієї книги. З однієї сторони талановитий український письменник пише цікаві повідання із захоплюючим змістом, а з іншої комуністична влада, яка своїми гнилими щупальцями залазила всім письменникам до мозку, для керування їхніми думками. І навіть, знаючи, що в ті часи або ти з комуністами, або ти в могилі, не можуть мене заставити прийняти суть книги як належне.

Коли людиною керує лише одна думка - ніщо ту людину не візьме - ні голод, ні холод, ні смерть, ні спека.

Чимось нагадало мені сучасних зарубіжних письменників, таких як наприклад: Харукі Муракамі, Маркес та інші. Не знаю навіть чому, просто нагадало.

"Чотири шаблі" Цікавий роман і структурно, і історично. Розділи в Яновського називаються піснями: сім пісень, що становлять кожна самостійну цілісність, має віршований настрій і немов уже програмує читача на романтично-поетичний настрій. На цьому тлі і йде оповідка про чотирьох героїв. Чотири друга (вони ж чотири шаблі) вирішують боротися за свою країну, за її самостійність. Остюк, Галат, Шахай і Марченко - втілення борців і героїв нашої Батьківщини, вони невтомні сміливі борці, що йдуть до кінця, через всілякі неприємності, аби до цілі. Інколи ситуації були вкрай тяжкі і все ж, наші герої боролися з ними, і перемагали навіть найскладніші бої... І хоча життя внесло свої корективи, та Герої залишилися Героями... Моя оценка: 3 из 5.

"Вершники" Багато новел, багато приголомшливих, страшних, сміливих ситуацій... Багато трагедій громадянської війни і таких різних, але однаково трагічних доль. Саме цій темі присвячене коло новел, які теж, як і в Довженка, аж надміру тримають в напрузі, як, напевно, й повинно бути з таким жанром, щоб відчути на собі хоч частиночку того жаху. Моя оценка: 2 из 5.

"Ма" Відразу після прочитання цієї маленької історії мені стало цікаво, чому героїню так назвав Яновський - Ма? Виявилося, що Ма - богиня родючості, мати Богів у давніх народів Малої Азії. Певно, назвавши так героїню автор хотів наділити її рисами, які бодай частково виправдовували б таке незвичне ім'я. Яновський хотів синтезувати міфічне і реальність, перенісши Ма в потерпаючу від громадянської війни Україну. Синтез вдався. Оповідка сподобалась. Очевидно, Ма символізує образ жінки за революційних умов, що, проте, прагне жити іншим життям, але від умов не сховаєшся... Моя оценка: 4 из 5

"Історія попільниці" Історія про війну, любов, вірність і зраду... Моя оценка: 3 из 5

"Дочка прокурора" Так! Ось вона - п'єса, заради якої треба було читати цю збірку! П'єса дуже сподобалася. як жаль, що прочитала я її однією з останніх. Я уже й не чекала такого ефекту - всі інші твори Яновського набагато менше принесли вражень і емоцій, ніж ця невеличка, але дуже буденна і життєва п'єса! Моя оценка: 5 з 5

"Мир" ("Жива вода") Це масштабний і дуже цікавий твір часу відбудови, дуже багато таких різних персонажів, з різними долями, історіями і характерами, що працюють в одному напрямку, заради однієї мети - відродження України. Моя оценка: 4 из 5

"Майстер корабля" Як багато в цьому творі моря! Після чудової вичерпної рецензії Lara_Dorren на "Майстра..." я можу додати тільки, що в цій історії дуже багато є ситуацій буденних і життєвих, в яких я знаходжу себе вже зараз, або бачу своє майбутнє в оповідачеві, в його розумних досвідчених думках... Крім того, твір викликав ностальгію за морем, вся історія просякнута морем просто наскрізь, таке враження, ніби й шум і запах солоного моря відчутно, читаючи :) Загалом приємна, хоч і серйозна атмосфера цієї цікавої історії. Моя оценка: 4 из 5

Я достойно несу прапор старостi. Мої спогади я присвячую молодим, смiливим i чуйним, їм вiддаю я на суд юнацькi помилки й перемоги, щоб збудити їхнi думки, щоб спонукати їх на шукання яскравiших просторiв i горизонтiв.

На момент написання "мемуарів" автору було 25 років. Він писав від імені людини, яка дивилась на його сучасність зі свого життєвого досвіду, фактично з майбутного - 50 років потому. Це роман синкретичний. В ньому поєднані різні жанри, оскільки Яновський та Хвильовий (учасники літорганізації ВАПЛІТЕ) намагалися у романах відійти від традиційного розуміння жанру роману, та створити щось нове. Це роман екзотичний, романтичний, та символічний. Він має екзотичні назви та імена ( зокрема, головних героїв - То-Ма-Кі, Сев, Тайах). На той час ( 20-30 р. 20 ст) було дуже модним дивні назви, оскільки митці захоплювались різними стилями (футуризм, напр). Автор намагається відійти від канонів роману, про що нам і розповідає, пишучи свої мемуари. Він філосовствує, розповідаючи про своє минуле: роботу, кохану, кіномистецтво. Цей роман сповнений життєрадісного сприймання світу, романтики радісного життя, хоча і є сумні моменти, але вцілому, залишається позитивний настрій після його прочитання. Цікавими є символи у романі. Основний - це "майстер корабля", де "майстер" - це людина роботяща, творча. Яновський вважав, що саме творча людина здатна побудувати нове суспільство, новий "корабель" - символ нової держви у романі. Та попри символізм, корабель добудований, але не спущений на воду, що символізує відкритість майбутньому, непередбачуваність. Сиволічним є і оберіг корабля - фігура, що стоїть над бугшпритом і охороняє корабель від рифів. Майстром корабля - стала фігура жінки. Символічним є взагалі присутність жінки в романі. Вона супроводжує головного героя протягом всієї розповіді. На початку роману ми бачимо жінку, яка народжує дитя. Це символ нового життя. Недаремно роман закінчується символічним народженням нового корабля - держави, як ми вже зясували. Творча постать жінки-балерини Тайах, кохання та натхнення головного героя, також є частиною творіння, руху та молодості в романі. В романі народжується триєдність Людина-Мистецтво-Творчість, адже саме через мистецтво людина може творити щось високе та прекрасне. Автор вибудувує філософську концепцію "культура нації", якій він, за його словами, все віддав протягом життя. Культура націїї - це краса людини, зовнішня (тіло) та внутрішня (душа), це свобода вибору, незалежність, творчість і рідна земля, молодість, любов, натхення...цей список можна продовжувати. Автор оспівує працю, зокрема руки людини. Лише руки творця можуть згармонізувати світ, привести його в досконалість і красу:

Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про людське горе. Я бачу творчі пальці - тремтячі і нервові. Руки жорстокі і хижацькі, руки працьовиті і ледарські....Вас я люблю спостерігати, коли ви берете і віддаєте, коли ви ховаєте в одежі ножа, коли ви пестите ніжну шкіру жінки, коли ви її боляче любите і не хочете її відпускати...

Море є улубленою темою Яновського, а в цьому романі - домінуючою. Ми скрізь бачимо море, описи вражають красою, та любовю. Цікаво, що Яновський ніколи не бачив моря, а надихався ним через книжки улюбленвів авторів: Лондона, Джозефа Конрада та інш. Важливим є те, що це була спроба руйнування мовної цензури, зокрема табу на зображення тілесності, сексуальності. Він насміхається над канонами роману : "

Я не проти брехні...коли його (море) не змальовували синіми фарбами і красивими епітетами. Обовязково над ним мусить літати чайка, що квилить-проквиляє, буревісники, що чують бурю, і кораблі з білими лоскутами парусів".

Отже, "роман рекомендовано до уважного, вдумливого прочитання" :)