Книга: Озерний вітер - Юрко Покальчук

-------

Хорошая книга. Магическая, завораживающая, будто бы окутывает тебя теплым ветерком. Начала читать и не смогла оторваться до последней страницы. Растворяешся в ней, и вот уже стоишь на берегу озера, где царит Царевна О, где есть русалки и другие жители, а рядом - лес, где живет множество лесных существ. И они не вызывают никакого страха, а придают ощущение покоя и гармонии. Было довольно интересно прочитать книгу с украинской мифологией, перенестись в леса Волыни. Интересная и сама история парня Волына. Хотя меня больше зацепила атмосфера книги, ощущения, которые она подарила. Даже не могу это описать словами. Просто стало так хорошо и уютно. Возможно в этом еще виноват мороз за окном, ведь так приятно было оказаться хоть мысленно в летнем лесу, на берегу озера, где ласково веет ветерок. И язык украинский очень хороший, мелодичный, он также играет не последнюю роль в создании сказки. Автору удалось удачно совместить мир людей и магических существ, реальность и мистику. И любовь. Куда же без нее. Будь то человек, или мистическая царевна, или княжич озерный, а все хотят одного... А финал такой, как и должно быть.

Волина ще малим хлопцем покохала Царівна Озера. Тому в одну з Купальських ночей забрала його від родини, тим самим подарувавши вічність, але лише в глибинах озерних. Так і жив юнак, під чарами, кохаючись з Царівною навесні, влітку і восени. Так продовжувалося протягом сімдесяти років. Доти, доки не приходить до нього, напівлюдини й напівдемона, людське кохання, яке зігріває його вічно холодне тіло й душу. Волин закохався у просту сільську дівчину Лею. З цим почуттям до нього й прийшла загибель. Приреченість цього кохання зрозуміла в його зародку, але в жоден момент не відчувається туга, жаль або смуток, ти розумієш - так має бути! Це кохання не буде довгим, але водночас буде прекрасним, неповторним! Смерть, а герой помирає кілька разів, не сприймається як кінець, адже вона є початком... початком іншої долі – не людської, а безсмертної, вічної…

Любовна драма розвивається на фоні прадавнього лісу і чистого озерного плеса з усіма їхніми жителями. Тут є лісовики, планетники, літавиці, мавки і стрижені, русалки і змії, вовкулаки й упирі, куці і куцики та багато інших демонів води, повітря і землі. Яскраві картинки міфічного світу постають перед очима завдяки вмілій мові автора, влучні слова дозволяють письменникові створити багатогранний світ художнього твору, насичений емоціями; зануритися у міфи і легенди народу. А ще Покальчук показав, що лірично можна писати не лише про кохання, а навіть про його бажання та передчуття, його нездійсненність та небуття, трагічно і передчасно перерване наглою смертю.

Интересная повесть, не помню, чтобы читала что-то подобное. Это такая волшебная сказка про мальчика-подростка, она даже может показаться детской. Но нет, это взрослая сказка. Сказка про любовь.

Не могу сказать, что мне очень понравилось, но читать приятно, прекрасный слог, хороший сюжет. Повесть явно заслуживает больше внимания, чем ей уделяется, и я могу посоветовать всем любителям мифологии и сказок ознакомиться с этим произведением, которое, несмотря на минусы развития сюжета (мне не хватило динамики), погружает читателя в волшебный и интересный мир.