Текст книги "Вавилонська царівна"

Знаючи новітню історію не краще за стародавню і сподіваючись заслужити прихильність якоїсь старої, він брехливо твердить, ніби незрівнянна Нінон[122]122
  Нінон де Ланкло (1620–1705) – світська жінка незрівнянної вроди, яка приятелювала з багатьма видатними людьми свого часу.


[Закрыть] у вісімдесятилітнім віці спала з абатом Жедуеном, членом Французької академії, Академії історії і археології. Він ніколи не чув про абата Шатонефа[123]123
  Абат Шатонеф – близький приятель Нінон де Ланкло, хрещений батько Вольтера.


[Закрыть] і вважає його за абата Жедуена.[124]124
  Жедуен (1667–1744) – абат і письменник, особливо відомий як перекладач.


[Закрыть] Та й про Нінон він знає не краще, ніж про вавилонських дів.

О музи, дочки неба, ваш ворог Лярше зробив ще гірше, він співає похвали педерастам, він наважується казати, що всі отроки моєї країни причетні до цієї мерзоти. Збільшуючи число винних, він гадає врятувати себе.

Благородні й цнотливі музи, обороніть мене від цього метра Лярше, бо вам однаково огидний і педантизм, і педерастія.

І ви, метре Алібороне,[125]125
  Аліборон – невіглас, який видає себе за знавця.


[Закрыть] прозваний Фрероном, відставний єзуїт, ви, чий Парнас міститься то в Бісетрі,[126]126
  Бісетра – виправна в'язниця, розташована неподалік Парижа, потім божевільня.


[Закрыть] то в найближчому шинку; ви, якого віддано на суд по всіх європейських театрах у правдивій комедії «Шотландка»,[127]127
  …у правдивій комедії «Шотландка» – Комедія Вольтера (1760), в якій він висміював Фрерона в образі шпигуна і донощика Флерона.


[Закрыть] ви, гідний сину панотця Дефонтена[128]128
  Дефонтен П'єр Франсуа (1685–1745) – абат, французький літератор, був ув'язнений у Бісетрі, звинувачений в аморальності Вольтер сприяє його звільненню 1724 р Згодом Дефонтен писав проти Вольтера й інших просвітників Вольтер відповів йому гострим і дотепним памфлетом (1736).


[Закрыть] бо народилися від його кохання з одним із тих гарненьких хлоп'ят, що носять мечі й пов'язки, як син Венери,[129]129
  Амур часто поставав з пов'язкою на очах як свідчення того, що його стріли не вибирають свою жертву.


[Закрыть] і, як він, прагнуть злетіти в небеса, хоч, правда, не вище димаря, – вам, любий Алібороне, якого я завжди так ніжно любив і який примусив мене сміятися цілий місяць після комедії «Шотландка», вам на суд віддаю я свою «Вавилонську царівну». Наговоріть про неї всякої гидоти, щоб її більше читали.

Я не забуду вас, всеславний газетний богослове,[130]130
  Випад проти видавця «Церковної газети».


[Закрыть] промовець фанатиків, отець церкви, заснованої абатом Ветераном[131]131
  Абат Бешеран – паризький священик, засновник секти конвульсіонерів.


[Закрыть] і Авраамом Шомеєм,[132]132
  Авраам Шоме (1730–1790) – французький літератор, противник енциклопедистів, автор восьмитомної праці «Законний передсуд проти Енциклопедії» (1758).


[Закрыть] не забудьте сказати на сторінках ваших побожних, красномовних і розсудливих газет, що «Вавилонська царівна» є твір єретичний, деїстичний і атеїстичний. Особливо подбайте про те, щоб сір Рібайє[133]133
  Сір Рібайє – доктор Сорбонни, один із найавторитетніших професорів богословського факультету, був королівським цензором.


[Закрыть] засудив «Вавилонську царівну» в Сорбонні. Цим самим зробите ви велику приємність моєму видавцеві, якому я подарував цю невелику історійку.

Коментар

Перше видання повісті «Вавилонська царівна» вийшло друком у Женеві 1768 р. Того ж року з'явились численні передруки в Парижі, зокрема і видання з великою кількістю помилок та неточностей. У наступних виданнях Вольтер не змінював тексту повісті, за винятком двох-трьох дрібних поправок.

З-поміж усіх поданих у цьому виданні повістей «Вавилонська царівна», в якій наявні атрибути східної казки, вирізняється своєю наївною простотою.