Электронная библиотека » Ната Гончаренко » » онлайн чтение - страница 1


  • Текст добавлен: 5 октября 2017, 20:20


Автор книги: Ната Гончаренко


Жанр: Сказки, Детские книги


Возрастные ограничения: +6

сообщить о неприемлемом содержимом

Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)

Шрифт:
- 100% +

Вступ


Сьогодні починаю я Молитву

На труд великий. Хочу я відкрити

Сторінки посивілі і забуті,

Де правда із народу мого скута,

Я хочу із глибин віків підняти

Історію, що схована за грати,

Тисячолітню правду мого Роду,

Історію, Життя мого Народу.

Бо у гаях зозуленька кувала,

А в вишиванці Мудрість розквітала, Ми пронесли цю тайну перевеслом,

Пройшли крізь зими з нею і пройшли крізь весни,

Щоб знову Правда обрієм розквітла,

Як квітка рясту, зірочка привітна.

Я помолюсь і рушу в Путь далеку,

Яку писав мені крилом своїм Лелека.

Місто, де все починається


Там, де Син Слави пагорб омиває,

Гора первісна промені стрічає

І зберігає в собі таємницю,

Як Либідь із братами білолиця

Сюди прилинула, щоб заснувати Місто,

Молитву прочитала тут найчисту,

І заснували хлопці Мудрий Київ,

Який зростає стінами Софії

І Лаврою, Андріївським узвозом

Несе нас ладою і піднімає возом

Через роки, віки, тисячоліття,

Щоб промені ми бачили привітні,

Щоб жайворон злетів у Чисте Небо

І пісню заспівав дзвінку для тебе.

Молилася сестра на добру днину:

– Співай же річко ця, співай у Небо синє,

Зростайте у віках сини могутні,

Злітайте у Серцях зелені кручі,

Від вас піде мов пломенем-зорею

Велике Щастя для Землі. Ви разом з нею

Зростете зернами. Пройдуть тисячоліття

Й підніметься тут місто– Дуб столітній,

Великий Дуб, що вітами крислатий,

Розквітнуть вулиці і задзвенить Хрещатик

Як пісня, як струмочок, як дорога,

Від неї полетять в Життя розлогі

Струмочки і джерельця променисті

І зазвучить в віках тут хор найчистий

Людських Сердець, що полум'ям гарячим

Зведуть тут місто – Київ наш найкращий, -

Й заклала квітку з подихом найніжним,

Молитвою Лебідочка-Царівна.


Пісня у лісі


Звідки припливли сестра і брати,

Світла де вони цього набрали?

Із країв далеких прилетіли

Лебеді, поклали пір'я біле

У траву, що споришем зростала,

Чисті перед Сонечком постали,

Поклонились до землі смерекам,

Посміхнулись ластівкам й лелекам

І пішли збирать у ліс суниці,

Щоб спекти рум'яну паляницю.

Їм берізки пісню заспівали,

Їх дуби листочками вінчали,

Застелили трави їм доріжки,

Роси їм умили білі ніжки.

Назбирали хлопці ягід красних,

Дівчина сплела вінок із Щастя:

Пролісок вплела, підсніжник білий,

Листячко верби додала миле

Й заспівала пісеньку дзвінкую:

– Небу своє Серце подарую,

Проросту пшеницею у полі,

Поцілую верби і тополі,

Вишенькою ніжною розквітну,

Засміюся Сонечком привітним,

З Вітром обійму зелені гори,

Річкою проллюсь у Синє море,

Землю напою дощем-водою,

Піднімуся в Небо і з собою

Позову найкращі світлі чари,

Подарую Небу білі хмари,

Щоб пливли із Сонечком найкращі,

Дарували людям ніжне Щастя.

Заспівала пісню Лебідь-Лада,

Підхопили пісню віти радо,

Понесли листочками по кручах,

Пісеньку почув Дніпро могучий

І віддав мелодію лелекам,

Щоб несли у світ її далекий,

Щоб співали пісеньку джерельця,

Щоб плели гніздо своє кубельце

Всі пташки і звірі в цілім світі,

Зустрічали Сонечко привітне

Й дарували вічну чисту силу,

Щоб земля найкраще всім родила,

Щоб співали квітами у хорі

Люди на землі щасливу долю,

Щоб текли краплинами дзвінкими

Як струмочки у житті і з ними

Розквітала Матінка-Природа,

Піднімалось Древо Вічне Роду

Із могутніх легінів прекрасних,

Щоб несли в руках вони всім щастя,

Щоб дитина в світі посміхалась,

Щоб краплина Сонечку сміялась,

Щоб співали Радістю джерела

І несли кришталь в річки й озера,

Напували водами травицю,

Піднімали із ріллі пшеницю,

Обтікали перевеслом жито,

Сіяли на нивах щедрим ситом

Льону і волошок сині очі,

Шепотіли макам ніжні ночі,

Сон-травою засинали тихо,

Ковилою присипали лихо,

Білою ромашкою світання

Із росою прокидались зрання.


Сівба у полі


Стали разом браття до роботи,

Взялися за діло без скорботи,

Набирали ярої пшениці,

Випивали чистої водиці,

Засівали ниви для врожаю,

Щоб спекти домашні короваї.

Попросили дощику у літа,

Щоб полило яблука і жито,

Щоб зігріло Сонечком тепленьким

Води у річках і Землю-неньку,

Щоб росла трава у чистім полі,

Щоб співали верби і тополі.

Йшли по ниві босими ногами,

Розсипали щедрими руками

Те зерно, що в землю упадає,

Працею щоденною зростає,

Напувається нелегким потом,

Бо буденна трударя робота

Не буває легка і весела,

Трудяться щодня міста і села,

Щоб до столу коровай здобути,

Щоб осінній урожай добути,

Виростити яблука і груші,

Із лози зібрати виноград хороший,

Виростить черешню й добру вишню

Й маку зернятко не буде лишнім,

Як зійдуться родичі до столу,

Як зберем врожай в полях і долах,

Коли борщ домашній приготуєм,

Коли гості добрі почастують

Часнику, пашпушок, паляниці.

Сіяли брати в полях пшеницю.


Пісня Кия, Щека і Хорива


Сіяли брати у полі чистім,

Заспівали Сонцю й Небу пісню:

– Ой, ти Сонце, Сонечко привітне,

Подаруй ласкаве добре світло

На просторах цих безкрайніх всьому,

Що до тебе тягнеться, живому,

Що протягує до тебе віти-руки,

Хоче в поєднанні щастя й злуки

Сонця, Неба, вод, що із Землею

Родять Радість вічну, разом з нею

Із глибин приносять життєдайну

Вічну, непохитну добру тайну,

Що Життям могутнім тут зоветься,

В кожній квіточці ця тайна одізветься,

В кожному листочку причарує,

Знов Весну і Літо подарує,

Нагородить щедрим урожаєм

Тих, хто Землю й Сонце поважає,

Тих, хто знає працю і натхнення,

Трудового поту одкровення,

Тих, для кого праця це молитва,

За Життя і Щастя вічна битва,

Бо в труді буденнім проростає

Маківка мала і виростає

Квітами у полі, добрим житом,

Щоб могли ми знову й знову жити

На Землі ласкавій і прекрасній,

Чули пісню Солов’я на Щастя,

Знов читали книгу цю Природи,

Дарували дітям вічну Вроду,

Дарували їм поля і ниви

На Життя прекрасне і щасливе!


Сад на кручах


Повернулися брати додому,

Принесли пісень і квіток з долу,

Накривала Либідь їм вечерю,

Набирала воду у джерелах,

Ніч прийшла, лягли всі дружно спати,

Під крислатим дубом спочивати.

А як Сонечко торкнулось кручі,

Заспівав пташками Дуб могучий,

Славили птахи велике диво –

Сходу Сонця відкриття щасливе,

Зустрічали хором перший промінь,

Що несе тепла і світла повінь,

Сповіща

...

конец ознакомительного фрагмента

Внимание! Это не конец книги.

Если начало книги вам понравилось, то полную версию можно приобрести у нашего партнёра - распространителя легального контента. Поддержите автора!

Страницы книги >> 1
  • 0 Оценок: 0

Правообладателям!

Данное произведение размещено по согласованию с ООО "ЛитРес" (20% исходного текста). Если размещение книги нарушает чьи-либо права, то сообщите об этом.

Читателям!

Оплатили, но не знаете что делать дальше?


Популярные книги за неделю


Рекомендации