Книга: Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник) - Іван Багряний

Добавлена в библиотеку: 31 января 2014, 02:26

Автор книги: Іван Багряний

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

Серия: Історія України в романах
Возрастные ограничения: 12+
Язык: русский
Издательство: Фоліо
Город издания: Харків
Год издания: 2010
ISBN: 978-966-03-4620-8 Размер: 928 Кб

Комментарии [0] |
Просмотров: 2771 |
- 0
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
0 Оценок: 0

сообщить о неприемлемом содержимом

Авторские права соблюдены

Описание книги

Іван Багряний (1906—1963) – письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів – прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською.

У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.

Последнее впечатление о книге

OleksandoDerij:
11-11-2020, 02:37

У книзі роман на 300 сторінок «Людина біжить над прірвою» і повість на 150 сторінок, і книга називається за назвою повісті. Та насправді норм. Багряний впізнається з перших речень.

Ещё

Остальные комментарии

Читать

Читать книгу "Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)"

Правообладателям!

Это произведение, предположительно, находится в статусе 'public domain'. Если это не так и размещение материала нарушает чьи-либо права, то сообщите нам об этом.

"Огненне коло" ("Огненный круг") - часть трилогии задуманной Иваном Багряным, которую, увы, он не успел дописать до своей смерти. Я много читаю о войне, и я не очень люблю чисто "мальчиковые" книги с обилием технических деталей, меня как то мало волнуют калибры снарядов разных армий, бронебойность орудий и прочие детали.

Ещё

Также я сейчас не очень воспринимаю залакированные до полной стерильности идеологически правильные советские книги в стиле "весь советский народ в едином святом порыве все как один встали на защиту Советской Родины попранную фашистским сапогом". Я предпочитаю книги, где показана горечь войны, которая пахнет порохом, пожарищами, где показана судьба не великих полководцев, а маленьких людей, которые попадают в безжалостную мясорубку войны. Я хочу, чтобы книги о войне были честными, чтобы показывали что такое война, чтобы мальчики и девочки не росли с романтишными мечтами внушенными "героическими" книгами, как они вырастут, пойдут воевать и станут героями. Эта книга такая. Горькая, честная и показывающая отвратительную изнанку войны. Почему то при написании рецензии мне вспомнилось сцена из "Унесенных ветром", когда старый дед озвучивает юным мальчикам, рвущимся на войну:

— Война? Вон оно что! — воскликнул старик, нашарил свою палку и так резво вскочил со стула, что удивил всех, знавших его много лет. — Я могу им кое-что порассказать на этот счет. Я был на войне. — Мистеру Макра нечасто выпадала такая возможность — поговорить о войне — чаще всего женская половина его семейства успевала заткнуть ему рот. Размахивая палкой и что-то восклицая, мистер Макра поспешно зашагал к стоявшей поодаль группе мужчин, а поскольку он был глух как пробка и не мог слышать своих оппонентов, те вынуждены были вскоре сложить оружие. — Эй вы, отчаянные молодые головы, послушайте меня — старика. Не нужна вам эта война. Я-то воевал и знаю. Участвовал и в Семинольской кампании, был, как дурак, и на Мексиканской войне. Никто из вас не знает, что такое война. Вы думаете, это — скакать верхом на красавце коне, улыбаться девушкам, которые будут бросать вам цветы, и возвратиться домой героем. Так это совсем не то. Да, сэр! Это — ходить не жравши, спать на сырой земле и болеть лихорадкой и воспалением легких. А не лихорадкой, так поносом. Да, сэр, война не щадит кишок — тут тебе и дизентерия, и… Щеки дам порозовели от смущения. Мистер Макра, подобно бабуле Фонтейн с ее ужасно громкой отрыжкой, был живым напоминанием об ушедшей в прошлое более грубой эпохе, которую все стремились забыть.

Вiйна. Нiколи знову. Пусть будет так.

Свернуть

likasladkovskaya:
6-11-2014, 19:43

Какая из этих песен вам больше по душе?

Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя.

А як прийдеться стати зі зброєю в руках,

Маршалок поведе нас – замає гордо стяг:

І сипнемо сто-тисяч у груди Сатані,

А решта Люциперу – чорти ми лісові!

Или

Расцветали яблони и груши, Поплыли туманы над рекой.

Ещё

mishka2791:
7-05-2013, 22:23

Важко уявити, що довелося пережити тим молодим хлопцям, коли їх, двадцятирічних юнаків, воєнна машина взяла і ось так просто кинула прямо в жерло вулкану. Пережувала і виплюнула, неначе із пекла, але вже не молодими та щасливими, а мертвими та понівечиними як духовно, так і фізично.

Ещё

Вона змусила молодих романтиків самим вкорочувати собі життя, заганяти себе в могилу, тільки б покінчити з власними стражданнями, не бачити сплюндровану рідну землю та смерть товаришів. І живі хотіли б бути на місці мертвих. Проте інстинкт самозбереження та воля до життя, а ще більше ненависть до ворогів не давала цього зробити. Ніхто не хотів за безцінь віддати себе і подарувати ворогові життя. Битва до останньої краплі крові - єдиний акт нескореності, який могли здійснити хлопці. Важко читати, знаючи, що це не якась химерна вигадка автора, а правда. Правда, яка була не так давно. І відбувалося все це з нами, з нашим народом, коли він розколовся в пориві до свободи і, на жаль, боровся з різним ворогом, знищуючи і з лютою ненавистю втоптуючи в землю один одного. Трохи засмутив однобокий підхід І. Багряного до цього історичного моменту. Дійсно так і було - вірю. Але не показати іншу сторону фронту було, на мою думку, несправедливо. Там такі ж хлопці та дівчата, такі ж понівечені долі, така ж випалена земля... І в кожного з них своя правда, кожен боронив рідну землю по-своєму. Судити когось, я вважаю, не маємо права. Останні ж сторінки книжки, я надіюсь, донесли читачам, як і головному героєві, суть цього багатогранного слова - "ворог". Показали наскільки безжальною і несправедливою є війна. Дійсно - трагедія, і не лише під Бродами, як пише автор, а трагедія всього народу.

Свернуть

malina813:
9-12-2012, 23:20

То було змагання між психозом жаху і почуттям обов'язку й відповідальності, між егоїзмом і жертвенністю, між тваринячим і людським...

1944 рік, розпал війни, січові стрільці, бій під Бродами.

Ещё

Книга: Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник) - Іван Багряний

Автор книги: Іван Багряний

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

Комментарии

Добавить комментарий

Популярные книги за неделю

Жанры библиотеки

Популярные серии книг

По году издания

Рекомендации

Книга: Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник) - Іван Багряний

Автор книги: Іван Багряний

Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза

С этой книгой скачивают:

Комментарии

Добавить комментарий

Популярные книги за неделю

Жанры библиотеки

Популярные серии книг

По году издания

Рекомендации