Книга: Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек

Швейк відчував повагу до своєї особи. Адже не кожного дня вдасться встругнути щось таке жахливе, що навіть сам не вмієш довідатись про це.

Протягом всієї історії бачимо Швейка спершу в'язнем, потім хворим, божевільними, згодом денщиком і нарешті ординарцем. Чимало пригод трапляються з ним та його знайомими. Та ще більше історій переказує вся Швейком та іншими.

Жодний солдат не може обійтися без балачок, тоді він принаймні забуває про всі злигодні.

Коли Йозеф Швейк ще тільки збирається на фронт, війна не сприймається всерйоз. Хоча й потім, здається, що ніхто не усвідомлює того, що це смерть, що це голод та інші жахи воєнного часу. А згодом хаос бюрократії, п'янство (

Ваша думка правильна панове, але я п'яний як дим!)

побутові замальовки вже повністю доповнюють картину. Можна зрозуміти, як саме організовувалася армія в першій світовій війні завдяки таким порадам

Якщо війна, то її треба виграти, і треба конче кричати : "Хай живе найясніший цісар!" А як же інакше.

Він вважав, що козиряння - це щось таке, від чого залежить успіх війни й на чому побудована вся військова могутність.

Солдата треба тримати в страху. Треба, щоб він тремтів перед своїми начальниками, боявся їх. Офіцери повинні тримати рядових на відстані десяти кроків від себе й не дозволяти солдатам думати самостійно, навіть взагалі думати.

Туберкульозників треба посилати на фронт, це піде їм на користь, а крім того, хай краще гинуть хворі, ніж здорові.

А ще тут неперевершеною змальовані герої, чого лише вартий Балоун із своєю ненажерністю. Це та книга, яку можна перечитувати. І наостанок мудрість від Йозефа Швейка

Дурні мусять являти собою виняток, бо коли б кожен був розумним, то на світі було б стільки розуму, що кожна друга людина обовдуріла б.

Ви мене не знаєте! — лементував поручник Дуб. — Ви, можливо, знаєте мене з доброго боку, але чекайте, ви мене тепер упізнаєте й з поганого боку

Отто Кац - військовий священик який впивається як свиня, і коли Швейк прийшов його забирати пяного, той

Що вам потрібно? - спитав фельдкурат, зробивши марну спробу зсунутися по стіні й сісти на підлозі. - Хто ви такий? - Насмілюсь доповісти, - відповів Швейк, притискаючи фельдкурата до стіни, - я ваш денщик, пане фельдкурате. - У мене немає ніякого денщика, - насилу промимрив фельдкурат і зробив нову спробу звалитися на Швейка. - Я не фельдкурат, а свиня, - признався він із щирістю пияка, - пустіть мене, добродію, я вас не знаю.

Далі Отто Кац поводився як справжній пияк із життя, співав...

За хвилину, однак, йому знову світ замакітрився, і, звернувшись до Швейка, він спитав, примруживши одне око: - Як ся маєте, шановна пані? Виїжджаєте кудись на дачу? - В очах у нього двоїлося, і після короткої паузи він докинув: - Зволите мати дорослого сина? - І показав пальцем на Швейка. - Сядеш ти каменем чи ні? - визвірився на нього Швейк, коли фельдкурат спробував вилізти з ногами на Сидіння. - Думаєш, я тебе не навчу порядку? Фельдкурат затих і маленькими свинячими очицями почав дивитися з дрожок на вулицю, ніяк не розуміючи, Що, власне, з ним діється. А далі, вже цілковито втративши розум, звернувся до Швейка і тужливо сказав: - Пані, дайте мені перший клас, - і зробив спробу спустити штани. - Зараз же застебнися, свинюко! - гримнув Швейк. - Тебе вже знають усі візники, ти вже раз обригав усе, а тепер ще й таке вигадав. Не думай, що тобі знову удасться не заплатити, як торік.

Жаль звичайно, що Гашек не встиг дописати Швейка до кінця, саме в кінці один із самих смішніших епізодів із поручником Дубом і кадетом Біглером і хотілося б продовження. На даний момент, для мене "Пригоди бравого вояка Швейка" найкраща гумористично- сатирична книжка яку я читав.