Книги в оригинале на языке - русский
Жанр: Публицистика: прочее, Публицистика
У прозі мене завжди найбільше цікавило саме це – як, у який спосіб історія стає культурою. Як «перекладаються» мовою літератури принципово неохопні оком суспільні процеси, у котрі втягнено мільйони людей. Ця книжка – ні в якому разі не персональна письменницька «хроніка революції», хоча деякі, незнані українському читачеві, інформаційні штрихи до загального тої революції портрета вона, сподіваюсь, і додасть. Але насамперед це спроба відповісти на головне питання, яке мене тоді мучило, – як водночас проживати історію і писати про неї. Як, перебуваючи «всередині» неї, добувати з неї смисл – той, котрий зрештою й відкладається в арсеналі культурної пам'яти...
Жанр: Современная проза
У книзі є все, щоб зацікавити якнайширше коло читачів – напружений сюжет, симпатичні молоді герої, які відчайдушно дурять один одного, старовинні таємниці та інформаційні технології. Події розгортаються на «прихованому факультеті» Університету Сент-Ендрюза – Школи Містифікації. У цій школі юні таланти набувають знань з фальсифікації, міфотворчості та теорії змови, щоб потім успішно застосувати їх на практиці. Єдина підказка для читачів – не слід сприймати буквально все, що діється в цій школі, адже, як стверджує авторка, це лише містифікація, лише гра, яка, щоправда, має всі шанси стати нещадною грою без...
Жанр: Публицистика: прочее, Публицистика
Знаменитая книга итальянского писателя и журналиста Курцио Малапарте "Техника государственного переворота" долгие годы была под запретом в нашей стране. В этой книге автор анализирует бурные революционные события, столь частые в первой четверти ХХ века. Он дает собственную классификацию разным типам государственных переворотов, намеренно отвлекаясь от их идеологической окраски и от целей, заявленных их руководителями.
Теоретические построения Малапарте могут показаться спорными, однако болезненная реакция на книгу некоторых упомянутых в ней лиц (в частности Муссолини, Троцкого и Гитлера) свидетельствуют о наблюдательности автора и о его стремлении к правдивому освещению событий. Многие его утверждения оказались...
Жанр: Современная проза
Перший роман молодого автора відразу набув розголосу серед читацької аудиторії, а в деяких колах, немовби виправдовуючи свою назву, став майже культовим. Напружена інтрига, динамічний сюжет, яскраві образи, вишуканий гумор – ось складові його успіху. В той же час «Культ» став своєрідним підсумком більшості літературних пошуків 90-х років минулого...
Жанр: Современная зарубежная литература, Современная проза
16+
Нового роману від Юрія Андруховича чекали вже давно, дехто навіть і чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не сподівався такого незвичного Андруховича – хіба тільки ті, хто усвідомлював, що виводити Андруховичеву прозу треба вже не так від бубабістської трилогії, як від "Центрально-східної ревізії" – строгого, піднесеного й скорботного роману, замаскованого під "есей". Окремі фраґменти "Дванадцяти обручів", опубліковані в "Потязі" та "Критиці", тільки збивали з пантелику: лишаючи загальне враження невластивого Андруховичу письма, вони, водночас, були надто різними, аби через ці дві точки отак просто пройшла пряма уявлюваного роману. Тлумачити нову Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його ігрові та постмодерні твори. Вона виразно менш складна і складена, натомість прозоріша й самодостатніша, себто не настільки інтертекстуальна (хоча таки інтертекстуальна), не настільки філологічно залежна (хоча таки залежна), не настільки потребує продовження й доконання в лабиринті схолій і ґлос (хоча таки потребує). Оповіддю тут керує не беззастережна логіка карнавалу, люба молодому й веселому "деміюргові", і не витончена логіка лінґвістики, звична вченому укладачеві антологій, а скептичний і парадоксально іронічний патос зрілого поета, мандрівника світами, розвідника потаємних надр Центральної і просто Европи, який прискіпливо ревізує самі підвалини і цілий фундаментальний лексикон колись баґательного і несуперечливого бубабістського парадизу. Із тієї тотальної ревізії якось непомітно та безпомильно висновується тотальна невідворотність смерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої. Для епікурейця Андруховича висновок не сказати б геть зовсім неочікуваний. Зрештою, щойно він закінчив пере(у)кладати свою антологію американської поезії, а хіба О'Гара чи Ешбері не саме цього (хоча не тільки цього) навчають? Ця проза смертна онтологія, власне, і є глибинним сюжетом оповіді, найголовнішим рушієм химерного наративу, і його головним героєм – поруч із іншими дійсними й удаваними постатями, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Антоничами, Орфеями – є така собі тлінна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потягом між Сучавою та Бухарестом, іде собі на південь і трохи на захід, аж раптом усвідомлює, що подорож ця – "ніщо інше, як епілог. І тому цей потяг – центральноевропейський, ці кукурудзяні та соняшникові поля за вікном – Румунія, ці сміттєзвалища навколо бетонних почвар – Циганія, а ця нескінченна гориста смуга на обрії – Карпати. Але хто в такому разі цей єдиний у всьому вагоні пасажир, цей...
