Книга: Сад Гетсиманський - Іван Багряний

Найбільше місця в книжці займає описання тюремного побуту, допитів, тортур. Тортур фізичних, моральних, психологічних. На мій погляд, головним завданням "слідчих" було все таки розтоптати людину духовно, це в найпершу чергу, змішати з брудом, домогтися, щоби людина втратила гідність, переступила через себе. Щоб людина зреклася. Зреклася батьків, братів, сестер, друзів, однодумців, своєї віри, своєї ідеї. Зреклася себе самої.

"Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного"! І ця заповідь стала девізом епохи."

Але головний герой не зрікся! Як то кажуть, "на зло врагам", не зрікся! Бо

"Людина - це найвеличніша з усіх істот"

Бо

"Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично."

Певні речі в книжці видаються такими... неймовірними, безглуздими, неможливими, ірраціональними, злими. Але вони були! Ці дантові кола пекла були. Слідчі відстоюють світ, в якому "людина є пшик" і де "людей вистачить", скільки не вбивай. Люди країни Рад таке пройшли... така була епоха. Ціла епоха зламаних людських доль. Це була епоха, коли правда нікому не була потрібна. Стільки інтелігенції, високоосвіченої частини націй, знищено... може, якби не це, ми б зараз краще жили... Та в будь-якому разі

"Всі дороги сходимі, й всі могили зчислимі, і кожна ніч — навіть полярна ніч! — кінчається ранком..."

А історію, повторюсь і завжди це казатиму, треба знати. Пам"ятати повинні і кати, і жертви. Пам"ятати, що найвища цінність - то людська душа. Саме тому Андрій Чумак і вистояв, не зламався, не скорився, не зрікся себе! Не став Юдою.

Цей твір не має нічого зхожого з романом "Тигролови", з якого почалось моє захоплення Іваном Багряним, окрім одного моменту - сильної духом Людини. "Тигролови" - роман більш романтичний, не такий жорстокий, він більше відноситься до жанру пригод. "Сад Гетсиманський" - зовсім інша справа. Історія України в часи сталінських репресій є тяжкою, і автор так ясно змальовує той жах і становище людей:

-То ніякі не люди! То вороги народу! -Слухайте! Я дійсно можу подумати, що ви не знаєте арифметики. Один - то може бути ворог народу. Два - може бути. Сто - може бути. Тисяча - теж може бути. Але сотні тисяч! Але мільйони!!! То вже не вороги народу. То є народ! Народ! Ви розумієте? Чи ви не знаєте математики? То народ!

Книга після якої залишається болючий осад на душі. ЇЇ не тільки варто прочитати один раз,а перечитувати і перечитувати. Це книга розбирання людських душ. Це книга жорстокості, болю і страждання. Це книга знущання, гніту і плюндрування українського народу, але водночас книга сильного козацького духу. Більше ніяких слів не можу віднайти, щоб описати її. Рекомендую для прочитання обов`язково!)

P.S Книгу прочитано в рамках гри "Флешмоб-2015" та "Борьба с долгостроем"