Текст книги "Бажане Рiздво"

Бажане Різдво

Вступ:

У нас, чи не в нас,

У цей чи інший час,

Далеко чи близько,

Високо чи низько

Відбулися ці події,

Чи то правда, чи то мрії?

Дійсність вигадку зміняє,

Тільки Бог напевно знає,

Вірити в дива суцільні,

Передріздвяно-швидкоплинні,

Чи це фарсом все назвати?

Вам, глядач наш, вирішати.

У черзі за Різдвяними замовленнями у небесній канцелярії співають янголи. Всі однакові, серйозні, сконцентровані на справі.

Ми вісники свята Різдвяного,

Від щастя та щирості п’яного.

Ми виконавці, ми свята гаранти,

Ми янголи неба – різдвяні сержанти.

Ми голуби пошти веселого свята.

В нас купа замовлень, бо ми янголята.

До кожної хати, квартири, палати,

Повинні принести ми крапельку свята.

Повинні ми настрій людей піднімати,

Дорослих вітати, з малечею грати.

Замовлень багато, не має хвилинки,

Дивитись не те, як палають ялинки,

Спливає, мов лава, гарячий цей час,

Ми бачимо свято без зайвих прикрас.

Немає на диво ні часу, ні сили,

Замовлення взяли – і знов полетіли.

Все вчасно роздати, не сплутати мрії –

Свята потребують від янголів дії!

Ми всі на роботі, нам всім не до жартів.

Мі світлого свята безрадісна варта.

В тій же черзі стоїть маленьке янголятко. Не таке як всі. І співає собі само.

Я – янголятко Різдвяного свята,

У мене пригод та історій багато,

Безмежно завдань – я весь час поспішаю,

Буває таке, що кудись не встигаю.

Буває і гірше, трапляються дні,

Коли я виконую зовсім не ті

Бажання людські, якими забиті

Всі вільні хвилини, різдвяні всі миті.

Передсвяткові, доноворічні,

Казкові, сміливі та фантастичні!

Тому – мерседес, тій – шлюб ніби з картинки,

І я під різдвяні цяцькові ялинки

Повинен нести подих свята без тіні,

І ось, присягаюсь, що буду віднині

Найянголятнішим янголом свята…

Голос зверху:

– 

Не будеш! Бо в тебе боргів повна хата!

Янголятко:

– 

Я не розумію! Прошу, поясніть!

Голос зверху:

– 

Зніміть з нього крила! І німб відберіть!

Янголятко:

– 

Це дуже жорстоко мене так карати!

Голос зверху:

– 

Не треба в небесній приймальні кричати!

Хто того року поплутав бажання?

Хто відповідальний за їх виконання?

Наплутав ти все, що тобі доручали!

Від страху в Різдво діти гучно кричали,

Ти їм кажана подарив, а вони

Чекали від тебе настільні дві гри!

А вчений і досі тваринку чекає,

На скрипці музика донині не грає,

Не бачили песика в свято сестрички,

Але в них є все для рибальства та річки!

Якщо ти не виправиш все це, мій друже,

Мені до пояснень різдвяних байдуже!

Немає на небі ні зірки, ні хмарки,

Де б я не почув хоч би жодної скарги

На тебе, соколику! Йди виправляй!

І янгольську мантію швидко знімай!

Янголятко:

Не можна ж за це так жорстоко карати.

Через дрібниці не треба втрачати

Гумор та радість Різдвяного свята,

Я впевнений, що полюбили малята,

Того кажана, і тваринка в безпеці,

А вчений тримав би його мов в фортеці.

На досліди він кажана замовляв.

Тому я тваринку від нього сховав.

Не можна сказати, що я не зробив,

Я просто не маю на досліди сил.

Й сестричкам рибальство на користь піде,

Їх тато з собою на літо візьме.

А скрипка й скрипаль розійшлись того року,

Бо задав сусід скрипаля нам мороку.

Музика в квартирі так голосно грає,

Що від мігренів під’їзд весь страждає.

Коли не приніс інструмент музиканту,

Життя врятував я музиці-таланту!

Голос зверху:

Що б ти не казав, ти боржник, виправляй.

Янголятко:

Та хоч поясни, не спішіть, постривай!

Голос зверху:

Ти попереднє Різдво прогуляв.

Навколо геть скарги – немає похвал.

Забув ти про щось особливе торік,

І віри вогонь в багатьох душах зник.

Провина твоя, виправляй, поспішай,

Забуті бажання ти всі пригадай,

Виконуй і знов повертайся до нас.

Янголятко:

Це жарт? Перше квітня? Ховайся. Атас!

З маленького янгола знімають усі янгольські відзнаки, і він йде зі сцені, а черга продовжує співати.

Ви чули? Звільнили!

Кого тут звільнили?

Без права повернення?

Без краплі надії!

Він надто був впертий!

Він був як дивак!

Як працювати з таким?

А ніяк!

Він в хмарах вітає! На нас не зважає!

Він вірить у диво! Режим зневажає?!

А ми не повинні як він жартувати!

Ми дуже серйозні! Бо ми янголята!

На сцену виходить маленький янгол, якого вигнали з небесної канцелярії, і каже.

Янголятко:

Що ж, ось я і на землі,

Тут все чуже тепер мені.

Що знаю я про цих людей?

А головне – нема ідей,

Як я повинен обернутись,

Щоб на хмаринки повернутись.

Згадаю, добре, що було?

Що того року загуло?

Що я не встиг? Що пропустив?

На що не вистачило сил?

А ось я пригадав! Дивак,

Хотів собі залізний гак,

Щоб від сусіда боронити

Межу. Чи можу я таке дарити?

І ось йому тоді приніс

Дві пари новеньких валіз,

Щоб він з дружиною взяли

І замість чвар відпочили.

А ось ще був один момент,

Коли бажав поліціант,

Йому я замість знака «стоп»

Замовив файний гороскоп,

Який пообіцяв йому

Дружину, тещу і дочку

Відправити кудись на схід,

Або туди, де вічно лід.

На сцені з

...

конец ознакомительного фрагмента