Текст книги "ЯБЛОКО"

Дуже низький рівень інноваційної діяльності на підприємствах, знецінено інтелектуальну працю, нема фахівців для чіткого відсіювання та пошуку привабливих інноваційних рішень.

В керівництві вітчизняних підприємств мало підготовлених топ-менеджерів, здатних на засадах традиційного маркетингу згуртувати та скоординувати роботу підрозділів і служб.

Ринкова етика досі ще не увійшла в службову діяльність як рядових фахівців, так і керівництва.

Шлях вперед не в «латеральному» маркетингу чи «латеральному» мисленні, а в філософському осмисленні довколишнього середовища, широкій інновації і залученні капіталовкладень.

УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ РЕАНІМАЦІЇ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА

Ринкове виробництво сучасного західного світу цілковито пронизано ідеєю «ненав’язливого» сервісу. Суцільні ноу-хау, повна відсутність уніфікації, і жорстка конкуренція передбачають повну незграбність споживача. Короткий виробничий цикл любого виробу, на заміну якого приходить на ринок інколи майже такий самий, за споживчими властивостями, виріб, спрямований на отримання основних дивідендів від сервісу. Адже різниця між виробами завжди матиме суттєві деталі, наявність яких – мотивована прагненням нав’язати споживачу послуги сервісу, вартість яких по закінченню виробничого циклу завжди збільшується у десятки і сотні разів. З цим же пов’язано і використання у виробах комплектуючих із коротким виробничим циклом. Чим складніший виріб: хоч побутовий, хоч виробничого призначення, тим більше в ньому деталей і вузлів, орієнтованих на послуги сервісу. Вузька спеціалізація більшості світових виробників комплектуючих під виглядом кращого задоволення потреб споживача через прагнення інтеграції доводить до абсурдно широкої гами виробів, мета якої підняття ціни і унеможливлення заміни для запровадження нового витка спіралі сервісу.

Що може дати світу Україна? В першу чергу справжніх маркетологів виробництва. Маркетинг – як перша освіта – «наука продавця». Маркетолог виробництва – це кваліфікований виробничий спеціаліст навчений мислити стратегічно в інтересах України, свідомість якого пронизана турботою про майбутній розвиток сім’ї, суспільства, світу…

Прагнення підняти з колін економіку України передусім пов’язане з долею вітчизняних підприємств, в першу чергу тих, що сформували світовий імідж України часів СРСР. Це виробництва радіо і електротехніки, механоскладальні і ремонтні. На відміну від західної уніфікації технічних рішень ми маємо протиставити наскрізну уніфікацію готових виробів при повній свободі вибору технічних рішень, головним критерієм для яких має стати мінімальна складність і максимальна ремонтопридатність із використанням максимально звуженої номенклатури силових активних елементів, в першу чергу виробництва електронних підприємств СНД (з подальшим їх збиранням на відновлених підприємствах України). Орієнтація за часів СРСР на широке застосування комутаційної апаратури має бути майже повністю перенацілена на застосування безконтактної (в першу чергу силової) електроніки й схемотехніки.

«НІ МІСТО – НІ СЕЛО»

Обмірковуючи майбутнє будівництва, працюючи над проектом компактної забудови автономними будинками, доходжу до твердої впевненості, що які б гарні мегаполіси нам не нав’язували іноземні фахівці від архітектури та містобудування, їм і послідовникам ніяк не урозуміти, що у майбутньому нас чекає не суцільна комп’ютеризація, автоматизація та безмежний комфорт із роботизованою прислугою, а праця у задоволення, коли одні працюють на великому підприємстві, інші на малому, коли на роботу і з роботи возять мікроавтобусами, коли працюють інваліди і для цього створені необхідні умови, коли регіонами і селищами курсують тролейбуси. Мала механізація і автоматизація прийде на допомогу селу і поважатиметься неважка ручна праця на виробництві. Настане час, коли «хуторське» житлове будівництво прийде на заміну «мікрорайонному», коли житло для сім’ї 3-х – 4-х поколінь стане привабливішім за одно-двох– чи трикімнатні «клітки» із повною ізоляцією від родини. Хутір з трьох п’ятиповерхівок, для п’ятнадцяти сімей кожна, матиме тролейбусне сполучення з містом і іншими селами. По мірі повної відмови від природного газу в житлових будинках, розвинення власної української електронної промисловості побутових приладів, електроніки і електрообладнання із живленням від мережі постійного струму, серійним випуском вітчизняними підприємствами промислових взірців пристроїв нетрадиційного отримання електроенергії, Україною пройде справжня еволюція міста і села. Присадибне господарство у сьогоднішньому вигляді відійде у минуле, а дрібне автоматизоване молочно-товарне виробництво стане супутником мало не кожного «хутора». Буде створено всі умови для дружнього і щасливого проживання у квартирі з дванадцяти кімнат, трьох ванних, трьох туалетів, сауни, великої кухні і холу, для спільного проведення часу біля екрану, чи за гімнастикою, чи за святковим столом великої сім’ї від діда до правнука, від прабабусі до правнучки, і кожний «папа», за традицією українського козацтва Кубані, як батько і люблячий чоловік, що досяг 50-річного віку, отримуватиме можливість створювати власну окрему сім’ю 3-х – 4-х поколінь із новим сімейним житлом і «сімейним автобусом». Прийде час сумлінної праці в умовах п’ятигодинної триденки, і облуді, припискам і шахрайству не буде жодного підгрунтя, час – коли моральність сім’ї поважатиметься і суспільством, і культурою, і мистецтвом, час коли багатогранний творчий розвиток кожного стане складовою творчого і культурного злету регіону, країни, світу…

НОВІТНЄ СЕЛО УКРАЇНИ

Село сьогодення, як основна складова українського суспільства, віддзеркалює чи не гірші його тенденції. Перш за все – це високий рівень смертності: рідко яка родина має понад три покоління прямих родичів. Демографічна криза сформована й низьким рівнем народжуваності. Діти народжуються переважно у молодому віці, при тому рідко – більше двох. Суспільною традицією не підтримується народження нових поколінь дітей у віці батьків 40-50 років. Сучасному селу притаманний низький рівень зайнятості через руйнування системи споживчої кооперації із її заготівельними пунктами і підприємствами по виробництву товарів з сировини сільськогосподарського походження, а також в силу закриття філій міських підприємств, на які покладалися заготівельні функції й виготовлення комплектуючих, що не вимагали складного технологічного обладнання. Та найбільш болючою проблемою села досі залишається низька якість життя через розвал соціальної сфери та відсутність, в більшості сіл, елементарних комунальних послуг, як то водопроводу чи каналізації. Не кажучи вже про опалення чи гаряче водопостачання. В силу розкиданості на великі відстані особистих господарств – селам характерні значні інфраструктурні проблеми, передусім – транспортні. Принципи самостійної індивідуальної забудови на селі, що закріплені державними стандартами, призвели до забудови значної території сіл господарськими спорудами, при низькому рівні механізації і автоматизації присадибних господарств. Сучасному українському селу характерне використання важкої фізичної праці, через що молодь й покидає село, і батьків.

До значного ускладнення побутових проблем призвела й реформа освіти в Україні. Повернення до родинного виховання підростаючих поколінь через перенесення державних форм виховання на рівень сім’ї, які у період розбудови радянської держави були нав’язані суспільству і мали значні перекоси, особливо в плані зв’язку поколінь, збереження ремісничих чи творчих традицій, піклуванні молодшими та пошаною літніх родичів та батьків. Основною ж проблемою, що визріла в українському суспільстві – це проблема піклування та турботи. Загальна байдужість як на рівні родинних зв’язків, так і на рівнях більш високої владної ієрархії, особливо на фоні пропаганди культу індивідуалізму, що всі роки Незалежності прагне нав’язати українському народу західне співтовариство у купі з «ринковими» реформами призводить до зведення високих парканів, як між сусідами, так і в душах, у тому числі й близьких родичів.

Саме на подолання наведених негативних тенденцій й спрямована Загальнодержавна соціально-економічна програма «Новітнє село». Її основний пріоритет – піднесення якості життя на селі вище рівня міського: коли близькість до природи, при високих екологічних стандартах і всебічному використанні відновлювальних джерел енергії, залучення вищих досягнень у сфері автоматизації і механізації як у великих господарствах, так і в особистих, створює передумови привабливості сільського життя для міських членів родин задля відновлення родинних форм співжиття у комфортних умовах добросусідства і взаємоповаги.

Економічна складова Програми полягає у створенні виробничих засад для серійного зведення у селах України «хуторів комплексної забудови», до складу яких входять автономні багатоквартирні будинки на 45 сімей чотирьох поколінь у комплексі з молочною міні-фермою на 45 дійних корів та міні-заводом переробки 1000 літрів молока, щодоби, у повний асортимент продуктів першої необхідності: масло селянське, сметана, сир, молоко пастеризоване, кисломолочні продукти і сир твердий. Автономні будинки на 15 квартир оснащені вітряними та сонячними генераторами енергії, комфортабельними ліфтами зв’язку між зимовим садом з оранжереєю мансардного поверху із паркінгом і технічним поверхом з заготівельними коморами, виробничими майстернями, учбовими кімнатами гурткової роботи та залами спільного дозвілля. Концентрований біогаз від біохімічних реакторів каналізації будинку стане паливом газових плит кухні квартир та джерелом гарячої води для кожної водогрійної колонки ванних кімнат квартири. Високоефективне електричне інфрачервоне опалення у комплексі енергоощадних технологій будинку на століття збереже тепло родині. Захищене патентами України новітнє будівництво забезпечить створення великої кількості робочих місць у промисловості, у тому числі й за місцем проживання.

За Національним Планом дій на 2013 рік указом Президента України намічено розробку, обговорення та прийняття Концепції розвитку сільських територій на період до 2020 року. В Адміністрацію президента, Міністерство агрополітики і продовольства, Міністерство соціальної політики, Міністерство промислової політики, Міністерство регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства та Національній Академії аграрних наук направлені пропозиції щодо концепції Загальнодержавної комплексної соціально-економічної програми «Новітнє село через децентралізацію трудових ресурсів регіону» із викладенням наявних законодавчих перепон створенню і ефективному функціонуванню Технопарку «Новітнє село», який мав би забезпечити практичну реалізацію Програми новітнього житлового будівництва на селі. Департамент регіонального розвитку Мінагрополітики висловив підтримку, ув’язавши можливість реалізації положень Концепції із завершенням реформи місцевого самоврядування. Відповідно до останньої редакції Стратегії розвитку аграрного сектора економіки України на період до 2020 року основними виконавцями Програм розвитку сільських територій Уряд бачить «селоутворюючі» агропідприємства та й концепція реформи місцевого самоврядування має за мету об’єднання сільських громад. Однак для реалізації Програми «Новітнє село» зусиль сільських громад недостатньо. Адже коло практичних питань за Програмою виходить далеко за межі компетенції і органів місцевого самоврядування, і окремих Міністерств…

УКРАЇНА ГАРІ ПОТЕРА

Чітке усвідомлення реалій сьогодення видатною жінкою на ім’я Джоан Роулінг дозволило їй знайти шлях до сердець юних членів майбутнього світового суспільства через безліч образів, якими так наповнене життя і навчання Гарі Потера та його друзів у Школі Хогварду. Та байдужість значної частини їх батьків до долі своїх дітей через начебто старший віковий ценз, а насправді нерозуміння причин такої шаленої популярності книги і її екранізацій, а тому й ненавмисне поширення пліток про якийсь такий негативний вплив їх на свідомість дітей. Небажання тиснення на волю дорослих із усвідомленням дійсної вартості прокатних ліцензій, ускладнених примусовою українізацією, вимагає зосередження уваги на груповому вихованні майбутніх батьків через «домашній перегляд» вже існуючих екранізацій, із проведенням відкритих семінарських занять після цього.

Складність і неоднозначність сприйняття довколишнього світу дорослими і 12-тилітніми членами суспільства фактично розбили нашу країну на два табори: читаючих та разом з Гарі прямуючими стежками його чарівної країни і «маглів», що оточують і нас і Гарі, сповнених до них своєю байдужістю. Разом з тим, саме світ чарівників Гарі та його друзів безпосередньо пов’язаний з Україною, Прикарпаттям, бо що може бути ефективніше за правильний підбір слів при правильному і тактовному зверненні. Чи нема цим словам казкових аналогій? Бо школа правильного розуміння і застосування слова «кохання» саме тут!!!.

УКРАЇНА І СВІТОВИЙ ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ

«Людям нравится делать новых людей» – співають хлопці однієї групи. В цьому і є Божий промисел, сенс життя.

Філософія європейців, побудована на більшому достатку і турботі, дещо стримує світову тенденцію до демографічного вибуху. Світ начебто безмежний, та покинути Землю не так то легко. Одиниці витримують передстартову підготовку на центрифузі при незначній кількості обертів, але людина через свою свідомість здатна до самовдосконалення. Тисячоліття розвитку не пройшли дарма. Мудрість Аристотеля чи Леонардо Да Вінчі мало поступається людям сьогодення – заважають комфорт і гроші, легкість отримання яких багатьом затьмарює очі. Та сьогодні людство має всі підстави для кращого майбутнього розвитку, бо Східна Європа, консолідуючись з братами по всесвітньому соціалістичному «експерименту», має дати світу модель нового суспільного життя, в якому продуктивне і рентабельне виробництво із кращою світовою якістю і половиною китайської ціни, завдяки творчій думці українця, забезпечить відродження сім’ї із кращим поєднанням суспільного і батьківського та дідівського виховання, зробить доступним всім кращі взірці освіти «вибраних» минулого, забезпечить сім’ї і новими «автономними» п’ятиповерхівками і «автономним» транспортом для прогулянок вихідними дикою природою замість походів до взірців неволі – зоопарків, аби навчати нове покоління не прикладам звірячих стосунків із гратами – а любові до звірів як до ближніх своїх. Роки перебудови у погоні за ласими міськими грошима і комфортом майже опустошили українське село, хоч дехто завдяки еміграціям «відгрохав» поряд із «літньою кухнею» «європейську оселю» ще більш гостро піднявши проблеми українського села. Досвід прибалтів із їх хуторами в перекладі на український менталітет має дати світу модель українського села із компактною забудовою «автономними» будинками «хуторків» із тролейбусним сполученням з відселенням до ним «досі дихаючих викидами підприємств» міських мешканців, а зближення, завдяки сучасним молочно-товарним комплексам і сільськогосподарським підприємствам, села і міста стане реальністю.

Відтак, в першу чергу потрібно товар зробити послугою, бо тільки таким чином має формуватись «життєвий цикл» того чи іншого виробу. Не погоня за надприбутками, а справжня турбота про людину і «братів наших менших» має стати стимулом праці в майбутньому, хоч, завдяки «українській» думці і співпраці з братами, надприбутків не уникнути. «Турбота про своїх» для всіх – залог успішного просування української продукції по світу.

Не запозичення у світа моделей підприємництва, а через регіональне з’єднання державного і приватного капіталу з метою високоприбуткового виробництва із впровадженням виробленої продукції в першу чергу у власному регіоні в комплексі із глибокою кооперацією із виробниками України і СНД, із залученням до плідної роботи задля спільної користі інвалідів і пенсіонерів, зі справжньою турботою про них, дасть поштовх до розвитку нових напрямків будівництва і вдосконалення транспортних засобів і засобів пересування, а широке застосування низьковольтних електричних систем опалювання підніме на ноги українську електроніку і виробництва високих технологій. Не уникнуть розвитку і українські виробники сучасних ліфтів через використання вентильних реактивних двигунів і виробники автобусів, вантажівок і легковиків чи залізничного транспорту.

Не самообмеження українською державною мовою, яка за природою нівелює особистість, а широке поширення і спільний розквіт братніх мов не лишень підніме на вищий щабель самосвідомість українця, а згуртує всіх задля мети кращого життя, добробуту і виховання молоді. Широке пропагування девізу «не треба їсти своїх молодших друзів» не тільки сприятиме розвитку виробництва української харчової промисловості, а й дасть поштовх гармонічного співіснування дикої природи із суспільством з усуненням ворожнечі і злоби передусім у нас і наших дітей. Українське кіно має стати багатомовним, сучасні технології кіновиробництва та його тиражування дають можливість в паралельних залах демонструвати фільми різними мовами чи мовою «на замовлення», а існуючі високі технології українських виробників завдяки новітнім досягненням світової техніки можуть дати світу власний взірець українського кінотеатру, який здатний в кращих традиціях нашого світосприйняття відтворити атмосферу фільму як в затишному залі так і на польовому стані.

Західній моделі котеджу маємо протиставити власний взірець будинку без газу, з технічним поверхом з оранжереєю, з підземним паркінгом, і ліфтами нового типу, із квартирами для повної сім’ї, де за рахунок сучасних технологій гармонійно житимуть і батьки, і онуки, спільно відпочиваючи, зайвий раз не турбуючи іншого, в теплих стосунках із співмешканцями, разом створюючи добробут «як для себе» для всіх.

Шляхом наведення порядку у власному домі – Україні розбудовуючи її без чвар і образ за минуле, бо всі ми Божою волею кинуті у «котел» саморозвитку, в якому вже нема готових рецептів (відкритих чи прихованих), дамо краще життя і собі, і батькам, і майбутнім поколінням, піклуючись не про демографічний вибух, а про подальше самовдосконалення в любові, бо тільки через любов нас прийме Всесвіт.

ЧИ ДОВГО ЩЕ УКРАЇНЦІ БУДУТЬ «ДОСЛІДНИМИ КРОЛИКАМИ»?

Україна відзначила 10-річча «незалежності». Що сталося з нею? В Україні беззастережно хазяйнують Світовий банк і МВФ, на кожному кроці ростуть нові інститути, що готують маркетологів. Нас готують до ринку. Понад десять років я працюю в службі маркетингу на державному підприємстві по випуску радіоапаратури. Неодноразово стикався зі щойно вирощеними «спеціалістами» з маркетингу, їх викладачами. Що знають вони? Вміють рахувати прибуток і рекламувати. І знають головний постулат винайденої на Заході «науки» – маркетинг: «покупця треба так зацікавити моїм товаром, щоб він думав, що саме цей товар йому потрібен, що без нього він жити не може». Товаром же в ринку є все: продукція сільгоспвиробника і промисловця, любов, душа і навіть матір (і земля). Прилавки наші завалені різною радіоапаратурою. На кожному кроці закликають до поширеного у всьому світі «ефірного радіомовлення». Інтернет сповіщає про підготовку до новітнього світового досягнення – цифрового радіомовлення на довгих, середніх і коротких хвилях, що дасть якість звуковідтворення на рівні сучасних УКХ радіоприймачів. Не думайте, що цифрове задоволення Вам обійдеться дешево. Захід любить гроші. Та в середині 80-х років в СРСР на сторінках «Радіо» з’явилися перші публікації по синхронному детектуванню при радіоприйомі на середніх хвилях і в проводовому (найдешевшому по затратах) радіомовленні з високою якістю прийому. Про нього замовчують, використавши ідею для цифрового. В цьому ефективність власника на новітні технології і засоби виробництва, на інформацію і прибуток. В цьому ідеологія «вільного» (від совісті) Заходу. Цю ідеологію нам нав’язують…

До Великого Жовтня 1917 року в світі панувала і правила ідеалістична буржуазна ідеологія. Та віра в краще майбутнє дала світу інший погляд на історію. Створення першої в світі держави трудящих започаткувало переможний поступ нової матеріалістичної пролетарської ідеології, що дав надзвичайно високий імпульс в світовому русі вперед, до комунізму. За роки Радянської влади було збудовано матеріальну базу і, головне – виховано людину матеріаліста, людину комунізму. З усвідомленням цього розпочата Перебудова, сенс якої – здолати протистояння в суспільстві, нав’язане боротьбою ідеологій. Ця боротьба йде й досі, після «холодної війни», в ефірі і на сторінках газет, в магазинах і на базарі, в сім’ї і в душах кожного. Та дух матеріаліста не зламати! Віра в світле майбутнє людства, в комунізм, в рай для людини праці переможе.

Сімдесятирічний переможний крок матеріаліста дав світу велике Знання, хоч і не всі новітні досягнення радянських вчених і науковців відомо широкому загалу в силу їх стратегічної значущості. Усвідомлення краю протистояння, межі самознищення спонукало до Перебудови. Нетвердість віри в Комунізм тягне нас в забуте минуле. З 80-х років минулого століття світ стоїть, топчеться на порозі комунізму, чекає доки ми, українці, дійдемо примирення між заходом і сходом у власній «незалежній» державі. Доки ще нам «на власній шкірі» проводити досліди власної зневіри в омріяні ідеали добра і справедливості?

Суттю руху вперед до кращого є єдність і боротьба протилежностей. В ній вищий сенс «боготворіння». Роман минулих цивілізацій «Про бога Ісуса» відзначив своє двохтисячоліття. Боязливість невідомого як страх перед укусом змія збудоване релігією в образі Зла. Віковою історією доведено, що добро перемагає зло. Істинна доброта – ознака людини праці, людини творця. Вона в її душі. Не розуміючи поняття «душа» люди знову потяглися до Бога, до його проповідників, до церкви. За «відкупленням гріхів» людина, що страждає, шукає розради. Душа ж – це гармонія самосвідомості (усвідомлення свого знання, морального обліку і інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісної оцінки самого себе як чутливої і мислячої істоти, як діяча), або простіше – душа то є любов. Життя, рух синтезу і розмноження, для людини зіткане з випадковостей. Більшість не знає їх законів. Кожний, з випадковостей, робить, в силу неусвідомленої необхідності, свої висновки, а на їх підставі виводить власні закономірності своєї долі. Релігійна передначертаність з упованням на «милість божу» декому «допомагає». Та людина – мислитель, творець знаходить відраду в колі друзів. А за їх відсутністю, на сьогодні, їй не допоможе навіть Бог. Бо розрада коштує дуже дорого. І несуть останнє, під тягарем важкої праці, необізнані, зневірені до церкви… І дере греко-католицька церква, авангард католицизму на споконвічній землі православних русинів, «сім шкур» з кожного пастиря. Католицизм – це «кожний виживає поодинці». Що ж спільного між унією і православною церквою. Трактування Бога як святої трійці, зрозуміти поняття якої неможливо без усвідомлення поняття «святий дух», сенс якого в звичайній бесіді отця з сином, при якій від старшого до молодшого передаються і погляд, і поведінка, і мова в вустах. В той же час уніатські священики стверджують, що Бог – то є деякий абсолют (незалежний, необмежений). Матерія (безмежна множина любих властивостей, зв’язків, відносин і форм руху) ж як і Всесвіт безмежні. Трактування ствердження «необмежений необмеженого» таке ж абсурдне, як і вислів «біліший за біле» чи «чорніший за чорне». Якщо нема абсолютного, то нема й бога. Якщо ж він є, то це людина, може і в образі Ісуса, як твердять православні, у крайньому разі не його, Ісуса, намісник, а звичайний пастир, що вважає себе рабом божим. Та «все в світі відносне» як стверджує загальна теорія відносності Великого Ейнштейна. Життя – це смерть (Ф.Енгельс) і не може бути вічного життя. Народжуються і вмирають зірки, народжуються і вмирають комахи, час життя так само відносний з розмірами об’єкту і умовами життя.

«Спочатку було слово»… Ні! Хтось мав його висловити, бо ідея і матерія – єдине ціле, ідея це теж матерія.

Доленосність України, української сім’ї працелюбних народів, сім’ї освічених батька і матері, сім’ї жінки і чоловіка, прагнучих щастя своїм дітям обумовлена історією, часом. Миролюбність українця, що століттями горбатив спину на чужого і свого пана, висвітлена в творах видатних митців: Котляревського, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Бориса Олійника, вражає своєю національною гордістю. Ця гордість – гордість революціонера і борця, гордість трудівника ще чекає всесвітньої слави перемоги над собою. Бо наше глибоке падіння, наша розруха, наше зубожіння – в нас самих, у втраті почуття гідності під навалою закордонного «хламу» на наших прилавках, під тягарем включеного «на всі оберти» механізму задурювання західної ідеології. Наша повага до жінки-матері, жінки-трудівниці «раптом» померкла під навалою західної моралі, західної зневаги до «слабкої статі». Раптом всім захотілося багатства, грошей і нічого не робити, кинувши напризволяще жінку-матір із своїми діточками, відсторонивши її від продуктивної праці, від політики. Зупинено рух в подоланні проблем сім’ї, почастішали «бесіди» чоловіків із чаркою, дедалі більше стає одиноких «сильних» жінок, матерів, виховательок, інженерів, науковців, красунь.

Нас тягнуть в Європу, в стан загарбників. Невже нас нічого не навчила історія народів світу. Одні жили за рахунок колоній (Англія, Франція, Іспанія і Португалія), інші гнобили сусідів (Австро-Угорщина, Польща, Німеччина), вікінги (скандинави) – грабували набігами з-за моря і північних лісів перших і других. Миром «помазані» православ’ям русини йшли до інших з миром. З миром йшов Суворов за Альпи, допомагаючи поневоленим братам-слов’янам Болгарам та Югославам. З миром прийшли радянські слов’яни й в Афганістан, та Америка нав’язала їм війну з маджохедами і талібами. То чому ж нам не живеться з Братами й Сестрами і так кортить до «цивілізованих» експлуататорів, які навчені Великим Жовтнем і змушені були «соціалізувати» свої суспільства. З усвідомленням власного «я», творячи для себе й інших, ми разом здатні дати світу значно більше, ніж можемо в нього запозичити.

Наша доля не в ринку з його зубожілою мораллю, мораллю здирництва й облуди, шахрайства і свавілля приватного власника. Наш шлях із соціалізмом кращого зразка, з оплатою за працею, із цілеспрямованим курсом на зменшення долі важкої ручної праці, з рівноправ’ям між чоловіком і жінкою, і саме за таким рівноправ’ям, в єдності і боротьбі протилежностей, наше майбутнє, прогрес і добробут суспільства.

Ідеї комунізму живі. Як би не опорочували їх західні «голоси», їм жити і перемагати. Вивчаючи потреби людства й задовольняючи їх найдешевшим шляхом (бо все геніальне – просте, а значить й дешеве), знімемо ж скоріше шори гіпнозу від західного маркетингу й дизайну, творимо ж для себе й людства справжні цінності добра і високих технологій, в набутті яких немала доля праці українських науковців й інженерів на теренах великого Союзу.

Може пора всім оговтатися, матеріалісту і православному об’єднатися проти чужеземної навали, всім миром взятися за відбудову набутого, зробивши висновки із славнозвісного «одобрямсу», укріпитися в вірі у справжнє майбутнє – соціалізм і комунізм (рай на Землі для трудящих).

МАЙБУТНЄ УКРТЕЛЕКОМУ І ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

От і сталася приватизація Укртелекому та маркетинговий аналіз стану якості послуг, що надає населенню така потужна структура, як ПАТ „Укртелеком” свідчать про значні проблеми керівництва в галузі перспективного прогнозування розвитку підприємства. Існуючий стан викладання у вузах України такої нагальної в ринкових умовах дисципліни „маркетинг” приводить до того, що його сутність зводиться до констатації факту рівня конкурентоспроможності тої чи іншої існуючої послуги. В той же час, відсутність у існуючих маркетологів Укртелекому знань про стан розвитку галузі електрозв’язку в СРСР, Україні і Росії, відірваність від новітніх розробок Одеського НДІ радіомовлення, фактично поставили вітчизняну радіопромисловість на коліна. Як і передбачалося, у радіоефірі сьогодні панує FM-радіомовлення, де працює імпортне передавальне обладнання. Стабільність аудиторії трансляційного радіомовлення в контексті пропагування розвитку української мови і української пісні свідчать про недбале ставлення в Україні як до ефіру, так і до української слухацької аудиторії. Відірваність Росії від єдиного на теренах СРСР Одеського НДІ радіомовлення змусили її шукати своє місце у стандарті DRM цифрового радіомовлення. В той же час розробки інституту в галузі радіоприйому із синхронним детектуванням у трансляційному радіомовленні та на середніх і коротких хвилях кінця 80-х років минулого століття відкривали широкі перспективи розширення мережі, випуску і нарощуванню виробництва сучасних багатофункціональних і простих, нескладних для виробництва і дешевих для споживачів, стереофонічних «радіоточок». Приймачі радіомовлення синхронного детектування у своїй схемі мають мінімум намотувальних елементів та для передачі і відтворення стереосигналу не потребують декодерів, а через використання довгих ліній зв’язку – і антен. Проста методика трансляції стерео сигналу застосуванням прямої модуляції бокових полос несучої сигналу дозволяють створити парк новітніх стереоприймачів на середніх і коротких хвилях, як альтернативі DRM-стандарту, який занадто дорогий для пересічного слухача. Тому, плануючи прибутки ПАТ «Укртелеком», в першу чергу мав би мислити не про гроші, а про споживача, про цілі «українізації», шляхи здешевлення витрат на її реалізацію і про відновлення вітчизняної радіопромисловості. Можливо й держзамовленням.

УКРАЇНА І СВІТ

Україна все ще тупцює на місці, криза суне за кризою через неусвідомлення кожним світового значення українського прикладу. Сьогодні людство має всі підстави для кращого майбутнього розвитку та йому заважають комфорт і гроші, легкість отримання яких багатьом затьмарює очі. Особливо українцям, які всі ці роки прагнуть втягнути країну у світовий розподіл благ. Та світовий ринок і кооперація закриті для нас. Світом панує прагнення надприбутків. То штучно створять якусь хворобу, то налякають якоюсь проблемою, то щось заборонять чи «винайдуть». І всі ми цими роками спостерігаємо за цими прикладами, та ніяк не дамо собі ради. Не хтось нам дасть щасливе життя, а ми самі в змозі покращити своє життя, і світові дати приклад, що любов вища за облуду. Сусіди готові нам допомагати. Україна консолідуючись з братами по всесвітньому соціалістичному «експерименту» має дати світу взірець нового суспільного життя, в якому продуктивне і рентабельне виробництво з кращою світовою якістю і половиною китайської ціни, завдяки творчій думці українця, забезпечить відродження сім’ї із кращим поєднанням суспільного і батьківського й дідівського виховання (за традиціями українців, що збереглися на Кубані) поверненням до вже забутої справжньої сім’ї, в якій гармонійно поєднані старість й молодість.