Текст книги "Украинское движение в Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны. Между Веной, Берлином и Киевом. 1914—1918"

Примечания

¹ Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry in Habsburg Galicia, 1846–1914. Edmonton – Toronto, 2013. P. 336.

² Раровець M. Спомини зі світової війни. Жовква, 1934. С. 15.

³ Шлемкевич М. Галичанство. Нью-Йорк – Торонто, 1956. С. 10.

⁴ Эта проблема уже поднималась исследователями, см., напр.: Roshwald A. Ethnic Nationalism and the Fall of Empires. Central Europe, Russia and the Middle East, 1914–1923. New York, 2001. P. 2–3.

⁵ Вслед за P. Брубейкером мы находим термин «идентификация» (то, что присваивается) более корректным, чем «идентичность» (то, что уже присуще), поэтому на протяжении всей работы будем использовать именно это понятие (Брубейкер Р. Этничность без групп. М„2012. С. 89–94).

⁶ Грох М. От национальных движений к полностью сформировавшейся нации: процесс строительства наций в Европе // Нации и национализм. М., 2002. С. 124.

⁷ Цибенко С.Н. Технологии национальной мобилизации в многосоставных обществах с этнокультурной сегментацией (на примере России и Турции). Автореферат дис… канд. полит, наук. Ростов н/Д, 2019. С. 19–20.

⁸ Губогло М.Н. Вопросы теории и практики этнической мобилизации // Этническая мобилизация и межэтническая интеграция. М., 1999. С. 33.

⁹ Judson Р.М. Guardians of the Nation. Activists on the Language Frontiers of Imperial Austria. Cambridge, 2006. P. 5.

¹⁰ Пахолків C. Українська інтелігенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації. Львів, 2014. С. 230.

¹¹ Заярнюк А. Национальное освобождение и гражданство в империи: галицкие украинцы в Первой мировой войне // Культуры патриотизма в период Первой мировой войны. СПб., 2020. С. 204.

¹² Миллер А.И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.). СПб., 2000. С. 47.

¹³ Коссак І. Де-що про галицьку інтелігенцію і західно-українську справу ІІ Об’єднання. Неперіодичні збірники статтей на теми політичні, економічні й культурні. Кн. 1. Відень, 1924. С. 27–28.

¹⁴ Гадзинский В. Революционное движение в Восточной Галиции (Конец 1918 и начало 1919 гг.). М. – Пг., 1923. С. 20–21; Кедрин I. Опльовування революції // Розбудова нації. 1928. Ч. 7–8. С. 282–283; Бабій Ол. Націоналізм і лібералізм // Український голос. 1 листопада 1931. Ч. 39. С. 1.

¹⁵ Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. Ню Йорк, 1960 (первое издание – 1931). С. 12–13, 24, 432–433; Крезуб А. [Думін О.] Нарис історії Українсько-польської війни 1918–1919. Нью-Йорк, 1966 (первое издание – 1933). С. 7; Думін О. Історія Легіону українських січових стрільців 1914–1918. Львів, 1936. С. 235–238.

¹⁶ Левицький К Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914–1918. Львів, 1928. С. 6; Он же. Великий зрив (до історії української державності від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів). Нью-Йорк, 1968 (первое издание – 1931). С. 6–7.

¹⁷ Skrzypek J. Ukrairicy w Austrii podczas Wielkiej wojny і geneza zamachu na Lwow. Warszawa, 1939. S. 16.

¹⁸ Стиків M. Західня Україна та політика Польщі, Росії і Заходу (1772–1918). В 2 т. Скрентон, 1958. Т. 1. С. 138–139, 181; Мірчук П. Перший листопад. Торонто, 1958. С. 20–21.

¹⁹ Пичета В. Основные моменты исторического развития Западной Украины и Западной Белоруссии. М., 1940; Трайнин И.П. Национальные противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. М.—Л., 1947. С. 260, 282.

²⁰ История Украины. Краткий курс. К, 1948. С. 323, 428–429.

²¹ Осечинський В. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. Львів, 1954.

²² Компанієць 1.1. Революційний рух в Галичині, Буковині та Закарпатській Україні під впливом ідей Великого Жовтня (1917–1918). К., 1957; Он же. Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст. (1900–1919 рр.). К., 1960.

²³ Он же. Історія західноукраїнських земель: правда і перекручення // Соціалістична дійсність і націоналістичні вигадки. К-, 1968. С. 217.

²⁴ Компанієць 1.1. Становище і боротьба… С. 193, 308; Осечинський В. Указ. соч. С. 139.

²⁵ Там же. С. 178–179; Компанієць 1.1. Революційний рух… С. 23.

²⁶ Рубинштейн Е.И. Крушение австро-венгерской монархии. М., 1963. С. 384; Торжество історичної справедлівості. Закономірність возз’єднання західно-українських земель в єдиній українській радянській державі. Львів, 1968. С. 297; Макарчук С.А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. Львов, 1983. С. 101–102.

²⁷ Подробнее об этом см.: Сіромська Г., Сіромський Р. «Це прояви ідеологічної боротьби, а ми інколи недооцінюємо їх»: архівні матеріали справи професора Олександра Карпенка (1968–1973) // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2014. Вип. 50. С. 518–546.

²⁸ Субтельний О. Україна. Історія. К., 1991. С. 299; Magocsi P.R. A History of Ukraine. Toronto, 1996. P. 466–467.

²⁹ Расевич В. Західно-Українська Народна Республіка 1918–1919 рр. // Україна між самовизначенням та окупацією: 1917–1922 роки. К., 2015. С. 173–191.

³⁰ Яремчук В. Українська багатопартійність Наддніпрянської і Західної України: компаративний аналіз (1899–1918 рр.). К., 2012. С. 356.

³¹ Lemke Я. Die Regierung Sturgkh und die Plane zur Teilung Galiziens I I Osterreich-Ungarn in der Weltpolitik 1900 bis 1918. Berlin, 1965. S. 267–283.

³² Bihl W. Einige Aspekte der osterreichisch-ungarischen Ruthenen-politik 1914–1918 I I Jahrbucher fur Geschichte Osteuropas, Neue Folge. 1966. Bd. 14, H. 4. S. 540–541; Idem. Beitrage zur Ukraine-Po-litik Osterreich-Ungarns 1918 // Jahrbucher fur Geschichte Osteuropas, Neue Folge. 1966. Bd. 14, H. 1. S. 51–62.

³³ Shanafelt G.W. The Secret Enemy: Austria-Hungary and the German Alliance, 1914–1918. New York, 1985; Gruchala J. Polityka zagraniczna Austro-W^gier a stosunki polsko-ukrairiskie (1908–1914) // Studia z Dziejow ZSRR і Europy Srodkowej. T. XXIV. Wroclaw, 1988. S. 35–54; Leslie J. The Antecedents of Austria-Hungary’s War Aims. Policies and Policy-Makers in Vienna and Budapest before and during 1914 // Archiv und Forschung. Das Haus-, Hof– und Staatsarchiv in seiner Bedeutung fur die Geschichte Osterreichs und Europas. Munich – Vienna, 1993. P. 308–394.

³⁴ Попик C. Українці в Австрії: австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни. К. – Чернівці, 1999. С. 160–163.

³⁵ Нуриев О.О. Українська проблема у політиці Берліна та Відня у Першій світовій війні (1914–1918). К-, 2006. С. 278, 281–282.

³⁶ Grabowski W. Ukrairiscy Strzelcy Siczowi w Galicji w latach pierw-szej wojny swiatowej // Od Zolkiewskiego і Kosiriskiego do Pilsudskiego і Petlury: Z dziejow stosunkow polsko-ukrairiskich od XVI do XX wieku. Warszawa, 2000. S. 142–152; Монолатій І. Українські легіонери. Формування та бойовий шлях Українських Січових Стрільців 1914–1918. К., 2008; Rozubel М.В. Ukrairiscy Strzelcy Siczowi 1914–1920. Oswi^cim, 2015; Лазарович M.B. Легіон українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. Тернопіль, 2016.

³⁷ Адамович С. Співпраця Союзу визволення України з українськими громадсько-політичними організаціями і партіями Галичини // Вісник Прикарпатьского університету. Історія. Вип. II. Івано-Франківськ, 1999. С. 46–50; Он же. Стосунки наддніпрянської політичної еміграції з Головною Українською Радою: спроба консолідації українського національного руху (1914–1915 рр.) // Вісник Прикарпатьского університету. Історія. Вип. VI. Івано-Франківськ, 2002. С. 61–70; Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Львів, 2000; Лепісевич П.М. Загальна Українська Рада: проблеми консолідації національно-демократичних сил (1914–1916 рр.). Дис… к. і. н. Львів, 2005.

³⁸ Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії. К-, 1993; Литвин В.М. Україна: доба війн і революцій (1914–1920 рр.). К., 2003; Нариси історії Української революції 1917–1921 років. К., 2012. Кн. 2. С. 137–240.

³⁹ Himka J.-P. Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. Edmonton, 1988. P. 217.

⁴⁰ Мисак H. Етноніми «русин», «русский», «українець» у молодіжному середовищі Галичини наприкінці XIX – на початку XX ст. // Національна ідентифікація українців Галичини у XIX – на початку XX століття (еволюція етноніма). Львів, 2016. С. 223–249.

⁴¹ Паліщук О.М. Роль галицької інтелігенції в національно-культурному відродженні українців Волині (1914–1918 роки). Дис… к. і. н. Львів, 2002.

⁴² Романюк Т. Архівні матеріали до історії українського шкільніцтва в Австро-Угорщині 1915–1918 рр. // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні. Вип. 2 (1995–1997 рр.). Львів, 1999. С. 279–290; Уська У. Спроби впровадження етнічної назви «українці» в офіційне діловодство Австро-Угорщини (1914–1918) І І Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету. Вип. 4. Львів, 2001. С. 153–159.

⁴³ Заярнюк А., Расевич В. Галицьке греко-католицьке духовенство у Першій Світовій війні: політичні, культурні і соціяльні аспекти // Ковчег. Т. VI. Насилля влади проти свободи сумління. Львів, 2012. С. 160–192; Заярнюк А. Национальное освобождение…

⁴⁴ Лехнюк Р. На порозі модерного світу: українські консервативні середовища в Галичині в першій чверті XX століття. Львів, 2019.

⁴⁵ История Украины. СПб., 2016. С. 257–258.

⁴⁶ Миллер А. Галиция в системе австро-венгерского дуализма // Австро-Венгрия: опыт многонационального государства. М., 1995. С. 63–70; Он же. Внешний фактор в формировании национальной идентичности галицийских русинов // Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. М., 1997. С. 68–74.

⁴⁷ Он же. «Украинский вопрос» в политике властей…

⁴⁸ Савченко В.Н. Восточнославянско-польское пограничье 1918–1921 гг. (Этнонациональная ситуация и государственно-политическое размежевание). М., 1995. С. 72–73.

⁴⁹ Савченко В.Н. Восточная Галиция в 1914–1915 годах (национально-политическая ситуация в политике российской администрации) // Отечественная история. 2002. № 5. С. 76–89; Он же. Восточная Галиция в 1916–1920 годах (этнополитическая ситуация в крае) // Отечественная история. 2004. № 2. С. 96—ИЗ; Он же. Восточная Галиция накануне Первой мировой войны (этносоциальная ситуация по данным российского Министерства иностранных дел) // Отечественная история. 2005. № 6. С. 32–41.

⁵⁰ Михутина И.В. Западно-Украинская народная республика // Славяноведение. 2006. № 1. С. 29–38; Она же. Украинское национальное движение и государственная власть (вторая половина XIX – начало XX века): два типа отношений // Власть и общество: непростые взаимоотношения. М., 2008. С. 31–44; Она же. Национальное движение русинов Галиции во время Первой мировой войны // Народы Габсбургской монархии в 1914–1920 гг.: от национальных движений к созданию национальных государств. Т. I. М., 2012. С. 185–207.

⁵¹ Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. М., 2000.

⁵² Клопова М.Э. Русины, русские, украинцы. Национальные движения восточнославянского населения Галиции в XIX – начале XX века. М., 2016. С. 270.

⁵³ Pajqk J.Z. Od autonomii do niepodleglosci. Kielce, 2012.

⁵⁴ Szymczak D. Galicyjska ambasada w Wiedniu. Dzieje ministerstwa dla Galicji 1871–1918. Poznan, 2013.

⁵⁵ Ereignisse in der Ukraine 1914–1922. Deren Bedeutung und historische Hintergriinde. В. I. Philadelphia, 1966.

⁵⁶ Stenographische Protokolle uber die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des osterreichischen Reichsrates. 1917 bis 1918. XXII Session. Wien, 1918.

⁵⁷ Баран C. Австрійські Українці на воєнній еміграції у Відни в рр. 1914/15 (Спомини) // Календар Товариства «Просвіта» на 1916 р. Львів, 1916. С. 164–175; К[рип’якевич] І. Визволена Україна // Календар Товариства «Просвіта» на 1916 р. Львів, 1916. С. 89–95; Темницький В. Загальна Українська Рада // Ілюстрований календар товариства «Просвіта» на звичайний рік 1917. Львів, 1917. С. 168–175; Он же. Загальна Українська Рада // Крівавого року. Віденський ілюстрований альманах на 1917 рік. Відень, 1917. С. 57–86; Он же. Загальна Українська Рада // Пам’яткова книжка Союза Визволення України і Календар на 1917 рік з 103 ілюстраціями. Відень, 1917. С. 356–364.

⁵⁸ Lozynskyj М. Die Schaffung einer ukrainischen Provinz in Oester-reich. Berlin, 1915; Он же. Утвореннє українського коронного краю в Австрії. Відень, 1915; Он же. Війна і польська політична думка. Львів, 1916.

⁵⁹ Цегелъсъкий Л. З чого виникла війна та що вона нам може принести. Відень, 1915; Он же. Самостійна Україна. Відень, 1915; Idem. Die groben politischen Aufgaben des Krieges im Osten und die ukrainische Frage. Berlin, 1915.

⁶⁰ Темницъкий В. Українські січові стрільці (Думки й уваги з приводу укр. мілітарного руху). Відень, 1915; Когут Л. Україна і московський імперіялїзм (вступні замітки). Львів, 1916; Левицький Є. Листи з Німеччини. Відень, 1916.

⁶¹ Осташко Т., Терещенко Ю. Український патріот із династії Габсбургів. К., 2011. С. 148–263.

⁶² У півстолітніх змаганнях. Вибрані листи до Кирила Студинського (1891–1941). К., 1993; Konstantyn Czechowicz. Korespondencja greckokatolickiego biskupa przemyskiego z lat 1897–1914. Przemysl, 1998; Антін Крушельницький – письменник, публіцист, педагог. Львів, 2002; Листування Степана Рудницького. Львів, 2006; Збожна О.М. Іван Пулюй. Листи. Тернопіль, 2007.

⁶³ Bilinski L. Wspomnienia і dokumenty. Т. II. Warszawa, 1925; Glqbitiski S. Wspomnienia polityczne. Pelplin, 1939; Laticucki S. Wspomnienia. Warszawa, 1957; Witos W. Moje wspomnienia. Warszawa, 1981; Jaworski W.L. Diariusz 1914–1918. Warszawa, 1997.

⁶⁴ Левицький К Українські політики. Сильвети наших давніх послів і політичних діячів 1907–1914 рр. В 2 ч. Львів, 1936–1937.

⁶⁵ Баран С. Микола Василько // Діло. 8 серпня 1924. Ч. 174. С. 1–2; Он же. З трагедії народу і трагедії одиниці // Діло. ЗО січня 1938. Ч. 21. С. 5; Он же. Від Головної до Загальної Української Ради // Діло. 24 квітня 1938. Ч. 88. С. 9—11; Он же. Наша платформа в серпні 1914 р. // Діло. 10 серпня 1939. Ч. 180. С. З—4; Он же. Тривожна осінь і радісна весна // Нова доба. 23 квітня 1944. № 17 (140). С. 2; [Он же]. Недрукований лист д-ра Степана Барана про Президента Петрушевича // Український історик. 1964. Ч. 2–3. С. 45–47.

⁶⁶ Ганкевич Л. З минулого нашої партії: матеріяли до історії УСДП // Календар «Впереду»: 1920. Львів, 1920. С. 17–34; Макух І. На народній службі. Дітройт, 1958; Окуневсъкий Т. Автобіографія // Календар для всіх на 1938 рік. Альманах «Нового часу». Львів, 1937. С. 114–118; Назарук О. В українській дипльоматичній службі в роках 1915–1923 // Літопис Червоної Калини. 1938. Ч. 10. С. 16–17; Войнаровський Т. Спогади з мого життя // Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1961. С. 11–75; Стефаник В. Избранное. М., 1971. С. 206–211.

⁶⁷ Дорошенко В. Союз визволення України (3 нагоди 40-ліття заснування) // Свобода. 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14 серпня 1954. Ч. 149–156. С. 2 [в каждом из номеров]; Скоропис-Йолтуховсъ-кий О. Мої «злочини» // Хліборобська Україна. Збірник. Ч. II, III, IV. Відень, 1920–1921. С. 191–237; Залізняк М. Моя участь у мирових переговорах в Берестю-Литовському // Берестейський мир з нагоди 10-х роковин 9/П.1918 – 9//І.1928. Спомини і матеріали. К. – Львів, 1928. С. 45—142.

⁶⁸ За волю України. Історичний збірник УСС. 1914–1964. Нью-Йорк, 1967.

⁶⁹ Угрин-Безгрішний М. Нарис історії «Українських Січових Стрільців». Перша частина. Рогатин – Львів – Київ, 1923; Шухевич С. Видиш брате мій (8 місяців серед УСС-ів). Львів, 1930; Галущинський М. З Українськими Січовими Стрільцями. Спомини з років 1914–1915. Львів, 1934.

⁷⁰ Трильовський К. З моїх споминів // Історичний калєндар-альманах Червоної Калини на 1927 рік. Львів, 1926. С. 1 —17; Он же. З мого життя. Київ – Едмонтон – Торонто, 1999.

⁷¹ См., напр.: Вислоцъкий І. Спомини розвідника з часів Першої світової війни. Львів, 2007; Герчанівський Д. У російському полоні // Андрій Мельник. 1890–1964. Спогади. Документи. Листування. К-, 2011. С. 77–92; Маренін М. Переживання і пригоди яворівського УСС І І Яворівщина і Краковеччина. Регіональний історично-мемуарний збірник. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1984. С. 299–314; Миколаєвом О. З мотикою на сонце // Літопис Червоної Калини. 1935. Ч. 5. С. 9—13; Налисник Ю. Перше міністерство закордонних справ України та перше посольство України в Болгарії І І Правничій вісник. 1962. Нью-Йорк, 1963. С. 43–54.

⁷² Маковський В. Талєргоф (спогади і документи). Львів, 1934.

⁷³ Талергофский альманах. Вып. 4. Ч. 2. Львов, 1932.

⁷⁴ Московська окупація Галичини 1914–1917 рр. в свідченнях сучасників. Львів, 2018.

⁷⁵ Митрополит Андрей Шептицький: життя і діяльність. Документи і матеріали 1899–1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Кн. 2. Листування. Львів, 1999.

⁷⁶ «Вся его работа проникнута крайней враждой по отношению к России». Документы, письма, свидетельства современников об униатском митрополите Галицком Андрее Шептицком. 1914–1917 гг. // Исторический архив. 2002. № 2. С. 103–128; № 3. С. 41–92.

⁷⁷ Решетило Т. Перша світова війна та Угнів // Угнів та Угнівщина. Історично-мемуарний збірник. Нью-Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1960. С. 101 – ИЗ; Зубалъ Д. Спогади гімназиста // «Над Прутом у лузі…» Коломия в спогадах. Торонто, 1962. С. 148–174; Гамуляк В. Спомини з рідного міста // Шляхами золотого Поділля. Тернопільщина і Скалатщина. Регіональний історично-мемуарний збірник. Т. III. Філядельфія, 1983. С. 753–761.

⁷⁸ Глинський В. Щоденник 1916–1920 рр. Коломия, 2010.

⁷⁹ Західно-Українська Народна Республика. 1918–1923. Документи і матеріали. У 5-ти томах 8-ми книгах. Івано-Франківськ, 2001–2012.

⁸⁰ Левицький К. Нац[іонально]-демократичне сторонництво в 1918 р. // Република. Ч. 50. 1 цвітня 1919. С. З – 4; Он же. Перед роком // Український прапор. 1 падолиста 1919. Ч. 23–25. С. 3; Он же. Розпад Австрії і українська справа (Спомин із 1918 р.) // Українська Галицька Армія. Т. III. Вінніпег, 1966. С. 10–19.

⁸¹ Цегелъський Л. Як се було? Спогади з часу повстання української держави // Український Вістник. 1927. Ч. 4. С. 3. Некоторые статьи Цегельского впоследствии были изданы отдельной книгой: Он же. Від леґенд до правди. Нью-Йорк – Філядельфія, 1960.

⁸² Панейко В. Українські легіони по боці Антанти: Уривки з споминів // Політика. 1925. № 1. С. 8—12; № 3. С. 46–49; Он же. Перед Першим Листопада. Шматок спогадів // Діло. 1 листопада 1928. Ч. 245. С. 1.

⁸³ Артимович А. Переворот на Буковині // Український прапор. 1 падолиста 1919. Ч. 23–25. С. З—4.

⁸⁴ Попович О. Відродження Буковини. Львів, 1933; Чернецький А. Спомини з мого життя. К., 2001.

⁸⁵ Боберський І. Щоденник 1918–1919 рр. К., 2003.

⁸⁶ Севрюк О. Галичина в Берестейських перемовах // Україна на дипломатичному фронті. Альманах «Червоної калини» на 1939 рік. Річник XVIII. Львів, 1938. С. 61–70; Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914–1920). Мюнхен, 1969; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. К. – Філядельфія, 1995.

⁸⁷ Донцов Д. Рік 1918, Київ. Торонто, 1954; Чикаленко Є. Щоденник (1918–1919). К., 2011.

⁸⁸ Чернин О. В дни мировой войны. Мемуары министра иностранных дел Австро-Венгрии. СПб., 2005.

⁸⁹ До этого Подкарпатская Русь входила в состав Венгерского королевства еще с XI века.

⁹⁰ Макарчук С.А. Указ. соч. С. 48–49.

⁹¹ Історія Львова. У 3-х тт. Т. 2. Львів, 2007. С. 183.

⁹² Буковина. Її минуле і сучасне. Париж – Філядельфія – Дітройт, 1956. С. 425–428; Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини XIX – початку XX ст. Чернівці, 1999. С. 74.

⁹³ Добржанський О. Національний рух українців Буковини… С. 76.

⁹⁴ Добржанский А.В. «Буковинизм» как разновидность регионального самосознания в Австро-Венгрии конца XIX – начала XX в. // Австро-Венгрия: интеграционные процессы и национальная специфика. М„1997. С. 75–83.

⁹⁵ Михальський Ю.В. Польські політичні партії та українське питання в Галичині на початку XX століття (1902–1914). Львів, 2002. С. 30–31.

⁹⁶ Олесницький Є. Сторінки з мого життя. Львів, 2011. С. 291.

⁹⁷ Пазарук О. Галицька делегація в Ризі: 1920. Спомини учасника. Львів, 1930. С. 53.

⁹⁸ Райківський І. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини XIX століття. Івано-Франківськ, 2012. С. 371.

⁹⁹ Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry… P. 164.

¹⁰⁰ Миллер А. Украинский вопрос в Российской империи. К., 2013. С. 196–224.

¹⁰¹ Райківський I. Указ. соч. С. 588.

¹⁰² Ударение в фамилии следует ставить на втором слоге. Правильно она произносится как Павлык.

¹⁰³ Partacz C. Od Badeniego do Potockiego. Stosunki polsko-ukrairi-skie w Galicji w latach 1888–1908. Toruri, 1996. S. 57–58.

¹⁰⁴ Ibid. S. 65–67; Чорновол 1. 199 депутатів Галицького сейму. Львів, 2010. С. 79–81.

¹⁰⁵ Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914. Львів, 1926. С. 324.

¹⁰⁶ Partacz С. Op. cit. S. 79–80.

¹⁰⁷ Чорновол І. Указ. соч. С. 74–76.

¹⁰⁸ Баран С. Наша програма і організація. Львів, 1913. С. 8.

¹⁰⁹ Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukraihska Partia Radykalna w latach 1890–1914. Szczecin, 2007. S. 314–316.

¹¹⁰ Трильовський К. З мого життя. С. 173.

¹¹¹ Binder H. Ukrairiskie przedstawicielstwo w austriackiej Izbie Poslow, 1879–1918 I I Ukrairiskie tradycje parlamentarne, XIX–XXI wiek. Krakow, 2006. S. 147.

¹¹² Жерноклеев O.C. Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1899–1918). К., 2000. С. 101.

¹¹³ Буковина. Її минуле і сучасне. С. 258.

¹¹⁴ Tomczyk Р. Op. cit. S. 344; Чорновол І. Указ. соч. С. 81–82.

¹¹⁵ Цегельський Л. За що веде ся виборча борба? Львів, 1913. С. 20.

¹¹⁶ Сохоцький І. Будівничі новітньої української державности в Галичині І І Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. Нью-Йорк – Париж– Сідней – Торонто, 1961. С. 139–140.

¹¹⁷ Цит. по: Василик І. Кость Левицький: від адвоката до прем’єра ЗУНР. К., 2012. С. 109.

¹¹⁸ Макух І. Указ. соч. С. 190.

¹¹⁹ НДІАУЛ. Ф. 382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 58.

¹²⁰ Левицький Ц. Українські політики. Ч. 2. С. 52.

¹²¹ Далее мы будем употреблять этот термин без кавычек.

¹²² Сохоцький I. Указ. соч. С. 139.

¹²³ В 1907 или 1908 году некий депутат рейхсрата писал, что в клубе существует четыре «личных культа» – К Левицкого, Е. Олесницкого, Н. Василько и Е. Левицкого (НДІАУЛ. Ф. 382. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 58).

¹²⁴ Діло. 4 липня 1911. Ч. 146. С. 3.

¹²⁵ Макух I. Указ. соч. С. 157.

¹²⁶ Л. Цегельский называл их «более уравновешенной» и «более крикливой» (Цегельський Л. Від леґенд до правди. С. 17).

¹²⁷ Tomczyk R. Op. cit. S. 294–295.

¹²⁸ Цегельський Л. Від леґенд до правди. С. 19; Левицький Ц. Українські політики. Ч. 1. С. 118–119.

¹²⁹ Жерноклеев О.С. Указ. соч. С. 102–105, 111–113.

¹³⁰ В «краевом отделе» сейма буковинским украинцам гарантировалось два места.

¹³¹ Попович О. Указ. соч. С. 88.

¹³² Добржанський О. Національний рух українців Буковини… С. 310–313.

¹³³ Гайда Ф.А. Грани и рубежи: понятия «Украина» и «украинцы» в их историческом развитии. М., 2019. С. 78–81.

¹³⁴ Райківський I. Указ. соч. С. 589.

¹³⁵ Пахолків С. Указ. соч. С. 351.

¹³⁶ Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині XIX – на початку XX ст., генеза, етапи розвитку, світогляд// Вісник Львівського університету. Серія історична. 1999. Вип. 34. С. 254.

¹³⁷ Олесницький Є. Сторінки з мого життя. С. 424.

¹³⁸ Прикарпатская Русь. 12 (25) мая 1911. № 483. С. 1.

¹³⁹ Клопова М.Э. Указ. соч. С. 259–260.

¹⁴⁰ В.А. Бобринский в докладной записке 1913 года сообщал: «Две трети интеллигенции исповедуют (отчасти искренне, отчасти притворно) украинское учение и лишь одна треть осталась верной исконным началам русского народа и неразрывно с ним связанной Православной веры» (Цит. по: Савченко В.Н. Восточная Галиция накануне Первой мировой войны. С. 36).

¹⁴¹ Член УСДП Ю. Бачинский уже во время войны, в 1915 году, признавал, что в Галиции среди русинской интеллигенции одну треть составляют «московские ренегаты» (ПДІАУЛ. Ф. 440. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 17).

¹⁴² Лозинський М. Виборча статистика //Діло. 24 червня 1911. Ч. 138. С. 2.

¹⁴³ См., напр.: Прикарпатская Русь. 2 (15) июня 1911. № 499. С. 2; Прикарпатская Русь. 3 (16) июня 1911. № 500. С. 2; Прикарпатская Русь. 14 (27) июня 1911. № 508. С. 1–2; Діло. 24 червня 1911. Ч. 138. С. 3–4.

¹⁴⁴ ПДІАУЛ. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 428. Арк. 85зв – 86.

¹⁴⁵ List Tyta Rewakowicza. Lwow, 3 lipca 1911 г. // Konstantyn Czechowicz. S. 113.

¹⁴⁶ Єреміїв M. Полковник Євген Коновалець на тлі української визвольної боротьби // Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974. С. 121.

¹⁴⁷ ГАРФ. Ф. Р-6121. Оп. 1. Д. 46. Л. 1–2.

¹⁴⁸ Мисак Н. Указ. соч. С. 248–249.

¹⁴⁹ Савченко В.Н. Восточная Галиция накануне Первой мировой войны. С. 37.

¹⁵⁰ Прикарпатская Русь. 14 (27) июня 1911. № 508. С. 2.

¹⁵¹ Кубійович В. Мені 85. Мюнхен, 1985. С. 12.

¹⁵² Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry… P. 333.

¹⁵³ Кубійович В. Указ. соч. С. 9.

¹⁵⁴ Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry… P. 328.

¹⁵⁵ Tomczyk R. Op. cit. S. 185.

¹⁵⁶ Ibid. S. 182–183; Гуйванюк M.P. C. Січовий руху Галичині й на Буковині (1900–1914 рр.). Дис… канд. іст. наук. Чернівці, 2002. С. 151–152.

¹⁵⁷ Гуйванюк М.Р. Указ. соч. С. 142.

¹⁵⁸ Tomczyk R. Op. cit. S. 298.

¹⁵⁹ Трофим’як Б. Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини. Тернопіль, 2001. С. 115; Гуйванюк М.Р. Указ. соч. С. 92.

¹⁶⁰ Ріпецький С. Указ. соч. С. 37.

¹⁶¹ Трилъовсъкий К. З моїх споминів. С. З—4.

¹⁶² Он же. Про українську військову силу // Гей, там на горі «Січ» іде!.. Пропам’ятна книга «Січей». Едмонтон, 1965. С. 287.

¹⁶³ Трофим’як Б. Указ. соч. С. 246.

¹⁶⁴ Ріпецький С. Указ. соч. С. 7–8.

¹⁶⁵ Там же. С. 10.

¹⁶⁶ Там же. С. 31–33.

¹⁶⁷ Там же. С. 22–25.

¹⁶⁸ Там же. С. 32.

¹⁶⁹ Кісь Н. Пам’ять та ідентичність українських греко-католиків. Про джерела історичної політики УГКЦ. Львів, 2018. С. 133–135.

¹⁷⁰ Лехнюк Р. Указ. соч. С. 189–190.

¹⁷¹ На большей части территорий, где проживали униаты, Брестская церковная уния была упразднена Полоцким собором в 1839 году, в холмской епархии – в 1875 году.

¹⁷² Лехнюк Р. Указ. соч. С. 218–219.

¹⁷³ Swiqtek A. Gente Rutheni, natione Poloni. Z dziejow Rusinow narodowosci polskiej w Galicji. Krakow, 2014. S. 410, 414.

Кісь H. Указ. соч. С. 112.

¹⁷⁵ Лехнюк Р. Указ. соч. С. 220–229.

¹⁷⁶ Подсчитано по: Binder Н. Galizien in Wien. Parteien, Wahlen, Fraktionen und Abgeordnete im Ubergang zur Massenpolitik. Wien, 2005. S. 670–694.

¹⁷⁷ Левицький К. Д-р Станіслав Дністрянський (посмертний спомин) І І Життя і право. Львів, 1935. Р. VIII. Ч. 2 (33). С. 3; Пахолків С. Указ. соч. С. 475.

¹⁷⁸ Грицак Я. Нарис історії України. К., 1996. С. 52–53. Главный русинский совет – политическая организация, созданная во Львове во время революции 1848 года для защиты интересов русинского населения.

¹⁷⁹ Partacz С. Op. cit. S. 80–81.

¹⁸⁰ Яремчук В. Указ. соч. С. 133.

¹⁸¹ Binder H. Ukrairiskie przedstawicielstwo… S. 160.

¹⁸² В 1905 году по итогам выборов в венгерский парламент победу одержала Венгерская партия независимости, выступавшая за расширение автономии Венгрии. Парламент нового созыва принял решение о создании собственных вооруженных сил, против чего выступила центральная власть, опасавшаяся развала армии. В конечном итоге часть депутатов-автономистов удалось склонить на сторону Либеральной партии Венгрии, верной Габсбургам.

¹⁸³ Уська У. Галицька автономія (1861–1914): інституційно-організаційний розвиток та формування сфери повноважень // Проект «Україна». Австрійська Галичина. Харків, 2016. С. 98–99.

¹⁸⁴ Binder H. Ukrairiskie przedstawicielstwo… S. 141.

¹⁸⁵ Tomczyk R. Op. cit. S. 318–319.

¹⁸⁶ Яремчук В. Указ. соч. С. 139.

¹⁸⁷ Михальський Ю.В. Указ. соч. С. 106–108.

¹⁸⁸ Там же. С. 121–122, 128–129.

¹⁸⁹ См.: Парфирьев Д.С. «Музыкальная» обструкция украинских политиков в Галицийском сейме // Москва и Восточная Европа. Национально-территориальные проблемы и положение меньшинств в странах региона. События. Факты. Оценки. М. – СПб., 2019. С. 39–45.

¹⁹⁰ Михальський Ю.В. Указ. соч. С. 136–138.

¹⁹¹ Leslie J. Op. cit. Р. 350–351.

¹⁹² Gruchala J. Op. cit. S. 48.

¹⁹³ Leslie J. Op. cit. P. 350–351.

¹⁹⁴ Кураев O.O. Указ. соч. С. 25.

¹⁹⁵ Левицький К Історія політичної думки… С. 634; Баран С. Від Головної до Загальної Української Ради. С. 9.

¹⁹⁶ Он же. Українські політики. Кн. 1. С. 120–121.

¹⁹⁷ Левицький К Історія політичної думки… С. 636.

¹⁹⁸ Михальський Ю.В. Указ. соч. С. 137–142.

¹⁹⁹ Буковина. Її минуле і сучасне. С. 248.

²⁰⁰ Михальський Ю.В. Указ. соч. С. 138, 142.

²⁰¹ Баран С. Новий краєвий статут і нова виборча ординация сеймова. Львів, 1914. С. XIII.

²⁰² Ганкевич Л. З минулого нашої партії. С. 23–24.

²⁰³ Чернецький А. Указ. соч. С. 43–44.

²⁰⁴ Zayarnyuk A. Framing the Ukrainian Peasantry… P. 358.

²⁰⁵ Діло. 29 червня 1914. Ч. 142. С. 1; Левицький К Історія політичної думки… С. 716–717.

²⁰⁶ В. Гнатюк – Ф. Вовку. 28 червня 1914, Львів // Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком. Львів – Київ, 2001. С. 164.

²⁰⁷ List Wasyla Pynylo. Worishofen, 29 czerwca 1914 r. // Konstantyn Czechowicz. S. 156.

²⁰⁸ Попович О. Указ. соч. С. 93.

²⁰⁹ Хроновят М. Організація Українських Січових Стрільців у Перемишлі // Вісті комбатанта. 1972. Ч. 1 (57). С. 34.

²¹⁰ НДІАУЛ. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 325. Арк. 56.

²¹¹ Войнаровський Т. Указ. соч. С. 63.

²¹² Діло. 29 червня 1914. Ч. 142. С. 1, 6.

²¹³ Діло. 4 липня 1914. Ч. 147. С. 1–2; Діло. 9 липня 1914. Ч. 150. С. 1.

²¹⁴ [Барвінський О.] Наслідки сараєвскої події // Руслан. 10 липця 1914. Ч. 151. С. 1; Лагодинський М. По атентатї // Громадський голос. 9 липня 1914. Ч. 27. С. 2–3.

²¹⁵ Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле. С. 15.

²¹⁶ Левицький К. Історія політичної думки… С. 718.

²¹⁷ Діло. 31 липня 1914. Ч. 169. С. 1.

²¹⁸ Баран С. Історична хвиля // Свобода. ЗО липня 1914. Ч. ЗО. С. 2.

²¹⁹ ЦДІАУЛ. Ф. 581. Оп. 1. Спр. 91. Арк. 3; Левицький К. Українські політики. Ч. 2. С. 72.

²²⁰ Діло. З серпня 1914. Ч. 171. С. 1.

²²¹ Skrzypek J. Op. cit. S. 17.

²²² Діло. З серпня 1914. Ч. 171. С. 4.

²²³ Баран С. Наша плятформа в серпні 1914 р. С. 4.

²²⁴ Шухевич С. Указ. соч. С. 25.

²²⁵ ЦДІАУЛ. Ф. 581. Оп. 1. Спр. 91. Арк. 3.

²²⁶ Діло. 6 серпня 1914. Ч. 174. С. 5.

²²⁷ Діло. 24 червня 1911. Ч. 138. С. 3.

²²⁸ Заярнюк А. Указ. соч. С. 208–209.

²²⁹ Темницький В. Загальна Українська Рада // Крівавого року. С. 59.

²³⁰ Шухевич С. Указ. соч. С. 12–14.

²³¹ Trylowskyj К. Op. cit. S. 448.

²³² Засідання Боєвої Управи у Львові, дня 2-го серпня 1914 р. // За волю України. Історичний збірник УСС. 1914–1964. Нью-Йорк, 1967. С. 375; Угрин-Безгрішний М. Указ. соч. С. 58; Шухевич С. Указ. соч. С. 33.